Рішення № 141485525, 13.11.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
338/1457/26
Номер документу
141485525
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1457/26

Провадження №2/338/1283/26

13 листопада 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., за участю секретаря судового засідання Дричак Д.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101060123, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших передбачених договором платежів.

Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на зазначену ним банківську картку. Водночас відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101060123 від 28 липня 2024 року.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 10 серпня 2026 року становить 61 643 грн 40 коп., з яких: 10 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 46 068 грн 40 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 575 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 5 000 грн - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 101060123 від 28 липня 2024 року в розмірі 61 643 грн 40 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

В позові представник позивача, заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника та згоди на заочний розгляд.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відзиву на позов чи будь яких інших заяв по суті справі не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За умови встановлення зазначених обставин суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 28 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101060123.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, ознайомлення з умовами договору та підтвердження їх прийняття з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданої довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідач був ідентифікований ТОВ «Мілоан», а кредитний договір підписано ним за допомогою одноразового ідентифікатора 864302 28 липня 2024 року о 08 год 47 хв.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Відповідно до статті 12 зазначеного Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, суд дійшов висновку, що договір про споживчий кредит № 101060123 від 28 липня 2024 року укладений між сторонами в належній формі, а його умови є обов`язковими для виконання.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору загальний розмір кредиту становить 10 000 грн.

Пунктом 1.3 договору встановлено загальний строк кредитування 345 днів, починаючи з 28 липня 2024 року. Кінцевим терміном повернення кредиту, сплати комісії та процентів за умови дотримання графіка платежів визначено 08 липня 2025 року.

Згідно з пунктом 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом за умови дотримання графіка платежів становлять 38 123 грн, з яких 575 грн - комісія за надання кредиту, 37 548 грн - проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду за ставкою 255,50 % річних, а пунктом 1.5.3 - протягом решти строку кредитування за стандартною ставкою 511,00 % річних на фактичний залишок заборгованості за кредитом.

Таким чином, сторонами погоджено суму кредиту, строк кредитування, порядок його повернення та умови нарахування процентів.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 10 000 грн підтверджується платіжним дорученням № 9345422 від 28 липня 2024 року, згідно з яким ТОВ «Мілоан» здійснило переказ зазначеної суми на банківську картку № НОМЕР_1 .

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «ТАСКОМБАНК» надало відповідь від 11 вересня 2026 року, з якої вбачається, що станом на 28 липня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 було оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідно до наданої банком виписки 28 липня 2024 року о 08 год 48 хв 57 с на рахунок відповідача зараховано кредитні кошти в сумі 10 000 грн від ТОВ «Мілоан». Із зазначеної виписки також убачається, що після зарахування коштів відповідач здійснював операції з використанням банківської картки, зокрема розрахунки в торговельній мережі.

Отже, первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів, що підтверджується як документами кредитодавця, так і незалежною інформацією банківської установи.

Щодо правонаступництва позивача суд зазначає таке.

26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з відповідним реєстром.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір відступлення прав вимоги, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг із реєстру боржників та документи щодо оплати переданих прав вимоги.

Із витягу з реєстру боржників убачається, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101060123 від 28 липня 2024 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є належним кредитором за спірним зобов`язанням та має право звертатися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 10 000 грн, однак у визначений договором строк їх не повернув. Доказів повного або часткового погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 46 068 грн 40 коп. процентів за користування кредитом.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить із погоджених сторонами умов кредитування, періоду нарахування процентів, установлених договором процентних ставок та вимог законодавства, чинного на момент укладення договору.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5.2 та 1.5.3 кредитного договору сторони погодили загальний строк кредитування 345 днів, кінцеву дату повернення кредиту - 08 липня 2025 року, процентну ставку протягом першого розрахункового періоду - 255,50 % річних, а протягом решти строку кредитування - 511,00 % річних.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 101060123 від 28 липня 2024 року, відомість ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення, а також розрахунок заборгованості, складений новим кредитором.

Із зазначених документів убачається, що загальна сума нарахованих процентів становить 46 068 грн 40 коп., з яких 14 988 грн 40 коп. нараховано первісним кредитором, а 31 080 грн - новим кредитором.

Відомість первісного кредитора містить інформацію про щоденні нарахування процентів за кредитним договором у період до відступлення права вимоги.

Зі змісту розрахунку нового кредитора вбачається, що за період із 29 листопада 2024 року до 08 липня 2025 року проценти нараховувалися на неповернуту суму кредиту 10 000 грн за ставкою 511,00 % річних.

Зазначена ставка відповідає нарахуванню 140 грн процентів за день користування кредитом, виходячи з розрахунку: 10 000 грн * 511 % / 365 днів.

За 222 календарні дні відповідного періоду сума процентів становить 31 080 грн.

Суд враховує, що в заголовку розрахунку нового кредитора міститься зазначення про ставку 0,01 %, однак безпосередньо наведені у відомості щоденні суми нарахувань становлять 140 грн, що відповідає погодженій сторонами стандартній ставці 511,00 % річних. Отже, наведена неточність у зазначенні ставки не змінює змісту фактично здійснених нарахувань, які можуть бути перевірені арифметично та зіставлені з умовами кредитного договору.

З урахуванням наведеного загальна сума нарахованих процентів становить 46 068 грн 40 коп.

При цьому суд звертає увагу, що визначена пунктом 1.5 договору сума процентів у розмірі 37 548 грн є розрахунковою сумою за умови виконання позичальником графіка платежів, який передбачав поступове погашення заборгованості.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідач передбачених графіком платежів не здійснював, у зв`язку з чим непогашена сума кредиту залишалася незмінною та становила 10 000 грн.

За таких обставин перевищення фактично нарахованої суми процентів над розрахунковою сумою, визначеною графіком платежів за умови належного виконання договору, саме по собі не свідчить про неправомірність відповідних нарахувань.

Суд також враховує, що кредитний договір укладено 28 липня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки.

На дату укладення спірного договору відповідно до перехідних положень зазначеного Закону діяло обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1,5 %.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається як співвідношення загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту та строку кредитування, вираженого в днях, у процентах.

Договором визначено денну процентну ставку в розмірі 1,11 %, що не перевищує встановленого законодавством обмеження.

Водночас суд враховує, що денна процентна ставка, яка визначається для цілей Закону України «Про споживче кредитування», та договірна процентна ставка, що застосовується до фактичного залишку заборгованості, є різними показниками.

За матеріалами справи загальна сума процентів і комісії становить 46 643 грн 40 коп. За умови незмінного розміру наданого кредиту 10 000 грн та погодженого строку кредитування 345 днів відповідний розрахунковий показник становить приблизно 1,35 % на день, тобто не перевищує максимально допустимого показника 1,5 %.

Суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду щодо імперативного характеру обмеження максимальної денної процентної ставки та необхідності врахування законодавчого регулювання, чинного на момент укладення кредитного договору.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 наголошено на необхідності застосування встановлених законом обмежень денної процентної ставки до кредитних правовідносин з урахуванням дати укладення договору.

У цій справі перевірені судом умови кредитування та розмір заявлених до стягнення процентів не свідчать про перевищення відповідного законодавчого обмеження.

Крім того, суд враховує, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Після спливу строку кредитування права кредитора в разі прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають захисту відповідно до статті 625 ЦК України.

У спірному випадку кінцевою датою повернення кредиту визначено 08 липня 2025 року.

Із наданих позивачем розрахунків убачається, що заявлені до стягнення 46 068 грн 40 коп. процентів нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, а нарахування договірних процентів після 08 липня 2025 року до складу заявленої процентної заборгованості не включено.

Отже, враховуючи погоджені сторонами умови договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів, відсутність доказів їх повернення, період нарахування процентів та перевірені судом розрахунки, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 46 068 грн 40 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 575 грн.

Судом встановлено, що пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 101060123 від 28 липня 2024 року передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 575 грн, яка визначена як винагорода за підготовку, організацію та надання фінансової послуги.

Зазначена комісія включена до загальних витрат позичальника за кредитом, визначених пунктом 1.5 договору, та була погоджена сторонами під час його укладення.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, законодавство передбачає можливість установлення комісій, пов`язаних із наданням споживчого кредиту, за умови відповідності їх змісту та порядку встановлення вимогам закону.

При вирішенні питання щодо правомірності комісії суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23, відповідно до якого сама по собі умова кредитного договору про сплату одноразової комісії за операцію з видачі кредиту не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування». Під час оцінки такої умови необхідно враховувати її зміст, розмір, загальну вартість кредиту та відповідність вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Суд також ураховує відмінність одноразової комісії за надання кредиту від комісій за інформаційне обслуговування кредитної заборгованості, правомірність яких оцінюється з урахуванням характеру відповідних послуг та вимог законодавства щодо безоплатного надання споживачеві певної інформації.

У цій справі комісія встановлена як одноразовий платіж, її розмір прямо визначений у кредитному договорі, включений до загальних витрат за кредитом та доведений до відома позичальника під час укладення договору.

Розмір комісії становить 575 грн, або 5,75 % від суми наданого кредиту. Факт надання кредитодавцем відповідачу кредитних коштів у розмірі 10 000 грн підтверджений належними доказами.

Оцінивши зміст відповідної договірної умови, її характер та співвідношення із загальними витратами за кредитом, суд не встановив підстав для висновку про її нікчемність або суперечність імперативним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Доказів сплати відповідачем зазначеної комісії матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 575 грн комісії за надання кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунку до складу заявленої заборгованості включено 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим суд ураховує особливості правового регулювання відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальникові було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначеним положенням також передбачено списання неустойки та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нарахованих із 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір укладено 28 липня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні.

Заявлена до стягнення сума 5 000 грн визначена кредитором саме як неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання, тобто як платіж, пов`язаний із простроченням виконання відповідачем договірних зобов`язань.

При цьому правова природа зазначеного платежу не дозволяє віднести його до звичайних процентів за правомірне користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування.

За таких обставин до спірних правовідносин у цій частині підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які звільняють позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання протягом відповідного періоду.

Отже, вимога позивача про стягнення 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягає.

Таким чином, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 101060123 від 28 липня 2024 року в розмірі 56 643 грн 40 коп., з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 46 068 грн 40 коп. - проценти за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування; 575 грн - комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 54171 від 21 серпня 2026 року.

Ціна позову становить 61 643 грн 40 коп. Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 56 643 грн 40 коп., що становить приблизно 91,89 % від заявленої ціни позову.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 446 грн 45 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

На підтвердження таких витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг № Д/32049 від 10 серпня 2026 року та детальний опис наданих послуг. Із поданих документів убачається, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу становить 8 000 грн та включає надання консультації клієнту, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та її подання до суду.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Водночас відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторін під час розгляду справи, а також інші визначені законом обставини.

Суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладені в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до яких під час розподілу судових витрат суд з урахуванням критеріїв частини третьої статті 141 ЦПК України може не присуджувати стороні всі заявлені витрати на професійну правничу допомогу, навіть за відсутності клопотання іншої сторони про їх зменшення.

При цьому необхідно розмежовувати зменшення розміру витрат за критерієм співмірності відповідно до статті 137 ЦПК України та вирішення питання про їх розподіл з урахуванням критеріїв обґрунтованості й пропорційності відповідно до статті 141 ЦПК України.

Суд бере до уваги, що ця справа належить до категорії малозначних справ, виникла з типових кредитних правовідносин, а її предметом є стягнення заборгованості за договором споживчого кредитування.

Позовна заява складена за типовою структурою, що використовується фінансовими установами в аналогічних спорах. Обставини укладення договору, надання кредитних коштів, переходу права вимоги та нарахування заборгованості підтверджувалися переважно письмовими документами, які перебували в розпорядженні кредитора.

Справа не вимагала вирішення складних питань фактичного характеру або здійснення значного обсягу інших процесуальних дій при цьому суд також ураховує, що такі послуги, як первинне ознайомлення з матеріалами кредитної справи, консультація клієнта та погодження правової позиції, є взаємопов`язаними складовими підготовки позовної заяви, а тому їх окреме зазначення в акті не свідчить саме по собі про значний обсяг самостійної юридичної роботи.

При цьому позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, який систематично здійснює діяльність зі стягнення кредитної заборгованості, а підготовка відповідних позовних заяв має повторюваний характер.

Оцінивши подані документи, характер і складність спору, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для сторін та результати її розгляду, суд дійшов висновку, що відшкодування заявлених витрат на правничу допомогу в повному розмірі 8 000 грн не відповідатиме критеріям обґрунтованості та пропорційності, передбаченим частиною третьою статті 141 ЦПК України.

На переконання суду, з урахуванням установлених обставин справи, обсягу фактично виконаної роботи та характеру наданих послуг обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону, до застосування пропорційного розподілу є 3 000 грн.

Оскільки позов задоволено в розмірі 56 643 грн 40 коп. із заявлених 61 643 грн 40 коп., що становить приблизно 91,89 %, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог, виходячи з визначеної судом обґрунтованої суми 3 000 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 756 грн 66 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274, 280-284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101060123 від 28 липня 2024 року в розмірі 56 643 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сорок три) гривні 40 копійок, з яких: 10 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 46 068 грн 40 коп. - проценти за користування кредитом; 575 грн 00 коп. - комісія за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 446 (дві тисячі чотириста сорок шість) гривень 45 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) гривень 66 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.

Суддя

Часті запитання

Який тип судового документу № 141485525 ?

Документ № 141485525 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141485525 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141485525 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141485525 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141485525, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 141485525, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141485525 відноситься до справи № 338/1457/26

Це рішення відноситься до справи № 338/1457/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141485523
Наступний документ : 141485529