Єдиний державний реєстр судових рішень 462/4278/26
2/465/4727/26
РІШЕННЯ
іменем України
(заочне)
11.11.2026 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря Чабана Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.02.2022-100005624 від 15.02.2022 у розмірі 8 700,00 грн., а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та 119,20 грн витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
15.02.2022 між сторонами укладено кредитний договір № 15.02.2022-100005624, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000 грн строком на 42 дні, з кінцевою датою повернення 28.03.2022. Договором передбачено застосування фіксованої процентної ставки «Економ» у розмірі 2 % за день протягом первинного періоду та відповідних періодів за умови повної сплати нарахованих процентів, а в інші періоди ставки «Стандарт» у розмірі 3 % за день.
Позивач зазначає, що договір укладено в електронній формі шляхом підписання відповідачем оферти та заявки на отримання кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у SMS-повідомленні на зазначений ним фінансовий номер телефону. Свої зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу 6 000 грн, що підтверджується квитанцією від 15.02.2022. Натомість відповідач належним чином зобов`язань із повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого, за розрахунком позивача, утворилася заявлена до стягнення заборгованість.
Обґрунтовуючи достатність поданих доказів, позивач посилається на те, що є небанківською фінансовою установою та надає кредити без відкриття рахунків, у зв`язку із чим не має можливості надати первинні банківські документи, а складений ним розрахунок вважає належним і допустимим доказом розміру заборгованості. Також зазначає, що відповідач не заявляв претензій щодо невиконання кредитодавцем обов`язку з надання коштів.
Позиція відповідача.
Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 24.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву у якій просив суд проводити розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуєтеся довідкою про надсилання повідомлення на поштову адресу, SMS-повідомлення, проте про причини неявки суд не повідомив. Крім того, на його поштову адресу було направлено копію позовної заяви з додатками, однак до сьогоднішнього дня відзиву на позовну заяву подано не було, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надходило.
При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
15.02.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №15.02.2022-100005624 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною кредитного договору.
За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 42 дні з датою повернення 28.03.2022.
Процентна ставка «Стандарт» визначена сторонами у розмірі 3 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду`Економ».
Процентна ставка «Економ» 2 % за один день протягом первинного періоду та періоду «Економ».
Первинний період користування кредитом 14 днів з дня його надання. Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі -
"черговий період") Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів (надалі-період"Економ").
Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Неустойка: 120 грн. 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов?язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов?язання.
Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу україни становить 730 % річних.
Відповідно до умов надання та повернення кредиту Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41XX-XXXX-9353.
З таблиці обчислення загальної вартості кредиту вбачається, що ним передбаче6но 4 періоди платежів. Сума кредиту 6000 грн, проценти за користування кредитом 5040 грн, загальна вартість кредиту 11040 грн.
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), Додаток до анкети Позичальника, Заявкa, Підтвердження кредитного договору, підписано одноразовим ідентифікатором R114, яке було відправлене на номер телефону НОМЕР_1 .
На виконання умов зазначеного кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» 15 лютого 2022 року здійснило безготівкове перерахування кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача (маска картки НОМЕР_2 ).
Фактична видача та перерахування коштів підтверджується наданою позивачем копією квитанції сервісу онлайн-платежів LiqPay 1916112572 від 15.02.2022, згідно з якою суму 6 000,00 грн було виплачено на вказану картку відповідача 15.02.2022. Зазначений документ має статус первинного документа та є належним і допустимим доказом видачі коштів позичальнику.
З наданої позивачем довідки-розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися за період з 15.02.2022 по ЗАМІНА становлять 2700 грн та основний борг 6000 грн.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані робочу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.
Подані позивачем документи підтверджують укладення між сторонами кредитного договору № 15.02.2022-100005624 від 15.02.2022 в електронній формі. Підписання відповідачем документів, що складають кредитний договір, одноразовим ідентифікатором R114 свідчить про прийняття ним запропонованих умов кредитування, зокрема щодо суми кредиту, строку його повернення та платності користування коштами.
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 6 000 грн, що підтверджується квитанцією сервісу онлайн-платежів LiqPay № 1916112572 від 15.02.2022. Зазначене узгоджується з умовами договору щодо суми та способу надання кредиту і в сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує виконання позивачем свого обов`язку з надання коштів.
Строк повернення кредиту настав 28.03.2022. Доказів повернення відповідачем отриманих коштів повністю або частково матеріали справи не містять. Відповідач не надав доказів виконання відповідного зобов`язання та не спростував підтверджених позивачем обставин отримання кредиту. При цьому припущення про можливе здійснення платежів за відсутності будь-яких відомостей про такі платежі не може бути підставою для висновку про погашення основного боргу.
Отже, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас щодо заявлених до стягнення процентів у розмірі 2 700 грн суд виходить із такого.
Надана довідка-розрахунок містить підсумкову суму процентів, проте не розкриває періоду їх нарахування, кількості днів користування кредитом, застосованих у відповідні періоди ставок та бази нарахування. Також у ній не наведено відомостей про здійснення або відсутність платежів і порядок їх урахування під час визначення залишку процентної заборгованості.
Такі відомості мають істотне значення, оскільки договором передбачено застосування двох процентних ставок 2 % та 3 % за день, а можливість застосування ставки «Економ» після завершення первинного періоду пов`язана з повною сплатою процентів, нарахованих на дату відповідного платежу. Отже, перевірка розміру процентної заборгованості потребує встановлення фактичних обставин виконання договору та послідовності здійснених нарахувань.
Зазначена в таблиці обчислення загальної вартості кредиту сума процентів у розмірі 5 040 грн відображає передбачені договором платежі за відповідних умов його виконання. Водночас цей документ не пояснює формування заявленої до стягнення суми 2 700 грн. Позивач не зазначив, чи є ця сума результатом нарахування процентів за окремий період, залишком після проведених оплат або лише частиною нарахованих процентів. Саме по собі звернення з вимогою про стягнення меншої суми, ніж передбачена таблицею, не підтверджує правильності її визначення.
Суд враховує, що недоліки оформлення розрахунку самі собою не виключають можливості стягнення процентів, якщо їх розмір можна встановити на підставі інших доказів. Однак у цій справі наведені у договорі ставки та планові платежі не усувають невизначеності щодо фактичного періоду і порядку формування саме заявленої заборгованості.
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують виникнення та невиконання обов`язку відповідача з повернення 6 000 грн кредитних коштів, проте не дають змоги встановити правильність визначення процентної заборгованості в розмірі 2 700 грн. За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 6 000 грн основного боргу, а в задоволенні вимоги про стягнення 2 700 грн процентів слід відмовити за недоведеністю їх розміру.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 8700,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивач надав суду копію накладної № 2061178 від 13.05.2026 на суму 112,98 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1836,14 гривень (6000,00*2 662,40/8700,00) та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 77,92 грн (6 000,00 ? 112,98 / 8 700,00).
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.02.2022-100005624 від 15.02.2022 у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1836 (одну тисячу вісімсот тридцять шість) грн 14 коп. та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 77 (сімдесят сім) грн 92 коп.
В іншій частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», МФО №307770, код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 0103.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11 листопада 2026 року.
Суддя Коліщук З.М.
Судове рішення № 141417523, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 462/4278/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: