Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 201/14590/26
Провадження № 2/201/7688/2026
У Х В А Л А
про передачу справи за підсудністю
11 листопада 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Батманової В.В.
з секретарем судового засіданні Головко А.В.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Ідея Банк» адвоката Коненко Олени Степанівни про передачу справи за територіальною підсудністю у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея банк» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат,
В С Т А Н О В И В:
В Соборний районний суд міста Дніпра 22.09.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея банк» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідачем 09.11.2026 було подано клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Галицького районного суду міста Львова.
Клопотання обґрунтоване тим, що позов до юридичної особи пред`являється за її місцезнаходженням (частина друга статті 27 ЦПК України), а місцезнаходженням банку згідно з ЄДР є: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11. На думку відповідача, підстави для альтернативної підсудності за частиною п`ятою статті 28 ЦПК України відсутні, оскільки предметом позову є не надання фінансової послуги, а майнові наслідки прострочення грошового зобов`язання після спливу строку договорів банківського вкладу, строк кожного депозитного договору (три місяці з не більше ніж трьома пролонгаціями) сплив до 06 вересня 2022 року початку періоду нарахування пені, період нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат починається з дня, наступного після ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у справі № 201/689/22, яким з банку стягнуто суми вкладів і проценти. Крім того, за сталою практикою Верховного Суду після припинення договору банківського вкладу споживчі правовідносини між сторонами відсутні, а права вкладника захищаються частиною другою статті 625 ЦК України. Пункт 8.16 Договору комплексного банківського обслуговування («договір діє до повного виконання зобов`язань») не продовжує споживчі правовідносини до моменту фактичного повернення коштів.
Представник відповідача в судове засідання надав заяву про можливість розгляду вказаного клопотання без його участі.
Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
За таких обставин, на підставі ст. 223, ч.2 ст. 247 ЦПК України судове засідання 11.11.2026 відбувалося за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; поняття «суд, встановлений законом» стосується також складу суду в кожній справі.
Згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною п`ятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Правило частини п`ятої статті 28 ЦПК України є винятком із загального правила підсудності. Право позивача обрати суд за цією нормою виникає лише тоді, коли пред`явлений позов за своїм предметом і підставами дійсно є позовом про захист прав споживача. Сама по собі вказівка позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» або на свій статус споживача у минулих правовідносинах такого права не створює.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) розмежувала правовий режим відносин сторін під час дії договору банківського вкладу та після його припинення, вказавши, що з моменту припинення договору нарахування договірних процентів припиняється, а права та інтереси вкладника щодо неповернутих коштів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) дійшов висновку, що після розірвання (припинення) договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин і до грошового зобов`язання зі сплати коштів після припинення правовідносин у разі його невиконання застосовуються приписи статті 625 ЦК України, а пеня за частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за цей період не нараховується.
Цей висновок послідовно застосовується Касаційним цивільним судом, зокрема у постановах від 24 серпня 2023 року у справі № 757/48968/20-ц та від 17 березня 2026 року у справі № 758/1286/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 642/5180/13-ц зазначив, що після звернення вкладника до банку із заявою про повернення вкладу договірні відносини за договором банківського вкладу припинилися, а до невиконаного грошового зобов`язання підлягає застосуванню частина друга статті 625 ЦК України.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 716/1842/24 кваліфікував три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані у зв`язку з неповерненням вкладу, як складові грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, віднісши до сталої практики, зокрема, постанову від 03 грудня 2025 року у справі № 201/687/22 у спорі з АТ «Ідея Банк» щодо зобов`язань з тих самих договорів.
У справі № 201/12587/21 між тими самими сторонами вже вирішено вимоги, що безпосередньо випливали з договорів банківського вкладу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року, залишеним у нескасованій частині без змін постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року (провадження № 61-6663св24), з АТ «Ідея Банк» на користь позивача стягнуто суми вкладів і проценти. При цьому, направляючи справу в частині пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав на необхідність установити строк дії кожного договору з урахуванням умов пролонгації та момент виникнення у банку обов`язку повернути вклад.
Натомість у цій справі позивач не просить повернути вклад, сплатити договірні проценти чи надати будь-яку банківську послугу. Предметом позову є виключно майнові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання банку за періоди, що припадає на час після припинення депозитних правовідносин, тобто після судового вирішення спору про повернення вкладів і присудження позивачу відповідних сум.
За таких обставин спірні правовідносини за заявлені періоди є відносинами з приводу невиконаного грошового зобов`язання, на які, з урахуванням вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється. Вимоги про три проценти річних та інфляційні втрати ґрунтуються на частині другій статті 625 ЦК України загальній нормі зобов`язального права, а не на законодавстві про захист прав споживачів.
Суд наголошує, що на цій стадії він не вирішує питання про обґрунтованість позовних вимог, у тому числі про наявність підстав для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Правова природа спірних відносин встановлюється лише в обсязі, необхідному для визначення підсудності.
Оскільки заявлений позов за своїм предметом і підставами не є позовом про захист прав споживача, частина п`ята статті 28 ЦПК України до нього не застосовується, і підсудність визначається за загальним правилом частини другої статті 27 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача.
Місцезнаходженням АТ «Ідея Банк» згідно з відомостями ЄДР є: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, що належить до територіальної юрисдикції Галицького районного суду міста Львова.
За таких обставин клопотання підлягає задоволенню, а справа передачі до Галицького районного суду міста Львова на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 258261, 353 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея банк» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат передати за підсудністю до Галицького районного суду міста Львова (79008, м. Львів, вулиця Чоловського, будинок 2) .
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя : В.В. Батманова
Судове рішення № 141488480, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 201/14590/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: