Рішення № 141423139, 10.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
904/1981/26
Номер документу
141423139
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026м. ДніпроСправа № 904/1981/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України", селище Горького, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення безпідставно набутих коштів

Представники:

Від позивача: Остапенко П.В.;

Від відповідача: Лисенко С.Ю.;

Від третьої особи: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" (далі - відповідач) кошти у розмірі 1171781,85 грн. набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:02:134:0033.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України", як власник нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником, тобто Дніпровською міською радою, та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правої підстави і, як наслідок, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою в період з 01.01.2022 по 25.09.2025 роки.

Разом із позовною заявою Дніпровська міська рада подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" (код ЄДРПОУ: 38955450) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" (код ЄДРПОУ: 38955450), в межах суми стягнення в розмірі 1 171 781, 85 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвалою від 13.04.2026 призначено судове засідання з розгляду заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову на 16.04.2026.

Ухвалою від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.04.2026.

Ухвалою від 16.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову.

21.04.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 21.04.2026 відповідач підтримав своє клопотання про відкладення судового засідання.

Позивач свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 21.04.2026 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відкладено підготовче засідання на 19.05.2026.

28.04.2026 від Центрального апеляційного господарського суду надійшов запит разом із ухвалою від 27.04.2026 про витребування у Господарського суду Дніпропетровської області справи № 904/1981/26, необхідної для розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 16.04.2026.

Ухвалою від 29.04.2026 зупинено провадження у справі № 904/1981/26 за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" про стягнення безпідставно набутих коштів до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/1981/26 та до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

04.05.2026 справу № 904/1981/26 направлено до Центрального апеляційного господарського суду.

13.05.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/1981/26 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі №904/1981/26, змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. В іній частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

26.06.2026 справа № 904/1981/26 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою від 29.06.202 поновлено провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 28.07.2026.

27.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на письмові запитання у порядку статті 90 ГПК України та про неврахування пояснень процесуального представника як показань свідка.

28.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В судовому засіданні 28.07.2026 відповідач підтримав клопотання про залучення третьої особи. Позивач надав усні пояснення по справі.

04.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

10.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява.

11.08.2026 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшло клопотання про відкладення.

11.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить:

1. Застосувати до позивача - Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) захід процесуального примусу, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 132 ГПК України, та стягнути в дохід державного бюджету штраф у справі № 904/1981/26 у максимальному розмірі, передбаченому частиною 1 статті 135 ГПК України.

2. Повторно зобов`язати Дніпровську міську раду надати заяву свідка, оформлену відповідно до статті 88 ГПК України, з відповідями у порядку статей 88, 90 ГПК України на запитання, поставлені ТОВ "Аграрні технології України" у розділі 8 відзиву на позовну заяву від 29.04.2026.

В судовому засіданні 11.08.2026 позивач та відповідач надали усні пояснення по справі.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про дату та час повідомлена належним чином.

Ухвалою від 11.08.2026 оголошувалась перерва в підготовчому засіданні до 17.08.2026.

17.08.2026 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

17.08.2026 позивач та відповідач в судовому засіданні надали усні пояснення по справі.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про дату та час повідомлена належним чином.

Ухвалою від 17.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" про зобов`язання позивача надати відповіді на письмові запитання у порядку статті 90 ГПК України та про неврахування пояснень процесуального представника як показань свідка та залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" про застосування до позивача Дніпровської міської ради заходу процесуального примусу, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 132 ГПК України. Підготовче засідання відкладено на 08.09.2026.

08.09.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В підготовчому засіданні від 08.09.2026 позивач та відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечували.

Ухвалою від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні на 06.10.2026.

Зобов`язано позивача та третю особу надати письмові пояснення, підтверджені належними доказами щодо оплати Державним підприємством "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" грошових коштів за спірну земельну ділянку у спірний період.

30.09.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.

05.10.2026 від третьої особи через систему "Електронний суд" надійшли пояснення по справі.

06.10.2026 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Суд заслухав вступне слово позивача відповідача, пояснення третьої особи, а також питання сторін та відповіді на них.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.11.2026.

10.11.2026 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Сторони підтримали свої правові позиції.

Третя особа в судове засідання не з`явилася.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

10.11.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Дніпровська міська рада просить стягнути з ТОВ "Аграрні технології України" безпідставно збережені кошти у розмірі 1 171 781,85 грн за період з 01.01.2022 по 25.09.2025 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:134:0033 площею 1,1649 га, розташованою за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 148-Д.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади. Відповідач є власником частки 4/9 комплексу виробничих будівель та споруд загальною площею 2 871,4 кв. м, розташованого на цій ділянці; право власності зареєстровано 01.12.2020. Інші частки належать ТОВ «ІММЕ» (1/9) та ТОВ «МОНТАНА-ЕСТЕЙТ» (4/9). Права власності, оренди чи постійного користування земельною ділянкою відповідач у встановленому порядку не оформив, договору оренди з позивачем не укладав.

Факт користування ділянкою підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 15.05.2025 № 0241, згідно з яким територія огороджена парканом з бетонних плит та металевими воротами, а державного інспектора на територію не було допущено. Відсутність платежів підтверджується листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2025 та листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 06.11.2025.

Правовою підставою позову є статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України у поєднанні зі статтею 206 Земельного кодексу України про платність використання землі. Позивач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також на постанову Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, за якою з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна його власник стає фактичним користувачем земельної ділянки, і саме з цієї дати виникає обов`язок сплати за користування нею.

Розмір вимоги визначено за формулою: нормативна грошова оцінка земельної ділянки Ч 3 % Ч кількість днів користування / 365, із подальшим застосуванням коефіцієнта 4/9 відповідно до частки відповідача. Загальна сума за повну площу становить 2 636 509,17 грн, з урахуванням частки 4/9 1 171 781,85 грн. Розрахунок затверджено протоколом № 11 комісії з визначення розміру збитків від 25.09.2025.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач заперечує право позивача на звернення з цим позовом, стверджуючи, що спірна земельна ділянка не належить до комунальної власності, а перебуває у постійному користуванні ДП «НВД АФ «НАУКОВА» НААН» на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ДП №001624 від 04.04.2003, виданого на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 26.02.2003 № 109/7.

Відповідач посилається на Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 № 1457-IV, зазначаючи, що у період 2004 2012 років розмежування здійснювалося не автоматично, а шляхом розроблення та затвердження проектів розмежування, доказів чого щодо спірної ділянки матеріали справи не містять, а стаття 6 цього Закону відносила землі для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук до земель державної власності, які не могли передаватися до комунальної. Крім того, відповідач стверджує, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, сформульовано для іншої фактичної ситуації коли земельна ділянка вільна від інших зареєстрованих речових прав, а тому за частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України він не підлягає застосуванню у цій справі. Відповідач зазначає також, що сплачена ним плата за землю надходила до бюджету тієї самої територіальної громади, інтереси якої представляє позивач, а тому громада збіднення не зазнала.

Відповідач стверджує, що землі, надані у постійне користування державному підприємству НААН України, є землями державної власності, посилаючись на пункт «е» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України. На цій підставі відповідач робить висновок, що Дніпровська міська рада не є ані власником, ані розпорядником спірної ділянки і є неналежним позивачем.

Відповідач стверджує, що добросовісно декларував і сплачував плату за землю пропорційно до своєї частки виходячи з площі 0,5177 га за ставкою 1,3 %. На підтвердження надано податкові декларації з плати за землю за 2025 та 2026 роки та платіжні інструкції за період травень 2025 лютий 2026.

Відповідач вважає помилковою кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 Цивільного кодексу України, оскільки він є платником земельного податку обов`язкового платежу публічного характеру, що адмініструється органами ДПС. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 відповідач зазначає, що умови виникнення кондикційного зобов`язання у цій справі одночасно не виконуються.

ПОЗИЦІЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

ДП «НВД АФ «НАУКОВА» НААН» просить відмовити Дніпровській міській раді у задоволенні позову у повному обсязі. Третя особа наголошує, що є державним підприємством, підпорядкованим Національній академії аграрних наук України, і що право постійного користування посвідчено чинним державним актом серії ІІ-ДП № 001624 від 04.04.2003, який у судовому порядку не скасовувався, недійсним не визнавався та у встановленому законом порядку не припинявся.

Третя особа посилається на частину 1 статті 84 та частину 2 статті 117 Земельного кодексу України і стверджує, що доки зберігається чинне право постійного користування, спірна земельна ділянка не може бути об`єктом комунальної власності. Жодного рішення та акта приймання-передачі ділянки з державної власності у комунальну позивачем не надано.

Третя особа також повідомила, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 у справі № Б29/59/04 її визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває. Сплата земельного податку за спірну земельну ділянку здійснювалася нею до 2015 року; надалі такі платежі не здійснювалися.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій об`єкт розміщено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка має кадастровий номер 1210100000:02:134:0033, площу 1,1649 га та розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького (колишня назва вул. Героїв Сталінграда), 148-Д.

Категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 04.04.2003. У відомостях про право власності у Державному земельному кадастрі зазначено: «Інформація відсутня».

До Поземельної книги внесено відомості про право постійного користування земельною ділянкою за ДП «НВД АФ «НАУКОВА» НААН» (код ЄДРПОУ 03374617). Право посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 001624 від 04.04.2003, виданим на підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 26.02.2003 № 109/7. У державному акті зазначено, що землю надано «для фактичного розміщення прирейкової бази зі спиртосховищем».

Листом від 28.04.2026 ДП «Наукова» (в особі ліквідатора) повідомило, що державний акт є чинним, у судовому порядку не скасовувався, недійсним не визнавався та у встановленому законом порядку не припинявся.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 у справі №Б29/59/04 Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває. З дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припиняється; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; припиняються повноваження органів управління банкрута.

За поясненнями третьої особи, сплата земельного податку за спірну земельну ділянку здійснювалася нею до 2015 року; надалі такі платежі не здійснювалися. Відсутність надходжень від третьої особи за період з 01.01.2021 по 01.10.2025 підтверджується листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради.

На спірній земельній ділянці розташований комплекс виробничих будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 781114812101) загальною площею 2 871,4 кв.м, до складу якого входять спиртосховища, виробничий агромодуль, ангар з рампою, склад ПММ, прохідна-вартова, КТП та інші споруди. Об`єкт не є об`єктом житлової нерухомості. Об`єктів нерухомого майна державної або комунальної власності на ділянці немає.

Комплекс перебуває у спільній частковій власності трьох юридичних осіб приватного права: ТОВ "Аграрні технології України" (частка 4/9, державна реєстрація права 01.12.2020), ТОВ «МОНТАНА-ЕСТЕЙТ» (сукупно 4/9), ТОВ «ІММЕ» (частка 1/9). Усі правочини посвідчені приватним нотаріусом. Таким чином, увесь комплекс нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці, перебуває у приватній власності господарських товариств.

15.05.2025 державним інспектором інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами якого складено акт обстеження № 0241. В акті зафіксовано: форма власності комунальна; доступ до земельної ділянки обмежений; територія по периметру огороджена; під час обстеження інспектора не було допущено на територію. У графі щодо наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію права на земельну ділянку, зазначено: інформація відсутня.

05.05.2025 інспекція з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради направила співвласникам комплексу листи № 0505-8/25, № 0505-9/25 та № 0505-10/25 з вимогою надати документи, що підтверджують оформлене право на земельну ділянку, та докази сплати плати за землю за останні три роки. Доказів надання відповідей на ці листи матеріали справи не містять. 06.10.2025 відповідачу направлено вимогу про сплату безпідставно збережених коштів; доказів її виконання суду не надано.

Розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки становив: 2022 рік 20 192 967,31 грн; 2023 рік 23 221 912,41 грн; 2024 рік 24 406 229,94 грн; 2025 рік 27 323 967,20 грн. Показники підтверджено витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки та довідкою КП «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради, сформованою на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 №12/57.

Листом від 20.05.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що податкові декларації з плати за землю на 2021 2024 роки за користування спірною земельною ділянкою суб`єктами господарювання не надавались. Листом від 06.11.2025 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради повідомив, що кошти за кодом бюджетної класифікації 24062200 від відповідача не надходили.

Відповідачем надано податкові декларації з плати за землю за 2025 та 2026 роки, у яких зазначено вид права код « 2» (постійне користування), площа 0,5177 га, ставка 1,3000 %. Розділ ІІ декларацій «Розрахунок суми орендної плати» не заповнений. Платежі за земельним податком розпочато лише з травня 2025 року. Доказів сплати будь-яких коштів за період з 01.01.2022 по 30.04.2025 матеріали справи не містять. За 2015 2024 роки жодних платежів за користування спірною земельною ділянкою до бюджету не надходило від жодної особи.

Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач, складено комісією з визначення розміру збитків та затверджено протоколом № 11 від 25.09.2025 із застосуванням ставки 3 % за весь спірний період: за 2022 рік 605 789,02 грн; за 2023 рік 696 657,37 грн; за 2024 рік 732 186,90 грн; за період 01.01.2025 25.09.2025 601 875,88 грн. Загальна сума за повну площу 2 636 509,17 грн, з урахуванням частки 4/9 1 171 781,85 грн.

Позивач у додаткових поясненнях зазначив, що з урахуванням сплачених відповідачем у межах спірного періоду сум (травеньвересень 2025 року) у розмірі 70 875,70 грн сума, що підлягає стягненню, становить 1 100 906,15 грн.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру спірній земельній ділянці присвоєно код цільового призначення 11.02. Додатком 1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 у редакції рішення від 21.02.2018 № 8/30 для земельних ділянок із цим кодом цільового призначення встановлено ставку 3 %. Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 3/24, прийнятим у зв`язку із введенням воєнного стану, до рішення № 13/27 внесено зміни; це рішення набрало чинності з 01.01.2023 та встановило для земельних ділянок із кодом цільового призначення 11.02 ставку 1,3 %. У податкових деклараціях з плати за землю за 2025 та 2026 роки відповідач застосував до спірної земельної ділянки ставку 1,3000 %.

З огляду на що, у відповідності до приписів статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України позивач вважає, що відповідач, не сплачувавши орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а Дніпровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Статтею 14 Конституції України земля визначена основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Відповідно до пункту «а» частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Розмежування земель державної та комунальної власності завершено в силу закону: згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 5245-VI від 06.09.2012, який набрав чинності 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 виснував, що за загальним правилом правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений у силу закону; при цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Суд зазначає, що на момент видачі державного акта у 2003 році тривав перехідний період розмежування земель державної та комунальної власності, протягом якого органи місцевого самоврядування здійснювали розпорядження землями в межах населених пунктів. Рішення міської ради від 26.02.2003 № 109/7 та видача державного акта не свідчать про державну форму власності на ділянку станом на спірний період.

У витязі з Державного земельного кадастру у відомостях про власника зазначено «Інформація відсутня». Акт обстеження від 15.05.2025 фіксує форму власності як комунальну. Запису про право державної власності на спірну ділянку матеріали справи не містять. За таких умов застосовується загальне правило пункту «а» частини 2 статті 83 Земельного кодексу України.

Щодо посилання відповідача та третьої особи на пункт «е» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України суд зазначає таке. Ця норма захищає землі, що фактично забезпечують наукову діяльність Національної академії наук України та державних галузевих академій наук. Спірна ділянка під цей виняток не підпадає: за державним актом земля надана «для фактичного розміщення прирейкової бази зі спиртосховищем»; код цільового призначення 11.02 (землі промисловості); фактично на ділянці розташовано промислово-складський комплекс, що перебуває у приватній власності комерційних товариств. Об`єктів нерухомого майна державної власності на ділянці немає.

Частина 2 статті 117 Земельного кодексу України регулює добровільну передачу ділянок між публічними власниками за окремим рішенням із складенням акта приймання-передачі і не скасовує розмежування земель у силу закону. Наявність чинного права постійного користування не змінює форми власності на земельну ділянку і не позбавляє територіальну громаду статусу власника.

Щодо посилання відповідача на Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 № 1457-IV суд зазначає таке. Цей Закон втратив чинність з 01.01.2013 на підставі Закону № 5245-VI. Передбачена ним процедура розмежування розроблення та затвердження проектів розмежування, прийняття окремих рішень і встановлення меж у натурі була замінена законодавцем на розмежування в силу закону. Отже, незавершеність процедури за Законом № 1457-IV щодо конкретної земельної ділянки не є доказом того, що розмежування не відбулося, а навпаки є тією обставиною, з огляду на яку законодавець запровадив автоматичне розмежування з 01.01.2013. Тлумачення, за яким відсутність проекту розмежування зберігає за ділянкою державну форму власності після 01.01.2013, нівелювало б зміст пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245-VI.

Щодо права постійного користування ДП «НВД АФ «НАУКОВА» НААН» та його впливу на кондикційну вимогу.

Право постійного користування є індивідуальним речовим правом конкретної юридичної особи, яке не переходить до набувача будівлі. Відповідач набув частки на підставі акта приймання-передачі майна від 01.12.2020; продавцями виступали приватні юридичні особи, жодна з яких не мала оформленого права на землю. Відповідно до частини 2 статті 92 Земельного кодексу України комерційні товариства не можуть набувати землю на праві постійного користування.

Підстава для припинення права ДП «НВД АФ «НАУКОВА» НААН» виникла унаслідок набуття іншими особами права власності на будівлі (пункт «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України), а також у зв`язку з перебуванням підприємства у процедурі ліквідації (пункт «в» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України). Ініціювання припинення є обов`язком землекористувача за статтею 142 Земельного кодексу України.

Ключовим є не питання формальної чинності права ДП «НВД АФ «НАУКОВА» НААН», а наявність у відповідача власної правової підстави користування ділянкою, якої він не має і не наводить. Право постійного користування іншої особи не створює прав для відповідача і не є дозволом на безоплатне користування ділянкою. Матеріали справи свідчать, що фактичний контроль над ділянкою здійснюють власники розташованих на ній будівель: територія огороджена, інспектора на територію не допущено.

Кондикційна вимога заявлена саме до особи, яка фактично користується ділянкою, а не до титульного землекористувача за реєстром. Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Суд не бере до уваги посилання третьої особи на положення її Статуту, за якими землі, надані за державним актом, є державною власністю, передача таких ділянок в оренду не допускається, а спиртосховище за спірною адресою визначене структурним підрозділом підприємства.

Статут є локальним актом юридичної особи, що визначає її організаційну структуру та порядок діяльності, і не може змінювати форму власності на земельну ділянку, яка визначається законом. Крім того, з 29.08.2011 підприємницька діяльність третьої особи припинена, з 2015 року платежі за спірну ділянку нею не здійснювалися, а розташований на ділянці комплекс нерухомого майна з грудня 2020 січня 2021 років перебуває у приватній власності господарських товариств. За таких обставин згадка спиртосховища у Статуті не підтверджує фактичного використання ділянки для забезпечення наукової діяльності академії у спірний період.

Посилання третьої особи на частину 5 статті 122 Земельного кодексу України щодо повноважень органів виконавчої влади на розпорядження землями державної власності у межах міст не спростовує висновків суду, оскільки ця норма визначає компетенцію щодо розпорядження землями державної власності, тоді як у цій справі встановлено належність спірної ділянки до комунальної власності.

Щодо кваліфікації правовідносин за статтею 1212 Цивільного кодексу України

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.09.2026 у справі № 908/3774/23, для вирішення спору про стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно з`ясувати: фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність у такого користувача правової підстави для її використання; площу земельної ділянки; суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, що безпосередньо залежить від її нормативної грошової оцінки; період користування земельною ділянкою без належної правової підстави.

У цій справі суд установив усі зазначені обставини. Фактичним користувачем спірної земельної ділянки є відповідач як власник частки 4/9 комплексу нерухомого майна, розташованого на ній; власної правової підстави користування ділянкою він не має. Площа земельної ділянки становить 1,1649 га, а площа, що відповідає частці відповідача, 0,5177 га, яку відповідач самостійно зазначив у податкових деклараціях за 2025 та 2026 роки. Розмір нормативної грошової оцінки за кожний рік спірного періоду підтверджений витягами з технічної документації та довідкою КП «Муніципальний землевпорядний офіс». Період користування земельною ділянкою без належної правової підстави становить з 01.01.2022 по 25.09.2025.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій об`єкт розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (лат. superficies solo cedit) має фундаментальне значення. Об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій він розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 виснував, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою; при цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку такі кошти є безпідставно збереженими.

Довід відповідача про те, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, не підлягає застосуванню, оскільки сформульований для земельної ділянки, вільної від інших зареєстрованих речових прав, суд відхиляє.

Подібність правовідносин у розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначається за змістом спірних відносин, а не за повним збігом усіх фактичних обставин. Наведений висновок стосується співвідношення між набуттям права власності на нерухоме майно та обов`язком сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, і не поставлений Верховним Судом у залежність від наявності або відсутності зареєстрованих речових прав третіх осіб на ту саму ділянку.

Крім того, цей правовий висновок не є поодиноким і становить усталену практику Верховного Суду. У постанові від 15.09.2026 у справі № 908/3774/23 Верховний Суд знову підтвердив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а до моменту оформлення права на земельну ділянку такі кошти є безпідставно збереженими, пославшись на постанови Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25, від 24.06.2026 у справі № 909/1000/24, від 03.06.2026 у справі № 922/3104/25 та від 03.06.2026 у справі № 922/3103/25. Подібні висновки наведені також у постановах Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №922/3157/25 та від 14.05.2026 у справі № 922/3108/25.

Кондикційна вимога у цій справі заявлена до особи, яка фактично користується ділянкою у зв`язку з належним їй нерухомим майном, а не до титульного землекористувача за реєстром. Наявність запису про право постійного користування третьої особи не створює для відповідача власної правової підстави користування ділянкою, а саме її відсутність є умовою застосування статті 1212 Цивільного кодексу України. У цій справі обидві умови виникнення кондикційного зобов`язання наявні: відповідач зберіг у себе кошти, які був зобов`язаний сплачувати за користування земельною ділянкою, а правової підстави для безоплатного користування ділянкою він не має договору оренди не укладено, права власності чи постійного користування він не набував і набути не міг.

Доводи відповідача про те, що він є платником земельного податку обов`язкового платежу публічного характеру, який адмініструється виключно органами Державної податкової служби, а позивач контролюючим органом не є і не наділений правом перевіряти своєчасність та повноту сплати податків, не спростовують заявлених вимог.

Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 у справі № 908/3774/23 виснував, що спірні відносини щодо стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за своєю правовою природою є кондикційними та регулюються приписами цивільного, а не податкового законодавства; такі правовідносини не є податковими та виникли не між відповідачем як платником податків і контролюючим органом.

Верховний Суд також зазначив, що положення податкового законодавства використовуються для визначення розміру орендної плати, а розмір орендної плати є визначальним для визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою; при цьому самі відносини залишаються кондикційними та регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Позивач у цій справі не здійснює адміністрування податків, не перевіряє правильність податкового декларування відповідача та не застосовує податкових санкцій. Він реалізує цивільне право власника земельної ділянки на повернення коштів, безпідставно збережених фактичним користувачем за його рахунок.

Земельний податок є публічно-правовим платежем, що регулюється Податковим кодексом України, тоді як кондикційне зобов`язання виникає з цивільних відносин між власником ділянки і фактичним користувачем; ці зобов`язання мають різну правову природу і не виключають одне одного.

Суд відхиляє доводи відповідача про його добросовісність, зокрема про те, що він не приховував факту користування часткою земельної ділянки, подавав податкові декларації, здійснював платежі та не отримував від контролюючого органу податкових повідомлень-рішень.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 у справі № 908/3774/23, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув або зберігав, або вартість цього майна.

У тій самій постанові Верховний Суд визнав помилковим здійснений судом першої інстанції аналіз дій відповідача щодо звернення до органу місцевого самоврядування з метою оформлення правовідносин користування земельною ділянкою, оскільки такий аналіз стосується вини, яка для кондикційного зобов`язання значення не має.

Відтак обставини, пов`язані з поведінкою відповідача, не впливають на наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів. Правове значення має виключно факт користування земельною ділянкою за відсутності правової підстави та збереження внаслідок цього коштів за рахунок власника ділянки.

У поданих деклараціях розділ ІІ «Розрахунок суми орендної плати» не заповнено, а у графі «вид права» зазначено код « 2» (постійне користування) право, яке за відповідачем не зареєстроване і яке він як господарське товариство приватної форми власності набути не може. Платежі здійснювалися за кодом 18010500 («Земельний податок з юридичних осіб»), тоді як предметом позову є кошти за кодом бюджетної класифікації 24062200.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що територіальна громада не зазнала збіднення, оскільки сплачений ним земельний податок надходив до бюджету тієї самої громади. Земельний податок за кодом бюджетної класифікації доходів 18010500 та безпідставно збережені кошти за кодом 24062200 є різними платежами, що зараховуються на різні рахунки, мають різні підстави справляння і різний правовий режим. Належність обох платежів до доходів одного бюджету не свідчить про виконання відповідачем обов`язку компенсувати вартість фактичного користування земельною ділянкою.

Також відповідач не є належним платником земельного податку, оскільки не є ані власником, ані постійним користувачем ділянки (стаття 269 Податкового кодексу України), а зобов`язаний компенсувати власникові вартість фактичного користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті за звичайних умов оформлення землекористування.

Щодо нормативної грошової оцінки, ставки та розрахунку

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 та пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 виснувала, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки виключно витягом з Державного земельного кадастру; належними доказами можуть бути технічна документація, довідка, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи.

Суд вважає належними та достатніми доказами розміру нормативної грошової оцінки витяги, сформовані у системі Державного земельного кадастру, та довідку КП «Муніципальний землевпорядний офіс», складену на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57. Відповідач у власній декларації за 2025 рік застосував НГО, практично тотожну тій, яку застосував позивач.

Позивач обґрунтовує застосовану ставку 3 % за весь спірний період пунктом 2.2 додатка 1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27, який встановлює цей розмір за земельні ділянки, що використовуються юридичними особами, у тому числі у разі переходу права власності на будівлі, але право власності або оренди на які не оформлено.

Суд не погоджується із застосуванням пункту 2.2 додатка 1 як підстави нарахування за ставкою 3 % за весь спірний період з таких підстав.

Зобов`язання з безпідставного збереження майна за статтями 1212 1214 Цивільного кодексу України має виключно компенсаційний, відновлювальний характер і не є різновидом збитків чи санкцією за порушення земельного законодавства або неоформлення права оренди. Метою застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у спорах цієї категорії є відновлення майнового стану територіальної громади та повернення їй саме тих коштів, які вона отримала б за звичайних умов, тобто якби між сторонами був правомірно укладений договір оренди землі. Відтак сума безпідставно збережених фактичним землекористувачем коштів має дорівнювати сумі орендної плати, яка підлягала б сплаті виходячи з площі ділянки, її нормативної грошової оцінки, цільового призначення та відповідних ставок орендної плати, встановлених рішеннями органу місцевого самоврядування для відповідного виду використання земельних ділянок.

Застосування підвищеної ставки виключно через факт відсутності укладеного договору перетворює механізм, закладений у статті 1212 Цивільного кодексу України, на штраф, що суперечить правовій природі кондикційного зобов`язання.

Такий підхід відповідає мотивам, наведеним Верховним Судом у постанові від 14.10.2026 у справі № 904/4671/25, предметом розгляду в якій були, зокрема, правовідносини щодо земельної ділянки з тим самим кодом цільового призначення 11.02 на території міста Дніпра. Верховний Суд зазначив, що зобов`язання з безпідставного збереження майна має виключно компенсаційний, відновлювальний характер, а не штрафний (каральний), не є різновидом збитків чи санкцією за порушення земельного законодавства або неоформлення права оренди, а розмір безпідставно збереженого майна визначається тим платежем, який мав би місце за правомірних умов, диференційованими ставками, визначеними міською радою залежно від коду цільового призначення земельної ділянки. Верховний Суд також звернув увагу, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1680/20 стосувалися передусім засобів доказування нормативної грошової оцінки та не містять правової позиції, яка виправдовувала б автоматичне застосування ставки 3 % замість ставок, встановлених місцевою радою для відповідної категорії земель, а підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України не закріплює фіксованого мінімуму саме на рівні 3 %.

Відтак при визначенні розміру безпідставно збережених коштів застосуванню підлягає та ставка орендної плати, яка була встановлена органом місцевого самоврядування для земельних ділянок із кодом цільового призначення 11.02 у відповідному періоді.

Пунктом 1.1 додатка 1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 у редакції рішення від 21.02.2018 № 8/30 для земельних ділянок промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають у користуванні на умовах оренди, встановлено ставку 3,0 %. Отже за період 2022 року ставка, яку позивач об`єктивно отримав би за звичайних умов оформлення землекористування, становила 3 %, а тому її застосування за цей період не має ознак штрафної ставки і відповідає компенсаційній природі кондикційного зобов`язання.

Такий самий підхід застосовано Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 08.07.2026 у справі № 904/4671/25 щодо земельної ділянки з кодом цільового призначення 11.02 на території міста Дніпра: апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для застосування ставки 1,3 % до періодів, які передували набранню чинності рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 3/24, немає, а розрахунок безпідставно збережених коштів за ці періоди із застосуванням ставки 3 % є обґрунтованим. Постановою Верховного Суду від 14.10.2026 судові рішення у відповідній частині залишено без змін.

Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 3/24, прийнятим у зв`язку із введенням воєнного стану, до рішення № 13/27 внесено зміни, якими для земельних ділянок із кодом цільового призначення 11.02 встановлено ставку 1,3 %. Зазначене рішення набрало чинності з 01.01.2023, а тому до періоду 2022 року не застосовується; ставка 1,3 % підлягає врахуванню за періоди з 01.01.2023.

Застосування ставки 1,3 % за періоди з 2023 року підтверджується і поведінкою самого відповідача, який у податкових деклараціях з плати за землю за 2025 та 2026 роки застосував до спірної земельної ділянки саме цю ставку.

Здійснивши власний розрахунок, суд визначає розмір безпідставно збережених коштів за спірний період пропорційно частці відповідача 4/9 у такому розмірі: за 2022 рік (ставка 3 %) 269 239,56 грн; за 2023 рік (ставка 1,3 %) 134 171,05 грн; за 2024 рік (ставка 1,3 %) 141 013,77 грн; за період з 01.01.2025 по 25.09.2025 (268 днів, ставка 1,3 %) 115 916,84 грн. Загалом 660 341,22 грн.

Показники нормативної грошової оцінки, покладені в основу розрахунку комісії, суд визнає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами; коригуванню підлягає виключно застосована ставка за періоди з 01.01.2023.

Розрахунок комісії з визначення розміру збитків, затверджений протоколом № 11 від 25.09.2025, суд визнає обґрунтованим у частині визначення площі земельної ділянки, частки відповідача та показників нормативної грошової оцінки за кожний рік спірного періоду. У частині застосованої ставки за періоди з 01.01.2023 цей розрахунок суд відхиляє з наведених вище мотивів. За власним розрахунком суду розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2022 по 25.09.2025 пропорційно частці відповідача 4/9 становить 660 341,22 грн. З урахуванням сплачених відповідачем у межах спірного періоду сум у розмірі 70 875,70 грн (за звітні місяці травень вересень 2025 року) сума, що підлягає стягненню, становить 589 465,52 грн. За 2022, 2023 та 2024 роки відповідачем сплат за користування спірною земельною ділянкою не здійснено.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити стандарт переваги вагоміших доказів, тобто коли висновок про наявність стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд вважає, що докази на підтвердження наявності підстав для стягнення безпідставно збережених коштів є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Позивач довів належність спірної земельної ділянки до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади в силу закону, факт фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без оформленого речового права, площу, що відповідає частці відповідача, та розмір нормативної грошової оцінки за кожний рік спірного періоду. Водночас у частині ставки, застосованої за періоди з 01.01.2023, розрахунок позивача не відповідає ставці, встановленій органом місцевого самоврядування для земельних ділянок із кодом цільового призначення 11.02, у зв`язку з чим розмір коштів, що підлягають стягненню, визначено судом самостійно.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка з 01.01.2013 належить до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади в силу закону; відповідач із 01.12.2020 є власником частки 4/9 комплексу нерухомого майна, розташованого на цій ділянці, і з цієї дати є її фактичним користувачем; права власності, оренди або постійного користування земельною ділянкою відповідач не оформив і договору оренди з позивачем не уклав.

Унаслідок користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави відповідач зберіг у себе кошти, які мав сплатити за таке користування, а позивач не отримав відповідного доходу.

Розмір безпідставно збережених коштів за користування чужою земельною ділянкою визначається як розмір орендної плати, яку повинен був би сплатити землекористувач за відповідний період; для розрахунку береться до уваги нормативна грошова оцінка земель і ставка орендної плати, що діяла у відповідний період (постанова Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № 908/3774/23).

За розрахунком, затвердженим протоколом № 11 комісії з визначення розміру збитків від 25.09.2025, розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2022 по 25.09.2025 пропорційно частці відповідача 4/9 визначено у сумі 1 171 781,85 грн із застосуванням ставки 3 % за весь період. Показники нормативної грошової оцінки, покладені в основу цього розрахунку, суд визнає обґрунтованими.

Водночас з мотивів, наведених у розділі «Щодо нормативної грошової оцінки, ставки та розрахунку», за періоди з 01.01.2023 застосуванню підлягає ставка 1,3 %, встановлена для земельних ділянок із кодом цільового призначення 11.02 рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 3/24. За власним розрахунком суду розмір безпідставно збережених коштів становить 660 341,22 грн.

Водночас судом встановлено, що у межах спірного періоду відповідачем сплачено 70 875,70 грн за звітні місяці травень вересень 2025 року. Та обставина, що ці платежі здійснено за кодом бюджетної класифікації 18010500, не перешкоджає їх урахуванню. Висновок суду про різну правову природу земельного податку та безпідставно збережених коштів означає, що сплата земельного податку не є виконанням кондикційного зобов`язання і не звільняє відповідача від нього, однак не дає підстав для стягнення з відповідача повної суми за той самий період користування без урахування коштів, які вже надійшли до бюджету тієї самої територіальної громади за цей самий період і за ту саму земельну ділянку. Інший підхід призвів би до подвійного отримання власником плати за одне й те саме фактичне користування. Решта наданих відповідачем платежів здійснена за звітні місяці жовтень 2025 лютий 2026 року, тобто за періоди, що виходять за межі заявленого позивачем періоду, і врахуванню не підлягає. За 2022, 2023 та 2024 роки відповідачем не сплачено жодних коштів.

Здійснення судом власного розрахунку суми, що підлягає стягненню, відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.09.2026 у справі № 908/3774/23, за яким суд має право та обов`язок перевірити наданий позивачем розрахунок, здійснивши власний розрахунок суми безпідставно збережених коштів за відповідний період.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 589 465,52 грн. У задоволенні решти позовних вимог на суму 582 316,33 грн суд відмовляє.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" (код ЄДРПОУ 38955450, місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Праці, буд. 2-Т) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) кошти в розмірі 589 465,52 грн, набуті без достатньої правової підстави внаслідок несплати плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:134:0033 у період з 01.01.2022 по 25.09.2025 (з урахуванням частки 4/9 та сплачених відповідачем у межах спірного періоду сум), судовий збір у розмірі 8 842,12 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.11.2026.

СуддяН.Г. Назаренко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141423139 ?

Документ № 141423139 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141423139 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141423139 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141423139 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141423139, Господарський суд Дніпропетровської області

Судове рішення № 141423139, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141423139 відноситься до справи № 904/1981/26

Це рішення відноситься до справи № 904/1981/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141423138
Наступний документ : 141423140