Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 175/14562/24
Провадження № 2/175/2355/24
УХВАЛА
"11" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання - Гусєвої К.В., представника позивача Снако Г.О., представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С. перебуває цивільна справа за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 року було зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №175/4894/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.06.2026 року ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 року поновлено провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду.
27.08.2026 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про закриття провадження у справі.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначила, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2026 року у справі №175/4894/25, яка набрала законної сили, вже вирішено спір між сторонами щодо відповідних матеріально-правових вимог, зокрема, звернуто стягнення на майно, а саме, транспортний засіб марки «SKODA», рік випуску 2021, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , колір синій, об`єм двигуна 1598, що належить на праві власності ОСОБА_3 , який був переданий в заставу відповідно до договору застави майна, шляхом його реалізації на публічних торгах у межах виконавчого провадження. При цьому предметом розгляду у зазначеній справі є стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту №0271-430, укладеним між сторонами, у загальному розмірі 400 932 грн., який було забезпечено договором застави майна, що був предметом розгляду справи №175/4894/25. На думку представника відповідача, повторний розгляд судом вимог про стягнення тих самих грошових коштів, щодо яких право на примусове стягнення вже було реалізовано банком та підтверджено судовим рішенням, суперечить принципу юридичної визначеності та створює ризик подвійного стягнення однієї й тієї самої заборгованості в межах одних і тих самих правовідносин. На підставі викладеного, просила закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала подане клопотання про закриття провадження у справі та просила його задовольнити, зазначивши, що ухвалення судового рішення у цій справі призведе до подвійного стягнення заборгованості.
Представник позивача щодо задоволення клопотання заперечувала, зазначивши, що факт виникнення заборгованості за відповідними борговими зобов`язаннями та її розмір дійсно були встановлені під час розгляду справи № 175/4894/25. Також зазначила, що на підставі ухваленого у зазначеній справі судового рішення відкрито виконавче провадження. При цьому наголосила, що вибір способу та порядку реалізації права на примусове стягнення присудженої заборгованості належить до дискреції стягувача, а тому вважає клопотання представника відповідача про закриття провадження у цій справі необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд звертає увагу на наступне.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення позову, що є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Неможливість повторного розгляду справи після набрання законної сили рішення суду, ухваленим у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц виклала висновок, що застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції 2004 року) зумовлене, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Процесуальне законодавство України не дає змоги позивачу пред`являти новий позов до того ж самого відповідача, з тим самим предметом і з тих самих підстав, з яких вже є ухвалене судове рішення, що набрало законної сили, оскільки це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених цим рішенням суду.
Таке повторне звернення фактично спрямоване на ініціювання нового розгляду та вирішення справи, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як було вставлено судом, постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2026 року по справі №175/4894/25 заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 року було змінено та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: в рахунок погашення заборгованості за Договором про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) №0271-430 від 29.09.2021 року, укладеним між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 , що виникла станом 16 травня 2024 року і становить 452067 грн. 06 коп., звернуто стягнення на майно, що є предметом застави відповідно до договору застави майна №0271-430-1 від 29.09.2021 року, а саме, транспортний засіб марки «SKODA», комерційний опис SCALA, рік випуску 2021, державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір синій, об`єм двигуна 1598 см?, шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Підставою для закриття провадження у справі відповідач визначає наявність тотожності спорів, оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відповідними кредитними зобов`язаннями вже були задоволені судом у справі №175/4894/25. Отже, на переконання сторони відповідача, повторний розгляд судом вимог про стягнення тих самих грошових коштів, право на примусове стягнення яких уже підтверджено судовим рішенням та реалізується в межах виконавчого провадження, суперечить принципу юридичної визначеності та створює ризик подвійного стягнення однієї й тієї самої заборгованості в межах одних і тих самих правовідносин.
При цьому суд звертає увагу, що ухвалення судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором саме по собі не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення у спосіб, передбачений законом.
Так, у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 640/18356/17 та від 28.08.2019 року у справі № 759/4036/18 викладено правову позицію, відповідно до якої стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, оскільки саме кредитор має право обирати передбачений законом спосіб захисту свого порушеного права та реалізації права на стягнення заборгованості.
Отже, кредитор має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням за рахунок предмета забезпечення у межах фактично непогашеної заборгованості. При цьому використання кредитором іншого передбаченого законом способу захисту порушеного та не відновленого боржником права саме по собі не свідчить про подвійне стягнення заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 року у справі № 921/107/15-г.
Таким чином, одночасне застосування таких способів захисту, як стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет забезпечення, є допустимим за умови, що задоволення вимог кредитора відбувається виключно в межах фактично непогашеної суми основного зобов`язання. Крім того, суд зауважує на тому, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе також у випадку, коли боржник за основним зобов`язанням та іпотекодавець є різними особами, з урахуванням положень статті 11 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває прав кредитора за основним зобов`язанням.
Отже, суд доходить висновку, що саме по собі існування невиконаного судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості звернення стягнення на предмет його забезпечення та не свідчить про подвійне стягнення, оскільки кредитор вправі обирати передбачені законом способи реалізації свого права на задоволення вимог, за умови недопущення фактичного отримання ним суми, що перевищує розмір заборгованості.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що підстави для закриття провадження у справі відсутні, а тому подане клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 255, 258-261, 272 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ
Судове рішення № 141456728, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 175/14562/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: