Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 638/19308/25
Провадження № 2/638/3210/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О. В., за участю секретарів судового засідання Дрозденко У.С., Суслової К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Служба у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (третя особа 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_1 (третя особа 2), про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ), представник - адвокат Бєлєвцова О.О., звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідачка, ОСОБА_2 ), у якому просить позбавити Відповідачку батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . В якості правових підстав позову зазначає норми статті 150, 164, 165, 180, 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та ухилення Відповідачки від виконання батьківських обов`язків.
Ухвалою від 28.11.2025 відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою від 08.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження.
Ухвалою від 14.07.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 06.08.2026 залучено до участі у справі прокурора.
У судовому засіданні представник Позивача та Позивач позовні вимоги підтримують та наполягають на задоволенні позову.
Прокурор просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність доказів, які б свідчили про свідоме ухилення Відповідачкою від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, а також про наявність вини в її діях. Також, прокурор зазначає що Позивачем не доведено те, що поведінка Відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися, вважає недоведеним, у чому безпосередньо полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення Відповідачки батьківських прав.
Заслухавши учасників, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.02.2023 (актовий запис №19).
Позивач зазначає, що проживав із Відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Спільне життя не склалося, причиною цього стало те, що у сторін різні сімейні цінності, погляди на сімейне життя, сімейні права та обов`язки, відносини жінки та чоловіка. Стосунки між сторонами як між дружиною та чоловіком припинилися в липні 2023 року. Причиною цього стало те, що ОСОБА_2 стала вести аморальний спосіб життя, а саме: проводити час не з дитиною, а з іншими чоловіками; ухилятися від догляду за однорічною дитиною; не ночувала та не з`являлася днями вдома. В липні 2023 року Відповідачка почала проживати окремо від Позивача та їх спільного сина, навіть перестала цікавитися самопочуттям, розвитком ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.04.2024 у справі №638/20970/23 суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 27.12.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.12.2025 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №638/20970/23 виданого 08.10.2025. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, сформованим державним виконавцем, станом на 27.04.2026 ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 162799,00 грн.
Представник Позивача зазначив у позовній заяві, що після того, як в липні 2023 року ОСОБА_2 покинула ОСОБА_1 з однорічним сином, то вони її бачили лише один раз 31 травня 2024 року, коли вона у нетверезому стані з чоловіками у військовій формі увірвалась до будинку Позивача, і забрали дитину у батька, при цьому спричинивши останньому тілесні ушкодження. Зазначає, що це підтверджується довідкою, яка видана 17 червня 2024 року лікарем-хірургом КНП «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради». За цим фактом Позивач також звертався до поліції, адже саме завдяки поліцейським ОСОБА_3 був повернутий батьку. Докази цього будуть надані після отримання відповіді на адвокатський запит, який подано до Сектор поліцейської діяльності №1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Представник Позивача не надала доказ на який посилається у позовній заяві, суд не може його оцінити, у зв`язку з цим такі обставини не вважаються встановленими.
Дописана свідок ОСОБА_4 - мати ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_1 військовослужбовець, наразі перебуває в Харкові, а його син разом з нею проживає у м. Барвінкове, оскільки ОСОБА_1 мобілізовано, тому наразі проживає з внуком. Де проживає та перебуває ОСОБА_2 їй не відомо. Під час обов`язкової евакуації з сел. Борова у жовтні 2024 року, ОСОБА_1 разом з сином виїхав до м. Барвінкове. Разом з цим пояснила, що під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання не виконувала батьківські обов`язки: вночі з дитиною сидів ОСОБА_1 , бо ОСОБА_2 спала, а зранку - ОСОБА_4 , вдень ОСОБА_2 могла посидіти з дитиною. У 2023 році коли дитині було 7 місяців, ОСОБА_2 почала ходити допомагати матері та не перебувала з дитиною, а потім взагалі сказала, що буде жити у матері та покинула дім, залишивши дитину з ОСОБА_1 , а також надалі не цікавилася долею дитини. Дитина матір не пам`ятає та з доглядом за дитиною допомагає співмешканка ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . У 2023 році ОСОБА_2 намагалася викрасти дитину, дитина отримала стрес, а ОСОБА_1 фізичні ушкодження. На запитання прокурора чи вчинялися перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 та дитини, відповідь надала на підставі своїх припущень.
Допитана свідок ОСОБА_5 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з 2024 року, проживають разом з її двома дітьми та ОСОБА_1 та його сином за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_2 особисто не знайома, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 добре виконують обов`язки по догляду за дитиною.
Згідно з копією акта обстеження житлово-побутових умов від 03.10.2023, виданою комісією у складі начальника ССД - Н. Таран, головного спеціаліста - М. Кузурмана, начальника відділення СЗНОЗ - І.Фалько обстежено житлово-побутові умови сім`ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Сім`я складається із 2 чоловік: батько ОСОБА_1 та син - ОСОБА_3 , які проживають у власному будинку з пічним опаленням. Меблі та побутова техніка у наявності. Санітарний стан задовільний. Сукупний дохід сім`ї близько 1000,00 грн на 2 чоловіка за державною соціальною допомогою. Батько належним чином займається вихованням дитини, скарг від сусідів не надходило. Зі слів батька, матір дитини покинула їх вихованням сина займається самостійно.
Позивач зазначає, що евакуювався з сел. Борова разом із сином - ОСОБА_3 та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, Позивач надав довідку від 04.11.2024 №6302-7002156366 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно з якою Позивач має фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .
Згідно з листом міського голови Барвінківського виконавчого комітету міської ради Олександра Бало від 16.10.2025 №02-28/3483, останній надає характеристику за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З вказаного листа вбачається, що при обстеженні умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 була відсутня. Батько повідомив, що мати дитини проживає у м. Ізюм. Зі слів ОСОБА_1 мати дитини - ОСОБА_2 , матеріально не допомагає, на території Барвінківської територіальної громади протягом року сина не відвідувала, останнім часом не телефонувала.
Згідно з характеристикою за місцем проживання громадянина ОСОБА_1 , наданою депутатом міської ради Протасовою Т.І. від 16.10.2025, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, більше двох років самостійно утримує та виховує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із сусідами в добропорядних відносинах, поведінка в побуті задовільна.
Крім цього, згідно з характеристикою ОСОБА_2 , наданою депутатом міської ради Протасовою Т.І. від 16.10.2025, ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_1 , догляд за дитиною не здійснює.
Відповідно до листа Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 13.10.2025 №01-05/1605 на адвокатський запит адвоката - представника Позивача повідомляється, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 не значиться зареєстрованою за вказаною адресою. Одночасно повідомляється щодо участі у вихованні та утриманні ОСОБА_2 відносно малолітнього сина. Служба у справах дітей Борівської селищної ради повідомляє, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до служби у справах дітей стосовно невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно їх малолітнього сина. ОСОБА_2 майже відразу після народження сина залишила його на батька ОСОБА_1 . Життям та здоров`ям дитини не цікавилася, пиячила, ніде не працювала, на обліку в центрі зайнятості не перебувала, державну соціальну допомогу, яку отримувала від держави на утримання дитини, витрачала на свої потреби. Спеціалісти служби у справах дітей неодноразово відвідували родину жодного разу не заставали матір дитини за місцем проживання дитини. 3 ОСОБА_2 неодноразово проводилися профілактичні бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків, щодо утримання та виховання малолітнього сина, ведення здорового способу життя, але мати не виконувала рекомендації спеціалістів служби. Відповідно до наказу начальника Харківської обласної військової адміністрації 31.10.2024 № 81В «Про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з селища Борова Ізюмського району Харківської області в умовах воєнного стану» ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , евакуювався 29 жовтня 2024 року разом з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Згідно з довідками-характеристиками від 13.10.2025 №01-06/1592/1 та №01-06/1592/, наданою заступником начальника Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Оленою Клименко, повідомляється, що скарг на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від сусідів не надходило, компроментуючі матеріали відсутні, на комісіях селищної ради ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не заслуховувалися, депутатами не являються.
На виконання вимог ухвали суду від 27.03.2026 Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області надала висновок органу опіки та піклування.
Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Барвінківської міської ради від 28.04.2026 №120/26, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав. Такого висновку орган опіки та піклування дійшов зазначивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом 2,5 років проживали однією родиною, у якої народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому сімейні стосунки не склалися і ОСОБА_2 залишила дитину на батька, а сама змінила місце проживання покинувши родину. Відповідно до наказу начальника Харківської обласної військової адміністрації від 31.10.2024 № 81В «Про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з селища Борова Ізюмського району Харківської області в умовах воєнного стану», батько разом з дитиною евакуювалися до Барвінківської ТГ про що свідчить довідка внутрішньо переміщеної особи від 04.11.2024 р. N? 6302-7002156366, видана адміністратором адміністративних послуг Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області. Протягом перебування на території громади родина ОСОБА_1 відвідувалася три рази про що були складені відповідні акти. Зауваження були відсутні. При кожному обстеженні за місцем реєстрації, як внутрішньо перемішених осіб, працівники Служби у справах дітей та Барвінківського міського центру соціальних служб бачили лише ОСОБА_1 3 хлопчиком, жодного разу ОСОБА_2 в поле зору працівників не попадала. Від неї не надходила жодна інформація про те, що вона має намір відвідати сина, а їй перешкоджає колишній співмешканець. Відповідно до інформації наданої відділенням поліції №1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області. ОСОБА_1 не вчиняв домашнього насилля та не притягувався до адміністративної відповідальності. Відповідно до довідки від 23.02.2026 р. №9/1/1988, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації, ОСОБА_2 перебуває у м. Харкові, а малолітній син проживає з бабусею ОСОБА_4 . Про відкриття судового провадження ОСОБА_2 повідомлена, але протягом усього часу, що дитина перебуває без законних представників так нічого і не зробила, тим самим показуючи свою любов, відповідальність за життя та здоров`я свого сина. З інформації служби у справах дітей Борівської селищної ради відомо, що громадянка ОСОБА_2 майже відразу після народження сина залишила його на батька ОСОБА_1 . Життям та здоров`ям дитини не цікавилася, пиячила, ніде не працювала, на обліку в центрі зайнятості не перебувала, державну соціальну допомогу, яку отримувала від держави на утримання дитини, витрачала на свої потреби. ОСОБА_1 та жодного разу не заставали матір за місцем проживання дитини. 3 ОСОБА_2 неодноразово проводилися профілактичні бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків, щодо утримання та виховання малолітнього сина, ведення здорового способу життя, але мати не виконувала рекомендації спеціалістів служби.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 141 СК України Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Таким чином, закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав саме з ухиленням від виконання батьківських обов`язків, а не лише з фактом проживання дитини окремо від одного з батьків чи недостатньою участю такого з батьків у її повсякденному житті.
Враховуючи положення статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є заходом, який має істотні правові наслідки для батька або матері та дитини. Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини, перестає бути її законним представником, втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми, а також не може бути усиновлювачем, опікуном чи піклувальником.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Зазначене узгоджується з викладеним у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №455/307/22; від 24 жовтня 2024 року у справі №199/3287/23.
У постанові Верховного Суду від 26.12.2024 №561/474/24 вказано, що під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.
Отже, з огляду на правові наслідки такого рішення, позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися виключно на формальному встановленні факту неналежного виконання окремих батьківських обов`язків. Суд повинен встановити саме таку поведінку одного з батьків, яка свідчить про його свідоме та винне самоусунення від виконання батьківських обов`язків, а також оцінити, чи є застосування такого крайнього заходу необхідним та пропорційним у конкретних обставинах справи.
У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20 наголошено, що самої бездіяльності одного з батьків недостатньо для висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе позбавлення батьківських прав. При цьому під час вирішення такого спору необхідно враховувати думку дитини, її вік, рівень зрілості, характер відносин із кожним із батьків та інші обставини, які мають значення для визначення її найкращих інтересів.
Суд бере до уваги малолітній вік ОСОБА_3 , якому на момент розгляду справи виповнилося чотири роки, та враховує, що з огляду на вікові особливості розвитку дитина ще не здатна повною мірою усвідомлювати й об`єктивно оцінювати характер взаємовідносин з кожним із батьків, а також самостійно розпізнавати можливий вплив на формування її ставлення до батьків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Суд не враховує, як доказ ухилення ОСОБА_2 від виконання нею батьківських обов`язків стосовно ОСОБА_3 , відомості вказані в листі міського голови Барвінківського виконавчого комітету міської ради Олександра Бало від 16.10.2025 №02-28/3483 про те, що ОСОБА_2 матеріально не допомагає дитині, на території Барвінківської територіальної громади протягом року сина не відвідувала, останнім часом не телефонувала, оскільки такі відомості надані зі слів Позивача, що прямо зазначено в листі.
Верховний Суд в постанові від 02 червня 2022 року у справі №754/15490/18 вказує, що не є свідченням свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків стягнення з відповідача за рішенням суду аліментів, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості зі сплати аліментів на час звернення з позовом до суду першої інстанції не є підставою для позбавлення батьківських прав.
З урахуванням викладеного, посилання Позивача на наявність рішення про стягнення з Відповідачки аліментів на утримання дитини, а також на наявність заборгованості зі сплати аліментів, не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки існують інші правові механізми впливу на платника аліментів в разі допущення ним порушень.
Відповідно до положень частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З наданих Позивачем характеристик встановлюється, що більшість відомотей стосовно Відповідачки надано зі слів Позивача.
Суд критично оцінює висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Барвінківської міської ради від 28.04.2026 №120/26, оскільки він не містить належного та переконливого обґрунтування доцільності позбавлення Відповідачки батьківських прав. Зокрема, у зазначеному висновку не наведено відомостей про наявність виняткових обставин, які б свідчили про свідоме та винне ухилення Відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, а також не встановлено фактів, які б підтверджували існування загрози життю, здоров`ю чи психічному розвитку дитини з боку матері. Крім того, висновок не містить належного обґрунтування того, що збереження сімейних зв`язків між матір`ю та дитиною суперечить найкращим інтересам останньої. Водночас суд звертає увагу на те, що викладені у висновку органу опіки та піклування відомості стосовно ОСОБА_2 є недостатньо обґрунтованими та викликають обґрунтовані сумніви щодо їх об`єктивності. Так, зазначений висновок складено органом опіки та піклування виконавчого комітету Барвінківської міської ради, тоді як ОСОБА_2 не проживала на території відповідної територіальної громади орган якої надав висновок, зокрема цю обставину суд встановив під час відкриття провадження у справі та перевірено в ході судового розгляду. За таких обставин виникають обґрунтовані сумніви щодо можливості зазначеного органу опіки та піклування всебічно й об`єктивно дослідити умови проживання Відповідачки, її поведінку, ставлення до виконання батьківських обов`язків та характер взаємовідносин із дитиною. При цьому відомості, покладені в основу висновку, ґрунтуються переважно на інформації, отриманій зі слів Позивача, без належної перевірки та з`ясування фактичних обставин, відтак вказаний висновок не є повним. Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначений висновок органу опіки та піклування не може бути визнаний достатнім і переконливим доказом наявності передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого крайнього заходу та не підтверджує, що його застосування відповідатиме найкращим інтересам дитини.
У вказаному висновку органу опіки та піклування зазначається, а довідкою від 23.02.2026 р. №9/1/1988, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації.
Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме пункт 12 встановлює звільнення із військової служби військовослужбовців, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.
У постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 725/158/25 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. У разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків держави (зокрема, військової частини).
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі №725/9013/25).
Суд наголошує, що право на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав не може використовуватися всупереч його призначенню, зокрема як засіб досягнення цілей, не пов`язаних із забезпеченням найкращих інтересів дитини. Висловлений Позивачем у судовому засіданні 20.04.2026 намір самостійно здійснювати виховання дитини, зокрема у зв`язку з бажанням звільнитися з військової служби, не може розглядатися як достатня правова підстава для позбавлення Відповідачки батьківських прав, оскільки за відсутності належних, допустимих і переконливих доказів її винної поведінки та свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків застосування такого крайнього заходу сімейно-правової відповідальності є необґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18 зазначається, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Суд враховує необхідність збереження можливості відновлення та підтримання сімейних зв`язків між матір`ю та дитиною, виходячи із забезпечення найкращих інтересів останньої. При цьому суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом відповідальності, застосування якого допускається виключно за наявності належних, достатніх та переконливих доказів винної поведінки одного з батьків, а також обґрунтованої необхідності застосування саме такого заходу. Водночас за результатами судового розгляду обставин, які б свідчили про наявність вини у діях Відповідачки та передбачених законом підстав для позбавлення Відповідачки батьківських прав, а також неможливість захисту інтересів дитини менш суворими заходами, не встановлено, у зв`язку з чим у позові слід відмовити, попередивши Відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання своєї дитини.
Таке рішення надасть можливість Відповідачці змінити свою поведінку, а дитині - зберегти родинний зв`язок, реалізувати природне право на батьківське піклування та підтримку.
Судові витрати, у відповідності до статті 141 ЦПК України, покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 141, 150, 155, 164, 166 СК України, статтями 19, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолитінього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на орган опіки та піклування Борівської селищної ради Харківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_3 );
Представник Позивача: ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_5 );
Відповідачка: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 );
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55а);
Треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області (код ЄДРПОУ 42360167, місцезнаходження: 64701, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Барвінкове, вул. Центральна, буд. 8), Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Рішення складено 11.11.2026.
Суддя О.В. Малахова
Судове рішення № 141417728, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова) було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 638/19308/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: