Рішення № 141437954, 12.11.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
684/369/26
Номер документу
141437954
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/369/26

Провадження № 2/684/361/2026

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області у складі:

судді Худенко І.О. за участю секретаря судового засідання Басок В.В.,

учасники справи:

прокурор Поліщук М.А.,

представник позивача Старосинявської селищної ради не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Стара Синява Хмельницької області в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Летичівської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року заступник керівника Летичівської окружної прокуратури Хмельницької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 42 911 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав, що розпорядженням Старосинявської селищної ради, прийнятим секретарем Старосинявської селищної ради Пузируком О.М., від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к «Про звільнення з посади ОСОБА_2 » звільнено на підставі ст. 40 КЗпП України ОСОБА_3 з посади діловода сіл Заставці, Чехи, Щербані та Красносілка Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 17.06.2024.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Старосинявської селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Старосинявської селищної ради від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к щодо звільнення ОСОБА_3 , поновлено ОСОБА_3 на посаді діловода сіл Заставці, Чехи, Щербані та Красносілка Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області. Стягнуто з Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на користь ОСОБА_3 42 911 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Того ж дня рішення набрало законної сили.

Незаконність звільнення ОСОБА_3 встановлено судовим рішенням і в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.

На виконання рішення суду Старосинявською селищною радою у грудні 2025 року ОСОБА_3 здійснено виплату коштів на суму 42 911 грн, з них: 33 041,47 грн кошти, які 25.12.2025 перераховані ОСОБА_3 ; 7 723,98 грн податок на дохід найманих працівників, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_3 та перерахований 24.12.2025; 2 145,55 грн військовий збір, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_3 та перерахований 24.12.2025.

Прокурор вважає, що звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням закону за розпорядженням секретаря Старосинявської селищної ради Пузирука О.М. від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к «Про звільнення з посади ОСОБА_2 », тому обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв`язку з виплатою коштів незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, повинен виконати ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, керівник Летичівської окружної прокуратури звернувся до суду до суду з вказаним позовом. Підставою для звернення прокурора з позовною заявою стало нездійснення захисту Старосинявською селищною радою майнових прав та інтересів держави в особі означеної селищної ради, тобто її пасивна поведінка. Усвідомлюючи порушення інтересів держави, що підтверджується судовим рішенням у справі № 684/381/24, листи Летичівської окружної прокуратури, платіжні доручення про перерахування ОСОБА_3 коштів на виконання судових рішень у вказаній справі, маючі відповідні повноваження для їх захисту, Старосинявська селищна рада зайняла пасивну позицію, що спонукало прокуратуру звернутись із цим позовом в інтересах держави.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Ухвалою від 11 вересня 2026 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Волошина Р.Р.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2026 року, вказана справа передана до провадження судді Худенко І.О.

Ухвалою судді від 15 вересня 2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено підготовче засідання.

Відповідач 10.09.2026 подав до суду клопотання про залишення позову прокурора без розгляду. Означене клопотання відповідач обґрунтував відсутністю підстав представництва інтересів держави у прокурора, зокрема, у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України 03.12.2025 рішення № 6-р(II)/2025, відповідно до якого органи прокуратури втратили повноваження представництва інтересів держави в суді на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач подав 20.10.2026 до суду пояснення, відповідно до яких вважає, що відсутні підстави для залишення позову прокурора без розгляду, позаяк підстави представництва інтересів держави існують у спірних правовідносинах.

Прокурор 22.10.2026 подав до суду письмові заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, відповідно до яких вважає, що функція представництва інтересів держави у спірних правовідносинах збережена до 01.01.2027.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII). Частиною 1 цієї статті передбачено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини 3 статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що: «прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо».

У справі прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що Старосинявська селищна рада як орган, уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжила заходів щодо захисту власних інтересів та інтересів територіальної громади.

Правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі селищної радине вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча були повідомлені про порушення.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вказаний вище висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

У цій справі прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що Старосинявська селищна як орган, уповноважений територіальною громадою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжила заходів щодо виявлення та усунення порушення закону щодо відшкодування шкоди, завданої територіальній громаді у порядку регресу. При цьому, прокурор на виконання вимог ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення підстав представництва інтересів держави звернувся до Старосинявської селищної ради із запитом від 29.04.2026. Після встановлення підстав представництва інтересів держави прокурор 18.06.2026 попередньо повідомив Старосинявську селищну раду про своє звернення до суду на захист інтересів територіальної громади, а та, у свою чергу, відповідного позову у спірних правовідносинах до суду не подала у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору за подання такого позову (листи Старосинявської селищної ради до Летичівської окружної прокуратури від 08.05.2026 та від 25.05.2026).

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про стягнення коштів на відшкодування шкоди з місцевого бюджету.

Враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, прокурор належно обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, що спростовує доводи ОСОБА_1 про незаконність здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Старосинявської селищної ради.

Оскільки Старосинявська селищна територіальна громада в особі селищної ради зобов`язана контролювати використання бюджетних коштів та є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів.

Отже, прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, оскільки захист цих інтересів не здійснює орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та дотримався визначеного законом порядку.

Водночас, надаючи оцінку клопотанню відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з визнанням такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 суд врахував таке.

У спірних правовідносинах рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025).

При цьому, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Зміст означеного рішення суду конституційної юрисдикції свідчить, що судом при встановленні дати втрати чинності спірними положеннями Закону України «Про прокуратуру» враховано, що в Україні у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан та для забезпечення можливості виконання державою свого обов`язку щодо захисту інтересів держави потрібно врегулювати питання реалізації установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України функції прокуратури.

Обираючи такий підхід, Конституційним Судом України враховано передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

З урахуванням викладеного у п. 4 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 зазначено, що дане рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, дія означеного рішення Конституційного суду України за прямою його вказівкою не поширюється на спірні у цій справі правовідносини, позаяк позов прокурором в інтересах держави подано до втрати чинності окремими положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (01.01.2027), що свідчить про безпідставність заявленого відповідачем клопотання та, відповідно, відсутність підстав для залишення позову у цій справі без розгляду.

Ухвалою суду від 27.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник прокуратури Поліщук М.А. заявлений позов підтримав та просив його задовольнити. Представник позивача Старосинявської селищної ради у судове засідання не з`явився, 12.11.2026 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов прокурора підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи у судове засідання не з`явився, проте 12.11.2026 подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечив. Окрім того, у відзивах від 13.07.2026 та від 14.07.2026 та письмових поясненнях, поданих на стадії підготовчого судового засідання, відповідач позов не визнав, вважав його безпідставним та необґрунтованим. Відповідач зауважив, що позивач та прокурор не довели наявність складу правопорушення, зокрема, його вини у вчиненні правопорушення, що є безумовною підставою для стягнення із нього завданої територіальній громаді шкоди у порядку регресу.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Враховуючи дану норму закону, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін (їх представників).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Розпорядженням Старосинявської селищної ради, прийнятим секретарем Старосинявської селищної ради О. Пузируком, від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к «Про звільнення з посади ОСОБА_2 » звільнено на підставі ст. 40 КЗпП України ОСОБА_3 з посади діловода сіл Заставці, Чехи, Щербані та Красносілка Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 17.06.2026.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Старосинявської селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Старосинявської селищної ради від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к щодо звільнення ОСОБА_3 , поновлено ОСОБА_3 на посаді діловода сіл Заставці, Чехи, Щербані та Красносілка Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області. Стягнуто з Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на користь ОСОБА_3 42 911 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Того ж дня рішення набрало законної сили.

Незаконність звільнення ОСОБА_3 встановлено судовим рішенням і в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.

На виконання рішення суду Старосинявською селищною радою у грудні 2025 року ОСОБА_3 здійснено виплату коштів на суму 42 911 грн, з них: 33 041,47 грн кошти, які 25.12.2025 перераховані ОСОБА_3 (платіжна інструкція № 299); 7 723,98 грн податок на дохід найманих працівників, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_3 та перерахований 24.12.2025 (платіжна інструкція №297); 2 145,55 грн військовий збір, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_3 та перерахований 24.12.2025 (платіжна інструкція №298).

Отже, у зв`язку з поновленням працівника на раніше займаній посаді було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який є фактичним розміром заподіяної позивачем шкоди, оскільки працівник незаконно був звільнений з посади, не виконував свої обов`язки з незалежних від його волі причин, а роботодавець оплатив йому час вимушеного прогулу.

Оскільки звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням закону за розпорядженням секретаря Старосинявської селищної ради Пузирука О.М. від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к «Про звільнення з посади ОСОБА_2 », тому обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв`язку з виплатою коштів незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, покладається саме на ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівника передбачені у ст. 130 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно із статтею 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом. Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі,організації,у випадку,коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Окрім того, підпунктами 9 та 10 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). Посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам,установам та організаціям їх працівниками» визначено, що обов`язок по відшкодуванню шкоди,заподіяної підприємству установу, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п.8 ст.134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Трудове законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі (постанова Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі №161/10391/21, постанова Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі №676/2149/20).

Суд встановив, що звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням закону, що підтверджується рішенням суду від 10.12.2025 у справі № 684/381/24 та не підлягає доведенню (ч. 4 ст. 82 ЦПК), тому тягар відповідальності, зважаючи на викладене, має бути покладений на відповідача по справі.

Оскільки кошти незаконно звільненому працівнику повернені шляхом проведення примусового списання коштів місцевого бюджету, такі кошти повинні бути відшкодовані до місцевого бюджету Старосинявської селищної ради. Відповідач, як секретар селищної ради, наділений обов`язками та правими на підставі п. 1 ч. 4 ст. 42, ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не провів відповідних дій з метою недопущення незаконного звільнення ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності його вини та складу правопорушення у зв`язку із незаконним звільненням ОСОБА_3 з посади.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, порушення майнових прав Старосинявської селищної територіальної громади, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити.

Щодо стягнення судового збору.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи загального захворювання довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 29.03.2018.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

01 березня 2017 року Верховний Суд України в постанові у справі №703/686/15-ц зазначив, що з відповідача, який є інвалідом II групи, судовий збір не стягується навіть у разі, якщо рішення ухвалено не на його користь, адже відповідач відповідно до Закону України «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Отже, судовий збір з відповідача ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не стягується, незважаючи на те, що рішення суду ухвалюється не на його користь.

За цих обставин на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України прокурору необхідно компенсувати за рахунок держави витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви до суду в розмірі 3328 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19 ,81 ,82, 263 ,353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Старосинявської селищної ради (код ЄДРПОУ 04402824) шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника у сумі 42 911 гривень.

Компенсувати Хмельницькій обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02911102, рахунок отримувача UA188201720343120002000002814, Державна казначейська служба України, МФО820172) за рахунок держави витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в розмірі 3328 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Прокурор: заступник керівника Летичівської окружної прокуратури,вул. Чорновола, 3, смт Летичів, Хмельницька область, 31500, код ЄДРПОУ 02911102.

Позивач: Старосинявська селищна рада, вул. І.Франка, 8, селище Стара Синява, Хмельницький район, 31400, код ЄДРПОУ 04402824.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2026 року.

Суддя Інна ХУДЕНКО

Часті запитання

Який тип судового документу № 141437954 ?

Документ № 141437954 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141437954 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141437954 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141437954 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141437954, Старосинявський районний суд Хмельницької області

Судове рішення № 141437954, Старосинявський районний суд Хмельницької області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141437954 відноситься до справи № 684/369/26

Це рішення відноситься до справи № 684/369/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141437953
Наступний документ : 141437955