Рішення № 141405661, 10.11.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
949/1205/26
Номер документу
141405661
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №949/1205/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank»,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» Мельник Костянтин Ігорович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29 березня 2022 року, яка станом на 03 травня 2026 року становить 63 630,56 грн, із яких 61 651,46 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 1 979,10 грн заборгованість за пенею. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 328,00 грн судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 березня 2022 року відповідач шляхом підписання Анкети-заяви приєднався до Договору про надання банківських послуг «Monobank», на підставі якого йому було відкрито поточний рахунок та надано можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого Банком кредитного ліміту.

Позивач зазначає, що відповідач користувався кредитними коштами, однак належним чином свої зобов`язання за договором не виконував, допустивши прострочення сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів. У зв`язку з цим 27 грудня 2025 року Банк направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості. Оскільки заборгованість погашена не була, 26 січня 2026 року кредит переведено у форму «на вимогу».

Унаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, за твердженням позивача, станом на 03 травня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 63 630,56 грн, із яких 61 651,46 грн заборгованість за тілом кредиту та 1 979,10 грн пеня.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29 березня 2022 року в загальному розмірі 63 630,56 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

У позовній заяві представник позивача просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с. 66), в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 29 березня 2022 року між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини щодо надання банківських послуг і кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту за поточним рахунком із використанням платіжної картки monobank.

Відповідач пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в мобільному додатку «monobank», після чого підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29 березня 2022 року.

Відповідно до Анкети-заяви відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт у сумі, зазначеній у мобільному додатку. Анкетою-заявою передбачено, що вона разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг.

Із долучених до матеріалів справи форм підтвердження електронних документів убачається, що Анкета-заява та документ «umovy» підписані відповідачем із використанням електронного підпису.

Зокрема, відповідно до форми підтвердження електронного документа Анкета-заява підписана відповідачем 29 березня 2022 року о 23:09:08. Окремою формою підтверджено підписання відповідачем документа «umovy» того самого дня.

Зазначені форми містять відомості про підписувачів, дату й час підписання електронних документів та результати перевірки електронних підписів.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою цієї статті визначено способи прийняття пропозиції укласти електронний договір, зокрема шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за домовленістю сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, надані позивачем електронні документи в сукупності з відомостями про відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту та проведення операцій за рахунком підтверджують виникнення між сторонами договірних правовідносин щодо банківського обслуговування та кредитування.

Згідно з довідкою Акціонерного товариства «Універсал Банк» відповідачу відкрито поточний рахунок для здійснення операцій із використанням платіжної картки monobank.

Відповідно до довідки Банку про розмір установленого кредитного ліміту його розмір протягом обслуговування рахунку змінювався.

Так, 31 грудня 2022 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000,00 грн, 26 грудня 2023 року його зменшено до 440,00 грн, 02 січня 2024 року до 0,00 грн, 14 січня 2024 року збільшено до 15 000,00 грн, 29 травня 2024 року зменшено до 0,00 грн, 08 липня 2024 року встановлено в розмірі 15 000,00 грн, а 27 липня 2024 року збільшено до 40 000,00 грн.

Згідно з долученими до матеріалів справи Тарифами за Чорною карткою monobank пільговий період користування кредитними коштами становить до 62 днів, протягом якого за умови повного погашення заборгованості застосовується процентна ставка 0,00001 % річних.

Базова процентна ставка становить 3,1 % на місяць, а збільшена процентна ставка, яка застосовується у передбачених договором випадках, 6,2 % на місяць.

Тарифами також передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати мінімальний платіж у розмірі 4 % від суми заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості.

Крім того, Тарифами встановлено плату за здійснення окремих операцій із використанням кредитних коштів, зокрема комісію в розмірі 4 % за визначені Тарифами перекази та зняття готівки за рахунок кредитних коштів.

При цьому щомісячний мінімальний платіж у розмірі 4 % визначає обсяг обов`язкового платежу позичальника та не є окремою процентною ставкою за користування кредитом.

Судом також досліджено надані позивачем Умови і правила обслуговування в Акціонерному товаристві «Універсал Банк», затверджені рішенням Правління Банку від 24 листопада 2021 року, які набрали чинності 27 листопада 2021 року.

Відповідно до пункту 5.9 Умов Банк нараховує проценти за кожен календарний день користування кредитними коштами. Нарахування процентів здійснюється в останній календарний день звітного місяця.

Пунктами 5.105.13 Умов визначено порядок погашення кредиту та процентів, сплати щомісячних мінімальних платежів і черговість погашення заборгованості за рахунок коштів, що надходять на рахунок клієнта.

Зокрема, пунктом 5.13 Умов передбачено, що кошти, які надходять на погашення заборгованості, спрямовуються насамперед на погашення простроченої суми кредиту та прострочених процентів, після чого на погашення іншої суми кредиту і процентів. Неустойка та інші передбачені договором платежі погашаються в наступну чергу.

Пунктом 5.15 Умов передбачено застосування збільшеної процентної ставки в разі порушення обов`язку зі сплати щомісячного мінімального платежу.

Пунктом 5.22 Умов передбачено можливість збільшення кредитної заборгованості на суму нарахованих процентів та інших визначених договором платежів у разі недостатності власних коштів клієнта для їх погашення.

Таким чином, погоджені сторонами умови кредитування передбачають як безпосереднє використання кредитних коштів для здійснення платіжних операцій, так і можливість збільшення кредитної заборгованості внаслідок надання Банком кредиту для погашення визначених договором платежів.

Водночас застосування зазначеного механізму потребує перевірки правомірності відповідних нарахувань, оскільки їх включення до кредитної заборгованості не звільняє позивача від обов`язку довести підстави виникнення відповідного грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 та 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 1048, 1049 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Відповідно до статті 1069 ЦК України, якщо згідно з договором банківського рахунку Банк здійснює платежі з рахунку клієнта за відсутності на ньому власних коштів, Банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором, унаслідок чого станом на 03 травня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 63 630,56 грн, яка складається з 61 651,46 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 979,10 грн пені.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 7680 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для вирішення справи. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд дослідив надані Банком розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів за рахунком відповідача.

Із банківської виписки вбачається, що відповідач протягом користування рахунком здійснював видаткові операції, зокрема оплату товарів і послуг, перекази, а також поповнював рахунок.

У виписці відображено дати проведення операцій, їх призначення, суми списань і зарахувань та залишки коштів за рахунком після проведення відповідних операцій.

Таким чином, факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується матеріалами справи.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2025 року у справі №280/1099/19 зазначив, що банківська виписка може бути належним доказом проведених за рахунком операцій, руху коштів та наявності кредитної заборгованості.

Водночас відображення певної операції в банківській виписці не усуває необхідності встановлення її правової природи, якщо саме від цього залежить правомірність включення відповідної суми до заявленої заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 звернула увагу на необхідність установлення конкретних умов кредитування, погоджених сторонами, зокрема щодо сплати процентів та інших платежів.

У цій справі позивачем надано документи про електронне підписання відповідачем Анкети-заяви та документа «umovy». Водночас суд перевіряє відповідність заявлених нарахувань тим положенням договору, які позивач визначає їх підставою.

Крім того, у постанові від 17 грудня 2025 року у справі №308/5000/15-ц Верховний Суд наголосив на обов`язку суду перевірити поданий кредитодавцем розрахунок заборгованості, оцінити його разом з іншими доказами та встановити фактичний розмір невиконаного зобов`язання.

При цьому виявлені недоліки окремих складових розрахунку не спростовують самого факту кредитування, якщо він підтверджується іншими належними доказами.

Перевіряючи надані позивачем документи, суд установив, що протягом 20242025 років за рахунком відповідача проводилися операції з призначенням «Розстрочка на картку».

Ці операції відображені у виписці як рух коштів за картковим рахунком відповідача та впливали на залишок заборгованості.

Оскільки позивач заявив вимоги за договором про надання банківських послуг від 29 березня 2022 року, зазначені операції оцінюються судом у сукупності з іншими операціями за картковим рахунком, а не як самостійні вимоги за окремими договорами.

Водночас судом установлено, що частина списань відображена у виписці без конкретного призначення, яке дозволяло б визначити правові підстави виникнення відповідної заборгованості.

Так, згідно з банківською випискою станом на 01 травня 2025 року заборгованість за рахунком відповідача становила 60 602,88 грн, із яких 52 574,06 грн поточна заборгованість та 8 028,82 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту.

02 травня 2025 року Банком проведено чотири операції з призначенням «Банківські операції» на суми 1 375,00 грн, 300,00 грн, 2 333,30 грн та 33,28 грн, загалом 4 041,58 грн.

Після проведення цих операцій заборгованість за рахунком збільшилася до 64 644,46 грн, що відображено як у банківській виписці, так і в наданому позивачем розрахунку.

Разом із тим у виписці зазначено лише загальне призначення цих операцій «Банківські операції».

Із наведеного призначення неможливо встановити, чи є зазначені суми коштами, додатково наданими відповідачу в кредит, платою за банківські послуги, комісіями або іншими платежами, передбаченими договором.

Позивачем не надано документів, які пояснюють підстави проведення зазначених операцій та дозволяють перевірити правомірність включення відповідних сум до тіла кредиту.

Суд враховує, що банківська виписка підтверджує факт списання коштів із рахунку відповідача. Однак у цьому випадку вона не містить достатніх відомостей для встановлення характеру чотирьох спірних операцій.

Саме тому суд не може визнати доведеним, що зазначені 4 041,58 грн становлять кредитні кошти, фактично надані відповідачу, або платежі, обов`язок сплати яких виник на підставі погоджених сторонами умов договору.

За таких обставин позовні вимоги в частині включення 4 041,58 грн до заборгованості за тілом кредиту суд вважає недоведеними.

Крім того, із банківської виписки вбачається, що 03 травня 2025 року Банк нарахував відповідачу штраф у розмірі 127,65 грн, після чого загальний від`ємний залишок за рахунком становив 64 772,11 грн.

24 травня 2025 року відповідач поповнив рахунок на суму 10 500,00 грн.

Після зазначеного поповнення залишок заборгованості за банківською випискою становив 54 272,11 грн, тоді як у розрахунку позивача основний борг визначено в розмірі 54 144,46 грн.

Різниця між цими сумами становить 127,65 грн і відповідає окремо нарахованому Банком штрафу.

Отже, із зазначених документів убачається, що внесені відповідачем 10 500,00 грн Банком враховано в повному обсязі, а штраф 127,65 грн не включено до визначеного позивачем залишку тіла кредиту.

Водночас цей штраф залишався відображеним у від`ємному залишку карткового рахунку, від якого Банк здійснював подальші процентні нарахування.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Оскільки штраф у розмірі 127,65 грн нараховано Банком 03 травня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, він не підлягає сплаті відповідачем.

Таким чином, при перевірці процентних нарахувань суд не враховує зазначений штраф у складі заборгованості, на яку Банк нараховував проценти.

При цьому суд ураховує, що поповнення рахунку від 24 травня 2025 року в розмірі 10 500,00 грн уже відображено в наданому позивачем розрахунку.

Виключення чотирьох непідтверджених операцій не є повторним зарахуванням зазначеного поповнення. Суд перевіряє, яким був би залишок боргу без спірних списань, зберігаючи при цьому повне врахування коштів, фактично внесених відповідачем.

За даними Банку, до проведення чотирьох спірних операцій заборгованість становила 60 602,88 грн. З урахуванням подальшого поповнення рахунку на 10 500,00 грн залишок заборгованості без зазначених операцій становить 50 102,88 грн.

Наведений результат також відповідає залишку основного боргу 54 144,46 грн, визначеному Банком після поповнення рахунку, за вирахуванням непідтверджених списань на суму 4 041,58 грн.

Отже, для подальшої перевірки нарахувань суд бере за основу залишок заборгованості в розмірі 50 102,88 грн.

Із наданих позивачем документів убачається, що після 24 травня 2025 року відповідач інших поповнень рахунку не здійснював, а подальше збільшення заборгованості відбувалося внаслідок нарахування Банком процентів.

Зокрема, у банківській виписці відображено нарахування з призначенням «% за кредитом» на суми 387,17 грн, 1 671,30 грн, 1 779,71 грн, 1 835,82 грн, 1 223,10 грн, 609,90 грн, 609,90 грн та 1 369,20 грн, загалом 9 486,10 грн.

Відповідно до підсумкового розрахунку заборгованості Банк відніс 7 507,00 грн із зазначених нарахувань до тіла кредиту, а 1 979,10 грн визначив як пеню.

Сума 7 507,00 грн складається з нарахувань 387,17 грн, 1 671,30 грн, 1 779,71 грн, 1 835,82 грн, 1 223,10 грн та 609,90 грн.

Унаслідок включення зазначених нарахувань до тіла кредиту його розмір, за розрахунком позивача, збільшився з 54 144,46 грн до 61 651,46 грн.

Відповідно до пункту 5.22 Умов договором передбачено можливість надання додаткового кредиту для погашення нарахованих процентів за недостатності власних коштів клієнта.

Водночас застосування такого механізму не звільняє Банк від обов`язку правильно визначити суму процентів, які включаються до кредитної заборгованості.

Як установлено судом, частину процентів Банк нараховував на залишок, збільшений за рахунок чотирьох непідтверджених операцій від 02 травня 2025 року, а за даними виписки також на суму штрафу 127,65 грн.

Зокрема, нарахування процентів за період із 25 до 31 травня 2025 року в розмірі 387,17 грн відповідає залишку заборгованості 54 272,11 грн, відображеному у виписці після поповнення рахунку.

Таким чином, для нарахування процентів Банк використовував залишок, до якого входив окремо нарахований штраф.

З огляду на викладене суд перевірив процентні нарахування, застосувавши використану Банком ставку 37,2 % річних та порядок щоденного обчислення процентів, але виходячи із залишку заборгованості, з якого виключено непідтверджені списання та штраф.

За результатами зазначеного перерахунку проценти за період із 25 травня до 30 вересня 2025 року становлять 6 930,40 грн, зокрема: за 2531 травня 357,42 грн, за червень 1 542,90 грн, за липень 1 643,00 грн, за серпень 1 695,08 грн та за вересень 1 692,00 грн.

При цьому суд ураховує, що Банк відобразив нарахування за вересень 2025 року двома операціями від 01 жовтня 2025 року на суми 1 223,10 грн та 609,90 грн, які включив до заявленого тіла кредиту.

Водночас загальна сума цих операцій визначена Банком на основі залишку, який містив непідтверджені списання та враховував окремо нарахований штраф.

Тому для визначення заборгованості за тілом кредиту суд ураховує не зазначений Банком розмір нарахувань, а суму процентів, визначену після виключення відповідних платежів із залишку боргу.

Отже, замість 7 507,00 грн процентних нарахувань, які Банк включив до тіла кредиту, за результатами проведеного перерахунку враховується 6 930,40 грн.

Різниця між цими сумами становить 576,60 грн і не підлягає включенню до заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, з урахуванням виключення чотирьох непідтверджених операцій від 02 травня 2025 року на загальну суму 4 041,58 грн та відповідного зменшення процентних нарахувань на 576,60 грн, розрахунковий залишок заборгованості за тілом кредиту становить 57 033,28 грн.

Водночас позивач заявив до стягнення 61 651,46 грн заборгованості за тілом кредиту.

Різниця між заявленою Банком сумою та сумою, визначеною за результатами перевірки, становить 4 618,18 грн, із яких 4 041,58 грн припадає на непідтверджені банківські операції, а 576,60 грн на пов`язані з ними та зі штрафом надлишкові процентні нарахування.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту не в повному обсязі підтверджується наданими доказами.

У частині включення до тіла кредиту 4 618,18 грн позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивач не підтвердив правових підстав окремих списань та правильності нарахування залежних від них процентів.

При цьому встановлені недоліки розрахунку не спростовують факту укладення договору, користування відповідачем кредитними коштами та наявності непогашеної кредитної заборгованості.

За результатами проведеної перевірки її розрахунковий розмір без недоведених складових становить 57 033,28 грн.

Із позовної заяви та підсумкового розрахунку заборгованості також убачається, що Банк заявив до стягнення 1 979,10 грн пені, тоді як заборгованість за договірними процентами визначив у розмірі 0,00 грн.

Водночас у банківській виписці відображено операції з призначенням «% за кредитом» на суми 609,90 грн та 1 369,20 грн, які разом становлять 1 979,10 грн.

Отже, призначення цих операцій у виписці та їх визначення в підсумковому розрахунку позивача відрізняються.

Позивач не надав належного пояснення такої розбіжності та не обґрунтував підстав стягнення зазначеної суми як самостійної заборгованості за договірними процентами.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою передбачено списання кредитодавцем неустойки та інших платежів, нарахованих за прострочення кредитних зобов`язань із 24 лютого 2022 року.

Спірний договір укладено 29 березня 2022 року, а зазначені нарахування здійснено в період дії воєнного стану.

Оскільки позивач визначив суму 1 979,10 грн саме як пеню та заявив її до стягнення в такій якості, відповідна вимога задоволенню не підлягає.

При цьому суд враховує відмінність правової природи процентів за користування кредитом та неустойки. Однак позивач не обґрунтував стягнення спірної суми як договірних процентів і визначив заборгованість за такими процентами в розмірі 0,00 грн.

Отже, у задоволенні вимоги про стягнення 1 979,10 грн пені слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 57 033,28 грн із заявлених 63 630,56 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 982,95 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 258259, 263265, 280289, 354355 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 549, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1069 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29 березня 2022 року в розмірі 57 033,28 грн (п`ятдесят сім тисяч тридцять три гривні 28 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2 982,95 грн (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дві гривні 95 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: вул. Оленівська, буд. 23, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 21133352.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141405661 ?

Документ № 141405661 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141405661 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141405661 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141405661 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141405661, Дубровицький районний суд Рівненської області

Судове рішення № 141405661, Дубровицький районний суд Рівненської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141405661 відноситься до справи № 949/1205/26

Це рішення відноситься до справи № 949/1205/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141387844
Наступний документ : 141405662