Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/14161/25
Провадження № 4-с/947/111/26
УХВАЛА
13.11.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про вжиття заходів забезпечення скарги ОСОБА_1 , за участі: стягувача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 , за участі: Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій заявниця просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Притуляка В. М. щодо визначення вартості ділянки на підставі звіту ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро „ТРІАДА» від 13.04.2026, що не містить відомостей про огляд ділянки, та визнати результати цієї оцінки такими, що не підлягають застосуванню у виконавчому провадженні;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Притуляка В. М. щодо передачі ділянки на реалізацію на земельних торгах (лот № 204) за початковою ціною 27 804,00 грн.;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Притуляка В. М. щодо повідомлення боржниці ОСОБА_1 про результати визначення вартості ділянки, передачу її на реалізацію та результати торгів (надсилання документів із поштовими індексами та назвою вулиці, що не відповідають адресі, зазначеній у виконавчому листі, за відсутності доказів їх вручення);
- зобов`язати приватного виконавця Притуляка В. М. усунути допущені порушення прав боржниці в межах його повноважень;
- стягнути з приватного виконавця Притуляка В. М. на користь скаржниці судові витрати, зокрема судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.
Вказана скарга сформована в системі «Електронний суд» 07.11.2026 року та зареєстрована судом 09.11.2026 року.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2026 року справу за вищевказаною скаргою розподілено судді Калініченко Л. В. та передано головуючому по справі 10.11.2026 року.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 11.11.2026 року вказану скаргу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
12.11.2026 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Смирнова А.І. надійшла заява про вжиття заходів забезпечення вказаної скарги в порядку ст. 150 ЦПК України шляхом:
- заборонити ОСОБА_2 , державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передання в іпотеку, оренду, поділ, об`єднання, зміну цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 5123981400:01:003:1812, а також на державну реєстрацію права власності та інших речових прав на неї за іншими особами, а державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру відомості про поділ, об`єднання цієї земельної ділянки чи зміну її цільового призначення, до набрання законної сили ухвалою суду, постановленою за результатами розгляду скарги. Цей захід боржник проситьзастосувати як самостійний незалежно від вирішення питання про накладення арешту;
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0405 га (405 кв. м), кадастровий номер 5123981400:01:003:1812, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до набрання законної сили ухвалою суду, постановленою за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Притуляка Валерія Миколайовича у зведеному виконавчому провадженні № 80266248.
В обґрунтування зазначеної скарги, представник боржниці посилається на те, що 06.11.2026 скаржниця ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з даною скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича щодо визначення вартості майна, повідомлення боржника та передачі майна на реалізацію у зведеному виконавчому провадженні № 80266248 (№ 80253898 та № 80253977), відкритому з примусового виконання виконавчих листів № 947/14161/25, виданих Київським районним судом міста Одеси 09.01.2026, про стягнення з неї на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованості за кредитним договором і судового збору. Об`єктом оскаржуваних дій, як зазначає представник боржниці, є земельна ділянка площею 0,0405 га (405 кв. м), кадастровий номер 5123981400:01:003:1812, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала скаржниці на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2020, реєстровий № 526. Представник скаржниці зазначає, що земельну ділянку, як лот № 204, реалізовано на земельних торгах 24.09.2026 (протокол про результати земельних торгів № LAE001-UA-20260824-93971; стартова ціна лота 27 804,00 грн, ціна продажу 35 001,00 грн). 