Рішення № 141402492, 26.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17646/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Крегул М.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлікова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 818784 від 07.06.2023 року у розмірі 13 767,60 грн., з яких: 2 200,00 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 11 567,60 грн. заборгованість за процентами. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн..

В обґрунтування позову зазначає, що 07.06.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 818784, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умовами договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 2 200,00 грн., а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Позивач стверджує, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на картковий рахунок відповідача, проте відповідач платежів на погашення кредиту та процентів не вносила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 818784 від 07.06.2023 року. Позивач зазначає, що відповідачу було направлено досудову вимогу від 14.11.2025 року № 23348337 про погашення заборгованості.

21.01.2026 року представник відповідача адвокат Ігнатко В.І. подав відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення 2 200,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та заперечує проти стягнення процентів у розмірі 11 567,60 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. і судового збору у розмірі 2 422,40 грн..

Доводи заперечень зводяться до того, що відповідач не погоджується із процентною ставкою, зокрема зазначає, що річна реальна процентна ставка за договором в розмірі 162 954,98 % є кабальною, а проценти у розмірі 11 567,60 грн. більш ніж у п`ять разів перевищують суму фактично отриманого кредиту , який становить 2 200,00 грн., що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності посилаючись на норми ст. 3, 509, 627 ЦК України, є несправедливою умовою у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та підлягає зменшенню, про що, на думку відповідача, свідчить практика Верховного Суду, Конституційного Суду України та апеляційних судів, зокрема постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Також стверджує, що договір є нікчемним на підставі абзацу другого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки первісним кредитором порушено вимоги пунктів 5, 8 та 9 ч. 1 цієї статті, зокрема, що строк кредитування у паспорті споживчого кредиту 365 днів не збігається зі строком у договорі 360 днів. Процентну ставку визначено як фіксовану, хоча за змістом договору вона є змінюваною, а саме передбачено стандартну 2,20 % на день та знижену 1,43 % на день ставки. Крім того, у договорі та паспорті наведено альтернативні показники реальної річної процентної ставки - 162 954,98 % та 115 504,52 % і загальної вартості кредиту - 19 624,00 грн. та 19 488,48 грн.. Відповідач вказує, що на двосторонню реституцію вона погоджується.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи заперечень вказує, що позивач діяв недобросовісно, зловживав правом, а саме відсутні докази повідомлення відповідача про заміну кредитора та докази спроб досудового врегулювання спору.

Щодо заявлених витрат на правничу допомогу, вважає такі завищеними та необґрунтованими, оскільки справа є типовою, позовна заява шаблонною, відсутні докази оплати послуг, а позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору.

Також вказує, що відповідач як споживач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а позивач у будь-якому разі сплатив судовий збір без застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, а саме мав сплатити 1 937,92 грн..

Крім того, відповідач посилається на своє становище, що вона є вагітною, має неповнолітню дитину, батько якої не сплачує аліменти.

27.01.2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що розмір процентів і порядок їх нарахування погоджено сторонами у договорі відповідно до ст. 627, 1048, 1056-1 ЦК України, відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами, у тому числі зі ставкою, і добровільно їх підписала. У свою чергу Закон України «Про захист прав споживачів» не встановлює обов`язкового досудового порядку врегулювання спору про стягнення заборгованості за кредитним договором, а досудова вимога мала інформаційний характер. Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. стверджує, що такі підтверджені договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, актом наданих послуг та детальним описом, розмір винагороди є фіксованим і відповідає ринковим тарифам.

30.01.2026 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив не враховувати відповідь на відзив, посилаючись на те, що вона не спростовує доводів відзиву про надмірність процентів, нікчемність договору, відсутність досудового врегулювання та неспівмірність витрат на правничу допомогу, є шаблонною і не містить доказів направлення досудової вимоги рекомендованою кореспонденцією.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.12.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. При цьому, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Однак, представник відповідача у письмових запереченнях просив розглядати справу без їхньої участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 07.06.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 818784 по продукту «NewShort» підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором В884.

Сума кредиту складає 2 200,00 грн.; строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 8 днів, детальні дати платежів визначено в Графіку платежів (Додаток № 1), який передбачає 45 платежів; Мета кредиту споживчі (особисті) потреби; кредит надається без забезпечення (п. 1.3, п. 1.4 договору). Пункт 1.4.1 виключає право споживача продовжувати строк кредитування.

Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,2 % на день та застосовується у межах строку кредиту (п. 1.5.1). Знижена процентна ставка 1,43 % на день застосовується (п. 1.5.2) лише за умови, що споживач до 15.06.2023 або протягом трьох календарних днів після цієї дати сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу за Графіком чи здійснить часткове дострокове повернення кредиту; у такому разі проценти за стандартною ставкою перераховуються за зниженою ставкою. У разі невиконання цих умов користування кредитом здійснюється за стандартною ставкою. Згідно з п. 1.5.3 та п. 3.4 протягом строку дії договору розмір процентів може бути змінений лише у бік зменшення на умовах п. 1.5.2. У п. 1.7, 1.8 договору зазначено орієнтовну реальну річну процентну ставку (162 954,98 % за стандартною ставкою; 115 504,52 % з урахуванням періоду застосування зниженої ставки) та орієнтовну загальну вартість кредиту (19 624,00 грн. та 19 488,48 грн. відповідно), а п. 1.9 припущення, на яких ґрунтується їх обчислення.

Договір укладено в електронній формі, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію та протоколом створення і перевірки електронного підпису, у тому числі Паспорт споживчого кредиту від 07.06.2023.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» такий договір вважається укладеним у письмовій формі. Відповідач факту укладення договору та отримання кредитних коштів не заперечує.

Отримання кредиту підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) про те, що 07.06.2023 о 14:42:11 на платіжну картку клієнта перераховано 2 200,00 грн..

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01.02.2024 відповідачем у рахунок погашення кредиту та процентів платежі не вносилися, проценти нараховано за період з 07.06.2023 по 01.02.2024 за стандартною ставкою 2,2 % на день (48,40 грн. на день, з урахуванням перерахунку за період, у якому умови для застосування зниженої ставки виконано не було), їх загальна сума складає 11 567,60 грн., штрафні санкції не нараховувалися. Заборгованість становить 13 767,60 грн., з яких 2 200,00 грн. за тілом кредиту, 11 567,60 грн. за процентами. Строк кредитування - 360 днів спливав 01.06.2024, тобто нарахування процентів здійснено в межах погодженого строку кредитування.

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, на виконання якого сторонами підписано акт приймання-передачі Реєстру боржників від 01.02.2024 року, а фактором здійснено оплату за відступлені права вимоги. До ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 818784 від 07.06.2023 (ст. 512, 514, 1077 ЦК України).

Згідно з п. 6.2.4 договору факторингу відступлення здійснюється без згоди боржників. Відповідач цих обставин не спростовувала, доказів виконання умов договору щодо повернення кредитних коштів та сплати за їх користування процентів як первісному кредитнору, так і новому, не надала.

Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 1054, 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та порядку, встановлених договором; розмір процентів, їх тип (фіксована чи змінювана) та порядок сплати визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів (ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

При вирішенні спору суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), у якій Об`єднана палата вирішувала питання про правові засоби коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит. Зі змісту цієї постанови вбачається:

норма про максимальний розмір денної процентної ставки (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX, чинного з 24.12.2023) є імперативною. Умова договору, що її перевищує, є нікчемною, і суд враховує таку нікчемність за власною ініціативою (ex officio). Проте за загальним правилом ця норма застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24.12.2023 року. до договорів, укладених раніше, вона поширюється лише якщо строк кредитування чи строк, на який надається кредит було продовжено після 24.12.2023 року

за відсутності підстав для застосування нікчемності умови договору (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування») до правових способів коригування процентів за користування кредитом з урахуванням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» належать: оспорюваність умови чи договору, зміна договору, тлумачення умов договору.

суд без позовної вимоги споживача може застосовувати лише тлумачення умов договору (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») за наявності в договорі нечітких або двозначних положень, які тлумачаться на користь споживача. Натомість оспорюваність умови чи договору або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто якщо споживач не пред`явив відповідних вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом;

Об`єднана палата відступила від висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Оскільки нікчемність правочину суд враховує за власною ініціативою, суд перевірив договір на предмет порушень, на які посилається відповідач, та не вбачає підстав для висновку про його нікчемність.

