Рішення № 141407369, 09.11.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
175/8903/26
Номер документу
141407369
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 175/8903/26

Провадження № 2/175/2633/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив ухвалити рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року у розмірі 17 409,60 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 5 400,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 009,60 грн.; судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 328,00 грн. а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. просив покласти на відповідачку.

Представник позивача надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги з підстав викладених у позові підтримує та просить суд ухвалити рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 не погодилася з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», подана заперечення за позов. Зазначає, що вона не отримувала грошові кошти в кредит, матеріали справи не містять належних платіжних документів, оформлених відповідно до законодавства та з усіма встановленими законодавством реквізитами про надання грошових коштів в кредит. Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не доведено укладення саме Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року, та не доведено з якими саме умовами вона погодилась, а отже стягнення коштів та нарахування відсотків за нібито користування кредитом є безпідставним. Акцентує увагу на ту обставину, що оскільки вона не отримувала кредиту то відповідно не могло бути передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до неї. Оскільки вона не отримувала грошових коштів в кредит - то і не зобов`язана сплачувати проценти чи будь-які інші нарахування. Враховуючи необґрунтованість позову просила відмовити у задоволенні позову, відповідно судові витрати залишити за позивачем.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що 08 грудня 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір №10001305240 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.2., 1.3., 1.6., 1.7. Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року Строк надання кредиту - 30 днів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 365% річних.

Згідно п. 1.4 Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, яка нараховується: 1) в межах строку кредиту, передбаченого п. 1.3 Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року; 2) в межах строку, на який було надано кредит за домовленістю сторін, якщо інший розмір процентної ставки не передбачено відповідною додатковою угодою до договору із урахуванням програми лояльності. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1 Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року).

Відповідно до п. 3.1 Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до розділу 4 Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою Позичальника на кількість днів, зазначену в п.1.3. Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.3.) Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року.

Порядок продовження строку кредиту за ініціативою Позичальника (даліпролонгація): Пропозиція (оферта) Позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Позичальником. Якщо Позичальник здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Позичальник зобов`язаний повідомити про це Товариство. Відповідачем було укладено Кредитні договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб.

Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги.

Під час укладання Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року, відповідачка усвідомлювала всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.

Зокрема, відповідачці було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з умовами та правилами надання коштів в позику.

Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

На виконання умов укладеного Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" перераховано грошові кошти на рахунок позичальника ОСОБА_1 у розмірі 5 400,00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою, виданою ТОВ «Платежі Онлайн» від 09 березня 2026 № 133/03 LIQPAY, відповідно до якої 08 грудня 2019 здійснено успішний переказ грошових коштів (транзакція № 27577 69729 27467) на картковий рахунок № НОМЕР_1 на суму 5400,00 грн, емітент картки Sense Bank.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року витребувано у АТ «Сенс Банк» (Код ЄДРПОУ 23494714, Юридична адреса: Україна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) інформацію про: Ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 5 400,00 грн, які 08 грудня 2019 року були на неї перераховані, зокрема виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період з 08 грудня 2019 року по 15 грудня 2019 року; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка); інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 08 грудня 2019 року по 15 грудня 2019 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в ідентифікаційних даних власника платіжної картки № НОМЕР_1 ?

На виконання вимог Ухвали суду від 31 серпня 2026 року АТ «Сенс Банк» надано запитувану інформацію, зокрема підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1 є клієнткою АТ «Сенс Банк», контактний номер телефону вказаний клієнтом - НОМЕР_3 . На ім`я ОСОБА_1 у АТ «Сенс Банк» відкрито банківську картку № НОМЕР_4 , рахунок картки НОМЕР_5 (валюта Українська гривня). Фінансовим номером телефону за карткою № НОМЕР_4 у період з 08 грудня 2019 року по 15 грудня 2019 року був НОМЕР_3 .

Випискою по рахунку картки приватного клієнта №608466-2026/1027 підтверджено, що 08 грудня 2019 року на рахунок НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 зараховані грошові кошти в сумі 5 400,00 грн.

Згідно з положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору та перерахування коштів, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін.

Крім того, в цивільному праві наявна доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином в даному випадку доводи відповідачки, що вона не отримувала грошові кошти в кредит, спростовані належними та допустимими письмовими доказами, зокрема Випискою по рахунку картки приватного клієнта №608466-2026/1027.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину (частина 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Укладений 08 грудня 2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та відповідачкою ОСОБА_1 Договір №10001305240 про надання споживчого кредиту було укладено згідно з п.3.ч.1. ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та Договір про надання споживчого кредиту підписано Позичальником електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Отже, обов`язковим реквізитом електронного документа є електронний підпис автора або прирівняний до нього підпис. Електронні підписи можуть бути неудосконаленими, удосконаленими та / або з одноразовим ідентифікатором, кваліфікованими.

Згідно з положеннями Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію» Різниця між Одноразовим ідентифікатором та Електронним Цифровим Підписом полягає лише в способі ідентифікації підписувача та ступеня захисту такого підпису. Але юридично вони мають однакову силу. Кваліфікований електронний підпис (далі - «КЕП») відрізняється від інших підписів тим (крім технічної частини), що він генерується, перевіряється і контролюється спеціально сертифікованими (державою) установами.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі - «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування.

Підпис з використанням одноразового ідентифікатора не можливо перевірити через спеціальні сервіси, однак, дійсність укладення договорів з використанням таких підписів вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України, а саме: Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Укладений 08 грудня 2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та відповідачкою ОСОБА_1 Договір №10001305240 про надання споживчого кредиту за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами.

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 та від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Окрім того, клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання. В даному випадку для підписання Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту був сформований, надісланий та введений відповідачкою одноразовий ідентифікатор. Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввела одноразовий ідентифікатор, який отримала на зазначений нею номер мобільного телефону, з метою підписання Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту. Вищезазначене підтверджується підписом на Договорі №10001305240 про надання споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором, який зазначений на Договорі №10001305240 про надання споживчого кредиту.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21), в якій колегією суду було зазначено наступне: «У справі, що переглядається, судом установлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. Встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суди дійшли обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).».

Таким чином в даному випадку належним чином підтверджено факт укладення Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами за Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту. Внесення відповідачкою грошових коштів на рахунок кредитодавця, є визнанням існування зобов`язань за Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту, що, у свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення відповідачки на укладення Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту та погодження всіх істотних умов Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати кошти. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020: «часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».

Відповідачкою не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, стороною відповідачки не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

11 травня 2021 року було укладено Договір Факторингу №11052021 відповідно до умов якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за укладеним 08 грудня 2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та відповідачкою ОСОБА_1 Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року, Актом прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді за Договором Факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року та Реєстром Боржників (порядковий номер №20356), де зазначена сума заборгованості 17 409,60 грн.

23 травня 2024 року було укладено Договір Факторингу №23/05/24 відповідно до умов якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за укладеним 08 грудня 2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та відповідачкою ОСОБА_1 Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема Актом прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за Договором Факторингу №23/05/24 від 23 травня 2024 року, Актом прийому-передачі Реєстру Заборгованості в електронному виді за Договором Факторингу №23/05/24 від 23 травня 2024 року, Реєстром Заборгованостей №2 від 23 травня 2024 року(порядковий номер №11132), де зазначена сума заборгованості 17 409,60 грн. та Витягом з Реєстру Заборгованостей №2 від 23 травня 2024 року(порядковий номер №11132).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року.

Згідно розрахунку заборгованість за Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року становить 17 409,60 грн., та складається з: заборгованості по тілу кредиту - 5 400,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 009,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За правилами ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як передбачено ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про те, що відповідачка ОСОБА_1 має перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року у розмірі 17 409,60 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 5 400,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 009,60 грн.

Відповідачкою та її представником не надано суду належних та допустимих доказів на спростування відсутності заборгованості у зазначеному розмірі чи неправомірності Договору №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року, Договору Факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року та Договору Факторингу №23/05/24 від 23 травня 2024 року.

На підставі наведеного, виходячи із принципів об`єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року у розмірі 17 409,60 грн.

Щодо стягнення з відповідачки судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000,00 грн., суд виходить з наступного.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження здійснення позивачем відповідних витрат по сплаті зазначеного розміру правничої допомоги, суду надано Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, Заявку на надання юридичної допомоги 1137 від 02 березня 2026 року, Витяг з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року на суму 9 000,00 грн., підписаний адвокатом і представником (директором) позивача.

Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу, є обґрунтованим,співмірним зі складністю справи, а тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідачки на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у сумі 3 328,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 256, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 252-259, 261, 512, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором №10001305240 про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2019 року у розмірі 17 409,60 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 5 400,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 009,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 328,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Озерянська Ж.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141407369 ?

Документ № 141407369 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141407369 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141407369 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141407369, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Судове рішення № 141407369, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141407369 відноситься до справи № 175/8903/26

Це рішення відноситься до справи № 175/8903/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141407360
Наступний документ : 141407375