Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 127/18404/26
Провадження № 2/127/5262/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 рокумісто ВінницяВінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 грудня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28205-12/2024, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 20 000,00 грн на умовах, визначених договором, та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, встановлені договором.
Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням передбаченого договором способу електронної ідентифікації та підписання електронного правочину одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов кредитного договору кредит надавався відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок або платіжну картку, реквізити яких були зазначені клієнтом. Кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Згідно з умовами договору сума кредиту становила 20 000,00 грн, строк кредитування 120 днів, кінцевою датою повернення кредиту визначено 11 квітня 2025 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 1,00 % на день від залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до графіка платежів загальна сума платежів за договором становила 44 000,00 грн, з яких 20 000,00 грн сума кредиту та 24 000,00 грн проценти за користування кредитом.
На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредиту позивачем подано документи щодо перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Оскільки надані позивачем документи щодо перерахування коштів самі по собі не підтверджували належність зазначеної платіжної картки відповідачу та фактичне зарахування на неї коштів, разом із позовною заявою було подано клопотання про витребування відповідних доказів у АТ «Універсал Банк».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою також витребувано у АТ «Універсал Банк» відомості щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на відповідний рахунок грошових коштів у сумі 20 000,00 грн у період з 13 грудня 2024 року по 18 грудня 2024 року.
На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» листом від 13 червня 2026 року № БТ/Е-25331 від 12 червня 2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Крім того, банк повідомив, що у період з 13 грудня 2024 року по 18 грудня 2024 року на зазначену картку було зараховано платіж у сумі 20000,00 грн.
Таким чином, відповідь банку підтверджує як належність платіжної картки відповідачу, так і факт зарахування на відповідний рахунок коштів у сумі 20 000,00 грн у зв`язку з виконанням первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором.
Позивач також зазначає, що 19 червня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 19062025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 28205-12/2024 від 13 грудня 2024 року.
На підтвердження переходу права вимоги позивачем подано договір факторингу, витяг з реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників та платіжну інструкцію за договором факторингу.
За розрахунком позивача, станом на 03 березня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 35 225,20 грн, з яких 19 404,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 821,20 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 10 000,00 грн штраф.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Ухвалою суду від 08 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано. Будь-яких інших заяв чи клопотань від відповідача після відкриття провадження у справі на адресу суду не надходило.
З огляду на викладене та відповідно до положень статей 178, 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Судом встановлено, що 13 грудня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28205-12/2024.
Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктами 1.2, 1.4 договору строк кредитування становив 120 днів, кінцевою датою повернення кредиту визначено 11 квітня 2025 року, а процентна ставка за користування кредитом становила 1,00 % на день від залишку заборгованості за кредитом.
Пунктом 1.5 договору визначено денну процентну ставку в розмірі 1,00 %, загальні витрати за кредитом у розмірі 24 000,00 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту в розмірі 44 000,00 грн.
Відповідно до умов договору кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок або платіжну картку клієнта, а кредит вважається наданим у день такого перерахування.
Договір передбачає укладення електронного кредитного договору із застосуванням передбачених ним способів ідентифікації клієнта та підписання електронного правочину одноразовим ідентифікатором.
Згідно з частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до цього Закону.
Отже, електронна форма договору сама по собі не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин. Для встановлення факту укладення електронного договору суд має дослідити зміст електронного документа, спосіб його підписання та докази ідентифікації особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
На підтвердження укладення договору позивачем подано копію кредитного договору № 28205-12/2024 від 13 грудня 2024 року, додаток № 1 до нього, графік платежів та інші документи, які містять відомості про відповідача, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок надання та повернення кредитних коштів, а також передбачений договором спосіб його укладення та підписання.
Надані документи узгоджуються між собою щодо істотних умов кредитного договору та дають змогу встановити зміст прав і обов`язків сторін.
За таких обставин суд доходить висновку, що між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, а договір укладено в електронній формі з використанням передбаченого сторонами способу електронного підписання.
Водночас сам факт укладення кредитного договору не є достатнім для висновку про виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів. Така обставина має бути підтверджена належними та допустимими доказами фактичного перерахування коштів позичальнику.
Згідно з умовами договору кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за вказаними клієнтом реквізитами.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем подано документи щодо здійснення платежу на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Разом із тим такі документи самі по собі не підтверджували належність відповідної платіжної картки відповідачу та фактичне зарахування на неї кредитних коштів, у зв`язку з чим судом було витребувано відповідну інформацію безпосередньо у банківської установи, яка емітувала платіжну картку.
Як убачається з відповіді АТ «Універсал Банк» від 13 червня 2026 року № БТ/Е-25331 від 12 червня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком емітовано картку № НОМЕР_1 . Також банк підтвердив, що у період з 13 грудня 2024 року по 18 грудня 2024 року на зазначену картку було зараховано кошти в сумі 20 000,00 грн.
Таким чином, відомості, надані банком на виконання ухвали суду, підтверджують належність відповідної платіжної картки відповідачу та факт зарахування на неї кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн.
Отже, суд вважає доведеним факт виконання первісним кредитором свого зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн.
За розрахунком позивача, станом на 03 березня 2026 року заборгованість відповідача за основною сумою кредиту становить 19 404,00 грн.
Суд бере до уваги, що заявлений до стягнення залишок основної суми кредиту є меншим за суму фактично наданого кредиту, а отже позивачем у розрахунку визначено залишок заборгованості, а не заявлено до стягнення всю первісну суму кредиту.
Витяг з реєстру боржників до договору факторингу також містить відомості про заборгованість відповідача за основною сумою кредиту в розмірі 19 404,00 грн.
Відповідач доказів належного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, які б спростовували визначений позивачем залишок основної заборгованості, суду не надала.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 404,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з умовами кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становила 1,00 % на день від залишку заборгованості за кредитом.
Пунктом 1.2 договору визначено строк кредитування тривалістю 120 днів із кінцевою датою повернення кредиту 11 квітня 2025 року.
Згідно з графіком платежів загальна сума процентів за користування кредитом за погоджених сторонами умов становила 24 000,00 грн.
Разом із тим право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежується строком кредитування або моментом пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, якщо таке право було реалізовано кредитодавцем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу такого строку права та інтереси кредитодавця охороняються частиною другою статті 625 ЦК України.
Зазначений правовий підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, відповідно до якого після прострочення виконання основного зобов`язання нарахування процентів за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України припиняється, а правові наслідки прострочення грошового зобов`язання визначаються статтею 625 ЦК України.
Отже, проценти за користування кредитом могли нараховуватися в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 11 квітня 2025 року, а не безстроково до фактичного повернення коштів.
Судом також враховується, що кредитний договір укладено 13 грудня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Зазначеним Законом статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено положенням, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1 відсоток.
Умовами укладеного між сторонами договору денну процентну ставку визначено в розмірі 1,00 %, тобто на рівні встановленого законом максимального розміру.
За таких обставин підстав для висновку про перевищення погодженої сторонами денної процентної ставки законодавчо встановленого обмеження суд не вбачає.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 5 821,20 грн.
Суд перевіряє заявлену суму процентів з урахуванням погодженої сторонами процентної ставки, залишку основної заборгованості та встановленого договором строку кредитування.
При цьому суд виходить із того, що розмір процентів має бути визначений за фактичний період користування кредитними коштами в межах строку кредитування, а не за період після 11 квітня 2025 року, коли право кредитодавця нараховувати договірні проценти за статтею 1048 ЦК України припинилося.
Наведений позивачем розмір процентів у сумі 5 821,20 грн не перевищує загального розміру процентів, погодженого сторонами за весь строк кредитування, та за розрахунком позивача включений до загальної суми заборгованості за кредитним договором.
Водночас сам по собі факт відсутності відзиву відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми процентів. Суд оцінює наданий розрахунок у сукупності з умовами кредитного договору, графіком платежів та витягом з реєстру боржників.
З огляду на встановлену договором процентну ставку, строк кредитування, погоджений сторонами порядок нарахування процентів та відсутність у матеріалах справи доказів продовження строку кредитування після 11 квітня 2025 року, суд виходить із необхідності обмеження стягнення договірних процентів періодом фактичного користування кредитом у межах строку кредитування.
За таких обставин вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 5 821,20 грн підлягає задоволенню за умови підтвердження розрахунком їх нарахування саме в межах строку кредитування.
Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає таке.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Крім того, цим пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошових зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір укладено 13 грудня 2024 року, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 11 квітня 2025 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що штраф у розмірі 10 000,00 грн нараховано у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором після настання строку повернення кредиту. У розрахунку зазначена сума штрафу відображена з 26 травня 2025 року.
Отже, штраф нараховано за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.
За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким позичальника звільнено від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану, а нараховані з 24 лютого 2022 року штрафи та пеня підлягають списанню.
При цьому зазначене положення закону має імперативний характер і підлягає застосуванню судом незалежно від того, чи заявляв відповідач відповідні заперечення проти позову.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено, що 19 червня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 19062025.
На підтвердження переходу права вимоги позивачем подано копію договору факторингу, витяг з реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників та платіжну інструкцію.
Зі змісту витягу з реєстру боржників до договору факторингу вбачається, що до реєстру включено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , із зазначенням кредитного договору № 28205-12/2024 від 13 грудня 2024 року, дати закінчення строку кредитування 11 квітня 2025 року та заборгованості за цим договором у загальному розмірі 35 225,20 грн, у тому числі 19 404,00 грн основного боргу, 5 821,20 грн процентів та 10 000,00 грн штрафу.
Надані документи в сукупності підтверджують передання первісним кредитором позивачу права грошової вимоги за кредитним договором № 28205-12/2024 від 13 грудня 2024 року до ОСОБА_1 .
Відтак ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора у відповідному зобов`язанні та має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу права вимоги.
Водночас перехід права вимоги не змінює обсягу зобов`язань боржника та не надає новому кредитору права вимагати сплати платежів, стягнення яких не допускається законом.
Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі або переходу права вимоги до іншої особи матеріали справи не містять.
Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 28205-12/2024 від 13 грудня 2024 року підлягають частковому задоволенню: у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 404,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 5 821,20 грн за умови підтвердження їх нарахування в межах строку кредитування; у частині стягнення штрафу в розмірі 10 000,00 грн у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви в електронній формі сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Зазначений розмір судового збору відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» з урахуванням застосування коефіцієнта 0,8 за подання процесуального документа в електронній формі.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.
У разі задоволення позовних вимог у загальному розмірі 25 225,20 грн із заявленої ціни позову 35 225,20 грн частка задоволених вимог становить 71,61 %.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 906,58 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальний опис наданих послуг.
Згідно з детальним описом наданих послуг адвокатом виконано усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 години, погодження правової позиції клієнта тривалістю 30 хвилин, складення позовної заяви тривалістю 3 години 30 хвилин, а також подання позовної заяви до суду.
Загальний обсяг зазначених послуг становить 6 годин 30 хвилин та одну дію з подання заяви до суду.
Відповідно до умов договору винагорода за надання правничої допомоги визначена у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу наданих послуг і фактично витраченого адвокатом часу.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на надання правничої допомоги, ціну позову та значення справи для сторін.
Суд бере до уваги, що предметом спору є стягнення заборгованості за одним кредитним договором, а розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Водночас підготовка позовної заяви вимагала опрацювання умов електронного кредитного договору, документів щодо надання кредитних коштів, розрахунку заборгованості та документів про відступлення права вимоги.
З огляду на наведене, враховуючи підтвердження обсягу наданих послуг договором, актом та детальним описом, а також фіксований характер погодженої сторонами винагороди, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та значенням справи для позивача.
Разом із тим відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 5 728,90 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 178, 263265, 274, 279 ЦПК України, статтями 205, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 611, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 28205-12/2024 від 13 грудня 2024 року в розмірі 25 225 (двадцять п`ять тисяч двісті двадцять п`ять) грн 20 коп., з яких 19404 (дев`ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 5 821 (п`ять тисяч вісімсот двадцять одна) грн 20 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 906 (одна тисяча дев`ятсот шість) грн 58 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 728 (п`ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 90 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141475065, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 127/18404/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: