Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 2/641/5241/2026Справа № 646/9620/26ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова
у складі головуючого судді Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал», позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 209230 від 14 листопада 2025 року у розмірі 11171,70 грн, з яких 6945,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3725,70 грн - заборгованість за відсотками, 501,00 грн - заборгованість за комісією, а також судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 листопада 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 209230 на суму 6945,00 грн, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, однак відповідач кредит та проценти за користування ним у строки, визначені графіком платежів, не повернув. 03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 03042026, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача становить 12371,70 грн, у тому числі 1200,00 грн заборгованості за штрафними санкціями, однак вимоги про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє, у зв`язку з чим ціна позову становить 11171,70 грн.
Виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 18 серпня 2026 року цивільну справу № 646/9620/26 передано за територіальною підсудністю до Слобідського районного суду міста Харкова, оскільки згідно з відомостями про реєстрацію місця проживання відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки № 4441-11XX-XXXX-4789 та руху коштів за нею за період з 14 листопада 2025 року по 19 листопада 2025 року.
На виконання ухвали суду від АТ «Універсал Банк» надійшла відповідь від 25 вересня 2026 року № БТ/Е-42197 із випискою про рух коштів за картковим рахунком відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином за зареєстрованим місцем проживання. Поштові відправлення повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 11 листопада 2026 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
13 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (код ЄДРПОУ 40474269) із заявою на видачу кредиту № 100980363 в розмірі 6945,00 грн. 14 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 209230, який складається з індивідуальної частини, графіка платежів та публічної частини договору. Договір і графік платежів підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 99a274f3 14 листопада 2025 року о 11:09:18. У договорі зазначено фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 та платіжну картку НОМЕР_2 .
За умовами договору загальний розмір кредиту становить 6945,00 грн, з яких 5000,40 грн перераховуються на платіжну картку позичальника, а 1944,60 грн спрямовуються на погашення комісії за надання кредиту (п. 2.2.1, 2.5 договору). Проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 360,00 % річних з дня, наступного за днем отримання кредиту, протягом строку кредитування (п. 2.3 договору). Пунктом 2.4 договору передбачено комісію за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом 1,00 грн та стандартним (базовим) тарифом 100,00 грн за розрахунковий період. Загальний строк кредитування становить 84 дні з 14 листопада 2025 року, періодичність платежів - один раз на два тижні згідно з графіком платежів (п. 2.6, 2.6.1 договору). Денна процентна ставка за договором складає 0,97 %, загальні витрати за кредитом - 5676,30 грн (п. 2.7, 2.7.1 договору).
Згідно з графіком платежів відповідач мав здійснити шість платежів по 1779,45 грн у період з 28 листопада 2025 року по 06 лютого 2026 року, а всього за строк кредитування - суму кредиту 6945,00 грн, проценти за користування кредитом 3725,70 грн.
Відповіддю АТ «Універсал Банк» від 25 вересня 2026 року № БТ/Е-42197 підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за цією карткою, а згідно з доданою випискою 14 листопада 2025 року на картковий рахунок відповідача зараховано кредитні кошти в сумі 5000,40 грн.
03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 03042026, за умовами якого клієнт відступив фактору права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі прав вимог. Згідно з актом приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 03 квітня 2026 року фактор прийняв права вимоги до 903 боржників, а платіжною інструкцією № 1110 від 09 квітня 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» сплатило клієнту фінансування в сумі 2114086,79 грн. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 1 ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 209230 від 14 листопада 2025 року в сумі 12371,70 грн, з яких 6945,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3725,70 грн - за відсотками, 501,00 грн - за комісією, 1200,00 грн - за штрафами.
Згідно з карткою обліку виконання договору № 209230, складеною ТОВ «ФК «Кредіплюс», відповідачу за період з 15 листопада 2025 року по 06 лютого 2026 року нараховано проценти за користування кредитом на залишок заборгованості за графіком платежів у загальній сумі 3725,70 грн, комісію за обслуговування кредиту - 1,00 грн за перший період та по 100,00 грн за наступні п`ять періодів після прострочення платежів, а всього 501,00 грн, та штрафи по 200,00 грн, а всього 1200,00 грн. Після 06 лютого 2026 року проценти не нараховувалися. Платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював. Випискою з особового рахунку ТОВ «Юніт Капітал» підтверджується, що станом на 01 червня 2026 року заборгованість не погашена.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договором факторингу, витягом з реєстру прав вимог, актом приймання-передачі та платіжною інструкцією про сплату фінансування, підтверджується та відповідачем не оспорюється факт переходу до ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 209230 від 14 листопада 2025 року, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою, другою ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Пунктами 5, 6, 12 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами статті 12 цього Закону регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд встановив, що між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено договір про споживчий кредит № 209230 від 14 листопада 2025 року в електронній формі, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Факт перерахування кредитних коштів 14 листопада 2025 року на належну відповідачу платіжну картку підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» та випискою за картковим рахунком, тому суд вважає доведеними як факт укладення кредитного договору, так і факт надання відповідачу кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Сторони погодили строк кредитування 84 дні, тобто до 06 лютого 2026 року, фіксовану процентну ставку 360,00 % річних (0,99 % на добу) та в графіку платежів визначили розмір процентів за строк кредитування у сумі 3725,70 грн. Денна процентна ставка за договором (0,97 %) не перевищує максимальний розмір, встановлений ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Перевіривши розрахунок, суд доходить висновку, що проценти нараховані в межах строку кредитування, за погодженою ставкою на залишок заборгованості за графіком платежів: сума процентів за шість розрахункових періодів (961,62 + 848,52 + 719,76 + 573,17 + 406,29 + 216,34) становить 3725,70 грн, що відповідає графіку платежів. Після спливу строку кредитування проценти не нараховувалися.
Враховуючи, що отриманий відповідачем кредит та проценти за користування ним у добровільному порядку не сплачені, а доказів протилежного відповідач суду не надав, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 6945,00 грн заборгованості за тілом кредиту (до якої включена комісія за надання кредиту) та 3725,70 грн заборгованості за процентами, а всього 10670,70 грн.
Щодо стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 501,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Частинами першою, другою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги лише у разі, якщо такі послуги дійсно були надані позичальнику. Водночас кредитодавцям заборонено встановлювати платежі, які споживач має сплатити за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, а на споживача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умови договору про споживчий кредит про сплату комісії за обслуговування кредиту, яка не є платою за реально надану споживачу послугу, є нікчемними відповідно до частин першої, другої ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія, та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними.
Із матеріалів справи вбачається, що п. 2.4 кредитного договору передбачено комісію за управління та обслуговування кредиту, однак договір не містить переліку конкретних послуг, які надаються позичальнику за цю комісію. Обслуговування власного кредиту та облік заборгованості є діями, які кредитодавець здійснює у власних інтересах, і не є окремою послугою, наданою споживачу. З картки обліку виконання договору вбачається, що замість передбаченої графіком платежів комісії у розмірі 1,00 грн за розрахунковий період (6,00 грн за весь строк) комісію нараховано за тарифом 100,00 грн саме у зв`язку з простроченням платежів, тобто вона фактично є санкцією за прострочення. Відтак умови кредитного договору про сплату комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемними, внаслідок чого сума нарахованої комісії в розмірі 501,00 грн стягненню з відповідача не підлягає.
За таких обставин позов ТОВ «Юніт Капітал» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 10670,70 грн, з яких 6945,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3725,70 грн - заборгованість за процентами, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судовий збір згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов заявлено з ціною 11171,70 грн та задоволено на суму 10670,70 грн, тобто на 95,52 % (10670,70 х 100 : 11171,70).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 49929 від 29 липня 2026 року. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2543,12 грн (2662,40 х 95,52 %).
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним ізо складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тимошенка Олександра Олександровича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26 серпня 2010 року), додаткову угоду № 25771563831 від 25 травня 2026 року та акт прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2026 року, згідно з яким надано послуги зі складання позовної заяви (5000,00 грн), вивчення матеріалів справи (1000,00 грн), підготовки адвокатського запиту (500,00 грн) та клопотання про витребування доказів (500,00 грн).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Справа є малозначною, не є складною та не потребувала вивчення значного обсягу доказів, позовна заява має типовий характер, вивчення матеріалів справи є невід`ємною складовою підготовки позовної заяви, а представник позивача у судових засіданнях участі не брав. З огляду на це суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн є завищеним і неспівмірним ізо складністю справи та обсягом фактично наданих послуг.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, характер наданих адвокатом послуг, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, статтями 207, 512, 514, 526, 530, 626, 627, 1048, 1054, 1077 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 209230 від 14 листопада 2025 року в розмірі 10670 (десять тисяч шістсот сімдесят) гривень 70 коп., з яких 6945 (шість тисяч дев`ятсот сорок п`ять) гривень 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3725 (три тисячі сімсот двадцять п`ять) гривень 70 коп. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2543 (дві тисячі п`ятсот сорок три) гривні 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2026.
Суддя Г.В.Кожихова
Судове рішення № 141422515, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова) було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 646/9620/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: