Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 308/8081/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді Іванова А.П.,
за участю секретаря судового засідання Боти О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 423401575 від 13.06.2024 у загальному розмірі 17 040,63 грн, з яких: 4 599,40 грн заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 10 141,53 грн заборгованість за процентами; 2 299,70 грн неустойка, а також судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 13.06.2024 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 423401575 в електронній формі. За умовами Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 4 600,00 грн на строк до 1826 днів, з дисконтним періодом кредитування 30 днів; базова процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% на день, дисконтна процентна ставка 0,68% на день. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивач стверджує, що відповідач зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив.
20.03.2024 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 20/0324-01, відповідно до реєстру боржників № 12 від 18.09.2024 до якого право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
27.02.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, за реєстром прав вимоги № 2 від 27.02.2025 до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 17 040,63 грн. Позивач зазначає, що з моменту набуття права вимоги (27.02.2025) жодних нарахувань не здійснював.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.10.2026 від представника відповідача - адвоката Бомбушкара С.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що позов подано неналежним позивачем. Договір факторингу № 20/0324-01 укладено 20.03.2024, тобто до укладення Кредитного договору 13.06.2024, а тому, на думку відповідача, такий договір факторингу є нікчемним (фіктивним) через відсутність предмета наявного у клієнта права вимоги на дату його укладення. Відтак право вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не перейшло, і наступний договір факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 також є нікчемним, оскільки клієнт за ним не володів відповідним правом. Щодо процентів відповідач зазначає, що відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту строк кредитування становить 30 календарних днів (дисконтний період), загальна сума процентів за який становить 2 070,00 грн, а загальна вартість кредиту 6 670,00 грн. Оскільки умов для продовження дисконтного періоду не настало, строк дії договору завершився 13.07.2024, а нарахування процентів понад 2 070,00 грн є безпідставним. Також відповідач вказує, що ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено граничну денну процентну ставку 1%, тоді як договором передбачено 1,5%, тому, з посиланням на ч. 1, 5 ст. 12 цього Закону, умови договору про розмір процентної ставки є нікчемними, що має наслідком нікчемність договору в цілому. Окрім того, зазначає, що з розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 18.07.2025 не вбачається нарахувань за період із 13.06.2024 по 18.09.2024, а підстави для нарахування 4 484,35 грн станом на 18.09.2024 не обґрунтовані. Щодо неустойки відповідач посилається на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, та від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
05.10.2026 від представника позивача - Пер`ян А.А. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача. Представник зазначила, що права вимоги підтверджується договорами факторингу № 20/0324-01 від 20.03.2024 та № 27/0225-01 від 27.02.2025, витягами з реєстрів прав вимоги та платіжною інструкцією, при цьому згідно зі ст. 512, 514, 1077 ЦК України. Витяг з реєстру боржників містить лише дані відповідача з метою захисту персональних даних інших осіб. Відсутність повідомлення боржника про відступлення права вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків. Нарахування процентів здійснено відповідно до умов Кредитного договору, який відповідач підписав без зауважень, закінчення строку кредитування не припиняє зобов`язання, яке діє до його належного виконання ст. 599 ЦК України. Вказує, що за період перебування права вимоги у позивача він не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував штрафних санкцій, а лише просить стягнути заборгованість, нараховану первісними кредиторами на дату відступлення. Факт укладення Кредитного договору відповідач у відзиві не спростовує. Представник позивача просила розглянути справу за відсутності позивача та задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 13.06.2024 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 423401575 шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим первісним кредитором на номер телефону відповідача, зазначений ним під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця.
Відповідно до умов Кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту первісний кредитор надав відповідачу кредит на таких умовах: сума кредиту (перший транш) 4 600,00 грн; максимальний строк кредитування 1826 днів; дисконтний період 30 днів з можливістю його продовження та поновлення; базова процентна ставка 1,5% на день (547,5% річних); дисконтна процентна ставка 0,68% на день; загальні витрати за кредитом за базовою ставкою у разі непродовження дисконтного періоду 2 070,00 грн.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 12 цього ж Закону електронний правочин вважається підписаним, зокрема, у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит може бути укладений у вигляді електронного документа з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 4 600,00 грн підтверджується платіжним дорученням (платіжною інструкцією) про перерахування коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 згідно з кредитним договором № 423401575 від 13.06.2024.
Відповідач у відзиві факт укладення Кредитного договору та отримання кредиту не заперечує і не спростовує.
Суд встановив, що відповідач порушив умови Кредитного договору, кредит та проценти у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» станом на дату відступлення права вимоги 27.02.2025 загальний розмір заборгованості становить 17 040,63 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 4 599,40 грн; заборгованість за процентами 10 141,53 грн; неустойка 2 299,70 грн. Контррозрахунку заборгованості відповідачем до суду не подано.
Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно зі ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), при цьому предметом договору факторингу може бути не лише існуюча грошова вимога, а й вимога, яка виникне в майбутньому. Укладення договору факторингу № 20/0324-01 до укладення Кредитного договору саме по собі не свідчить про його нікчемність, оскільки відступлення майбутніх вимог законом допускається, а право вимоги до відповідача за Кредитним договором передане за реєстром боржників № 12 від 18.09.2024, тобто після виникнення такого права.
Перехід права вимоги від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до позивача підтверджується договором факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025, витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2025 та платіжною інструкцією про оплату за договором.
Відповідач у встановленому порядку зазначені правочини недійсними не визнавав, доказів їх нікчемності, зокрема відсутності відступлення вимоги за реєстрами, не надав. Тому суд визнає ТОВ «ФК «ЄАПБ» належним кредитором і позивачем у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Доказів виконання відповідачем зобов`язання на користь первісного кредитора або іншої особи, а також будь-яких платежів за Кредитним договором, відповідач не надав.
Відповідач доказів повернення кредитних коштів, їх частини до суду не надав, контррозрахунку в цій частині не заявляв, тому вимога про стягнення 4 599,40 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з умовами Кредитного договору пункти 3.13.4, 7.1, 7.3, 30 днів становить лише дисконтний період, протягом якого застосовується знижена ставка; максимальний строк кредитування становить 1826 днів, а закінчення дисконтного періоду не припиняє дію договору та не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати проценти за ставкою, встановленою договором. Відповідно до ст. 1048, 1050, 1054 ЦК України проценти за користування кредитом нараховуються до дня повернення кредиту, а закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке діє до його належного виконання ст. 599 ЦК України.
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 10 141,53 грн, що у 2,2 рази перевищує розмір тіла кредиту 4 599,40 грн. Такий розмір утворився внаслідок щоденного нарахування процентів за базовою ставкою 1,5% на день (68,99 грн на день), що в перерахунку становить 547,5% річних.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Суд враховує також, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1% (у договорі встановлено 1,5%). Разом з тим суд не вбачає підстав для визнання Кредитного договору нікчемним у цілому, як того просить відповідач, оскільки відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів, а перевищення граничного розміру ставки підлягає врахуванню судом при визначенні справедливого розміру процентів, які підлягають стягненню.
Суд вважає, що нараховані позивачем суми процентів за користування кредитом не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів. Передбачення в електронних договорах такого високого розміру процентів порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач ОСОБА_1 як споживач, а тому вимога про стягнення заборгованості за процентами у заявленому розмірі, яка є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, встановленим ЦК України, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Можливість кредитора стягувати зі споживача надмірні суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.
При вирішенні питання щодо стягнення процентів суд, встановивши співрозмірність нарахованих сум невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір процентів до розміру, що становитиме 100% від суми заборгованості за тілом кредиту, тобто до 4 599,40 грн.
На переконання суду, саме такий розмір буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Позивач просить стягнути неустойку у розмірі 2 299,70 грн, яка нарахована первісним кредитором за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Кредитним договором.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: у період існування особливих правових наслідків (період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування); у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки (договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит); та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З розрахунку заборгованості вбачається, що неустойка у розмірі 2 299,70 грн нарахована станом на 18.09.2024 за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним 13.06.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану. Той факт, що право вимоги перейшло до фінансової компанії, а позивач самостійно неустойку не нараховував, не змінює правової природи такого нарахування та не виключає застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який поширюється на будь-яких кредиторів, зокрема й на фінансові установи.
За наведених обставин стягнення неустойки у сумі 2 299,70 грн, нарахованої у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача, що підлягає стягненню, становить 9 198,80 грн, з яких: 4 599,40 грн заборгованість за тілом кредиту; 4 599,40 грн заборгованість за процентами за користування кредитом у зменшеному судом розмірі. У задоволенні решти позовних вимог щодо процентів за користування кредитом у розмірі 5 542,13 грн та неустойки у розмірі 2 299,70 грн слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір задоволених позовних вимог становить 9 198,80 грн, що складає 53,98% від заявленої до стягнення ціни позову у розмірі 17 040,63 грн. Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 437,21 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 626-629, 634, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код за ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський р-н, Київська область, 07400) заборгованість за кредитним договором № 423401575 від 13.06.2024 у розмірі 9 198 (дев`ять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 80 копійок, яка складається з: 4 599,40 грн заборгованість за тілом кредиту; 4 599,40 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код за ЄДРПОУ: 35625014) судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 437 (одна тисяча чотириста тридцять сім) гривень 21 копійка.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов
Судове рішення № 141446616, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 308/8081/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: