Єдиний державний реєстр судових рішень
ЄУН 185/4546/24
Номер провадження 2/211/1221/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням судді А.Л. Гонтар
за участю секретаря судового засідання Д.Л.Блінової ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заявою акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
представник позивача 21 квітня 2024 року звернувся в Павлоградський міськийрайоний суд Дніпропетровської області із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 27.10.2018 року між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001157400201, на підставі якого відповідачу було надано кредит у сумі 37614 грн.
17.02.2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1002095479701, на підставі якого відповідачу було надано кредит у сумі 60450 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.
Заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору від 27.10.2018 №2001157400201 становить 57498,93 грн., з яких: 37613,44 грн. - заборгованість за кредитом; 19885,49 грн. - заборгованість за процентами; 0,00 заборгованість за комісією.
Заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору від 17.02.2022 року №1002095479701 становить 85414,81 грн., з яких: 59734,19 грн. - заборгованість за кредитом; 9,65 грн. - заборгованість за процентами; 25670,97 грн заборгованість за комісією. Станом на 01.02.2024 року загальна сума заборгованості за кредитними договорами становить 142913,74 грн. На зазначений час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав АТ «ПУМБ», у зв`язку з чим позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 142913,74 грн та витрати зі слати судового збору у сумі 2422,40 грн.
09 травня 2024 року матеріали цивільної справи ухвалено передати за підсудністю в Дружківський міський суд Донецької області.
На підставі ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 13.09.2024 року (головуючий суддя Дубовик Р.Є.) справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08.11.2024 року представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач повністю не визнає позовні вимоги, та прошу суд відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що 27.10.2018 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2001157400201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якому просила надати кредитну картку, встановити ліміт у сумі 1000,00 грн. з реальною річною процентною ставкою 47,88%. Процентна ставка є фіксованою. За зазначеним договором АТ «ПУМБ» видав ОСОБА_1 банківську картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 1000,00 грн.
З початку оголошення військового стану на всій території України вона була вимушена покинути своє місце проживання, а саме, АДРЕСА_1 та переїхати на нове місце проживання: АДРЕСА_2 , а тому у зв`язку із тим, що вона є ВПО, то не мала вчасно бути оповіщеною про зміну кредитного ліміту з незалежних від неї причин, а тобто зміна Банком кредитного ліміту по кредитному договору № 2001157400201 від 27.10.2018 року є односторонньою, що відповідно до ЗУ «Про прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування» є незаконним по відношенню до мене, як споживача фінансово-кредитних послуг зі сторони Банку. Також вона не погоджується на стягнення з неї комісії. Вважає, що це є неправомірним. Також не погоджується із розміром заборгованості за процентами, зазначивши таке. Кредитний ліміт по кредитному договору № 2001157400201 від 27.10.2018 року при його підписанні становив 1000,00 грн., а відсотки річні за користування цими кредитними коштами відповідно до умов цього договору становить 47,88%(3,99% на місяць), а відповідно до паспорту споживчого кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту процентна ставка становить 62% річних(5,16% на місяць), а тобто виходячи із того, що кредитний ліміт змінювався у більшу сторону в односторонньому порядку, а тобто самим Банком, без належного повідомлення мене, як сторони кредитного договору, то відповідно до ЗУ «Про прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування», я вважаю, що донарахування відсотків за користування кредитними коштами по кредитному договору № 2001157400201 від 27.10.2018 року застосовуються відсотки зазначені в кредитному договорі і лише до такої суми кредитного ліміту, як 1000,00 грн., а тобто заборгованість по процентах: по кредитному договору № 2001157400201 від 27.10.2018 року, яка утворилась за період з 27.10.2018 року по 31.03.2023 року(4 роки 5 місяців = 53 місяці) вираховується так: 53 місяці х 5,16% = 273,48% за 4 роки 5 місяців від суми кредитного ліміту 1000 грн. = 2734,80 грн.(сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами). 17.02.2022 року ОСОБА_1 підписала заяву № 1002095479701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого отримала споживчий кредит у сумі 60450,00 грн. строком на 24 місяці, зі сплатою процентів річних 0,01 %, сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,22%. огляду на те, що вона сплачувала комісію за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 1002095479701 від 17.02.2022 року в загальній сумі 4020,90 грн. (сплачено за комісією) + 28181,79 грн.(заборгованість за комісією), а все це разом 32202,69 грн., та те, що вона не повинна взагалі сплачувати комісію, оскільки вона є незаконною, а тобто ця умова кредитного договору є нікчемною, то сума моєї заборгованості за цим кредитним договором перед Банком зменшується на суму(32202,69 грн.) сплачених та нарахованих коштів за комісією. Просить відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
11 листопада 2024 року представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року №3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вищевказана цивільна справа.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2025 року зазначену справу передано на розгляд судді Лебеженку В.О.
На підставі ухвали судді від 18 травня 2026 року відкрито позовне провадження.
Згідно із розпорядженням керівника апарату суду від 18 вересня 2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату Довгинцівського районного суду.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2026 року суддею по справі визначено А.Л.Гонтар.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач надала відзив на позов, зазначила, що просить справу розглядати за її відсутності.
Відповідно до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з огляду на особливості, встановлені для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцем реєстрації, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, крім того, відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин.
Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
27.10.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001157400201, відповідно до якого відповідач отримала кредитну карту із лімітом 1000,00 грн, шляхом підписання заявки на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Як вбачається із заяви №200115740201 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідач її підписанням підтвердивла, що беззастережно прийняла Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Отже, відповідач погодилась з умовами Договору, про що свідчить наявність її власноручного підпису.
Факт користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами та їх несвоєчасне повернення знайшов своє підтвердження у матеріалах справи, зокрема у виписці по картці за рахунком № НОМЕР_1 за період 17.02.22 року по 01.02.2024 року.
Всупереч умовам кредитного договору №2001157400201 від 27.10.2018 відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує в належний спосіб.
Із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2001157400201 від 27.10.2018 вбачається, що станом на 01.02.2024 заборгованість відповідача становить 57498,93 грн., з яких: 37613,44 грн. - заборгованість за кредитом; 19885,49 грн. - заборгованість за процентами.
17.02.2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1002095479701 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 60450 грн, шляхом підписання останньою заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту.
Як вбачається із заяви №1002095479701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідач її підписанням підтвердила, що беззастережно прийняла Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Отже, відповідач погодилась з умовами Договору, про що свідчить наявність її власноручного підпису.
Зазначена заява №1002095479701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту були підписані відповідачкою власноручно 17.02.2022.
Факт користування відповідачкою ОСОБА_1 кредитними коштами та їх несвоєчасне повернення знайшов своє підтвердження у матеріалах справи, зокрема у виписці по картці за рахунком № НОМЕР_2 від 17.02.2022 року за період 17.02.22 року по 01.02.2024 року.
Всупереч умовам кредитного договору №102095479701 від 17.02.2022 року відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує в належний спосіб.
Із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1002095479701 від 17.02.2022 вбачається, що станом на 01.02.2024 року заборгованість відповідача становить 85414,81 грн, з яких: 59734,19 грн. - заборгованість за кредитом; 09,65 грн - заборгованість за процентами; 25670,97 грн заборгованість за комісією.
Разом із цим суд не погоджується з наданим розрахунком заборгованості з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
Відповідно до п.5 заяви №1002095479701 від 17.02.2022 року укладеної між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,22%.
З матеріалів зазначеної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.
За таких обставин положення п.5 заяви №10020954779701 від 17.02.2022 щодо обов`язку позичальника сплатити плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За наведених умов, суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору №1002095479701 від 17.02.2022 про сплату позичальником на користь Банку комісії за видачу кредиту є нікчемними, то позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 25670,97 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На адресу відповідача позивачем була направлена письмова вимога (повідомлення), відповідно до якої Банк інформував відповідача про наявність заборгованості за Кредитним договором з одночасним попередженням про наслідки не сплати у строки заборгованості за кредитом.
Зазначені докази суд бере до уваги, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Наслідки порушення договору позичальником передбачені у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як визначено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положення ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені Договором, не виконала, суд вважає, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» є обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню.
Стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підялгає заборгованість по кредитному договору від 27.10.2018 року №2001157400201 в розмірі 57498,93 грн., з яких: 37613,44 грн. - заборгованість за кредитом; 19885,49 грн. - заборгованість за процентами; по кредитному договору від 17.02.2022 року №1002095479701 в розмірі 59743,84 грн, з яких: 59734,19 грн - заборгованість за кредитом; 9.65 грн. - заборгованість за процентами. Загальна сума заборгованості за кредитними договорами становить 117242,77 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору у розмірі 2422,40 грн, сплаченого при подачі позовної заяви, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у розмірі 1987,27 грн. (117242,77 грн (сума боргу, стягнута судом) х 2422,40 (сума судового збору, сплачена позивачем) / 142913.74 грн (сума боргу, заявлена до стягнення).
На підставі наведеного та керуючись статтями 526, 530, 549, 550, 551, 624, 626, 628, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
позовну заяву АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) загальну суму заборгованості за кредитними договорами №2001157400201 від 27 жовтня 2018 року, №1002095479701 від 17 лютого 2022 року у сумі 117242 (сто сімнадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 77 коп та витрати на судовий збір у сумі 1987 (тисячу дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 27 коп.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 12 листопада 2026 року.
Суддя А.Л.Гонтар
Судове рішення № 141456738, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 185/4546/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: