Рішення № 141411028, 11.11.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/11686/26

№ провадження 2/646/6580/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання Зубкової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харків цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводи сторін

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» Андрущенко М.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит № 1604603223399 від 15.02.2026 р. в розмірі 16 521 грн. 75 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, 15 лютого 2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1604603223399. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Кредит на суму у розмірі: 3 500 грн. 00 коп. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.п. 5.1.-5.5., п. 5.7. цього Договору, його додатків. Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п. 3.3. Тип кредиту - кредит; п. 3.5. Мета отримання кредиту - для задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; п. 6.1. Строк, на який надається кредит, складає 360 днів; п. 6.2. Дата надання кредиту: 15.02.2026 р.; п. 3.4. Тип процентної ставки - фіксована; п. 4.3. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93% за кожен день користування Кредитом. п. 4.4. Комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту (залишається незмінною протягом строку дії договору та не є додатковою та/або супутньою послугою Товариства); п. 3.1. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у національній валюті України - гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити комісію за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту), проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором. Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 3 500 грн. 00 коп., в рамках виконання умов договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання договору, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів. ТОВ ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», як позикодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у розмірі 3 500 грн. 00 коп. В той же час відповідач, всупереч умовам Договору позики свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, суму Позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання грошових коштів у кредит № 1604603223399 від 15.02.2026 р. складає 16 521 грн. 75 коп., з яких: 3 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 6 021 грн. 75 коп. заборгованість за процентами; 7 000 грн. 00 коп. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Оскільки на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рух справи

Ухвалою судді від 23.09.2026 року залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 01.10.2026 року відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді від 01.10.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано інформацію та документи у Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК".

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідачка своїми правами на подання до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін та поданням відзиву на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

15 лютого 2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1604603223399.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора: D7365.

Відповідно до п.3.1 - 3.5. договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у національній валюті України - гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити комісію за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту), проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання , передбачені Договором. Загальний розмір кредиту, що надається, складає: 3500 грн. 00 коп. гривень.Тип кредиту - кредит. Тип процентної ставки - фіксована. Мета отримання кредиту - для задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.4.1 договору кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки (електронного платіжного засобу): № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.4.3-4.4. договору проценти за користування: За користування кредитом нараховуються проценти у межах строку кредиту в розмірі 0,93 % за кожен день користування Кредитом. 4.4. Комісія за надання кредиту: Комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Комісія за надання Кредиту залишається незмінною протягом строку дії договору та не є додатковою та/або супутньою послугою Товариства.

Відповідно до п.6.1-6.4. договору Строк, на який надається кредит, складає 360 днів. Дата надання кредиту: 15.02.2026. Кредит вважається наданим Кредитодавцем та отриманим Позичальником в день перерахування Кредитодавцем коштів на реквізити, зазначені в п. 4.1 цього Договору. Кредитодавець зобов`язаний перерахувати кредитні кошти Позичальнику не пізніше дати, зазначеної в цьому пункті. Дата повернення (виплати) кредиту: 10.02.2027. Кредит вважається повернутим в день отримання Кредитодавцем коштів в погашення заборгованості за кредитом. Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту та процентів, визначені у вигляді Графіка платежів у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за Договором (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.7.3 Договору Позичальник підтверджує, що для комунікації за цим Договором пріоритетними є наступні засоби зв`язку: 1) телефонний НОМЕР_2 (за номерами телефонів інформування будь-якими доступними каналами), 2) електронний ІНФОРМАЦІЯ_1 (з використанням електронної адреси та/або Особистого кабінету), 3) поштовий Україна, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, просп. Аерокосмічний, б.316, кв.184, на вибір Кредитодавця, в тому числі, шляхом інформування Позичальника як за одним зазначених видів засобів зв`язку (телефонний, електронний, поштовий) так і за всіма разом (телефонний, електронний, поштовий), використовуючи будь-які канали взаємодії.

Відповідно до п.10.2.1-10.2.4 Договору У разі затримання Позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів за користування Кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення Кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Сторони погодили, що належним способом направлення повідомлення про затримку виконання зобов`язань, що може призвести до вимоги про дострокове повернення Кредиту, та самої вимоги є розміщення їх в Особистому кабінеті Позичальника та/або направлення на електронну адресу Позичальника, зазначену в цьому Договорі. Моментом отримання Позичальником повідомлення є момент отримання Кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Позичальник здійснює дострокове повернення Кредиту та/або сплату платежів, строк сплати яких не настав, протягом 30 календарних днів з дня направлення Кредитодавцем такої вимоги. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога Кредитодавця втрачає чинність.

Кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Випискою з рахунку № НОМЕР_3 у АТ «ПУМБ».

Згідно наданої банком виписки з рахунку, 15.02.2026р. було зарахування на картку відповідачки 3500 грн. 00 коп.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачки за тілом кредиту складає 3500 грн. У період з 15.02.2026 року по 17.09.2026 року позивачем було нараховано відсотки в розмірі 6998 грн. 25 коп., комісію за видачу кредиту в розмірі 875 грн. 00 коп. та пеню в розмірі 7000 грн.

Також згідно виписки, відповідачкою було сплачено 01.03.2026 року 1363 грн. 25 коп., з яких 488 грн. 25 коп. були списані в рахунок погашення відсотків та 875 грн. 00 коп. в рахунок погашення комісії за видачу кредиту,16.03.2026 року відповідачкою було сплачено 488 грн. 25 коп., які були списані в рахунок погашення відсотків.

01.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», направило відповідачці вимогу про сплату заборгованості, у зв`язку з порушенням умов Договору надання грошових коштів у кредит №1604603223399 від 15.02.2026, яка станом на 01.06.2026 складає 13006,35 грн. та складається з заборгованості: по кредиту 3500,00 грн., по сплаті процентів за користування кредитом 2506,35 грн., та по сплаті пені 7000,00 грн.

Відповідно до Довідки про направлення вимоги про дострокове повернення кредиту № 516726 від 17.09.2026 вимогу про дострокове повернення кредиту направлено на адресу електронної пошти позичальника 01.06.2026 10:01:04.

Позивачем нараховано відповідачці заборгованість за Договором про надання грошових коштів у кредит № 1604603223399 від 15.02.2026 р. в розмірі 16 521 грн. 75 коп., з яких: 3 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 6 021 грн. 75 коп. заборгованість за процентами; 7 000 грн. 00 коп. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Доказів сплати заборгованості відповідачкою до суду не надано.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Щодо позовних вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи встановлено, що 15 лютого 2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1604603223399.

Вказаний договір укладено сторонами у відповідності до положень ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Чинність договору у встановленому законом порядку сторонами справи не оскаржується.

Кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Випискою з рахунку № НОМЕР_3 у АТ «ПУМБ».

Згідно наданої банком виписки з рахунку, 15.02.2026р. було зарахування на картку відповідачки 3500 грн. 00 коп.

Також згідно виписки, відповідачкою було сплачено 01.03.2026 року 1363 грн. 25 коп., з яких 488 грн. 25 коп. були списані в рахунок погашення відсотків та 875 грн. 00 коп. в рахунок погашення комісії за видачу кредиту,16.03.2026 року відповідачкою було сплачено 488 грн. 25 коп., які були списані в рахунок погашення відсотків.

Відомостей щодо повернення позичальником решти отриманих кредитних коштів матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягають задоволенню.

Щодо суми заборгованості по тілу кредиту, яка підлягає стягненню

Згідно розрахунку заборгованості, відповідачкою було сплачено 01.03.2026 року 1363 грн. 25 коп., з яких 488 грн. 25 коп. були списані в рахунок погашення відсотків та 875 грн. 00 коп. в рахунок погашення комісії за видачу кредиту.

Таким чином, 01.03.2026 року 875 грн. 00 коп. сплачених позивачкою було списано в рахунок погашення комісії за видачу кредиту.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч. 2ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично. Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону № 1023-XII (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом № 1734-VIII) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно з абзацом третім ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування»(10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року, справа № 524/5152/15-ц, провадження № 61-8862сво18, дійшов висновку, що умова договору про сплату комісії за користування кредитом є нікчемною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.ч. 2, 4ст. 263 ЦПК України).

Тобто, відповідачці встановлено комісію за послугу, яка повинна надаватися безоплатно.

За вищенаведених обставин, оскільки відповідачці було встановлено плату за послуги банку, які за Законом повинні надаватись безоплатно, суд робить висновок про те, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемним.

Тому , сплачені 01.03.2026 року 875 грн. 00 коп. підлягають зарахування в рахунок погашення тіла кредиту, а тому з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2625 грн. 00 коп.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.4.3-4.4. договору проценти за користування: За користування кредитом нараховуються проценти у межах строку кредиту в розмірі 0,93 % за кожен день користування Кредитом. 4.4. Комісія за надання кредиту: Комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Комісія за надання Кредиту залишається незмінною протягом строку дії договору та не є додатковою та/або супутньою послугою Товариства.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, у період з 15.02.2026 року по 17.09.2026 року позивачем було нараховано відсотки в розмірі 6998 грн. 25 коп.

01.03. 2026 року та 16.03.2026 року відповідачкою було сплачено 976 грн. 50 коп., які зараховано в рахунок погашення відсотків.

У пункті 10.2.4 договору сторони погодили, що позичальник здійснює дострокове повернення Кредиту та/або сплату платежів, строк сплати яких не настав, протягом 30 календарних днів з дня направлення Кредитодавцем такої вимоги. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога Кредитодавця втрачає чинність

Вимога про дострокове погашення відсотків була направлена 01.06.2026 року, що підтверджується наданою позивачем довідкою.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що: «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (див., зокрема пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18) дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає стаття 625 цього Кодексу.

У пункті 10.2.4 договору сторони погодили порядок і строки дострокового повернення кредиту та платежів.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено, то право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припинилося на 31-й день після пред`явлення 01.06.2026 року банком до позичальника вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту.

Таким чином, нарахування відсотків з 02.07.2026 року проведено позивачем в порушення вимог закону.

Щодо суми відсотків, які підлягають стягненню з відповідачки.

У період з 15.02.2026 року по 01.03 2026 року позивачем нараховано відсотки в розмірі 488 грн. 25 коп., які були сплачені відповідачкою 01.03.2026 року.

Сплачені 01.03.2026 року 875 грн. 00 коп. підлягають зарахування в рахунок погашення тіла кредиту, а тому заборгованість відповідачки за тілом кредиту з 02.03.2026 року складає 2625 грн. 00 коп.

У період з 02.03.2026 року по 02.07.2026 року відсотки мають нараховуватися на суму заборгованості за тілом кредиту, а саме - 2625 грн. 00 коп.

Таким чином, сума відсотків за період з 02.03.2026 року по 02.07.2026 року складає 3002 грн. 74 коп. (2625 *0,93 %*123 дні).

16.03.2026 року відповідачкою було сплачено 488 грн. 25 коп., які зараховані в сплату заборгованості за відсотками.

Тому заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 2514 грн. 49 коп. (3002 грн. 74 коп. -488 грн. 25 коп.)

Щодо вимоги про стягнення неустойки за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки

Згідно розрахунку заборгованості позивачем у період з 01.04.2026 року по 26.04.2026 року нараховано 7 000 грн. 00 коп. неустойки за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які були чинні, як на день укладення кредитного договору між кредитором та відповідачем, тобто станом на 02.10.2024 року, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із вимогами п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Приписами статті 4 ЦК України, встановлено ієрархію цивільних нормативно-правових актів та пріорітет Цивільного кодексу України, як основного акту цивільного законодавства України, зокрема, на іншими актами цивільного законодавства.

При цьому інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012 вказано, що «згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що для визначення того, яка норма підлягає застосуванню (ЦК України чи Закон № 3498-ІХ), слід застосовувати частину другу статті 4 ЦК України, що закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

За правилами статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, згідно якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, набрав чинності 17.03.2022 та діяв у період виникнення заборгованості відповідача за кредитним договором, тому він звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (пені/штрафу) і такі платежі підлягають списанню кредитодавцем та/або його правонаступником - позивачем.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що неустойка (штраф/пеня) за вказаним кредитним договором нарахована під час дії на всій території України воєнного стану, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а не Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, вимога позивача про примусове стягнення з відповідачки заборгованості за пенею (неустойкою) не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Позовні вимоги задоволені частково.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково (31,11%), тому розмір судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача складає 828,15 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13,76, 81, 82, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» (ЄДРПОУ 39898755) заборгованість за кредитним договором № 1604603223399 від 15.02.2026 р. в загальному розмірі 5139 (п`ять тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 49 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2625 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 2514 грн. 49 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» (ЄДРПОУ 39898755) судовий збір у розмірі 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 15 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» (ЄДРПОУ 39898755), місцезнаходження юридичної особи: 04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.4-В під`їзд 1, поверх 2.

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 .

Суддя І.С. Блага