Рішення № 141462961, 03.11.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
751/6941/26
Номер документу
141462961
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Рішення

Іменем України

03 листопада 2026 року місто Чернігів

Справа №751/6941/26

Провадження №2/751/2875/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Баштова М. В.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

відповідач ОСОБА_1

представник позивача Паладич Аліна Олександрівна

представник відповідача Ужва Катерина Романівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7910202 від 24.01.2025 в розмірі 29 760,00 грн, а також понесених судових витрат (а.с.3-6).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7910202, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 12 000,00 грн. Кредит надавався строком на 360 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. 27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25, за яким позивач набув права грошової вимоги до відповідача. Відповідач належним чином не виконував своє зобов`язання, лише частково сплатив кошти, а тому утворилась заборгованість в сумі 29 760,00 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 21.07.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 23.09.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з витребуванням доказів.

У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 51-54), у якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Представник відповідача зазначив, що позивачем наданий реєстр боржників до договору факторингу, який не засвідчений підписами та печатками. Крім того, вважає, що позивачем неправомірно нараховано комісію за обслуговування кредиту в розмірі 11 760,00 грн. Враховуючи, що відповідачем сплачено за вказану послугу 3 360,00 грн, тому ці кошти слід зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту. Також зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX з 17.03.2022 позичальник звільняється від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 6 000,00 грн.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 07.10.2026 відклав розгляд справи для витребування доказів.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника.

Відповідач та його представник в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, відповідно до положень ст.223 ЦПК України, ухвалив про розгляд справі за відсутності сторін на підставі наявних доказах.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що згідно заявки на отримання кредиту 24.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7910202, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 12 000,00 грн строком до 19.01.2026 (а.с.8зв-12, 12зв).

Загальні витрати позичальника за кредитом складають 36 996,00 грн. Денна процентна ставка - 0.86%.

Пунктом 1.5.1 передбачено нарахування комісія за надання кредиту в розмірі 36.00 грн, яка нараховується за ставкою 0.30% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пуктом 1.5.2 передбачено нарахування комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 36960,00 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.1.5.3 договору). Тип процентної ставки фіксована.

До укладення кредитного договору позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту, в якому також зазначені основні умови кредитування (а.с.13-14).

Підписанням вказаного договору №7910202 від 24.01.2025 відповідач погодився з усіма його умовами.

Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на сайті кредитодавця за посиланням https://miloan.ua/s/documents, що є невід`ємною частиною цього договору, які не містять істотних умов договору і регулюють відносини кредитодавця та позичальника в частині, що не врегульована договором. Підписанням цього договору/акцепту, позичальник укладає кредитний договір в цілому, з усіма його додатками та невід`ємними частинами (а.с.15-19).

Перерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням №146740341 від 24.01.2025 (а.с.23) та випискою АТ «Державний ощадний банк України» від 20.10.2026 (а.с.90-93).

Відповідно до розрахунку заборгованості, за період з 24.01.2025 до 27.06.2025 у відповідача існує борг на суму 29 760,00 грн, який складається із заборгованості за сумою кредиту 12 000,00 грн, заборгованості за комісією за обслуговування кредиту 11 760,00 грн та заборгованості за штрафом в сумі 6 000,00 грн (а.с.20-22). Також із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплачено 3 360,00 грн в рахунок погашення комісії за обслуговування кредитної забоогованості.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» за плату права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №7910202 від 24.01.2025 (а.с.23зв-26).

Реєстр боржників розміщений в електронному вигляді в системі електронного обміну документами «Вчасно», що підтверджуєтся актом прийому передачі інформації від 27.06.2025 (а.с.27).

Згідно реєстру боржників до договору факторингу від 27.06.2025 №01.02-16/25, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №7910202 від 24.01.2025 складає 29 760,00 грн, з яких: 12 000,00 грн заборгованість за основним боргом, заборгованості за комісією за обслуговування кредиту 11 760,00 грн та заборгованості за штрафом в сумі 6 000,00 грн (а.с.28-29).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір №7910202 від 24.01.2025 укладений в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

При цьому на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. Будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідачем суду не надано.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №7910202 від 24.01.2025 відповідач не звертався.

Зазначений вище договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорена, а тому підлягає виконанню.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (тіло кредиту) не повернув у повному обсязі, а тому позов у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту обґрунтований.

Водночас, суд вважає неправомірним нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту, виходячи з таких міркувань.

Пуктом 1.5.2 передбачео нарахування комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 36 960.00 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Позивач просить стягнути з відповідача комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 11 760,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Кредитним договором не визначено, що саме включає комісія за обслуговування кредиту та які послуги мають надаватися позичальнику і періодичність їх надання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачу надавалися будь які послуги, за які встановлено нарахування комісії чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць.

За таких обставин суд доходить висновку, що передбачена пунктом 1.5.2 кредитного договору умова про сплату комісії за обслуговування кредиту не підтверджена наданням відповідачу будь-яких самостійних послуг, за які могла б справлятися відповідна плата, а тому не може бути підставою для стягнення з нього комісії в заявленому розмірі 11 760,00 грн.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем фактично сплачено 3 360,00 грн у рахунок погашення зазначеної комісії.

Оскільки умова договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту не створює для відповідача правомірного обов`язку зі сплати такого платежу, зазначені кошти не можуть бути зараховані в рахунок погашення комісійної заборгованості. Відтак під час визначення фактичного розміру заборгованості за основною сумою кредиту суд враховує сплачені відповідачем 3 360,00 грн як кошти, що підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту.

Таким чином, з урахуванням зазначеного розмір заборгованості за основною сумою кредиту підлягає зменшенню на 3 360,00 грн та становить 8 640,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу за кредитним договором в розмірі 6 000,00 грн суд дійшов наступного висновку.

Розділом 18 договору позики №141246 від 07.03.2025 передбачено відповідальність сторін за порушення умов цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Умовами договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш 2 днів.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Відтак позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування штрафу в розмірі 6 000,00 грн за порушення зобов`язання, а тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн (а.с.8), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 772,95 грн (2662,40х8640/29760).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога відповідачу надавалась адвокатом Скользнєвою В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 28.04.2026 (а.с.56).

Відповідач сплатив на користь адвоката 8 000,00 грн за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанцією до прибуткового кассового ордера від 09.08.2026 (а.с.57зв), актом здачі-прийняття наданих послуг від 09.08.2026 на суму 8 000,00 грн (а.с.57).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21.

З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт на підготовку відзиву, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, суд дійшов висновку, що заявлена представником відповідача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.

У зв`язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації відповідачу за рахунок позивача, слід зменшити з 8 000,00 грн до 4 000,00 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.

Оскільки ціна позову становила 29 760,00 грн, а позов задоволено частково, на суму 8 640,00 грн, що становить 29,03% (100х8640/29760), з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до відхиленої частини вимог 70.97% (100%-29,03%), що становить 2 838,80 грн (70,97%х4000грн/100%).

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене та норму ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд, провівши взаємозалік, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 2 065,85 грн (2838,80-772,95) витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 8 640 (вісім тисяч шістсот сорок) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором №7910202 від 24.01.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 2 065 (дві тисячі шістсдесят п`ять) грн 85 коп витрат на правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 09.11.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела буд.6, код ЄДРПОУ 37616221)

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Н. В. Маслюк

Часті запитання

Який тип судового документу № 141462961 ?

Документ № 141462961 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141462961 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141462961 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141462961 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141462961, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Судове рішення № 141462961, Новозаводський районний суд м. Чернігова було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141462961 відноситься до справи № 751/6941/26

Це рішення відноситься до справи № 751/6941/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141462954
Наступний документ : 141462965