Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 638/8497/26
Провадження № 2/638/7549/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Шамраєва М.Є., розглянувши в письмового провадження цивільну справу за позовом позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У С Т А Н О В И В:
До Шевченківського районного суду міста Харкова звернувся позивач з вказаним позовом, яким просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021 в розмірі 61763,25 гривень, що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 26 551,94 гривень; із заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 15 341,23 гривень; із заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена) 19 870,08 гривень та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.09.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 174-110-868-2-21-Г, який складається з публічної частини договору, якою є правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банка і позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України та умов п. 1.2 кредитного договору є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття позичальником пропозиції банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.
Сторони погодили та своїм підписом позичальник підтвердила, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього кредитного договору, чи додатках до нього, так і у договорі (додатках до нього) (п. 5.4 кредитного договору).
Також позичальник своїм підписом підтвердила, що: з правилами, які розміщені на офіційному сайті кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях кредитодавця, а також з умовами цього кредитного договору, ознайомлена і згодна; один оригінал договору із додатками, тарифи, паспорт споживчого кредиту нею отримані (п. 5.5 кредитного договору).
За умовами п. 8.2 кредитного договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 20.09.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Відповідно до п. 8.3 кредитного договору закінчення строку договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії кредитного договору.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, в сумі та на умовах, визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору.
Позичальник зобов`язувався: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 20.09.2024; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах (п. 3.2.3 кредитного договору).
У подальшому банк свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши їй кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержала, що відображено у виписках з її рахунку.
Однак свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед позивачем.
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
У п. 1 вказано, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.
Новий кредитор ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021
27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір №1/12 про відступлення прав вимоги.
У п. 1 вказано, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.
Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021.
ТОВ «ФК «Мустанг фінанс», ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача боржника за кредитним договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021, сформованої АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідача становить 61 763,25 грн, з яких: 26 551,94 грн заборгованість за кредитом; 15 341,23 грн заборгованість по сплаті відсотків; 19 870,08 грн заборгованість по сплаті комісії.
У зв`язку з викладеним ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 08.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
З позовної заяви представника «ФК ЄВРОКРЕДИТ» адвоката Журавльова С.Г. убачається, що останній просить розглядати справу за відсутності позивача та представника позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення у разі наявності відповідних підстав не заперечує.
Відповідачу направлялась ухвала суду про відкриття провадження від 08.05.2026 за зареєстрованою адресою місця проживання, натомість до суду повернувся конверт з поштовим повідомленням «Адресат відсутній», відзиву, клопотань з процесуальних питань до суду не надав.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) зробила висновок, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».
Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).
Окрім цього, у постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).
Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Також Верховний Суд в окремій ухвалі від 23.01.2019 зазначив, що «ані Закон про поштовий зв`язок, ані Правила надання послуг поштового зв`язку не передбачають для судових повідомлень, направлених рекомендованим листом, довідки із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення».
Суд ураховує в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України указані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відзиву або клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
21.09.2021 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 174-110-868-2-21-Г (з ануїтетними платежами).
Відповідно до п. 1.3 договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.
Умовами розділу 2 договору визначено, що: кредит надається на строк з 21.09.2021 до 20.09.2024 включно (п. 2.2); загальний розмір кредиту З2 681,00 грн (п. 2.3); процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості 10,00% річних (п. 2.4); розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у відсотках від суми кредиту, що сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця становить 1,90% (п.2.8); розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, становить 1 679,43 грн (п. 2.9); процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 договору становить 50 % річних. Згідно з п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується: для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 3.2.1, п. 3.2.3 договору позичальник зобов`язується: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16:00 20.09.2024; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.
Згідно з п. 8.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 20.09.2027, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.
Додатками до кредитного договору № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021 є: таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій визначено детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; згода фізичної особи суб`єкта кредитної історії.
Відповідач одержав та використав кредитні кошти, що підтверджується квитанцією АТ «МЕГАБАНК» від 21.09.2021 та випискою про рух коштів по картці по особовому рахунку ОСОБА_1 з 21.09.2021 по 02.12.2022.
Заява на отримання кредиту на споживчі цілі у ПАТ «Мегабанк» від 20.09.2021, паспорт споживчого кредиту від 21.09.2021 підписані відповідачем ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021, станом на 03.09.2024 відповідач має заборгованість в сумі 61 763,25 гривень, що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 26 551,94 гривень; із заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 15 341,23 гривень; із заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена) 19 870,08 грн.
Відомості щодо погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.
09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», з яким в подальшому було укладено між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» договір № GL1N426240 від 03.09.2024 року, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021.
Також 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК«ЄвроКредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄвроКредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021.
З витягу з Додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги укладеного 27.12.2024 вбачається, що від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» до ТОВ «ФК «ЄвроКредит» перейшло право вимоги за кредитним договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021 на загальну суму заборгованості 61 763,25 гривень, що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 26 551,94 гривень; із заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 15 341,23 гривень; із заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена) 19 870,08 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Крім того положеннями ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.
Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.
Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ «ФК «Єврокредит», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту.
Оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу 26 551,94 гривень та заборгованості по сплаті відсотків 15 341,23 гривень законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за сплати комісії у розмірі 19 870,08 грн суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої ст.1 та частини другої ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15.
Частинами першою та другою ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
У справі, що розглядається, що п. 2.8 кредитного договору передбачений розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованостi, в 1,90 % вiд суми кредитy сплачуються щомiсячно не пiзнiше останнього робочого дня звiтного мiсяця.
Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та не підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.
Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 19 870,08 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які послуги надаюся за комісію пов`язану з наданням кредиту.
За таких обставин, положення кредитного договору № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021 про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 19 870,08 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1805,87 грн.
Щодо інших судових витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Проте, відповідачем не подавалось до суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 48/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.
З поданих позивачем разом з позовною заявою доказів вбачається, що під час розгляду цієї справи надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС»; вартості послуг (прейскурант) від 01.07.2025 (Додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025); витяг з реєстру боржників від 01.12.2025, складеного ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС» та підписаного їх повноважними особами й скріпленого печатками за Кредитним договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1 ; акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12096907 від 05.01.2026 року, підписаного повноважними особами ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС» та скріпленого печатками, де проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1200,00 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви 10000,00 грн, разом 11200,00 грн; ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК Єврокредит» адвокатом Журавльовим Станіславом Георгійовичем, виданий 11.08.2025 АО «Альянс ДЛС», свідоцтво про право на зайняття Журавльовим С.Г. адвокатської діяльності серії ДП № 5817 від 04.07.2024.
Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд вважає, що визначений фіксований розмір винагороди адвокату відповідає наведеним вище критеріям, а тому підлягають стягненню.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд вважає, що вимоги сторони позивача підлягають частковому задоволенню на суму 7596,81 грн.
Керуючись ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 275 -279 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково позов позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" заборгованість за кредитним договором № 174-110-868-2-21-Г від 21.09.2021 у розмірі 41893 (сорок одну тисячу вісімсот дев`яносто три) грн 17 коп.
Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" судовий збір у розмірі 1805 (одну тисяча вісімсот п`ять) грн 87 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7596 ( сім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 81 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (адреса місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105, код 40932411);
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.Є. Шамраєв
Судове рішення № 141417727, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова) було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 638/8497/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: