Рішення № 141420675, 12.11.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/919/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді МИХАЙЛИШИН В. М., присяжних Деметер Р.В. та Іванюк М.М., за участю секретаря Балега Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , заінтересована особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області, звернувся до суду із заявою про продовження строку дії рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2023 року у справі №297/1886/23 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною і встановлення над нею опіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що у 2004 році ОСОБА_2 захворіла на параноїдну шизофренію у зв`язку з чим систематично проходить лікування, однак видимих результатів такому лікуванню не має. Під час загострення хвороби ОСОБА_2 поводить себе непередбачувано, її дії є некерованими та вона не усвідомлює їх значення. Рішенням експертної комісії з оцінки повсякденного функціонування особи ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з діагнозом F20.0.

Ураховуючи вказане рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року у межах справи №297/2560/24 ОСОБА_2 була визнана недієздатною та встановлено над нею опіку строком на два роки, однак у зв`язку із не покращенням стану її здоров`я на даний час виникла необхідність у продовженні вказаного рішення суду.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Попович Ш.О. в судове засідання не з`явились. При цьому, представником було подано заяву, в якій просив провести розгляд справи без його та заявника участі.

Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явився. При цьому, представником органу опіки та піклування подано заяву про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Представник особи, щодо якої розглядається питання про визнання недієздатною ОСОБА_2 адвокат Сливка В.П. в судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечив.

У зв`язку зі станом здоров`я ОСОБА_2 та наявністю у неї представника, суд не здійснював виклик в судове засідання вказаної особи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною (п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Відповідно до статті 239 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171.

Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 28.03.1972 вказано, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами. Окрім цього, згідно із п. 39 рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.1979 у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» зазначено, що сама природа того, що має бути встановлено компетентним національним органом- тобто реальний розлад психіки, потребує об`єктивної медичної експертизи.

У постанові від 19 жовтня 2016 року по справі № 6-384цс16 судова палата у цивільних справах Верховного Суду України зазначила, що при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними. Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним, та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, провадження № 61-16349св23.

Як вбачається із висновку судово-психіатричної експертизи № 360 від 07.10.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі Параноїдної шизофренії з прогредієнтним перебігом, з частими загостреннями (F20), що підтверджується анамнестичними відомостями про виникнення психічного захворювання в 2002 році, часті госпіталізації до психіатричного закладу, встановлення 2 групи інвалідності з приводу даного захворювання, та клінічні ознаки (паралогічність мислення, наявність психотичних розладів, емоційна сплощеність, відсутність критики). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі Параноїдної шизофренії з прогредієнтним перебігом, з частими загостреннями (F20), що позбавляє її здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 потребує встановлення над нею опіки (а.с. 61-64).

Із наявної в матеріалах справи медичної документації, а саме: випискою із медичної карти стаціонарного хворого підтверджено факт наявності у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ряду захворювань (а.с. 17-19), а також згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності, діагноз F20 (а.с. 23-25).

Судом також встановлено, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано недієздатною та опікуном над нею призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14-16).

Отже, з огляду на наданий висновок та медичну документацію вбачається, що психічний стан ОСОБА_2 впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати останню недієздатним.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Тому, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений гл. 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

У Рішенні від 24 квітня 2018 року № 3-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що право людини на повагу до її гідності, як і її право на життя, є невід`ємним, невідчужуваним, непорушним та підлягає безумовному захисту з боку держави; у статтях 27, 28 Конституції України інституціалізовано не лише негативний обов`язок держави утримуватися від діянь, які посягали б на права людини на життя та повагу до її гідності, а й позитивний обов`язок держави, який полягає, зокрема, в забезпеченні належної системи національного захисту конституційних прав людини шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров`я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод; гарантуванні порядку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушень конституційних прав людини; забезпеченні невідворотності відповідальності за порушення конституційних прав людини.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно з ст. 55 ЦК України та п. 1.2 цих Правил, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 4 ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно з ч. 6 ст. 300 ЦПК України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

У цивільних справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності ЦПК України передбачається періодичний судовий контроль за наявністю/продовженням існування підстав для обмеження чи позбавлення особи дієздатності (принцип, визначений у рішеннях Європейського Суду з прав людини «Наталія Михайленко проти України», «Станєв проти Болгарії», остільки ч. 6 ст. 300 ЦПК України встановлюється максимальний строк дії судового рішення про визнання фізичної особи недієздатною два роки).

При вирішенні питання про призначення опікуна над недієздатною ОСОБА_2 , суд бере до уваги спроможність заявника виконувати опікунські обов`язки, стосунки між заявником та особою, стосовно якої розглядається справа про визнання фізичної особи недієздатною, створення належних умов для існування та співжиття.

Згідно рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року, заявник ОСОБА_1 був призначений опікуном ОСОБА_2 , строк дії рішення суду два роки з моменту вступу рішення в законну силу сплинув, підстав для відмови у призначенні його опікуном не виявлено, тому суд, приходить до висновку, про наявність підстав призначити заявника опікуном над ОСОБА_2 , який буде вчиняти в її інтересах та від її імені юридичні дії, нести відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою в порядку встановленому ст. 1184 ЦК України.

Керуючись ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 60 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 395, 299, 300, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), заінтересована особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області (м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053683) про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною задовольнити.

Продовжити строк дії рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року у цивільній справі №297/2560/24 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , недієздатною і встановлення над нею опіки в особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , строком на два роки з дня набрання рішення законної сили.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування і органу ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Віталій МИХАЙЛИШИН

Присяжні Роберт ДЕМЕТЕР

Микола ІВАНЮК