30.09.2026 приватний виконавець склав акт про проведений електронний аукціон і виніс постанову про зняття арешту з реалізованого майна, а 13.10.2026 уклав із покупцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е., реєстровий №778. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 , на що він сам посилається у заяві від 07.11.2026, зазначаючи витяг з Державного реєстру речових прав від 13.10.2026 № 497870701. У скарзі скаржниця посилається на те, що вартість земельної ділянки приватний виконавець визначив на підставі звіту ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро „ТРІАДА» від 13.04.2026, складеного без огляду ділянки, за оголошеннями про продаж інших земельних ділянок, щодо району розташування та цільового призначення яких звіт містить невідповідності; земельну ділянку передано на реалізацію за початковою ціною, що становить 70 відсотків її вартості, за відсутності відомостей про проведення перших і повторних торгів; документи про оцінку, передачу на реалізацію та результати торгів надсилалися боржниці з поштовими індексами та назвою вулиці, що не відповідають адресі у виконавчому листі, без доказів вручення. Скаржниця просить визнати ці дії неправомірними і зобов`язати приватного виконавця усунути порушення її прав (частина друга статті 451 ЦПК України). За доводами представника, скарга має немайновий характер; вартість земельної ділянки за звітом оцінювача становить 39 720,00 грн, ціна її продажу на торгах 35 001,00 грн. Крім того, як посилається представник боржниці, на земельній ділянці розташований житловий будинок, у якому проживає мати скаржниці. Цей будинок, як зазначає представник боржниці, не зазначено в жодному документі, складеному під час звернення стягнення на земельну ділянку, її реалізації та продажу: ні в постанові про опис та арешт майна від 24.02.2026, ні у звіті про оцінку від 13.04.2026, ні в описі лота № 204 на земельних торгах, ні в протоколі про результати земельних торгів № LAE001-UA-20260824-93971, ні в договорі купівлі продажу від 13.10.2026, пункт 4.1 якого містить недостовірне твердження про відсутність на ділянці об`єктів нерухомого майна. У зв`язку з чим, за доводами представника боржниці, земельну ділянку оцінено, виставлено на торги та продано як вільну від забудови, що само по собі підтверджує доводи скарги про проведення оцінки без огляду ділянки, а визначена оцінювачем вартість не відображає дійсного стану майна. Представник боржниці вважає, що продаж земельної ділянки окремо від розташованого на ній житлового будинку не узгоджується також із принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, який випливає зі статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України: покупець набув ділянку, на якій розташований житловий будинок, що не був предметом торгів, а мати скаржниці, яка в ньому проживає, опинилася в будинку на земельній ділянці іншої особи без жодного врегулювання прав на нього.
У зв`язку з вищевикладеним, посиланням на норми процесуального законодавства та оцінку практики Верховного Суду, представник скаржниці вважає, що невжиття заходу може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист і поновлення прав скаржниці. Представник боржниці вважає, що оскаржувані дії стосуються не лише оцінки майна, а й умов проведення самих торгів: земельну ділянку передано на реалізацію за стартовою ціною, що становить 70 відсотків її вартості, за відсутності відомостей про проведення перших і повторних торгів. Крім того, за доводами представника боржниці, лот сформовано та продано без розташованого на ділянці житлового будинку. Тому встановлення судом неправомірності оскаржуваних дій, про які наголошує представник боржниці, за доводами останнього має безпосереднє значення для захисту прав скаржниці щодо результатів торгів і укладеного за ними договору від 13.10.2026, з позовом щодо яких вона має намір звернутися до суду. Представник скаржниці посилається на те, що якщо до вирішення скарги земельну ділянку буде відчужено, передано в іпотеку, поділено чи об`єднано з іншою ділянкою або змінено її цільове призначення, поновлення прав скаржниці вимагатиме нових позовів до наступних набувачів, які посилатимуться на добросовісність набуття, а ухвала суду за скаргою втратить практичне значення. Представник боржниці зазначаючи про те, що відповідні реєстраційні дії вчиняються нотаріусом або державним реєстратором у найкоротші строки, вважає, що ризик таких дій є реальним, а не гіпотетичним.
Додатково представник боржниці посилається на те, що 07.11.2026 ОСОБА_2 звернувся до голови правління ОК «СТ «Одрадове»» із письмовою заявою (вх. № 70 від 07.11.2026), у якій, називаючи себе «єдиним законним власником», вимагав здійснити технічне відключення (знеструмлення, опломбування) електроустановок на мережі, що ведуть до земельної ділянки, до якої, за його ж словами, підключено «мій об`єкт», попередив про звернення до правоохоронних органів і суду в разі відмови та висловив намір вступити до членів кооперативу. Оскільки на земельній ділянці розташований житловий будинок, у якому проживає мати скаржниці, представник боржниці вважає, що під «своїм об`єктом» покупець, вочевидь, має на увазі саме цей будинок, який на торгах не продавався; а відключення ж мережі, що веде до ділянки, на думку представника боржниці, залишить житло без електропостачання. За наслідком чого, представник боржниці посидається на те, що покупець, не чекаючи вирішення скарги, активно вчиняє дії, спрямовані на закріплення свого володіння земельною ділянкою та будинком, якого він на торгах не набував, і на зміну фактичного стану спірного майна. Крім того, за доводами представника боржниці, покупець неодноразово погрожував підпалом будинку. Відповідно до частини четвертої статті 83 ЦПК України скаржниця у заяві зазначає про повідомлення, що разом із цією заявою не можуть бути подані технічний паспорт на житловий будинок, розташований на земельній ділянці, та висновок експерта щодо цього будинку, складений на її замовлення (частина перша статті 106 ЦПК України), причиною чого зазначає, що на час подання заяви технічна інвентаризація будинку та експертне дослідження ще не завершені, а відкласти подання заяви до їх завершення неможливо, оскільки зволікання створює реальний ризик відчуження земельної ділянки. Скаржниця, вважає, що вжила залежних від неї заходів для отримання цих доказів замовила виготовлення технічного паспорта та проведення експертного дослідження та зазначає, що має намір їх подати до суду невідкладно після отримання.
В свою чергу, представником скаржниці у заяві наголошується на тому, що наявність будинку на земельній ділянці на час подання заяви підтверджується фотографіями, а також заявою самого покупця від 07.11.2026, у якій він посилається на підключений до електромережі «мій об`єкт» на цій ділянці. У зв`язку з чим, представник боржниці у заяві зазначає про те, що просить заборонити покупцеві та суб`єктам державної реєстрації вчиняти щодо земельної ділянки реєстраційні дії, зазначаючи про те, що покупець є особою, права якої безпосередньо зачіпає розгляд скарги, а земельна ділянка безпосереднім об`єктом оскаржуваних дій, за наслідком чого вважає, що заходи стосуються саме того майна, щодо якого виник спір.
Згідно з ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в тому числі одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Оглянувши подану заяву, суд дійшов до висновку, що заява представника скаржниці Алад`євої О.В. відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, за наслідком чого остання підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні за відсутності сторін по справі в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши вказану заяву, суд дійшов до наступного висновку.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі N 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40 - 43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі N 754/5683/22 (провадження N 14-28цс23)).
Суд зазначає, що дана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна та накладення на нього арешту, заявлено в порядку розгляду скарги боржника за виконавчим провадженням на дії приватного виконавця.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі N 640/32706/21 вказано, що: "судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судове рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. […] Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили".
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 року у справі №752/26606/18 дійшов до висновку, що: «згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».».
Приймаючи вищевикладені висновки, суд доходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про вжиття заходів забезпечення скарги ОСОБА_1 , за участі: стягувача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягає, оскільки положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України).
Судом враховується, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців (аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження №11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс 19)).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 січня 2025 року у справі № 643/23269/21.
Отже, боржником заявлені до вжиття заходи забезпечення позову у виді встановлення заборони реєстраційних дій та накладення арешту щодо нерухомого майна, яке вже реалізовано та зареєстровано на праві власності, однак вимоги скарги стосуються оскарження боржником дій приватного виконавця під час вчинення процесуальних дій щодо примусового виконання виконавчого документу.
Заява про забезпечення позву не містить об`єктивних обґрунтувань ризиків не виконання майбутнього судового рішення суду, у разі задоволення вимог, за наслідком розгляду даної скарги, як і не містить обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, у разі задоволення заявлених вимог в порядку оскарження дій приватного виконавця.
З урахуванням викладеного вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про вжиття заходів забезпечення скарги ОСОБА_1 , за участі: стягувача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 149-153, 261, 352-354, 447 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про вжиття заходів забезпечення скарги ОСОБА_1 , за участі: стягувача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 13.11.2026 року.
Головуючий Калініченко Л. В.
Судове рішення № 141465368, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 947/14161/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: