Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 593/949/24
Провадження № 2/593/14/2026
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Бережанський районний суд Тернопільської області
"10" вересня 2026 р. м.Бережани
у складі: головуючої судді: Німко Н.П.
при секретарі: Олексів О.Б.
з участю
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки Країла С.В.
представника відповідача ОСОБА_2
представника відповідача, адвоката Прийдуна В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бережанського ліцею ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради та Відділу освіти, молоді і спорту Бережанської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про припинення трудового контракту, зобов`язання відповідача укласти з позивачкою безстроковий трудовий договір, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до відповідачів Бережанського ліцею ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради ( далі - відповідач 1) та Відділу освіти, молоді і спорту Бережанської міської ради ( далі - відповідач 2) й згідно уточнених позовних вимог просила суд:
1. Наказ директора Бережанського ліцею ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради від 16 травня 2024 за № 76/к/тр «Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_3 з 24 липня 2024 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України» визнати протиправним та скасувати.
2. Зобов`язати Бережанський ліцей ім. Віталія Скакуна Бережанської міської ради ( далі - відповідач 1) укласти з ОСОБА_1 безстроковий трудовий договір з повним тижневим навантаженням шляхом винесення відповідного наказу.
3. Зобов`язати Бережанський ліцей ім. Віталія Скакуна Бережанської міської ради ( відповідач 1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів з моменту звільнення і до фактичного поновлення на посаді вчителя математики Бережанського ліцею ім. Віталія Скакуна Бережанської міської ради, а саме з 25 липня 2024 року по 03 вересня 2024 року включно.
4. Стягнути з Бережанського ліцею ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради ( відповідач 1) на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати. Стягнути з Бережанського ліцею ім. Віталія Скакуна Бережанської міської ради в дохід держави судовий збір, пов`язаний із розглядом дійсного позову.
Представник позивачки у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, у вступному слові в обґрунтування заявлених вимог дав пояснення, які за своїм змістом фактично є тотожніми посиланням, зазначеним у позовній заяві.
Обгрунтовуючи свої вимоги, представник позивачки загалом послався на рішення Конституційного суду України від 07 лютого 2023 року за №1-р2023 ( далі - рішенння КСУ) у справі №1-52020 (11820), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».
Як зазначено представником позивачки, на підставі наказу від 31 серпя 2023 року за №36ктр директора Бережанського ліцею ім. Віталія Скакуна Бережанської міської ради, позивачку ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя з неповним тижневим навантаженням на умовах строкового трудового договору з 06 вересня 2023 року по 11 червня 2024 року.
На думку представника позивачки, враховуючи згадане рішення КСУ і, не зважаючи, що трудові відносини із позивачкою виникли ще до цього рішення, відповідачу 1 нічого не заважало привести згаданий строковий договір із позивачкою до відповідності із « чинним законодавством».
Сторона позивача також звертає увагу суду, що на час укладення згаданого строкового трудового договору із позивачкою, абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» уже втратив свою чинність.
У подальшому, наказом директора вказаного навчального закладу від 16 травня 2024 року за № 73ктр, до вищевказаного наказу внесено зміни, яким продовжено строковий трудовий договір із позивачкою ОСОБА_1 із 12 червня 2024 року до 24 липня 2024 року.
Надалі, оскаржуваним наказом без дати за № 76ктр, адміністрацією вказаного навчального закладу прийнято рішення про припинення із позивачкою ОСОБА_1 трудового договору з 24 липня 2024 року на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України (вказано, що обидва накази відповідачки не були доведені до її відома).
Також зазначає, що позивачка ОСОБА_1 15 січня 2024 року та 16 травня 2024 року зверталася до адміністрації вказаного навчального закладу із заявами про приведення згаданого трудового договору до вимог діючого законодавства у частині терміну його дії, які (заяви) залишилися без належного реагуваня.
Із посиланням на ст. 9 КЗпП України, представник позивачки вважає, що навіть за наявності угоди сторін, до трудового договору не можуть включатися умови, що погіршують становище працівника, а відтак положення цієї норми закону імперативно кваліфікують такі умови недійсними. А тому, за вказаних обставин, оскаржуваний наказ про звільнення позивачки не може вважатися законним і є таким, що порушує її право на працю.
Також, представник позивачки зазначив, що хоча фактичне звільнення позивачки на дату подання позову (15 липня 2024 року ) і не відбулося, оскільки дата, обумовлена в оскаржуваному наказі не настала), вважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде визнання такого наказу протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача 1 укласти із позивачкою ОСОБА_1 безстроковий трудовий договір, шляхом винесення відповідного наказу. Вважає, що починаючи із 07 лютого 2023 року у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 і строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям рішення КСУ, чого зроблено не було.
Решта позовних вимог фактично є похідними від задоволення первинної (першої) вимоги, оскільки будуть спрямовані на відновлення порушених прав позивачки. Вважає що оскаржуваний наказ про звільнення позивачки не може вважатися законним і є таким, що порушує її право на працю.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позицію свого представника. Також додатково пояснила, що подані відповідачу 1 заяви про прийняття її на умовах строкового трудового договору вона писала під тиском, оскільки її переконали, що у випадку не написаня саме такого змісту заяви, її буде звільнено. Поряд з цим повідомила суду, що доказів на підтвердження таких обставин суду не подає.
Представники відповідача Бережанського ліцею ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради - адвокат Прийдун В.М. та Головацька Галина Львівна (директор Бережанського ліцею ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради) у засіданні суду позову не визнали, просили відмовити у його задоволенні, заявою по суті справи не подали, зокрема і відзиву на позов. Загалом послалися на те, що позивачка була прийнята на умовах строкового трудового договору за особистою заяврю і умови строковості трудового договору із нею, були досягнуті за згодою обох сторін, а не у відповідності із положеннями ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», які визнані неконституційними. Наказу про трудовий договір на умовах безстроковості позивачка не оскаржувала, у вересні 2024 року із позивачкою укладено безстроковий трудовий договір, а тому предмету спору тут немає, як і порушення трудових прав позивачки.
Представник відповідача 2 Відділу освіти, молоді і спорту Бережанської міської ради у судове засідання суду не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, просив розгляд справи проводити без його участі. У поданому відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що враховуючи заяву позивачки від 31 серпня 2023 року, у якій та виявила бажання працювати на умовах строкового трудового договору та зазначила строк дії такого договору між ОСОБА_1 та Бережанським ліцеєм ім.Віталія Скакуна укладено трудовий договір на строк, погоджений сторонами, із 01 вересня 2022 року до 31 серпня 2023 року. Після ухвалення згаданого рішення Конституційного Суду України, у позивачки виникла можливість привести діючий на той момент строковий трудовий договір, укладений на вказаний період з 01.09.2022 року по 31.08.2023 року, у відповідність до чинного законодавства, зокрема у безстроковий. Однак позивачка у період з 07.02.2023 року по 31.08.2023 року вказаною можливістю не скористалася, заяви про переведення її зі строкового трудового договору на безстроковий не подала, заперечень щодо звільнення у зв`язку із закінченням трудового договору не висловлювала. Окрім цього, у подальшому ОСОБА_1 виявила бажання працювати на умовах строкового трудового договору, подавши відповідну заяву. На момент виникнення трудових відносин між ОСОБА_1 та ліцеєм (06.09.2023 року) абзац 3 ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» втратив чинність, а тому оформлення трудових відносин з позивачкою шляхом укладення строкового трудового договору відбулося відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
Суд, вислухавши позивачку та її представника, представників сторони відповідача 1, взявши до уваги позицію сторони відповідача 2, викладену у її відзиві на позов, дослідивши письмові докази, надані сторонами по справі, прийшов до такого.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У силу положень ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до норм статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У силу вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. З КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно приписів ч.1 ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, тендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 22 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману' працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади). Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов`язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
У Рішенні Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, зазначено що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей; реалізація, права громадянина на працю здійснюється шляхом укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12- рп/98, шляхом укладення трудового договору з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.
У рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені; але всі відмінності у привілеях чи обмеженнях щодо різних категорій індивідів, встановлені законом, не можуть бути пов`язані з ознаками, передбачених частиною другою статті 24 Конституції України; зазначений принцип визначає загальне правило неприпустимості встановлення за соціальними або особистими ознаками привілеїв чи обмежень і не є абсолютним.
Порушення рівності конституційних прав і свобод означає, що особа отримує привілеї або зазнає обмежень у визнанні, реалізації чи користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження встановлено з правомірною, обумовленою істотними чинниками та обґрунтованою метою, способи досягнення якої є належними та потрібними в демократичному суспільстві.
Конституційний Суд України у рішенні від 7 лютого 2023 року № 1- р/2023 зазначив, що згідно з частинами першою, другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної системи права, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в актах міжнародного права з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною, та в Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає' потребу в забезпеченні їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1 -р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.
Фактичні обставини справи:
Положеннями п. 3.8 Статуту Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради, затвердженого рішенням сесії міської ради від 22 липня 2023 року визначено, що призначення на посаду, звільнення з посади педагогічних та інших працівників закладу освіти, інші трудові відносини регулюються законодавством про працю, Законом України «Про повну загальну середню освіту» та іншими законодавчими актами». Педагогічні працівники, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, можуть працювати на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років (т.2 а.с. 123-124).
Згідно із умовами колективного договору Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна, на період 2024-2025 років, затвердженого на зборах трудового колективу Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна протокол №2 від 12 червня 2024 року, п.1.5
Положення договору діють безпосередньо та поширюються на працівників закладу освіти, які перебувають у сфері дії сторін договору.. П 2.2. Жодна із сторін, що уклали договір, не може упродовж встановленого терміну його дії в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов`язань, порушити узгоджені положення і норми (т.2 а.с.125-127).
Як вбачається із змісту наказу директора Бережанського ліцею № З Бережанської міської ради Гринкевича Володимира № 46ктр від 07 червня 2022 року «Про продовження строкового договору Наталії Якимчик», відповідно до поданої заяви та закінчення терміну дії строкового договору, ОСОБА_1 , вчителю математики з неповним тижневим навантаженням Бережанського ліцею №-3, укласти новий строковий договір на займаній посаді на період з 14 червня 2022 року по 31 серпня 2023 року, згідно статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Із наказом ОСОБА_1 ознайомлена 07 червня 2022 року (т.2 а.с. 120 ).
У подальшому, 28 червня 2023 року, ОСОБА_1 , подала комісії з припинення Бережанського ліцею № 3 Бережанської міської ради Тернопільської області заяву, у якій зазначила, що вона надає згоду, відповідно до частини першої статтті 32 Кодексу законів про працю України, на переведення її з 28 серпня 2023 року із Бережанського ліцею № 3 Бережанської міської ради Тернопільської області до правонаступника - Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області ( відповідач 1) на посаду вчителя математики з неповним тижневим навантаженням. ( т.2 а.с. 121).
Наказом № 09/к/тр (розпорядження) від 29 серпня 2023 року про припинення трудового договору, вирішено звільнити 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 із Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна з посади вчителя математики з неповним тижневим навантаженням по строковому трудовому договору у зв`язку із закіченням строку трудового договору за ст. 36 п.2 КЗпП України (т.2 а.с. 114).
У відповідності до заяви ОСОБА_1 від 31 серпня 2023 року, яку вона подала директору Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна ( відповідач 1), остання просила прийняти її на посаду вчителя математики із неповним тижневим навантаженням по строковому трудовому договору на період з 06 вересня 2023 року по 11 червня 2024 року (т.2 а.с. 113).
Згідно із наказом (розпорядженням) № 36ктр від 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 прийнята на роботу з 06 вересня 2023 року до 11 червня 2024 року у Бережанський ліцей імені Віталія Скакуна вчителем математики з неповним тижневим навантаженням по строковому трудовому договору, на підставі заяви Якимчик від 31 серпня 2023, зареєстрованої за №4401-01, умови роботи - основна, за умовами контракту - з 06 вересня 2023 - 11 червня 2024. Із наказом працівник ОСОБА_1 ознайомленя 31 серпня 2023 року. ( т.2 а.с. 115)
Суд вважає за необхідне зазначити, що у вказаному наказі не зазначено підстав та умов укладення такого строкового договору із врахуванням обмежень, передбачених нормою закону, яка визнана неконституційною, а саме ст. 22 Закону України « Про повну загальну середню освіту».
У подальшому, ОСОБА_1 15 січня 2024 року подала відповідачу 1 заяву із проханням перевести її із строкового трудового договору на умови безстрокового трудовоо договору у зв`язку із прийняттям рішення КСУ (т.1 а.с.7, 127).
У відповідності до листа в.о. директора ліцею від 29 січня 2024 року за вих. № 01-2137, адресованого ОСОБА_1 у відповідь на згадану заяву від 15 січня 2024 року,- «... доводимо до відома, що Ваш трудовий договір із Бережанським ліцеєм імені Віталія Скасуна укладено на посаді вчителя математики з неповним тижневим навантаженням по строковому договору на період з 06 вересня 2023 року по 11 червня 2024 року (наказ по ліцею від 31 серпня 2023 року №36ктр,) на підставі поданої Вами заяви від 31 серпня 2023 року, зареєстрованої за №4401-01. Укладений трудовий договір між Вами і Бережанським ліцеєм імені Віталія Скасуна є діючим відповідно до чинного законодавства» (т.1 а.с. 12,128).
У подальшому, 10 травня 2024 року, ОСОБА_1 подала відповідачу 1 заяву із проханням надати їй відпустку згідно статті 3 Закону Про відпустки та за відпрацьований час із 06 вересня 2023 року по 11 червня 2024 року і відповідно до статті 57 виплатити компенсацію на оздоровлення (... період відпустки: з 12 червня 2024 року по 24 липня 2024 року (43 календарні дні) (т.1 а.с. 131).
Також, 16 травня 2024 року, ОСОБА_1 , просила «впорядкувати» трудові відносини, які склалися між нею та відповідем 1, шляхом видачі наказу або іншого розпорядчого документа про заключения безстрокового трудового договору ( т.1 а.с. 8,129).
У подальшому, наказом відповідача 1 від 16 травня 2024 року № 73ктр, внесено зміни до наказу Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна від 31 серпня 2023 року №36-ктр «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », а саме:
ОСОБА_1 продовжити строк трудового договору на посаді вчителя математики з неповним тижневим навантаженням на період з 13 червня 2024 року по 24 липня 2024 року. Підстава: заява ОСОБА_4 від 10 травня 2024 року, зареєстрована за №23301-19, наказ по ліцею від 16 травня 2024 року № 121 «Про наданя щорічної основної відпустки педагогічним працівникам у 20232024 навчальному році» (т.1 а.с. 132, т.2 а.с. 116).
У подальшому, наказом директора Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна №76ктр від 16 травня 2024 року про припинення трудового договору (контракту), звільнено 24 липня 2024 року ОСОБА_1 із Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна, вчителя математики з неповним тижневим навантаженням по строковому договору у зв`язку із закінченням строку трудового договору, ст. 36 п.2 КЗпП України ( т.1 а.с. 138).
Актом від 20 травня 2024 року про відмову в підписі про ознайомлення із наказами відповідача 1, констатовано про ознайомлення ОСОБА_1 із згаданими наказами «Про продовження терміну трудового договору ОСОБА_4 » від 16 травня 2024 року № 73ктр та «Про припинення трудового договору ОСОБА_4 » згідно ст. 36 п.2 КУЗпП України ( закінчення строку трудового договору) від 16 травня 2024 року № 76ктр та її відмову від підпису такого акту (т.1 а.с. 139)
Як вбачається із змісту листа-повідомлення директора ліцею від 21 червня 2024 року за вих. № 17-21214, адресованого ОСОБА_1 , останню повідомлено, що їй продовжено термін трудового договору на посаді вчителя математики з неповним тижневим навантаженням Бережанського ліцею імені Віталія Скасуна на період з 11 червня 2024 року по 24 липня 2024 року ( наказ по ліцею від 16 травня 2024 року №73ктр) та надано основну відпустку за відпрацьований період з 06 вересня 2023 року по 11 червня 2024 року у кількості 43-х календарних днів на період з 12 червня 2024 року по 24 липня 2024 ( наказ по ліцею від 16 травня 2024 року №121ктм). Оскільки, останній день відпустки є останнім робочим днем, ( у даному випадку 24 липня 2024 року) Вас звільнено з посади вчителя матемакими з неповним тижневим навантаженням по строковому трудовому договору Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна у зв`язку з закінченням трудового договору, згідно ст. 36 п.2 КЗпП України (наказ по ліцею від 16 травня 2024 року № 76ктр). Внаслідок чого Вам необхідно прибути до Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна 24 липня 2024 року у період із 9.00 год. по 14.00 год. та отримати свою трудову книжку в ОСОБА_5 , в.о. директора ліцею, так як директор і секретар ліцею будуть перебувати в цей час у основній відпустці (т.1 а.с. 13).
Згідно заяви ОСОБА_1 , від 28 серпня 2024 року, вона просила прийняти її на посаду вчителя математики Бережанського ліцею імені Віталія Скасуна з 02 вересня 2024 року за безстроковим трудовим договором ( т.1 а.с. 50, т.2 а.с. 118).
Наказом (розпорядженням) №117 ктр від 03 вересня 2024 року, ОСОБА_1 прийнята на роботу з 04 вересня 2024 року до Бережанського ліцею імені Віталія Скасуна вчителем математики з неповним тижневим навантаженням, на підставі заяви ОСОБА_4 від 28 серпня 2024 року, зареєстрованої за №34701-19 ( безстроково) ( т.1 а.с. 49, т.2 а.с. 113).
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 03 вересня 2025 року, адресованої директору Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна, вона дала згоду працювати із тижневим навантаженням не більше 12 годин математики упродовж цього 2024-2025 навчального року і наступних навчальних років (т.1 а.с. 51).
Отже, з урахуванням фактично встановлених по справі обставин, суд приходить до таких висновків.
Щодо позовних вимог: «Наказ директора Бережанського ліцею ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради від 16 травня 2024 за № 76/к/тр «Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_3 з 24 липня 2024 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України» визнати протиправним та скасувати. Зобов`язати Бережанський ліцей ім. Віталія Скакуна Бережанської міської ради укласти з ОСОБА_1 безстроковий трудовий договір з повним тижневим навантаженням шляхом винесення відповідного наказу» суд зазначає таке.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.
За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами.
Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, якь звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (асс виконанням певного обсягу робіт). Строк, на який працівник наймається на роботу обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.
Із урахуванням наведеного, враховуючи заяву ОСОБА_1 від 31 серпня 2023 року, у якій вона виявила бажання працювати саме на умовах строкового трудового договору та зазначила строк дії такого договору, і задоволення відповідачем 1 вказаної заяви, суд вважає про доведення факту досягнення обопільної згоди між роботодавцем і працівником, тобто між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем 1 Бережанським ліцеєм імені Віталія Скакуна.
Таким чином між сторонами було укладено трудовий договір на строк, встановлений за погодженням сторін, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України.
Щодо посилань сторони позивача на рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1 -р/2023. суд зазначає таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закон України «Про повну загальну середню освіту» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац третій частини другої статті 22 Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 46 3- IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», згаданий абзац Закону утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якшо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У рішенні Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі №1- 5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ не відповіді-: Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення, тобто із 07 лютого 2023 року.
За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до «автоматичного» відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових абс із поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізм захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин документального оформлення та актуального стану справи.
Таким чином, після ухвалення рішення Конституційного Суду України у позивачки ОСОБА_1 виникла можливість ініціювати зміни умов діючого на той час згаданого трудового договору, укладеного на період з 01 вересня 2022 року по 31 серпня 2023 року із строкових трудових відносин на безстрокові, як сторони угоди.
Поряд з цим, ОСОБА_1 , у період з 07 лютого 2023 року (дата рішення КСУ) по 31 серпня 2023 року (закінчення дії строкового трудового договору) вказаною можливістю не скористалась, зокрема заяви про припинення із нею строкового договору та заяви про укладення із нею безстрокового трудового довогору роботодавцю не подала, заперечень щодо звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору 31 серпня 2023 року не виказала.
У подальшому позивачка виявила бажання працювати на умовах строкового трудового договору, подавши відповідну заяву відповідачу 31 серпня 2023 року.
Окрім цього, суттєвим є те, що на час трудових відносин між позивачкою та попереднім роботодавцем - Бережанським ліцеєм № 3, із позивачкою було укладено строковий трудовий договір №46ктр від 07 червня 2022 року) із чітко зазначеною підставою його строковості, - згідно ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (т.2 а.с.120).
Поряд з цим, станом на 06 вересня 2023 року, на час виникнення трудових відносин позивачки із теперішнім роботодавцем 1, абзац 3 ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» втратив чинність.
Як вбачається із змісту згаданого наказу №36ктр від 31 сепня 2023 року, позивачка була прийнята на умовах строкового трудового договору на підставі поданої нею заяви, із зазначенням нею ж строковості такого договору; посилань на те, що вказаний договір у частині його строковості укладається з урахуванням положень саме норми закону визнаної у подальшому неконституційною, у такому наказі немає.
А тому, суд вважає, що оформлення трудових відносин з ОСОБА_1 із відповідачем 1, шляхом укладення вказаного строкового трудового договору відбулося відповідно до вимог чинного на той час трудового законодавства України, на засадах добровільності та дискреції.
Отже, як вважає суд, у судовому засіданні не знайшов своє підтвердження той факт, що строковий договір між позивачкою та відповідачем 1, укладений відповідно до наказу від 31 серпя 2023 року за №36ктр, яким позивачку прийнято на посаду вчителя з неповним тижневим навантаженням на умовах строкового трудового договору з 06 вересня 2023 року по 11 червня 2024 року, укладено на підставі положень закону, визнаного у подальшому неконституційний, а не зі згоди самої позивачки.
Так, позивачка, подавши заяву про своє працевлаштування саме на строкових умовах, добровільно погодилася на такі умови трудової угоди, не вимагала у подальшому їх змінити та укласти із нею безстроковий трудовий договір, надалі продовжувала працювати на таких умовах, що відповідно не тягне наслідком його скасуваннями приведення до змін його умов у частині зміни із строкового на безстроковий.
Суд також зазначає, що такий наказ про укладення строкового трудового договору, жодною із його сторін не оспорено.
Посилання сторони позивачки, що належним способом захисту її порушеного права буде саме визнання наказу про її звільненя протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача 1 укласти із позивачкою ОСОБА_1 безстрокового трудового договору, шляхом винесення відповдіного наказу, суд вважає необґрунтованими.
Так, із позивачкою укладено трудовий договоір у умовах безстроковості, підстав для визнання незаконним наказу про її звільнення, як зазначено вище, суд не вбачає, порушення права на працю позивачки не доведено, оскільки звільнення відбулося за наслідками закінчення не оспорюваного строкового договору по закінченню його строку; перерви у трудовій діяльності позивачки з вини відповідача 1, як роботодавця не встановлено; окрім цього, сторона позивача не зазначила у чому саме порушено право позивачки на працю.
Щодо позовної вимоги «Зобов`язати Бережанський ліцей ім. Віталія Скакуна Бережанської міської ради ( відповідач 1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків -та зборів з моменту звільнення і до фактичного поновлення на посаді вчителя математики Бережанського ліцею ім. Віталія Скакуна
Бережанської міської ради, а саме з 25 липня 2024 року по 03 вересня 2024 року включно», суд зазначає таке.
Згідно роз`яснень п. 6 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, зокрема, осіб, які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП. При обґрунтованості позову суд рішенням зобов`язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір, зокрема, з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу. Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил ч. 2 ст. 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.
Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Конструкція частини першої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
У свою чергу, системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок чого працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.12.2022 року по справі № 460/2675/18.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Беручи до уваги вищенаведене, що позовні вимоги ( перша і друга) визнані такими, що не підлягають до задоволення у цілому, а вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( третя вимога) фактично є похідною від попередньо заявлених вимог, остання до задоволення не підлягає.
Судові витрати не підлягають до стягнення зі сторони відповідачів на користь позивачки і на користь держави, оскльки у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4,5, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бережанського ліцею ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради та Відділу освіти, молоді і спорту Бережанської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про припинення трудового контракту, зобов`язання відповідача укласти з позивачкою безстроковий трудовий договір, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відомості про сторін у справі:
Позивачка ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивачки, адвокат Країло Степан Васильович, вул.Героїв Майдану, 224, м.Шаргород, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач Бережанський ліцей ім.Віталія Скакуна Бережанської міської ради, вул.Садова, 5, м.Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 45236198.
Представник відповідача, адвокат Прийдун Володимир Михайлович, вул.Підгірна, 7, м.Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - Відділ освіти, молоді і спорту Бережанської міської ради, вул.Шевченка, 15, м.Бережани, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 40211011.
У відповідності до ч.6 ст.259 ЦПК України, повний текст рішення суду виготовлено 18 вересня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської Н.П.Німко
Судове рішення № 141435950, Бережанський районний суд Тернопільської області було прийнято 10.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 593/949/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: