Рішення № 141406678, 08.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/6817/26

Провадження №2/523/5049/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Бокова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у виді пільги на оплату житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надміру виплачені бюджетні кошти у виді пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 3052,31 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу, на ім`я якого відкрито електронну особову справу № 15001-31209193, з 01.08.2023 року було призначено пільгу на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 1262,34 грн. згідно з Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженим постановою КМУ від 04.06.2015 року № 389.

Позивач послався на те, що згідно з довідкою відділу опрацювання документації від 02.12.2025 року № 24229/04-16 встановлено, що надміру виплачена сума пільги у розмірі 18086,68 грн. утворилася за період з 01.12.2023 року по 31.08.2025 року у зв`язку зі змінами у складі сім`ї, а саме у зв`язку з досягненням дитиною 18 років. Рішенням позивача від 20.01.2026 року № 1471/04-16 частину суми надміру виплаченої пільги у розмірі 15034,37 грн. знято з інших причин, у зв`язку з уточненням залишку переплати пільги по електронній особовій справі, внаслідок чого залишок надміру виплаченої суми пільги становить 3052,31 грн.

Позивач також зазначив, що на адресу відповідача надсилалися листи-повідомлення від 03.12.2025 року № 1500-0404-8/195606, від 19.01.2026 року № 1500-0404-8/8542 та від 20.02.2026 року № 1500-0404-8/25652 щодо добровільного повернення надміру отриманої суми пільги, проте станом на день звернення до суду кошти відповідачем не повернуті.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 18.05.2026 року відкрито провадження у вищенаведеній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів відповідно до ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить до категорії осіб, які мають право на пільги на оплату житлово-комунальних послуг, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних документів. На ім`я відповідача органом Пенсійного фонду України відкрито електронну особову справу № 15001-31209193.

З 01.08.2023 року відповідачу призначено пільгу на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 1262,34 грн. Рішення про призначення пільги прийнято самим позивачем, його правомірність у встановленому порядку не оспорювалася та недійсним не визнавалося.

За твердженням позивача, за період з 01.12.2023 року по 31.08.2025 року утворилася надміру виплачена сума пільги. Причиною її утворення позивач у позовній заяві зазначив про зміни у складі сім`ї, а саме досягнення дитиною відповідача вісімнадцятирічного віку.

Первісно визначений позивачем розмір надміру виплаченої суми пільги становив 18086,68 грн. Надалі рішенням позивача від 20.01.2026 року № 1471/04-16 цю суму зменшено на 15034,37 грн. з підстав, які сам позивач визначив як «інші причини» та «уточнення залишку переплати пільги по електронній особовій справі». До стягнення в судовому порядку заявлено залишок у розмірі 3052,31 грн.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач подавав позивачу документи з недостовірними відомостями, приховував обставини, які впливають на право на пільгу або на її розмір, чи вчиняв будь-які інші дії, спрямовані на отримання пільги у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Позивач на такі обставини у позовній заяві не посилається і відповідних доказів суду не надав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги одночасно положеннями статті 1166 та статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зазначено, що за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях, натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності.

Наведене свідчить, що статті 1166 та 1212 Цивільного кодексу України регулюють різні за своєю правовою природою зобов`язання і не можуть бути одночасно застосовані до одних і тих самих правовідносин. Виходячи з фактичних підстав позову, спірні правовідносини за своїм змістом є кондикційними. Підстав для застосування статті 1166 Цивільного кодексу України суд не вбачає, оскільки позивачем не доведено жодного з елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача, зокрема протиправності його поведінки та вини.

Разом з тим суд враховує, що положення глави 83 Цивільного кодексу України не застосовуються ізольовано від статті 1215 цього Кодексу, яка є спеціальною нормою та визначає випадки, за яких навіть безпідставно набуте майно поверненню не підлягає.

Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи поверненню не підлягає. Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічного правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 902/1331/22 у спорі про стягнення надміру виплаченої допомоги по безробіттю, а також Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц.

Пільга на оплату житлово-комунальних послуг за своєю правовою природою є щомісячною адресною безготівковою формою державної підтримки окремих категорій громадян, яка спрямовується на покриття поточних витрат особи та членів її сім`ї на оплату користування житлом, його утримання та комунальних послуг. Отже, такі кошти належать до грошових сум, наданих фізичній особі як засіб до існування, у розумінні статті 1215 Цивільного кодексу України, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цієї статті.

Відповідно до пункту 14 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389, сума пільги, перерахована (виплачена) надміру внаслідок свідомого подання пільговиком документів з недостовірними відомостями, повертається ним на вимогу відповідного структурного підрозділу. У разі коли пільговик добровільно не повернув надміру перераховану (виплачену) суму пільги, питання про її стягнення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, законодавець пов`язує повернення надміру отриманих коштів, наданих у вигляді пільги, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно зі статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України має довести позивач. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 332/2805/18 (провадження № 61-16144св19), скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову органу соціального захисту населення про стягнення надмірно виплаченої субсидії.

Між тим причиною утворення надміру виплаченої суми пільги сам позивач у позовній заяві називає зміни у складі сім`ї, а саме досягнення дитиною 18 років. Зазначена обставина є подією, настання якої не залежить від волі відповідача, і за жодних умов не може бути ототожнена зі свідомим поданням пільговиком документів з недостовірними відомостями.

Позивач не зазначив, якою саме нормою та в який строк на відповідача покладався обов`язок окремо повідомити орган Пенсійного фонду України про досягнення дитиною повноліття, і не надав суду жодного доказу невиконання відповідачем такого обов`язку.

Суд також враховує, що дата народження члена сім`ї пільговика міститься в електронній особовій справі, сформованій самим позивачем, а також у відповідних державних реєстрах та інформаційних системах, доступ до яких органи Пенсійного фонду України мають у силу своїх повноважень. Настання повноліття є обставиною, яка настає у заздалегідь відому дату і не потребує додаткового з`ясування. За таких умов позивач не був позбавлений можливості самостійно та своєчасно провести перерахунок розміру пільги, не допускаючи накопичення переплати протягом двадцяти одного місяця.

Доказів наявності рахункової помилки з власного боку позивач суду не надав і на такі обставини не посилається. Натомість із рішення позивача від 20.01.2026 року № 1471/04-16 вбачається, що визначений ним розмір надміру виплаченої суми пільги переглядався та був зменшений більш ніж у п`ять разів у зв`язку з уточненням залишку переплати, що свідчить про неточності у розрахунках, здійснених самим позивачем, а не про недобросовісність відповідача.

Суд наголошує, що виплата пільги здійснювалася позивачем добровільно, на підставі прийнятого ним же рішення, у межах наданих йому повноважень та за відсутності будь-якого впливу з боку відповідача на процес її нарахування.

Крім того, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункти 70, 71) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, проте у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland, заява № 10373/05) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюється і на випадки, коли особи правомірно отримали виплати соціального характеру на підставі індивідуальних рішень, які згодом виявилися помилковими, а якщо помилку було допущено самою владою без вини третьої особи, має застосовуватися інший, більш суворий підхід щодо пропорційності втручання у право власності.

Враховуючи наведене та виходячи з необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд доходить висновку про відсутність підстав для примусового повернення отриманих відповідачем коштів у вигляді пільги на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки виплата пільги здійснювалася позивачем добровільно, за відсутності доведеної рахункової помилки з його боку та недобросовісності з боку відповідача, спірні кошти в силу вимог ст. 1215 Цивільного кодексу України поверненню не підлягають.

За таких обставин позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду слід залишити за позивачем.

На підставі ст.ст. 1166, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 133, 141, 223, 247, 263-265, 277-279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у виді пільги на оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення виготовлено 13.10.2026 року.

Суддя О.М.Боков