Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10541/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення №00/9717/03-20-24-06-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.04.2026 на загальну суму 55644,06 грн;
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2026 №Ф-1727749-0320 на суму 60951,94 грн;
3. Зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) за період з 10.02.2018 по 04.07.2024 без урахування встановлених законодавством обмежень щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені під час карантину, запровадженого у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, та протягом визначеного законом періоду дії воєнного стану.
Зокрема, позивач посилається на положення пунктів 9-11.1, 9-11.2, 9-21, 9-22 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон №2464-VI), якими встановлено обмеження щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за порушення законодавства про єдиний внесок у період з 01.03.2020 по 31.07.2023.
На думку позивача, контролюючий орган усупереч зазначеним нормам включив до розрахунку пені періоди, протягом яких її нарахування законодавством заборонено.
Позивач також зазначає, що був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 18.09.2007 по 18.12.2019 та повторно з 01.07.2024 по 07.08.2024. Крім того, посилається на свою участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, отримання поранення під час бойових дій, а також наявність статусу учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни II групи.
При цьому позивач вважає, що відповідачем не було належним чином враховано обставини, пов`язані з його проходженням військової служби, та передбачені законодавством особливості нарахування і сплати єдиного внеску.
Також позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.03.2023 у справі №480/5678/21 та від 28.03.2023 у справі №260/433/19, і зазначає, що за відсутності належного розмежування правомірних та неправомірних нарахувань оскаржуване рішення підлягає скасуванню повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-IV (далі КАС України).
28.08.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідач зазначає, що позивач у період з 18.09.2007 по 18.12.2019 перебував на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та був зобов`язаний своєчасно нараховувати і сплачувати єдиний внесок незалежно від фактичного отримання доходу від підприємницької діяльності.
За твердженням відповідача, після припинення підприємницької діяльності позивач не подав ліквідаційну звітність, а також не надав контролюючому органу доказів своєчасної сплати єдиного внеску чи документів, які підтверджували б наявність у нього пільг.
Відповідач зазначає, що станом на 01.01.2024 в інтегрованій картці позивача обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 грн, яка виникла внаслідок несплати відповідних нарахувань за 2017-2019 роки.
Вказану заборгованість позивач погасив лише у липні 2024 року, тобто з порушенням установлених законодавством строків, у зв`язку з чим контролюючим органом прийнято рішення від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 про застосування штрафних санкцій у сумі 5307,88 грн та нарахування пені в сумі 55644,06 грн.
На думку відповідача, застосування штрафу в розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум єдиного внеску та нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення відповідає положенням статті 25 Закону №2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі Інструкція №449).
При цьому відповідач посилається на те, що фінансові санкції за порушення законодавства про єдиний внесок, вчинені до 01.03.2020 та після 01.08.2023, підлягають застосуванню відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI.
Також відповідач зазначає, що згідно з частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів і пені не застосовується.
Відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного рішення та сформованої на його підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2026 з власної ініціативи витребувано у відповідача деталізований розрахунок застосованих до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахованої пені відповідно до рішення від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 із зазначенням відповідних сум окремо за періоди з 10.02.2018 по 29.02.2020 включно, з 01.03.2020 по 31.07.2023 включно та з 01.08.2023 по 04.07.2024 включно, а також із зазначенням розміру штрафних санкцій, підстав їх застосування та періодів вчинення порушень.
Для подання витребуваних доказів відповідачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 18.09.2007 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 18.12.2019 проведено державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності.
Крім того, 01.07.2024 позивач повторно зареєструвався фізичною особою-підприємцем, а 07.08.2024 підприємницьку діяльність припинив.
Як вбачається з відомостей інтегрованої картки платника єдиного внеску за кодом платежу 71040000, станом на 01.01.2024 за позивачем обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 грн, яка виникла внаслідок несплати нарахувань за 2017-2019 роки.
Зокрема, відповідно до розрахунку контролюючого органу, до зазначеної заборгованості включено суму єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн, за IIV квартали 2018 року по 2457,18 грн за кожний квартал, а також за IIII квартали 2019 року по 2754,18 грн за кожний квартал.
04.07.2024 заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 грн була погашена, що підтверджується відомостями інтегрованої картки платника за 2024 рік, у якій відображено відповідні операції на підставі платіжної інструкції від 04.07.2024.
17.04.2026 ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення №00/9717/03-20-24-06-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 5307,88 грн та нараховано пеню в сумі 55644,06 грн за період з 10.02.2018 по 04.07.2024, усього на суму 60951,94 грн.
Відповідно до доданого до рішення розрахунку штрафної санкції та пені контролюючим органом нараховано пеню щодо восьми сум несвоєчасно сплаченого єдиного внеску, зокрема в розмірах 19742,98 грн, 5572,88 грн, 5349,28 грн, 5123,22 грн, 4892,25 грн, 5241,20 грн, 4990,57 грн та 4731,68 грн.
Крім того, за кожною із зазначених сум єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплаченої суми, загальний розмір якого становить 5307,88 грн.
З матеріалів справи вбачається, що пеню за всіма відповідними нарахуваннями обчислено до 04.07.2024 включно, при цьому періоди її нарахування охоплюють час дії законодавчих обмежень щодо застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
27.07.2026 ГУ ДПС у Волинській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1727749-0320, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість у загальній сумі 60951,94 грн, з яких штраф 5307,88 грн та пеня 55644,06 грн.
При цьому відповідно до змісту зазначеної вимоги недоїмка безпосередньо зі сплати єдиного внеску становить 0,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також сформованою на його підставі вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом №2464-VI.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI у редакції, чинній у період виникнення спірної недоїмки, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які перебували на загальній системі оподаткування, була сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності та такого, що підлягав обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому у відповідний період законодавством було передбачено обов`язок таких платників визначати базу нарахування єдиного внеску й у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, із дотриманням вимоги щодо мінімального страхового внеску.
За приписами частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За змістом пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.
Згідно із частиною третьою статті 25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску контролюючий орган застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За приписами частини тринадцятої статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Згідно з частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Разом з тим, наведені загальні положення щодо застосування фінансових санкцій підлягають застосуванню з урахуванням спеціальних норм розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI, якими на певні періоди встановлено обмеження щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Так, пунктом 9-11.1 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за порушення, зокрема несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія відповідного карантину, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Таким чином, протягом періоду з 01.03.2020 по 30.06.2023 включно платникам єдиного внеску пеня не нараховувалася, а нарахована за цей період пеня підлягала списанню.
Правовий висновок щодо застосування пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №480/5678/21.
У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати єдиного внеску є триваючим, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, та закінчується в день його фактичної сплати.
При цьому обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахованої пені, а положення пункту 9-11.2 розділу VIII Закону №2464-VI містять чіткий часовий критерій, протягом якого нарахування пені не допускається.
Верховний Суд зазначив, що незалежно від того, що початок вчинення триваючого правопорушення припадав на 2018 2019 роки, тобто до початку дії карантинних обмежень, контролюючий орган не мав правових підстав для нарахування пені за період, протягом якого законодавством встановлено відповідну заборону.
Крім того, пунктами 9-21 та 9-22 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI встановлено спеціальні обмеження щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені протягом визначеного законом періоду дії воєнного стану.
Зокрема, відповідно до пункту 9-21 розділу VIII Закону №2464-VI тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, до 01 серпня 2023 року штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI, не застосовуються.
Згідно з пунктом 9-22 розділу VIII Закону №2464-VI протягом відповідного періоду платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.
Отже, у сукупності наведені норми передбачали законодавчі обмеження щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за порушення законодавства про єдиний внесок у період з 01.03.2020 по 31.07.2023 включно.
Суд звертає увагу на те, що законодавча заборона нарахування пені протягом відповідного періоду не залежить від того, чи виникла недоїмка до початку дії карантинних обмежень, чи безпосередньо в період їх дії, оскільки пеня нараховується за кожний день прострочення платежу.
Тому наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка виникла у позивача до 01.03.2020 та була погашена після 01.08.2023, сама по собі не надавала відповідачу права включати до розрахунку пені дні прострочення, протягом яких її нарахування було заборонено законом.
Як установлено судом, контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 пеню в загальній сумі 55644,06 грн за період з 10.02.2018 по 04.07.2024.
Таким чином, період, за який відповідачем нараховано пеню, охоплює період з 01.03.2020 по 31.07.2023 включно, протягом якого відповідно до спеціальних положень Закону №2464-VI її нарахування не допускалося.
Водночас із наданого контролюючим органом розрахунку штрафних санкцій та пені, який є додатком до оскаржуваного рішення, вбачається, що ним визначено загальні суми пені за кожним із восьми нарахувань єдиного внеску за весь період прострочення до 04.07.2024 без окремого визначення сум, нарахованих за період дії законодавчих обмежень.
Саме з метою з`ясування таких обставин судом було постановлено ухвалу від 02.11.2026 про витребування у відповідача деталізованого розрахунку штрафних санкцій та пені із розмежуванням відповідних сум за періодами до початку дії законодавчих обмежень, протягом їх дії та після завершення.
Як зазначено вище, вимоги цієї ухвали у встановлений судом строк відповідачем не виконані.
Разом з тим, 12.11.2026 представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких наведено інформацію щодо розмежування пені за відповідними періодами.
Оцінюючи зміст поданих пояснень, суд враховує положення частини першої статті 78 КАС України, відповідно до якої обставини, що визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Зазначені обставини можуть бути визнані учасниками справи у заявах по суті справи та поясненнях учасників справи чи їх представників.
Суд звертає увагу, що інформацію про нарахування пені за період з 01.03.2020 по 31.07.2023 у сумі 33120,89 грн наведено самим контролюючим органом у відповідь на вимогу суду щодо розмежування спірних нарахувань.
Таким чином, відповідач визнав обставину нарахування позивачу пені у зазначеній сумі саме за період, протягом якого відповідно до спеціальних положень Закону №2464-VI її нарахування заборонялося.
Оскільки відповідна інформація походить безпосередньо від органу, який здійснив спірні нарахування, узгоджується із загальною сумою пені за оскаржуваним рішенням та не суперечить відомостям щодо періоду прострочення, суд у межах оцінки пояснень відповідача не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності зазначеної обставини.
При цьому суд враховує, що додаткові пояснення подані після закінчення встановленого ухвалою від 02.11.2026 строку. Водночас сам факт визнання відповідачем обставини щодо розміру пені за період законодавчої заборони суд оцінює з урахуванням положень частини першої статті 78 КАС України.
Отже, за результатами розмежування, здійсненого самим контролюючим органом, із загальної суми нарахованої пені 55644,06 грн на період з 01.03.2020 по 31.07.2023 припадає 33120,89 грн, а на інші періоди 22523,17 грн.
У постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 Верховний Суд зазначив, що рішення суб`єкта владних повноважень може бути визнане протиправним та скасоване частково за умови, що відповідну частину можна ідентифікувати та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині не втрачає своєї цілісності та значення.
Зокрема, частково протиправним може бути визнано рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.
Разом з тим, рішення, у якому недійсну частину неможливо виокремити та ідентифікувати, є недійсним у цілому.
Надаючи правову оцінку підставам відповідальності та розміру нарахувань, визначених контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та самостійно здійснювати визначення чи зміну відповідних сум замість суб`єкта владних повноважень.
У справі, що розглядається, відповідачем визначено конкретну суму пені, нарахованої за період законодавчої заборони, тому така сума може бути виокремлена із загального розміру фінансових санкцій, визначених оскаржуваним рішенням.
Таким чином, ураховуючи положення пунктів 9-11.2 та 9-22 розділу VIII Закону №2464-VI, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу пені за період з 01.03.2020 по 31.07.2023 включно в сумі 33120,89 грн є протиправним.
Відтак рішення ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 в частині нарахування пені в зазначеній сумі підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Водночас із поданих відповідачем пояснень вбачається, що за періоди до початку дії законодавчих обмежень та після їх завершення контролюючим органом нараховано пеню в сумі 22523,17 грн.
Оскільки зазначена сума пені відокремлена від нарахувань, здійснених протягом періоду законодавчої заборони, а інших обставин, які б свідчили про її неправомірність, за результатами розгляду справи не встановлено, підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині немає.
Щодо застосованого до позивача штрафу в розмірі 5307,88 грн суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску контролюючим органом застосовується штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Разом з тим, пунктом 9-11.1 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI встановлено тимчасове незастосування штрафних санкцій, визначених частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску, вчинену в період дії карантинних обмежень.
Крім того, пунктом 9-21 розділу VIII Закону №2464-VI передбачено незастосування таких штрафних санкцій за порушення, вчинені протягом визначеного законом періоду дії воєнного стану до 01.08.2023.
Як установлено судом, порушення позивачем строків сплати єдиного внеску виникло у 2018-2019 роках та тривало до фактичного погашення недоїмки 04.07.2024, тобто охоплювало період з 01.03.2020 по 31.07.2023, протягом якого законодавством були встановлені обмеження щодо застосування відповідних штрафних санкцій.
Суд звертає увагу, що штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску визначається у відсотковому співвідношенні до суми своєчасно не сплаченого внеску, на відміну від пені, яка нараховується за кожний день прострочення платежу.
Тому розмір такого штрафу не може бути механічно розподілений пропорційно кількості календарних днів прострочення, що припадають на періоди дії законодавчих обмежень та поза їх межами.
При цьому Верховний Суд у постанові від 16.10.2025 у справі №160/3048/24 звернув увагу, що питання тимчасового звільнення від відповідальності врегульовано окремими положеннями розділу VIII Закону №2464-VI, які визначають різний підхід під час застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Отже, правомірність застосування штрафу підлягає окремій перевірці з урахуванням правової природи відповідної санкції, характеру порушення та періоду його вчинення.
У справі, що розглядається, відповідач, застосувавши до позивача штраф у загальному розмірі 5307,88 грн, не обґрунтував правомірності його застосування за триваюче порушення, яке охоплювало період законодавчої заборони.
Ухвалою суду від 02.11.2026 у відповідача було витребувано деталізований розрахунок штрафних санкцій із зазначенням підстав їх застосування та періодів вчинення відповідних порушень.
Проте подані відповідачем 12.11.2026 додаткові пояснення містять лише розмежування нарахованої пені за відповідними періодами та не містять належного обґрунтування можливості застосування штрафу в розмірі 5307,88 грн з урахуванням положень пунктів 9-11.1 та 9-21 розділу VIII Закону №2464-VI.
Зокрема, відповідач не навів правового обґрунтування того, чому штраф у повному розмірі підлягає застосуванню до порушення строків сплати єдиного внеску, яке виникло до початку дії законодавчих обмежень, однак тривало протягом усього періоду їх дії та завершилося після 01.08.2023.
Водночас відповідач не визначив, яка саме частина застосованих штрафних санкцій, з огляду на характер порушення та період його вчинення, не охоплюється законодавчими обмеженнями.
Суд зазначає, що саме по собі арифметичне визначення штрафу в розмірі 20 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого єдиного внеску не є достатнім обґрунтуванням правомірності його застосування за наявності спеціальних норм, які передбачають незастосування відповідальності протягом визначених законом періодів.
Крім того, відсутність належного обґрунтування правомірності застосування штрафу з урахуванням зазначених законодавчих обмежень не дає суду можливості достовірно виокремити правомірну частину цієї санкції.
При цьому здійснення судом власного визначення частини штрафу, яка може бути застосована за триваюче порушення, за відсутності відповідного розмежування та правового обґрунтування контролюючого органу, означало б фактичне перебирання судом повноважень відповідача.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування до позивача штрафу в сумі 5307,88 грн з урахуванням законодавчих обмежень, які діяли протягом частини періоду триваючого порушення.
Відтак рішення ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 в частині застосування штрафу в сумі 5307,88 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5307,88 грн та нарахування пені в сумі 33120,89 грн, а всього на суму 38428,77 грн.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2026 №Ф-1727749-0320 суд зазначає таке.
За змістом частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI контролюючий орган у випадках, визначених законом, надсилає платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, встановленому законом.
Як установлено судом, вимога від 27.07.2026 №Ф-1727749-0320 сформована на суму 60951,94 грн, яка складається зі штрафу в сумі 5307,88 грн та пені в сумі 55644,06 грн.
При цьому недоїмка безпосередньо зі сплати єдиного внеску у зазначеній вимозі відсутня.
Таким чином, визначена у вимозі заборгованість виникла внаслідок застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до рішення від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10.
Оскільки судом установлено протиправність зазначеного рішення в частині застосування штрафу в сумі 5307,88 грн та нарахування пені в сумі 33120,89 грн, правові підстави для визначення відповідних сум у вимозі про сплату боргу (недоїмки) відсутні.
За таких обставин вимога ГУ ДПС у Волинській області від 27.07.2026 №Ф-1727749-0320 також підлягає визнанню протиправною та скасуванню в частині визначення заборгованості зі сплати штрафу в сумі 5307,88 грн та пені в сумі 33120,89 грн, а всього на суму 38428,77 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення неправомірно нарахованої заборгованості з єдиного внеску суд зазначає таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок №5).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №5 інтегрована картка платника (далі ІКП) є формою оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами інформаційно-комунікаційної системи ДПС (далі ІКС ДПС).
При цьому інформація в ІКП ґрунтується на показниках первинних документів, оброблених ІКС ДПС.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в ІКС ДПС.
Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Пунктами 4, 5 розділу І Порядку №5 визначено, що відображення та внесення первинних показників у підсистемах ІКС ДПС здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення таких показників забезпечується керівниками відповідних структурних підрозділів, а загальний контроль за достовірністю їх відображення в ІКП структурним підрозділом, що здійснює облік платежів.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку №5 для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються інтегровані картки за відповідними кодами платежів щодо кожного платника.
ІКП містить інформацію про облікові операції та показники, що характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Під час проведення облікової операції зазначаються дата її запису, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється відповідний запис.
Таким чином, інтегрована картка платника є не лише засобом технічного обліку платежів, а й інформаційною основою, на підставі якої контролюючий орган визначає стан розрахунків платника, наявність заборгованості, здійснює відповідні облікові операції та реалізує свої повноваження щодо стягнення належних до сплати сум.
Відображення в ІКП відомостей про заборгованість, яка не має належних правових підстав, створює для платника негативні правові наслідки, оскільки такі відомості характеризують його як особу, що має непогашені зобов`язання, та можуть бути використані контролюючим органом під час здійснення заходів щодо їх стягнення.
При цьому Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо необхідності забезпечення достовірності відомостей інтегрованої картки платника.
Зокрема, у постановах від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2021 у справі №280/4506/18 та від 02.06.2022 у справі №360/2838/20 Верховний Суд зазначив, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків, а останній має матеріально-правовий інтерес у тому, щоб дані інтегрованої картки правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Відповідно, належним способом захисту порушених прав платника є зобов`язання контролюючого органу здійснити дії щодо відображення або коригування в інтегрованій картці дійсного стану його зобов`язань, у тому числі шляхом виключення неправомірно нарахованих та відображених сум.
Крім того, підрозділом 4 розділу V Порядку №5 врегульовано відображення в ІКС ДПС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум із відповідним перенесенням інформації до інтегрованої картки платника.
Зазначеними положеннями передбачено внесення до ІКС ДПС відомостей про судове оскарження рішень контролюючого органу та відображення результатів такого оскарження з урахуванням складових відповідних нарахувань, зокрема платежу, штрафних санкцій і пені.
Отже, Порядок №5 передбачає механізм відображення результатів судового оскарження рішень контролюючого органу в інформаційній системі ДПС та відповідного приведення облікових показників у відповідність до правових наслідків судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як установлено судом, відповідно до відомостей інтегрованої картки платника та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2026 №Ф-1727749-0320 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальній сумі 60951,94 грн, яка складається зі штрафних санкцій у розмірі 5307,88 грн та пені в сумі 55644,06 грн.
Водночас основна сума недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 26539,26 грн погашена позивачем 04.07.2024, а у вимозі від 27.07.2026 недоїмка безпосередньо зі сплати єдиного внеску становить 0,00 грн.
Отже, відображена в інтегрованій картці позивача заборгованість у сумі 60951,94 грн виникла саме внаслідок застосування штрафних санкцій та нарахування пені відповідно до рішення ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10.
Оскільки за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про протиправність зазначеного рішення контролюючого органу в частині застосування штрафу в сумі 5307,88 грн та нарахування пені в сумі 33120,89 грн, подальше відображення в інтегрованій картці платника відповідних нарахувань як заборгованості не відповідатиме дійсному стану розрахунків позивача та правовим наслідкам судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій і нарахування пені у відповідній частині, а також сформованої на його підставі вимоги не забезпечуватиме ефективного відновлення порушених прав позивача, якщо в інтегрованій картці платника й надалі відображатимуться зазначені суми як заборгованість.
Залишення таких відомостей у системі оперативного обліку створюватиме невідповідність між установленим судом правовим станом зобов`язань позивача та інформацією, якою керується контролюючий орган під час здійснення своїх повноважень.
При цьому зобов`язання відповідача здійснити коригування інтегрованої картки платника не означає підміни судом повноважень податкового органу щодо визначення сум єдиного внеску чи застосування фінансових санкцій, оскільки таке коригування є наслідком судового контролю за правомірністю вже прийнятого індивідуального акта та спрямоване на приведення облікових даних у відповідність до судового рішення.
Таким чином, з метою забезпечення повного та ефективного захисту порушених прав позивача, враховуючи встановлену судом протиправність рішення ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 у відповідній частині, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з неї штрафних санкцій у сумі 5307,88 грн та пені в сумі 33120,89 грн, а всього на суму 38428,77 грн, нарахованих відповідно до зазначеного рішення.
При цьому відповідне коригування має здійснюватися виключно щодо нарахувань, які за результатами розгляду цієї справи суд визнав протиправними.
Нарахована відповідачем пеня в сумі 22523,17 грн, щодо якої суд не встановив підстав для скасування з огляду на заявлені позивачем обставини, не підлягає виключенню з інтегрованої картки платника на підставі цього судового рішення.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5307,88 грн та нарахування пені в сумі 33120,89 грн, визнання протиправною та скасування вимоги від 27.07.2026 №Ф-1727749-0320 у відповідній частині, а також зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення зазначених сум, усього на суму 38428,77 грн.
У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір (далі Закон №3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, на підтвердження чого до позовної заяви додано відповідне посвідчення.
Отже, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування штрафу в сумі 5307,88 грн (п`ять тисяч триста сім гривень 88 копійок) та нарахування пені в сумі 33120,89 грн (тридцять три тисячі сто двадцять гривень 89 копійок), а всього на суму 38428,77 грн (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять вісім гривень 77 копійок).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 27.07.2026 №Ф-1727749-0320 про сплату боргу (недоїмки) в частині визначення заборгованості зі сплати штрафу в сумі 5307,88 грн (п`ять тисяч триста сім гривень 88 копійок) та пені в сумі 33120,89 грн (тридцять три тисячі сто двадцять гривень 89 копійок), а всього на суму 38428,77 грн (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять вісім гривень 77 копійок).
Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з неї нарахованих відповідно до рішення від 17.04.2026 №00/9717/03-20-24-06-10 штрафних санкцій у сумі 5307,88 грн (п`ять тисяч триста сім гривень 88 копійок) та пені в сумі 33120,89 грн (тридцять три тисячі сто двадцять гривень 89 копійок), а всього на суму 38428,77 грн (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять вісім гривень 77 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).
Суддя Н. В. Стецик
Судове рішення № 141473079, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 140/10541/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: