Рішення № 141488443, 09.11.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
201/1970/26
Номер документу
141488443
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 201/1970/26

Провадження № 2/201/2772/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 листопада 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Піняєві В.Д.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 23.07.2025р. ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір № ABH0CT155101753257088596, щодо надання йому кредиту в розмірі 20 000 грн. строком на 36 місяців (тобто до 22.07.2028р.) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % річних та комісії в розмірі 0,00 грн. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 12.02.2026р. становить 26 549,22 грн. та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 19 736,06 грн.; загального залишку заборгованості за процентами - 6 535,66 грн.; загального залишку заборгованості за комісією - 0,00 грн.; загального залишку заборгованості за пенею - 277,50 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101753257088596 від 23.07.2025р. у розмірі 26 549,22 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином. Представником позивача до суду подано клопотання, в якому він просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судові засідання, які були призначені на 07.07.2026р., 31.08.2026р. та 09.11.2026р., відповідач не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній». Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, згідно до ст.280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.09.2019р. ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, у якій зазначено, що він згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку та зобов`язується їх виконувати (а.с. 25).

23.07.2025р. ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101753257088596, в якій зазначено, що позичальник просить надати йому кредит на споживчі потреби у розмірі 20 000 грн. (пункт 4 заяви) строком на 36 місяців зі строком повернення до 22.07.2028р. включно (пункт 5 заяви), процентна ставка (фіксована) - 85 % на рік (пункт 6 заяви), розмір щомісячного платежу - 1568,01 грн. (пункт 7 заяви), номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту, - 4323387024850920 (пункт 9 заяви), загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій (загальна вартість кредиту) - 56 448,58 грн. (пункт 10 заяви), у випадку порушення зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, яка не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу (пункт 12 заяви) (а.с. 10-15).

Відповідно до пункту 18 заяви, ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.

Заява підписана позичальником простим електронним підписом за ідентифікатором (номером мобільного телефону) НОМЕР_1 , а з боку банку - кваліфікованим електронним підписом.

Разом із вказаною заявою відповідачем 23.07.2025р. був підписаний паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», який містить аналогічні умови кредитування, а також Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (графік платежів), згідно з якою погашення кредиту здійснюється щомісячними ануїтетними платежами 23 числа кожного місяця, починаючи з 23.08.2025р. по 22.07.2028р. (а.с. 8-9).

23.07.2025р. банк перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 20 000 грн. на його поточний рахунок, що підтверджується меморіальними ордерами № TR.48429381.28126.5419 та № TR.48429381.28127.5419 від 23.07.2025р., а також випискою по картковому рахунку відповідача, з якої вбачається, що відповідач розпорядився отриманими кредитними коштами (а.с. 17, 18, 22-22).

Згідно з випискою по кредиту за період з 23.07.2025р. по 12.02.2026р. відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором було внесено кошти у загальному розмірі 3195 грн., останній платіж здійснено 24.10.2025р., після чого платежі відповідачем не здійснювались (а.с. 19-20).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № ABH0CT155101753257088596 від 23.07.2025р. станом на 12.02.2026р. сума загальної заборгованості відповідача становить 26 549,22 грн., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 19 736,06 грн. (з яких прострочена - 594 грн.); загального залишку заборгованості за процентами - 6 535,66 грн.; загального залишку заборгованості за комісією - 0,00 грн.; загального залишку заборгованості за пенею - 277,50 грн. (а.с. 16).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020р. у справі № 404/502/18.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

В силу ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), пред`явивши вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору кредиту. Таким чином, звернення кредитора до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості є формою реалізації права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, уклавши з банком кредитний договір, користуючись наданими йому кредитними коштами та достовірно знаючи про умови кредитування, про що свідчить його підпис у заяві про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101753257088596 від 23.07.2025р. та паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка», порушив умови кредитного договору щодо своєчасного внесення щомісячних платежів у рахунок погашення тіла кредиту та процентів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Оскільки договором передбачено повернення кредиту частинами (щомісячними платежами згідно з графіком), а відповідач, починаючи з серпня 2025 року, неодноразово допускав прострочення внесення чергових платежів, а після 24.10.2025р. платежі взагалі не вносив, банк, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, набув права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Проценти за користування кредитом нараховані позивачем у межах строку кредитування, визначеного договором, за ставкою, погодженою сторонами, на фактичний залишок заборгованості, що відповідає умовам пункту 6 заяви та висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту та сплати нарахованих процентів матеріали справи не містять, тому суд вважає доведеними позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 736,06 грн. та нарахованих процентів у розмірі 6 535,66 грн., що в загальному розмірі становить 26 271,72 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 277,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022р. до теперішнього часу.

Посилання позивача на те, що на договори про споживчий кредит, укладені після 23.01.2024р., не поширюється дія пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України від 22.11.2023р. № 3498-IX, суд не бере до уваги, оскільки пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною нормою, яка не містить обмежень щодо дати укладення кредитного договору, є чинною на час розгляду справи та поширюється на правовідносини сторін, а ЦК України відповідно до ч.2 ст.4 цього Кодексу є основним актом цивільного законодавства України.

Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що пеня в розмірі 277,50 грн. нарахована позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у період дії воєнного стану, і відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України відповідач звільнений від обов`язку її сплати, суд вважає вказані вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що відповідач зобов`язання по погашенню боргу не виконав, чим порушив вимоги ст.ст.1049, 1054 ЦК України, позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 26 271,72 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 2634,57 грн. (2662,40 х 26 271,72 / 26 549,22) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101753257088596 від 23.07.2025р. у розмірі 26 271 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят одна) грн. 72 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 57 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д.О. Покопцева

Часті запитання

Який тип судового документу № 141488443 ?

Документ № 141488443 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141488443 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141488443 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141488443 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141488443, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 141488443, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141488443 відноситься до справи № 201/1970/26

Це рішення відноситься до справи № 201/1970/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141488442
Наступний документ : 141488444