Рішення № 141415378, 11.11.2026, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 590/1034/26

Провадження № 2/590/589/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

11 листопада 2026 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Деркача І.М.,

за участю секретаря судового засідання Демешко Н.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ямпіль Сумської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А), представник позивача: Оболонкова Юлія Вікторівна (адреса: вул. 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А), до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 16.02.2026-100002674 від 16.02.2026 року у розмірі 56440,00 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 16.02.2026 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір (оферти) №16.02.2026-100002674, відповідно до умов якого позичальниці надано кредит у розмірі 17000,00 грн строком на 217 днів з дати його надання, з датою повернення кредиту 20.09.2026.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. Відповідачка своїх зобов`язань за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 56440,00 грн, що складається з: тіла кредиту 17000,00 грн; процентів 26350,00 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1 530,00 грн; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 3060,00 грн; процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, 8500,00 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення процентів річних, позивач посилається на те, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними після 24.01.2024, кредитодавці мають право нараховувати неустойку та інші платежі за прострочення виконання зобов`язань.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі позивача та його представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подала, про причини неявки суд не повідомила.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин такої неявки, в порядку, визначеному ст.280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Відповідно до ст.247 ЦПК України суд розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.10.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 16.02.2026 року о 22:51 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом обміну електронними документами укладено електронний кредитний договір (кредитної лінії) № 16.02.2026-100002674, невід`ємною частиною якого є Заявка.

Договір з боку позичальниці підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором код «E423», направленим на фінансовий номер телефону відповідачки НОМЕР_1 . Ідентифікацію позичальниці проведено з використанням Системи BankID Національного банку України, за отриманими даними номер телефону позичальниці НОМЕР_2 збігається з фінансовим номером, на який надіслано одноразовий ідентифікатор.

Відповідно до умов договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 17000,00 грн строком на 217 днів з дати надання, з датою повернення кредиту 20.09.2026. Договором встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом протягом наступних чергових періодів; комісію за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, що становить 1530,00 грн; комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1530,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом визначена у розмірі 3095,67%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 43650,79 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 26650,79 грн. Графіком платежів передбачено повернення кредиту сімома черговими платежами, перший з яких 18.03.2026. Пунктом 17 Заявки до договору передбачено обов`язок позичальника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитодавця проценти річних у розмірі 170 000% від суми простроченої заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України, з обмеженням їх розміру сумою 255,00 грн за один день прострочення.

Факт надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 18.04.2026 року № 1-1804, згідно з яким 16.02.2026 року о 22:51:25 на платіжну картку позичальниці № НОМЕР_3 перераховано кошти у сумі 17000,00 грн з призначенням платежу «Видача за договором кредиту №16.02.2026-100002674». Номер картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу споживача 5355-57XX-XXXX-5943, зазначеними в договорі. Переказ здійснено ТОВ «УПР» на виконання Договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР».

Позичальниця взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів і комісій у встановлені договором строки не виконала, жодного платежу на погашення заборгованості не здійснила.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 16.02.2026-100002674 станом на 05.10.2026 заборгованість ОСОБА_1 складається з: основного боргу 17 000,00 грн; залишку нарахованих та непогашених процентів 26 350,00 грн; залишку нарахованих та непогашених комісій 4 590,00 грн; залишку нарахованих та непогашених процентів за ст. 625 ЦК України 8 500,00 грн. Загальна заборгованість становить 56 440,00 грн.

Із розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані виключно в межах строку кредитування з 16.02.2026 по 20.09.2026 за ставкою 1% на день (170,00 грн) протягом 93 днів та за ставкою 0,5% на день (85,00 грн) протягом, а всього 26350,00 грн, що відповідає умовам договору. Комісії нараховані у строки, визначені графіком платежів. Проценти річних за ст. 625 ЦК України нараховувались з 19.03.2026 по 21.04.2026, тобто за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке виникло після несплати першого чергового платежу.

Мотиви та застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ч. 1 ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом установлено, що між сторонами укладено кредитний договір у електронній формі, позивач надав відповідачці кредит у розмірі 17000,00 грн, перерахувавши кошти на її платіжну картку, а відповідачка свої зобов`язання з повернення кредиту не виконала. Строк кредитування сплив 20.09.2026 року, тому право вимоги щодо всієї суми кредиту настало.

Проценти за користування кредитом нараховані позивачем у межах строку кредитування, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, а їх розмір відповідає умовам договору.

Відповідачка заперечень щодо отримання кредиту та розміру нарахованої заборгованості суду не висловила, доказів погашення заборгованості не надала. Розмір невиконаних зобов`язань підтверджується розрахунком заборгованості, який не спростовано відповідачкою.

При вирішенні позовних вимог про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3060,00 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, поверненої кредитодавцю, платежі, які сплачені та які належить сплатити, дати сплати та іншу інформацію. Згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 висловлено правовий висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату лише за такі послуги, які не надаються споживачеві безоплатно в силу закону, а умова про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до частин першої, другої ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що умова про комісію за обслуговування є нікчемною, якщо кредитодавець не довів наявності конкретних додаткових та супутніх послуг, за які вона встановлена, та погодження їх із споживачем.

Пунктом 9 Заявки до договору комісію за обслуговування встановлено за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. За своїм змістом ці дії є звичайним супроводом виконання кредитодавцем власних договірних обов`язків і частково збігаються з інформацією, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно зі ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а застереження про «інші послуги, які прямо не вказані» робить перелік невизначеним. Позивач не зазначив та не надав доказів надання відповідачці будь-яких конкретних додаткових або супутніх послуг, за які нараховано комісію за обслуговування.

За таких обставин умови договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої, другої ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а включена до розрахунку заборгованості комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3060,00 грн стягненню не підлягає.

Щодо стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 1530,00 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, поверненої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, встановив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця. Така операція відповідає економічним потребам лише самого кредитодавця та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які кредитодавцем фактично не надавались.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання кредиту є платою за дію, що супроводжує кредит, пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди, є нікчемними, у зв`язку з чим нарахування комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставним, і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до п. 8 Заявки до договору комісію у розмірі 9% від суми кредиту, що становить 1530,00 грн, визначено як плату за надання кредиту, яка нараховується одноразово в день видачі кредиту.

Водночас у матеріалах справи відсутній перелік послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись кредитодавцем за вказану комісію.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, положення договору про встановлення плати за надання кредиту у вигляді комісії в розмірі 1530,00 грн є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 комісії за надання кредиту в розмірі 1530,00 грн відсутні.

Щодо стягнення з відповідачки процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі 8500,00 грн, суд приходить до такого.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Доводи позивача про те, що у зв`язку з виключенням Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавці набули права нараховувати платежі за прострочення за договорами, укладеними після 24.01.2024, суд відхиляє. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною нормою, яка зазначеним Законом не змінювалась і є чинною. Ця норма не пов`язує її застосування з датою укладення договору, а визначальним є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором допущено в період дії воєнного стану. Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на кредитні договори (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і триває на час ухвалення цього рішення.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання за договором допущено відповідачкою з 19.03.2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, вона відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Тому проценти річних у розмірі 8500,00 грн стягненню з відповідачки не підлягають, а підлягають списанню позивачем.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості в розмірі 43350,00 грн, а саме: тіло кредиту 17000,00 грн; проценти 26350,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1530,00 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3060,00 грн та процентів річних за ст. 625 ЦК України у розмірі 8500,00 грн слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00154253 від 08.10.2026 року при пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Крім того, позивач поніс витрати, пов`язані з надсиланням відповідачці копії позовної заяви з додатками у паперовій формі, у розмірі 127,38 грн, які відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (76,81%), з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2044,92 грн та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви, у розмірі 97,84 грн, а всього 2142,76 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, ст. 3, 526-527, 530, 1048, 1050, 1054,1077 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача: Оболонкова Юлія Вікторівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_5 ) заборгованість за Кредитним договором № 16.02.2026-100002674 від 16.02.2026 у розмірі 43350 (сорок три тисячі триста п`ятдесят) грн 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн 92 коп. та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви, у розмірі 97 (дев`яносто сім) грн 84 коп.

Копію заочного рішення надіслати відповідачці.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення 11 листопада 2026 року.

Суддя Ямпільського районного суду

Сумської області: І.М. Деркач