Щодо строку кредитування суд приходить наступного висновку.

Вимоги п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» стосуються змісту договору про споживчий кредит. У самому договорі строк кредиту визначено чітко 360 днів (п. 1.4), що узгоджується з Графіком платежів і сторонами підписано саме такий договір. Розбіжність зі строком, зазначеним у Паспорті споживчого кредиту (365 днів), це відмінність у переддоговірній інформації (ст. 9 цього Закону) на п`ять днів, яка, на переконання суду не робить умову договору про строк відсутньою, нечіткою чи двозначною. Більше того, вона не вплинула на обсяг зобов`язань відповідача, зокрема проценти нараховувалися лише з 07.06.2023 по 01.02.2024, тобто в межах будь-якого з двох строків, а до договору застосовується строк, погоджений у самому договорі. Відповідач не обґрунтувала, яким чином ця розбіжність обмежила її права порівняно з правами, встановленими Законом.

Також судом встановлено, що договір містить чітке визначення типу ставки фіксована (п. 1.5, п. 3.4), її розміру (2,2 % на день), порядку обчислення (на залишок заборгованості за кожен день користування кредитом) та порядку сплати. Стандартна ставка діє протягом усього строку кредитування і не змінюється. Знижена ставка (1,43 % на день) є індивідуальною знижкою, яка надається споживачу лише за виконання зазначених у п. 1.5.2 умов, а договором прямо виключено зміну розміру процентів у бік збільшення (п. 1.5.3). Можливість отримати знижку від незмінної базової ставки не перетворює фіксовану ставку на змінювану. Відповідач умов для застосування зниженої ставки не виконала, тому проценти нараховано за стандартною ставкою, що відповідає договору.

Договір містить орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для двох передбачених договором варіантів, а саме за стандартною ставкою та з урахуванням періоду застосування зниженої ставки і всі припущення, використані для обчислення. Такі показники узгоджуються між собою та з Паспортом споживчого кредиту. Наявність двох розрахункових показників відображає два погоджені варіанти застосування ставок, а не суперечливість умови, і не позбавляла відповідача можливості оцінити вартість кредиту до укладення договору.

Отже, договір відповідає вимогам ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», підстав вважати його чи його умови нікчемними немає.

Договір укладено 07.06.2023 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 3498-IX. Строк кредитування 360 днів визначений договором при його укладенні, п. 1.4.1 договору виключає право споживача на його продовження. Доказів того, що сторони після 24.12.2023 року продовжили строк кредитування, зокрема шляхом реструктуризації чи додаткової угоди, матеріали справи не містять. Проценти нараховано лише в межах строку кредитування. За таких обставин за висновками Об`єднаної палати правила про максимальний розмір денної процентної ставки до цього договору не застосовуються, і підстав вважати нікчемною умову про ставку 2,2 % на день суд не вбачає. Станом на 07.06.2023 імперативної норми, яка б обмежувала розмір процентів за користування споживчим кредитом, не існувало.

Доводи відповідача про кабальність ставки, перевищення суми процентів над сумою кредиту більш ніж у п`ять разів та їх невідповідність засадам справедливості, добросовісності й розумності фактично зводяться до прохання зменшити розмір процентів. Такий спосіб коригування, оспорення умови договору як несправедливої, зміна договору за висновками Об`єднаної палати можливий лише за відповідною позовною вимогою споживача. Відповідач у цій справі такої вимоги, зокрема зустрічного позову про визнання недійсною чи зміну умов договору щодо розміру процентів не пред`явила.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 та на рішення апеляційних судів не можуть бути підставою для зменшення процентів, оскільки названі висновки ґрунтуються на підході про можливість самостійного зменшення процентів судом, від якого Об`єднана палата Касаційного цивільного суду відступила у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, висновки якої суд зобов`язаний враховувати.

Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 та від 11.07.2013 № 7-рп/2013, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 стосуються зменшення неустойки (штрафу, пені) та процентів річних як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Натомість у цій справі позивач вимагає не відповідальності, а проценти як плату за користування кредитом, нараховані в межах погодженого строку кредитування. Штрафні санкції, інфляційні втрати та три проценти річних не заявлені. Решта посилань на міжнародні акти не змінюють висновку про відсутність підстав для самостійного зменшення процентів судом без позовної вимоги споживача.

Щодо недобросовісності позивача, повідомлення про заміну кредитора та досудового врегулювання, суд зазначає, що відступлення права вимоги за договором факторингу здійснюється без згоди боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Така норма захищає боржника від наслідків виконання зобов`язання первісному кредиторові, але не позбавляє нового кредитора права вимоги і не є підставою для відмови у позові. Позивач набув право вимоги на підставі договору факторингу, відповідач про позов обізнана і реалізує право на захист у цій справі.

Обов`язкового досудового порядку врегулювання спорів за кредитними договорами законодавство не встановлює. Відсутність підтвердження направлення досудової вимоги не позбавляє позивача права на звернення до суду і не свідчить про зловживання правом, оскільки відповідач, яка не виконувала договір, мала можливість погасити заборгованість і до звернення до суду.

Посилання на вагітність відповідача та наявність у неї неповнолітньої дитини, батько якої не сплачує аліменти, суд враховує як обставини, що характеризують її майновий і сімейний стан. Проте самі по собі вони не є підставою для звільнення від виконання договірного зобов`язання чи відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості.

Враховуючи, що договір є чинним, відповідач отримала кредитні кошти, у погоджені сторонами строки кредит і проценти не повернула та доказів погашення заборгованості суду не надала, а розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, суд доходить висновку про доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 818784 від 07.06.2023 року в сумі 13 767,60 грн., з яких 2 200,00 грн. заборгованість за кредитом, 11 567,60 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 30348 від 07.11.2025 року.

Доводи відповідача про те, що судовий збір мав складати 1 937,92 грн., є помилковими, оскільки розмір 2 422,40 грн. вже обчислено із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», до мінімальної ставки судового збору за вимогу майнового характеру одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028,00 грн..

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки пільга щодо сплати судового збору стосується звернення споживача до суду за захистом його прав, натомість у цій справі з позовом про стягнення заборгованості звернувся кредитор, а відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, сплаченого нею судового збору здійснюється за правилами ст. 141 ЦПК України. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 грн..

Згідно зі ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат і підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат, якщо він є неспівмірним, керуючись критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з АО «Апологет», акт № 768 від 10.11.2025 року про надання послуг та детальний опис наданих послуг, за якими вартість послуг складає 8 000,00 грн. (фіксована сума), а загальний обсяг 6 год. 30 хв., зокрема: усна консультація клієнта 0,5 год.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції 0,5 год.; складення позовної заяви 3,5 год.; подання позовної заяви до суду. Відсутність підтвердження фактичної оплати не є підставою для відмови у відшкодуванні, оскільки такі витрати підлягають розподілу, якщо підтверджено їх обсяг і вартість, незалежно від того, чи сплачені вони вже (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Суд враховує, що справа є нескладною та типовою для категорії справ про стягнення заборгованості за споживчими кредитами. Ціна позову становить 13 767,60 грн., питання застосування норм права не потребували значного обсягу аналізу. Позовна заява не містить індивідуалізованого обґрунтування, значний обсяг якого складають загальні норми ЦК України. Затрачений адвокатом час на ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.) та складення позову (3,5 год.) є завищеним для документа такого змісту, а усна консультація та погодження правової позиції є підготовчими діями у стосунках адвоката та клієнта. Справа розглянута у спрощеному провадженні без судових засідань за участі представника позивача. Суд також враховує майновий і сімейний стан відповідача.

З урахуванням зазначених критеріїв, принципів розумності, справедливості та пропорційності суд вважає співмірним та обґрунтованим відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.. У задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. слід відмовити.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 19, 7681, 133, 137, 141, 206, 223, 258, 259, 263265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 3, 204, 213, 215, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, ст. 9, 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 818784 від 07.06.2023 року у розмірі 13 767,60 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень шістдесят копійок), що складається із заборгованості за кредитом 2 200,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами 11 567,60 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) у відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) 3 000,00 грн. (три тисячі) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області М. М. Крегул