Єдиний державний реєстр судових рішень
Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2/641/2909/2026Справа № 641/3610/26У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Маньковської О.О.,
за участю секретаря Микитюк В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
До суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінпром Маркет», в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 71163683 в розмірі 16560,90 грн. та судові витрати.
На адресу суду через систему «Електронний суд» 05.10.2026 представник відповідача ОСОБА_1 Савченко Л.В. подав заяву про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що спір про стягнення заборгованості має розглядатись у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Господарським судом Харківської області № 922/1761/26.
Стороною позивача до суду подано заяву про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, посилаючись на відкриття провадження у справі № 922/761/26 Господарським судом Харківської області у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Крім того, просив повернути суму сплаченого судового збору.
Сторони про місце, дату і час слухання справи повідомлені своєчасно і належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
При розв`язанні клопотання сторони позивача щодо закриття провадження з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд зазначає наступне.
У Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61/3438сво21, визначено, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Таким чином, враховуючи, вищенаведене, на момент звернення із позовною заявою до суду, між сторонами існував предмет спору, який фактично не було врегульовано останніми, а справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства у зв`язку із відкриттям провадження Господарським судом Харківської області про неплатоспроможність ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі.
Також, не підлягає задоволенню клопотання про повернення судового збору позивачеві, у зв`язку з відсутністю підстав, визначених положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».
Крім того, при розв`язанні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд дійшов наступного.
Так, відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Предметом спору у даній цивільній справі є стягнення заборгованості з відповідача за договором кредиту № 71163683 від 16.09.2025, укладеним між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 (яку відповідач надав разом з заявою про закриття провадження у справі) відкрито провадження у справі № 922/1761/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі, призначено керуючого реструктуризацією, якого зобов`язано до 15 липня 2026 року надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів.
Станом на 09.11.2026 процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 не припинено, провадження у справі № 922/1761/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 не закрито.
Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст. 125), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами ч. 2 ст. 7 цього Кодексу господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Таким чином, ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено підсудність майнових спорів, стороною в яких є боржник, одному господарському суду, який акумулює і вирішує усі майнові спори за участю боржника. Виключень з цього правила не передбачено.
Така позиція законодавця обумовлена тим, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
З огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду даної справи, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, стосовно якого порушено справу про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство і в межах цієї справи, незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 року у справі № 50/311-б.
Подібні за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду у від 28.04.2021 року справі № 428/2376/20; від 20.05.2020 року у справі № 161/18582/17; від 24.02.2021 року у справі № 712/701/19, від 29 січня 2026 року в справі № 359/974/24, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2021 року у справі № 925/1342/14; від 18.02.2020 року у справі № 918/335/17; від 30.01.2020 року у справі № 921/557/15-г/10; від 06.02.2020 року у справі № 910/1116/18; від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18; від 21.11.2019 року у справі № 925/1205/15.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року (справа № 904/7234/15) зазначено: розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року (справа № 916/585/18 (916/1051/20) якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20)).
Характер правовідносин між учасниками справи, що розглядається, свідчить про те, що спір у цій справі є майновим, а відповідач ОСОБА_1 є боржником.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дана позовна заяв не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а суд першої інстанції повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Водночас згідно з приписами ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (у редакції, чинній на момент розгляду справи) матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи ухвалу суду про закриття провадження у справі та передаючи справу на розгляд господарського суду, у постанові від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15-ц зазначила: «Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача»…«Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не можна погодитися з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII».
Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 753/9175/20, від 11 грудня 2024 у справі № 495/5193/18, від 29 січня 2026 року у справі № 359/974/24.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання сторони відповідача в частині закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та приходить до висновку про направлення справи на розгляд до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа № 922/1761/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 255, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання сторони позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України на повернення судового збору відмовити.
В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 641/3610/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Передати цивільну справу № 641/3610/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа № 922/1761/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя -О. О. Маньковська
Судове рішення № 141453343, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова) було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 641/3610/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: