Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 559/1141/26
Провадження № 2/559/1278/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнарожний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Представник АТ «ПУМБ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позов мотивований тим, що між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори, зокрема:
- 26.05.2024 кредитний договір № 1015889176, за яким Позичальнику видано кредит в сумі 20000 грн.;
- 17.06.2024 кредитний договір № 1016193373, за яким Позичальнику видано кредит в сумі 6000 грн.;
- 08.10.2024 кредитний договір № 1017950254, за яким Позичальнику видано кредит в сумі 3775 грн. Позивач свої зобов`язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти у розпорядження відповідача на умовах погоджених сторонами у кредитних договорах. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 02.02.206 заборгованість ОСОБА_1 склала: по кредитному договору від 26.05.2024 № 1015889176 - 23225,90 грн., з яких: 16595,50 грн. - заборгованість за кредитом; 0 грн. - заборгованість процентами; 6630,40 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору від 17.06.2024 № 1016193373 - 7278, 03 грн., з яких: 5250 грн. - заборгованість за кредитом; 0 грн. - заборгованість процентами; 2028,03 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору від 08.10.2024 № 1017950254- 4991,40 грн., з яких: 3775 грн. - заборгованість за кредитом; 0 грн. - заборгованість процентами; 1216,40 грн. - заборгованість за комісією. У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості по вищевказаними кредитними договорами у розмірі 35495,33 грн. та судові витрати у справі.
Ухвалою судді від 01.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 15.06.2026 по 15.07.2026, та з 17.08.2026 по 21.08.2026.
Представник позивача у позові просив розглянути справу в його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином згідно з вимогами ЦПК України. При цьому з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якого направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
До суду від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.
За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.
У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення у даній справі є 12.11.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що 26.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» та підписав заяву №1015889176 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за умовами якого відповідачу надано споживчий кредиту сумі 20000 гривень на строк 24 місяці, ромір процентної ставки: 0,00001% річних, розмір денної процентної ставки складає 0,073%, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,22%, схема повернення кредиту: ануїтентна, реальна річна процентна ставка відсотків річних 55,22%. У додатку №1 до вказаної заяви сторони погодили графік платежів, де визначили розмір та детальні терміни повернення платежів за кредитом. Аналогічні умови договору погоджені сторонами і у підписаному ними паспорті споживчого кредиту (10-12).
Також 17.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» та підписав заяву №1016193373 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за умовами якого відповідачу було надано споживчий кредит у сумі 6000 гривень на строк 24 місяці, ромір процентної ставки: 0,00001% річних, розмір денної процентної ставки складає 0,073%, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,22%, схема повернення кредиту: ануїтентна, реальна річна процентна ставка відсотків річних 55,34%. У додатку №1 до вказаної заяви сторони погодили графік платежів, де визначили розмір та детальні терміни повернення платежів за кредитом. Аналогічні умови договору погоджені сторонами і у підписаному ними паспорті споживчого кредиту (13-15).
Надалі, 08.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» та підписав заяву №1017950254 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за умовами якого відповідачу було надано споживчий кредит у сумі 3775 гривень на строк 24 місяці, ромір процентної ставки: 0,00001% річних, розмір денної процентної ставки складає 0,073%, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,22%, схема повернення кредиту: ануїтентна, реальна річна процентна ставка відсотків річних 55,50%. У додатку №1 до вказаної заяви сторони погодили графік платежів, де визначили розмір та детальні терміни повернення платежів за кредитом. Аналогічні умови договору погоджені сторонами і у підписаному ними паспорті споживчого кредиту (16-18).
Підписавши вказані заяви на приєднання до Договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач підтвердив, що приймає публічні пропозиції АТ «ПУМБ» на укладання Договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг.
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірах 20000 грн. 26.05.2024, 6000 грн. 17.06.2024 та 3775 грн. 08.10.2024 згідно платіжних інструкцій наданих АТ «ПУМБ» (а.с.28-29).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №1015889176 від 26.05.2024 у ОСОБА_1 станом на 03.02.2026 вбачається заборгованість перед позивачем за вказаним договором у розмірі 23225,90 грн., що складається з наступного: 16595,50 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 0 грн. - заборгованість за відсотками, 6630,40 грн. - заборгованість за комісією. З даного розрахунку вбачається, що відповідач частково погашав основну суму боргу за кредитом та комісією (а.с.29 зворот-30).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №1016193373 від 17.06.2024 у ОСОБА_1 станом на 03.02.2026 вбачається заборгованість перед позивачем за вказаним договором у розмірі 7278,03 грн., що складається з наступного: 5250 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 0 грн. - заборгованість за відсотками, 2028,03 грн. - заборгованість за комісією. З даного розрахунку вбачається, що відповідач частково погасив основну суму боргу за кредитом та комісією (а.с.31-32).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №1017950254 від 08.10.2024 у ОСОБА_1 станом на 03.02.2026 вбачається заборгованість перед позивачем за вказаним договором у розмірі 4991,40 грн., що складається з наступного: 3775 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 0 грн. - заборгованість за відсотками, 1216,40 грн. - заборгованість за комісією. (а.с.32 зворот-32).
Згідно виписки по особовому рахунку клієнта ОСОБА_1 вбачається, що відповідач отримував кошти у кредит та активно користувався ними (а.с.33 зворот -36).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Відповідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 76 Постанови Великої Палати Верховного Суду №338/180/17 від 05 червня 2018 року зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Разом з тим, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (Постанова Верховного Суду від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц).
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи,суд робить висновок, що між кредитором АТ «ПУМБ» та відповідачем шляхом підписання заяв до Договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспортів споживчого кредиту, укладено кредитні договори, зокрема: 26.05.2024 - договір №1015889176, 17.06.2024 - №1016193373 та 08.10.2024 - № 1017950254. Згідно вказаних договорів відповідач отримав кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 20000 грн., 6000 грн., та 3775 грн. відповідно. ОСОБА_1 , отримав кредитні кошти, активно користувався ними, частково погашав тіло кредиту та нараховані платежі, що підтверджено випискою по особовому рахунку клієнта. Отже, фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку у повному обсязі не повернуті. Суд зазначає, що будь-яка особа вільна в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і в даному випадку ОСОБА_1 будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, погодився на умови договору, підписавши кредитні документи, однак не виконав обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Суми, які підлягають стягненню, зокрема за кредитним договором №1015889176 від 26.05.2024 у розмірі 16595,50 грн., (з яких: 16595,50 грн. - заборгованість за кредитом; 0 грн. - заборгованість процентами); за кредитним договором №1016193373 від 17.06.2024 у розмірі 5250 грн. (з яких: 5250 грн. - заборгованість за кредитом; 0 грн. - заборгованість процентами); та за кредитним договором № 1017950254 від 08.10.2024 у розмірі 3775 грн. (яких: 3775 грн. - заборгованість за кредитом; 0 грн. - заборгованість процентами) повністю відповідають умовам договору та строку його дії, з урахуванням часткового виконання відповідачем кредитних зобов`язань та доведені матеріалами справи. Згідно позиції Верховного Суду України, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою погашення заборгованості за вказаними вище кредитними договорами, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання таких договорів і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договорами про надання кредиту. Окрім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині стягення основної суми боргу та відсотків за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом, як достовірний.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №1015889176 від 26.05.2024 у розмірі 6630,40 грн., за кредитним договором №1016193373 від 17.06.2024 у розмірі 2028,03 грн., та за кредитним договором № 1017950254 від 08.10.2024 у розмірі 1216,40 грн., то суд не вбачає підстав для її стягнення, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відтак, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в п. 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19).
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 викладено такий висновок: «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 викладено такий висновок: «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів справи вбачається, що умовами усіх трьох кредитних договорів, зокрема, у п.6 та паспортах споживчого кредиту у розділі «Інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача» та у графіку платежів кредитодавець передбачив плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,22%.
При цьому, у самих кредитних договорах не зазначено переліку конкретних додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена така комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Суд зауважує, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (див. п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
Суд констатує, що позивач не надав доказів надання відповідачу додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, а тому суд вважає, що ті послуги, за надання яких кредитодавець встановив комісію, не можуть надаватися на платній основі, оскільки вони вчиняються на користь самого кредитодавця (наприклад, облік заборгованості за кредитним договором, розрахунок платежу, юридичне оформлення тощо).
За таких обставин положення п.6 кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з нікчемності умов кредитного договору в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з такої комісії.
В підсумку, суд позовні вимоги задовольняє частково, а саме: за кредитним договором №1015889176 від 26.05.2024 у розмірі 16595,50 грн., за кредитним договором №1016193373 від 17.06.2024 у розмірі 5250 грн., та за кредитним договором № 1017950254 від 08.10.2024 у розмірі 3775 грн.
Щодо судових витрат.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн., (а.с.4), який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог, що становить 1921,71грн. (25620,50х2662,40/35495,33)
Керуючись ст. ст. 509, 526, 544, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитними у загальному розмірі 25620 (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять) гривень 50 копійок, з яких: за кредитним договором №1015889176 від 26.05.2024 у розмірі 16595,50 грн., за кредитним договором №1016193373 від 17.06.2024 у розмірі 5250 грн., та за кредитним договором № 1017950254 від 08.10.2024 у розмірі 3775 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 1921,71 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 12.11.2026.
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», адреса вул. Андріївська, 4 м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829, електронна адреса info@fuib.com.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М.Томілін
Судове рішення № 141471426, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 559/1141/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: