Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
Іменем України
13 листопада 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/973/26
Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Норія Грейн»,
код ЄДРПОУ 39846948, бульвар Лесі Українки, будинок 24-Б, кв.4, м. Київ, 01133
до відповідача: Фермерського господарства «Киїнка-Агро»,
код ЄДРПОУ 43014273, вул. Овчаренка, будинок 41а, с. Киїнка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15505
предмет спору: про стягнення 652 603,50 грн,
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
не викликались,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Норія Грейн» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Киїнка-Агро» про стягнення 482 887,65 грн боргу, 33 993,71 грн інфляційних втрат, 12 189,42 грн 3% річних та 123 532,72 грн штрафних санкцій.
Процесуальні дії у справі.
У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених ст. 162, 164 ГПК України, ухвалою суду від 01.10.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.10.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 05.10.2026 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» 05.10.2026 о 17:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позов є 21.10.2026.
Відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №НГ/230725 складського зберігання зерна від 23.07.2025 в частині оплати вартості наданих послуг.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
29.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Норія Грейн» (далі Зерновий склад) та Фермерське господарство «Киїнка-Агро» (далі - Поклажодавець) уклали договір складського зберігання зерна №НГ/230725 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Поклажодавець передає Зерновому складу сільськогосподарську продукцію (надалі Зерно) за фактичною вагою в кількості, що визначена на автомобільних вагах Зернового складу при прийманні і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад приймає Зерно та надає спектр послуг зі зберігання, очищення та/або сушіння Зерна згідно з вимогами даного Договору (п. 2.4.7.1) за умови, що дані послуги покращують якість Зерна або залишають її на тому ж рівні.
Послуги Зерновий склад надає згідно з тарифами Додатку 1 цього Договору, якщо інші умови не визначені Додатковою угодою до головного Договору (п. 1.2 Договору).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що для забезпечення якісного збереження Зерна Зерновий склад за рахунок Поклажодавця проводить очистку від смітної домішки, сушіння та інші заходи (доочистка тощо) згідно з тарифами, зазначеними у цьому Договорі (Додаток 1), до узгоджених показників, які вказує ІІоклажодавець.
Згідно з п. 3.1.2 Договору для проведення розрахунків за приймання, доробку та частково зберігання Зерна застосовується умовно-залікова маса зерна. Умовно-залікова маса зерна це фізична маса зерна, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені в п. 2.1. даного Договору. Залікова вага використовується при розрахунку послуг зберігання до моменту оформлення та надання ВТЛ Зернового складу актів доробки/сушіння. Надалі розрахунок послуг зберігання і відвантаження розраховується згідно з цими актами.
Зерновий склад по закінченні оперативної доби, не пізніше наступного робочого дня після приймання Зерна, на підставі реєстру, на вимогу Поклажодавця виписує складську квитанцію, яку Поклажодавець зобов`язаний отримати від Зернового складу. За окремим замовленням Поклажодавця Зерновий склад виписує складське свідоцтво.
Зерновий склад виписує складські документи, де вказується маса прийнятого на зберігання Зерна, а саме фізична маса прийнятого на зберігання зерна, залікова маса та якісні показники згідно з реєстром та аналітичною карткою.
Зерновий склад зобов`язаний зберігати Зерно протягом строку, встановленого п. 7.1 даного Договору (п. 3.1.4 Договору).
За умовами п. 3.2.2 Договору Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватися за надані йому послуги, відшкодувати вартість складських документів згідно з тарифами (Додаток 1 до цього Договору). Поклажодавець протягом 3-х календарних днів, але не пізніше останнього робочого дня місяця з дати отримання ним акта виконаних робіт, зобов`язаний підписати його (оформити належним чином) та направити Зерновому складу. У разі наявності вмотивованих зауважень до акта виконаних робіт Поклажодавець зобов`язаний повідомити Зерновий склад про це в письмовій формі протягом 3-х календарних днів з дати отримання акта виконаних робіт. У разі неотримання оформленого (підписаного) акта виконаних робіт або письмових зауважень до нього акт виконаних робіт вважається прийнятим (погодженим) Поклажодавцем і підлягає оплаті.
Відповідно до 4.1, 4.2 Договору оплата послуг з приймання, очищення, сушіння, зберігання Зерна здійснюється Поклажодавцем на підставі діючих тарифів (Додаток 1) у грошовій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Зернового складу. Оплата послуг Зернового складу може бути здійснена у вигляді передплати з подальшим остаточним перерахунком.
Послуги Зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання, інші платежі, передбачені цим Договором або додатками до нього, повинні бути оплачені Поклажодавцем на підставі виставленого Зерновим складом рахунку та акта виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку та акта виконаних робіт.
Строк зберігання Зерна до 30 березня 2026 року (п. 7.1 Договору).
02.12.2025 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору, у якій встановили тарифи на послуги Зернового складу (Кукурудза): приймання зерна 30,00 грн/тонна; сушка зерна 110,00 грн тонно-процент; очистка зерна 33,00 грн тонно/процент; відвантаження зерна 150,00 грн/тонна; зберігання зерна 3,50 грн тонно/день.
09.12.2025 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору про врегулювання відносин електронного обліку, у якій узгодили, зокрема, такі умови:
- п. 2.2. Сторони домовилися про те, що, починаючи з 09 грудня 2025, при виконанні умов Договору вони будуть здійснювати документообіг між собою виключно з використанням системи «М.Е.Dос» (https://medoc.ua/);
- п. 2.4. Кожна Сторона зобов`язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні;
- п. 2.7. E-документ, який підлягає підпису двома Сторонами, вважається підписаним і набирає чинності з моменту підписання з використанням КЕП Стороною-одержувачем E-документа, отриманого від Сторони-відправника з нанесеним нею КЕП;
- п. 2.8. E-документ, який підлягає підпису двома Сторонами, вважається також підписаним і набирає чинності у випадку, коли він був підписаний КЕП Стороною-відправником та надісланий Стороні-одержувачу, проте протягом передбаченого Договором строку Сторона-одержувач не підписала такий E-документ та не надіслала Стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання E-документу. Мотивована відмова від підписання E-документу може надсилатися через механізм відхилення E-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення.
Відповідно до акта-розрахунку №СР0000084 від 13.02.2026 у період з 02.12.2025 по 19.12.2025 позивач прийняв від відповідача зерно кукурудзи у кількості 358 540 кг, щодо якого також проводились операції з сушіння та очищення.
Згідно з актами надання послуг за Договором та рахунками на їх оплату позивач надав відповідачу послуги щодо зерна кукурудзи, передбачені Договором, на загальну суму 682 887,65 грн, на підтвердження чого надано акти надання послуг: №264 від 09.12.2025 на суму 450 081,48 грн; №274 від 15.12.2025 на суму 91 113,71 грн; №282 від 22.12.2025 на суму 87 825,94 грн; №285 від 31.12.2025 на суму 30 574,91 грн; №8 від 15.01.2026 на суму 8953,48 грн; №40 від 31.01.2026 на суму 11 600,47 грн; №50 від 13.02.2026 на суму 2737,66 грн та рахунки на оплату: №СРНГ0000276 від 09.12.2025 на суму 450 081,48 грн; №СРНГ0000285 від 15.12.2025 на суму 91 113,71 грн; №СРНГ0000293 від 22.12.2025 на суму 73 188,28 грн; №СРНГ0000297 від 31.12.2025 на суму 30 574,91 грн; №СРНГ0000009 від 15.01.2026 на суму 8953,48 грн; №СРНГ0000038 від 31.01.2026 на суму 11 600,47 грн; №СРНГ0000048 від 13.02.2026 на суму 2737,66 грн.
Вказані акти надання послуг та рахунки на їх оплату були надіслані відповідачу в електронній формі через систему «М.Е.Dос» у день складання цих документів та згідно з Реєстром електронних документів усі документи, окрім рахунку та акта від 31.12.2025, мають статус «затверджено контрагентом».
Крім того, усі зазначені акти надання послуг підписані відповідачем у паперовій формі.
Згідно з платіжною інструкцією №272 від 23.02.2026 відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 200 000,00 грн як часткову оплату згідно з рахунком №СРНГ0000276 від 09.12.2025.
Отже, заборгованість відповідачем перед позивачем за надані за Договором послуги становить 482 887,65 грн.
Позивач направляв відповідачу претензії №1 від 09.04.2026 та від 17.08.2026, однак відповідач коштів у розмірі 482 887,65 грн позивачу не сплатив.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №НГ/230725 складського зберігання зерна від 23.07.2025 є змішаним договором, який містить у собі елементи договору надання послуг та договору зберігання.
За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Згідно зі статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
За приписами частини першої статті 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, позивач надав відповідачу послуги за Договором на загальну суму 682 887,65 грн, які були прийняті останнім без будь-яких зауважень.
За умовами п. 4.2 Договору надані позивачем послуги повинні бути оплачені відповідачем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку та акта виконаних робіт.
Проте відповідач частково оплатив вартість наданих йому послуг у розмірі 200 000,00 грн, а отже заборгованість його заборгованість перед позивачем становить 482 887,65 грн.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 762 Цивільного кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу вартість наданих йому послуг у повному обсязі у встановлений Договором строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 482 887,65 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг, позивач заявив до стягнення 12 189,42 грн - 3% річних, нарахованих за період з 15.12.2025 по 25.09.2026, та 33 993,71 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2025 по серпень 2026 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Також позивач заявив до стягнення 123 532,72 грн штрафних санкцій, нарахованих за період з 15.12.2025 по 25.09.2026.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що нарахування неустойки відбувається лише на підставі обумовлених умов договору або якщо це прямо визначено законом.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, штрафні санкції в розмірі 123 532,72 грн нараховані за кожен день прострочення виконання зобов`язання виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України. Отже, за своєю правовою природою заявлена до стягнення сума є пенею.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 та постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Нормами ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» якими, зокрема, врегульовано питання відповідальності за невиконання грошових зобов?язань, ставку не визначено.
Отже, за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначав, що, зокрема, Цивільний кодекс України передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Законодавець, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки,) та встановлюючи також як і Цивільний кодекс України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені, уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, зазначила про те, що за змістом статей 549, 550, 551 Цивільного кодексу України розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Отже, у випадку, якщо сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до ч.1 ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, штрафні санкції стягненню не підлягають.
Оскільки умовами Договору сторони не передбачили відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді пені, а можливість її нарахування у спірних правовідносинах не встановлена й чинним законодавством, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на стягнення пені.
За наведених підстав, вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з урахуванням зазначених положень, а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову, становить 7831,24 грн (652 603,50*1,5%*0,8).
З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 6348,85 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач зазначив попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, який становить 200 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію додаткової угоди №5 від 24.09.2026 до договору про надання правової допомоги №Н-А/25-04/18 від 25.04.2018 (далі Додаткова угода №5), укладену між ТОВ «Норвія Грейн (далі Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Файнгольд та Волинець» (далі Виконавець); копію ордеру на надання правової допомоги АА №1427013 від 03.04.2024, виданого Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Файнгольд та Волинець» (адвокат, який надає правничу допомогу Батюсь Т. В.) на вчинення дій у Господарському суді Чернігівської області в інтересах позивача.
Водночас договору про надання правової допомоги № Н-А/25-04/18 від 25.04.2018, яким може бути визначено порядок прийняття та документального підтвердження наданої правничої допомоги, позивач суду не надав, а Додаткова угода № 5 такого порядку не містить. За відсутності зазначеного договору суд позбавлений можливості встановити погоджений сторонами порядок підтвердження факту надання та прийняття правничої допомоги.
Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката цим рішенням у суду відсутні.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Киїнка-Агро» (код ЄДРПОУ 43014273, вул. Овчаренка, будинок 41а, с. Киїнка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норія Грейн» (код ЄДРПОУ 39846948, бульвар Лесі Українки, будинок 24-Б, кв.4, м. Київ, 01133, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк», код ЄДРПОУ банку 00032112, МФО 322313) 482 887,65 грн заборгованості за надані послуги, 12 189,42 грн 3% річних, 33 993,71 грн інфляційних втрат, 6348,85 грн витрат зі сплати судового збору та 16 214,16 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун
Судове рішення № 141459815, Господарський суд Чернігівської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 927/973/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: