Єдиний державний реєстр судових рішень 465/5753/26
2/465/4694/26
РІШЕННЯ
іменем України
(заочне)
11.11.2026 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря Чабана Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.12.2025-100001636 від 29.12.2025 року у розмірі 18000,00 грн, а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та 120,18 грн витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
31.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29.12.2025-100001636, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 000 грн строком на 140 днів, до 19.05.2026, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на день та одноразової комісії за надання кредиту в сумі 1 000 грн. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на її номер телефону, що, за твердженням позивача, підтверджує прийняття нею умов кредитування.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачці кредитні кошти, що підтверджується квитанцією від 31.12.2025. Натомість відповідачка належним чином зобов`язань із повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 18 000 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 000 грн проценти за користування кредитом, 1 000 грн комісія за надання кредиту та 5 000 грн проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.
Обґрунтовуючи вимогу про стягнення комісії, позивач посилається на погодження відповідачкою відповідної умови договору та зазначає, що ця плата пов`язана з перерахуванням кредитних коштів на її рахунок із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Стягнення процентів за статтею 625 ЦК України позивач вважає правомірним з огляду на виключення пункту 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» та укладення спірного договору після набрання чинності відповідними змінами. На думку позивача, зазначений Закон має пріоритет як спеціальний акт у регулюванні спірних правовідносин.
Посилаючись на обов`язковість виконання договірних зобов`язань та порушення відповідачкою строків їх виконання, позивач просить стягнути зазначену заборгованість і покласти на відповідачку судові витрати.
Позиція відповідача.
Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 24.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву у якій просив суд проводити розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуєтеся судовими повістками надісланими на адресу відповідача, проте про причини неявки суд не повідомив. Крім того, на йому було направлено копію позовної заяви з додатками, однак до сьогоднішнього дня відзиву на позовну заяву подано не було, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надходило.
При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
31.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29.12.2025-100001636 в електронній формі.
Електронний кредитний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).
Для підписання та укладення кредитного договору на фінансовий номер телефону відповідачки було направлено одноразовий ідентифікатор. Кредитний договір та його складові підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E224. Дата та час укладення договору, зазначені в оферті та акцепті, 31.12.2025 о 05:11.
Заявка до кредитного договору містить відомості про позичальницю, реквізити належного їй електронного платіжного засобу 5168-18XX-XXXX-5301 та погоджені сторонами умови кредитування. Способом ідентифікації та верифікації позичальниці визначено отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.
Відповідно до умов договору сума кредиту становить 5 000,00 грн, строк кредитування 140 днів із дати його надання, дата повернення кредиту 19.05.2026. Договором передбачено можливість продовження строку кредитування за ініціативою позичальниці шляхом укладення додаткового договору.
Сторонами погоджено фіксовану незмінну процентну ставку в розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку кредитування. Проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту або її непогашеного залишку на кількість днів користування коштами та відповідну процентну ставку.
Комісія, пов`язана з наданням кредиту, встановлена у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 1 000,00 грн, та підлягає нарахуванню й обліку в день його видачі. Окремої комісії за обслуговування кредитної заборгованості графіком платежів не передбачено. Умовами договору визначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.
Денна процентна ставка за договором визначена у розмірі 0,87 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови виконання погодженого сторонами графіка платежів становила 11 113,69 грн, а загальні витрати за споживчим кредитом 6 113,69 грн.
Графіком платежів передбачено десять чергових платежів із періодичністю один раз на 14 днів. Розмір перших дев`яти платежів становить 1 111,37 грн кожний, останнього 1 111,36 грн. Сплату комісії за надання кредиту розподілено між першими трьома платежами в сумах 411,37 грн, 411,37 грн та 177,26 грн відповідно. Починаючи з третього чергового платежу до його складу включено також поступове погашення основної суми кредиту. Перший платіж мав бути здійснений 13.01.2026, останній 19.05.2026.
Пунктом 15 заявки передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальниця на вимогу кредитодавця сплачує проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України у договірному розмірі 170 000 % річних від простроченої суми. Водночас установлено обмеження такого нарахування до 65,00 грн за один день прострочення та передбачено, що ці проценти не нараховуються, якщо сума простроченого зобов`язання є меншою ніж 100,00 грн.
За наданим позивачем розрахунком заборгованості 31.12.2025 відображено надання кредиту в сумі 5 000,00 грн та нарахування комісії за його надання в сумі 1 000,00 грн.
Із зазначеного розрахунку вбачається, що платежі відповідачки в рахунок погашення заборгованості відсутні: у графі «Сума платежу» зазначено 0,00 грн, а залишок основної суми кредиту протягом усього відображеного періоду становив 5 000,00 грн.
У зв`язку з відсутністю передбаченого графіком поступового погашення основної суми кредиту позивач нараховував проценти на незмінний залишок кредиту в сумі 5 000,00 грн за ставкою 1 % на день, тобто по 50,00 грн щоденно. За період із 31.12.2025 до 19.05.2026 включно нараховано 7 000,00 грн процентів за користування кредитом.
Станом на 04.06.2026 позивачем визначено заборгованість у загальному розмірі 18 000,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн основний борг; 7 000,00 грн проценти за користування кредитом; 1 000,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту; 5 000,00 грн проценти річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.
Факт виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким 31.12.2025 о 05:11:20 на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 перераховано 5 000,00 грн із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 29.12.2025-100001636».
Зазначений документ має статус первинного документа та є належним і допустимим доказом видачі коштів позичальнику.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані робочу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.
Судом встановлено, що кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». З матеріалів справи вбачається, що відповідач, використовуючи особистий кабінет на веб-сайті позивача, подав заявку на отримання кредиту, погодився з його умовами та підтвердив укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), надісланого позивачем. Вчинення таких дій свідчить про вільне волевиявлення відповідача на укладення правочину, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі та порядку. Натомість відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що впродовж усього періоду користування кредитом платежі відповідачем не здійснювалися, а тому основна сума кредиту залишалася непогашеною в повному обсязі.
Отже, вимога позивача про стягнення 5 000,00 грн основної суми кредиту є обґрунтованою.
Вирішуючи вимогу про стягнення процентів, суд враховує, що договором установлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування. Зазначений у заявці показник 0,87 % є денною процентною ставкою, обчисленою з урахуванням загальних витрат за кредитом та погодженого графіка платежів, і не означає зменшення ставки нарахування процентів у наступних періодах.
Графік платежів передбачав поступове погашення основної суми кредиту починаючи з третього чергового платежу. Оскільки такі платежі відповідачкою не здійснювалися, фактичний непогашений залишок кредиту становив 5 000,00 грн.
З наданого розрахунку вбачається, що позивач нараховував проценти на фактичний непогашений залишок кредиту в сумі 5 000,00 грн за погодженою сторонами ставкою 1 % на день, що становить 50,00 грн щоденно. За 140 днів користування кредитом сума нарахованих процентів становить 7 000,00 грн. Отже, застосована позивачем ставка та арифметичний розрахунок процентів відповідають умовам договору.
Після закінчення строку кредитування проценти за користування кредитом у наданому розрахунку не нараховувалися.
За своєю правовою природою зазначені проценти є платою за користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування, а не відповідальністю за прострочення виконання зобов`язання.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.
Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням кредиту. Отже, встановлення такої комісії саме по собі не суперечить закону, проте її стягнення потребує перевірки змісту відповідної умови договору та дотримання законодавчих обмежень вартості кредиту від 15.11.2016 № 1734-VIII.
У пункті 7 заявки сторони визначили економічну сутність комісії як плату за надання кредиту, погодили її розмір 20 % від суми кредиту, що становить 1 000,00 грн, та момент нарахування день видачі кредиту. Графіком платежів передбачено сплату цієї суми частинами у складі перших трьох платежів: 411,37 грн, 411,37 грн та 177,26 грн відповідно.
Таким чином, розмір комісії, підстава її нарахування та порядок сплати були визначені до укладення договору й доведені до відома відповідачки. Комісію включено до зазначених у договорі загальних витрат за споживчим кредитом, а її нарахування не пов`язане з фактом порушення позичальницею своїх зобов`язань.
За змістом договору ця комісія є одноразовою складовою вартості надання кредиту. Вона не встановлена за періодичне інформування про стан заборгованості або за надання іншої інформації, яку споживач має право отримувати безоплатно. Відсутність додаткових чи супутніх послуг сама по собі не спростовує погодження плати за надання основної фінансової послуги.
Отже, погоджена комісія в сумі 1 000,00 грн підлягає сплаті. Доказів її погашення відповідачкою не надано.
Водночас вимога про стягнення 5 000,00 грн процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає.
Пунктом 15 заявки передбачено нарахування таких процентів у разі прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 170 000 % річних із обмеженням до 65,00 грн за один день прострочення. Отже, підставою їх нарахування є порушення строків виконання зобов`язання, що визначає їх правову природу як міри відповідальності.
Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачає звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення кредитного зобов`язання у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування. Зазначене звільнення поширюється і на випадки встановлення договором іншого розміру процентів річних. від 16.01.2003 № 435-IV.
Заявлені позивачем проценти річних нараховані за прострочення, яке виникло після укладення договору 31.12.2025, у період дії воєнного стану.
Суд враховує, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався. Доводи позивача про те, що Закон України «Про споживче кредитування» як спеціальний і пізніший акт має перевагу, суд відхиляє: наведені норми не перебувають у колізії, оскільки п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону обмежує звільнення від відповідальності, встановлене саме цим Законом, і не скасовує самостійного звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України, встановленого Цивільним кодексом України.
Тому незалежно від погодженого сторонами розміру процентів річних правові підстави для їх стягнення у цій справі відсутні.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 000,00 грн, а саме: 5 000,00 грн основна сума кредиту; 7 000,00 грн проценти за користування кредитом; 1000,00 грн комісії.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 18 000,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивач надав суду копію накладної № 2104778 від 11.06.2026 на суму 120,18 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1922,84 гривень (13 000,00*2 662,40/18 000,00) та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 86,80 грн (13 000,00 ? 120,18 / 18 000,00).
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.12.2025-100001636 від 31.12.2025 у загальному розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1 922 (одна тисяча дев`тсот двадцять дві) грн 84 коп. та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 86 (вісімдесят шість) грн 80 коп.
В іншій частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», МФО №307770, код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 0103.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11 листопада 2026 року.
Суддя Коліщук З.М.
Судове рішення № 141417524, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 465/5753/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: