Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року
місто Чернігів
Справа №751/6979/26
Провадження №4-с/751/39/26
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі:
головуючого - судді Ченцової С. М.
секретар Барбаш М. В.
учасники справи:
скаржник ОСОБА_1
представник скаржника ОСОБА_2
суб`єкт оскарження Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
стягувач Акціонерне товариство «Сенс Банк»
розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції заявника та заперечення суб`єкта оскарження
Адвокат Чопорова Н.П., яка дії в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про скасування арешту з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , який був накладений постановою про арешт майна боржника та заборони його відчуження, в межах виконавчого провадження №2796179 від 05.08.2011 року, відкритого Шевченківським ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області, на виконання виконавчого листа від 04.04.2011 року №6-1119, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова та зняти обтяження на відчуження.
Скарга обґрунтована тим, що 22.06.2009 між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа - Банк» було укладено кредитний договір №490154365 та 22.06.2009 року укладено договір поруки, де поручителем за зобов`язанням виступив ОСОБА_3 ..
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова, яке набрало законної сили 28.03.2011 року стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Альфа- Банк" заборгованість за кредитним Договором № 490154365 у сумі: за кредитом 40858 грн 61 коп, по відсотках 1 грн 36 коп, по комісії 3331 грн 44 коп, штраф 6596 грн 44 коп, пеня 6246 грн 44 коп, а всього 57034 грн 29 коп та судові витрати по оплаті третейського збору у сумі 10 гривень.
Шевченківським ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області було відкрито виконавче провадження №2796179 від 05.08.2011 року. Також, у межах вказаного виконавчого провадження винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавче провадження завершено.
У подальшому, 18.12.2012 року ПАТ «Альфа-Банк» уклало договір про відступлення права вимоги №2012-1-2-1 з ТОВ «ФК «Кредит Капітал». 27.12.2012 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» відступило право вимоги ТзОВ Компанія з управління активами «Прімоколект капітал». При цьому не повідомляючи ОСОБА_1 , який продовжує сплачувати кредит ТОВ «ФК «Кредит Капітал», згідно норм права це безпідставне отримання коштів, оскільки борг стягнуто судовим рішенням і лише заміна боржника є підставою для вимоги сплати боргу на користь нового кредитора.
Окремо звернув увагу, що Новозаводським районним судом міста Чернігова було видано судове рішення про виконавчий лист від 04.04.2011 року №6-1119 на виконання стягнення боргу на суму 57044 грн 29 коп. А 24 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк» було укладено меморандум, згідно умов якого сума списання боргу становить 42752 грн 89 коп.
Зазначає, що якщо банк відступив продав борг щодо якого є рішення суду, гроші боржник повинен сплачувати тільки після офіційної заміни кредитора через суд.
Отже, виконання рішення завершилось зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а питання поновлення судом пропущеного новий кредитор не порушував, реалізація зобов`язання неможлива через примусове виконання, тому немає правової підстави для існування арештів, особливо, у виконавчому провадженні, де стягувачем є ПАТ «Альфа-Банк».
Станом на момент звернення виконавчий лист до виконання повторно не пред`являвся, як і не було заміни стягувача у виконавчому провадженні ВП 27996179.
Відповідь Шевченківського ВДВС у м. Львові щодо того, що борг не сплачено, хоча у заяві про зняття арешту було вказано, що первісний кредитор є єдиним на даний час кредитором у виконавчому листі і фактично кредитором уже не являється, тому незрозумілим є твердження про несплату боргу, оскільки заміни боржника у ВП не було. Але арешт зберігається, та є незаконним за вказаних обставин, скаржник вважає дану відповідь неправомірною, тому вважає що арешт може бути знято за рішенням суду.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено скаргу до розгляду.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належно. Від представника заявника у матеріалах справи наявна заява про проведення слухання справи за наявними в матеріалах документами, без участі заявника та адвоката. Скаргу просила задовольнити.
Згідно із ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
05.08.2011 року Шевченківським ВДВС Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №27996179 про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №490154365 у сумі 57044 гривень 29 копійок.
Постановою державного виконавця Дзень В.М. від 05.08.2011 року накладено арешт на майно боржника та оголошення заборони відчуження на все майно боржника.
27.06.2012 року Державним виконавцем Дзень В.М. у виконавчому провадженні №27996179 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Із відповіді начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №6940 від 05.05.2026 року, проведеною перевіркою даних АСВП встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало ВП №27996179 із примусового виконання виконавчого листа від 04.04.2011 року за №6-1119, що виданий Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 490154365 у сумі: за кредитом 40858 грн 61 коп, по відсотках 1 грн 36 коп, по комісії -3331 грн 44 коп, штраф 6596 грн 44 коп, пеня 6246 грн 44 коп, а всього 57034 грн 29 коп, судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 10 грн. Сума грошових коштів до стягнення 57044 грн 29 коп.
27.06.2012 року державним виконавцем Дзень В. М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", що був чинний на той час. Враховуючи вищенаведене, надати запитувані постанови у межах ВП №27996179 станом на дату надання даної відповіді не є можливим, оскільки термін зберігання виконавчих проваджень для даної категорії стягнення становить 3 роки із дати завершення.
Відповідно до повідомлення начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 9699 від 24.06.2026 року, на виконанні у Відділі перебувало ВП №27996179 із примусового виконання виконавчого листа №6-1119 від 04.04.2011 року, видав Новозаводський районний суд міста Чернігова. Дане виконавче провадження завершено 27.06.2012 року. Заборгованість не сплачено. Проведеною перевіркою даних АСВП встановлено, що повторно, станом на дату надання даної відповіді, виконавчий документ не перебуває на виконанні у Відділі. Станом на дату надання даної відповіді у Відділі відсутні правові підстави для зняття арешту із майна боржника.
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Положеннями ст. 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із положення ч. 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно та завершення виконавчого провадження), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Наразі, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 нині чинного Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, що був чинним до 04.10.2016, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Проте, у справі відсутні докази про наявність відкритого виконавчого провадження, в якому ОСОБА_1 є боржником.
Вичерпний перелік випадків, в яких державний виконавець (виконавець) вправі чи зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, містився у ч. ч. 2-5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, що діяв до 04.10.2016, і міститься у ч. 2-4 ст. 59 нині чинного Закону України «Про виконавче провадження».
Ці переліки не містять такої підстави, як направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв до 04.10.2016 року.
Отже, суб`єкт оскарження не може задовольнити вимоги ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд відзначає, що арешт майна є заходом, направленим на примусове виконання рішень судів та інших органів. Тобто, такий захід застосовується державним/приватним виконавцем в інтересах стягувача з метою виконання судового рішення чи рішення інших органів, які підлягають примусовому виконанню.
Арешт майна є тимчасовим обмеженням прав боржника, яке повинно бути визначено певним строком. На думку суду, необмежене застосування заходу примусового виконання виконавчого документу може становити порушення права особи на вільне володіння своїм майном.
Також, відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року, в редакції чинній на час видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року.
З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Як встановлено у судовому засіданні, відомості про перебування у виконавчій службі відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких є скаржник ОСОБА_1 , відсутні.
Доказів на підтвердження переривання строку пред`явлення до виконання указаного виконавчого документа матеріали справи не містять.
Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинне призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
На думку суду, існування арешту майна ОСОБА_1 наразі не направлено на виконання рішення суду, а лише створює обмеження у вільному володінні майном. Внаслідок арешту його нерухомого майна він по цей час перебуває у ситуації, в якій до нього на невизначений термін застосовано обмеження права володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. Ця ситуація суперечить принципу правової визначеності.
Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, арешт який є об`єктом судового розгляду, перешкоджає ОСОБА_1 користуватися й розпоряджатися належною йому власністю.
На підставі викладеного вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Новозаводського відділу ДВС від 05.08.2011 року.
Керуючись статтями Законом України «Про виконавче провадження», статтями 10, 12, 19, 258-260, 448-451 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2011 року, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 2796179.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Заявник: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суб`єкт оскарження: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження за адресою: 79007, м. Львів, вул. Котляревська, 6, код ЄДРПОУ 35009321)
Стягувач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714)
Суддя С. М. Ченцова
Судове рішення № 141445384, Новозаводський районний суд м. Чернігова було прийнято 07.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 751/6979/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: