Рішення № 141399822, 10.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
420/9480/26
Номер документу
141399822
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/9480/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП № 80151702 від 23.03.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач здійснив перерахунок пенсії позивача, обчислив належну до виплати заборгованість та вніс відповідні відомості до електронної пенсійної справи й Реєстру судових рішень. Водночас виплата заборгованості в повному обсязі не здійснена через відсутність достатнього бюджетного фінансування та невизначеність механізму фінансування після визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 821. На думку позивача, зазначені обставини є об`єктивними причинами часткового невиконання судового рішення, які не залежали від його волевиявлення, а державний виконавець не врахував наданих доказів виконання рішення та вжитих заходів. З огляду на викладене позивач просить скасувати оскаржувану постанову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду у встановлений строк не виконано в повному обсязі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено лише перерахунок пенсії та визначено суму заборгованості, однак її виплату не здійснено. На думку відповідача, саме нарахування належних до виплати сум та їх облік у внутрішніх інформаційних системах не свідчать про повне виконання судового рішення, а оскільки поважних причин його невиконання не доведено, державний виконавець правомірно виніс постанову від 31.08.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/9480/26 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

До Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 24.03.2026,3 Відділу примусового виконання та рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла постанова ВП №80151702 від 23.03.2823 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Судом встановлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 по справі № 420/17786/22, яке набрало законної сили 24.04.2023, ОСОБА_1 19.06.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019.

В подальшому, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.02.2026 року відкрито виконавче провадження за № 80151702 з виконання виконавчого листа № 423/17786/22, виданого 28.33.2024 року.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80151702 від 04.02.2026 року Головним управлінням листом № 1500-1405-5/22765 від 16.02.2026 року повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеські області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 по справі № 420/17786/22, а саме:

«Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 по справі № 420/17786/22, яке набрало законної сили 24.04.2023, ОСОБА_1 19.06.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019. Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становив 20930,00 грн. Сума доплати на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/17786/22, за період з 01.12.2019 по 30.06.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 372361,98 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації (копії перерахунків та розрахунку на доплату пенсії додаються). Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152. Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період 3 01.12.2019 по 30.06.2023 в сумі 372361,98 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України (копії перерахунків та розрахунку на доплату пенсії додаються)».

Разом з тим, всупереч отриманої інформації щодо повного виконання рішення суду, старшим державним виконавцем винесено постанову ВП № 80151702 від 23.03.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

При цьому, в постанові від 23.03.2026 року ВП № 80151702 старшим державним виконавцем не встановлені конкретні обставини виконання чи не виконання Головним управлінням вимог виконавчого листа № 20/17786/22, 3 урахуванням наданих копій документів. Будь-яких доказів на підтвердження того, що державним виконавцем перевірялись доводи, зазначені у листі № 1500-0405-5/22765 від 16.02.2026 року, матеріали виконавчого провадження не містять.

Крім того, ГУПФ у позовній заяві зазначило, що станом на день подання даної позовної заяви до суду заборгованість, яка утворилась після виконання рішення суду по справі № 420/17786/22, становить 371595,93 грн., оскільки у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 Позивачу було частково виплачено заборгованість в загальному розмірі 766,05 грн., що в свою чергу підтверджує, що Головним управлінням вчиняються дії з повного виконання рішення суду.

Вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 (справа № 1-7/2013) Конституційний Суд України наголосив, що він неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.04.2025 у справі № 440/10814/24, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа № 140/279/21).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частинами першою - третьою статті 63 Закону № 1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання рішення без поважних причин, якщо його можна виконати без участі боржника, виконавець інформує орган досудового розслідування про кримінальне правопорушення та продовжує заходи примусового виконання.

Згідно із приписами частин першої, другої статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №420/17786/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області №33/36-1869У від 02.08.2021 року виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.12.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області №33/36-1869У від 02.08.2021 року виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, судовим рішенням визначено не лише обов`язок позивача провести відповідний перерахунок, а й здійснити виплату пенсії позивачу. Тому підтвердження проведення перерахунку та обліку нарахованих сум саме по собі не свідчить про виконання рішення в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своєму листі повідомив держаного виконавця, що покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період 3 01.12.2019 по 30.06.2023 в сумі 372361,98 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

Зазначені відомості підтверджують проведення перерахунку та часткову виплату нарахованих сум, однак не свідчать про виконання судового рішення у визначений ним спосіб. Навпаки, наведені позивачем дані підтверджують, що заборгованість погашена лише частково.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови судове рішення залишалося невиконаним у частині здійснення виплат без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 821.

Оцінюючи посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування, суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас саме по собі посилання на бюджетні обмеження не звільняє боржника від обов`язку довести наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання судового рішення у встановлений строк.

Із наданих документів вбачається, що позивач звертався до Пенсійного фонду України листами щодо виділення коштів для виплати нарахованої заборгованості. Також листом порушувалося питання щодо подальших дій територіальних органів до визначення механізму фінансування відповідних виплат.

Однак наведене листування підтверджує вжиття позивачем заходів для вирішення питання фінансування, але саме по собі не доводить відсутності можливості виконати судове рішення в усіх його частинах. Зокрема, матеріали справи не містять достатніх документальних даних щодо обсягу бюджетних асигнувань, фактично доведених до позивача для здійснення відповідних виплат, руху коштів за відповідними бюджетними програмами та об`єктивної неможливості здійснення виплат у визначеному судом розмірі.

Суд не заперечує значення бюджетного фінансування для здійснення виплат, однак у межах розгляду цього спору оцінює не загальну проблему фінансування судових рішень, а наявність конкретних поважних причин невиконання рішення у справі № 420/17786/22 на момент винесення оскаржуваної постанови. Надані позивачем листи не містять достатніх відомостей, які б підтверджували, що невиконання рішення в частині виплат було зумовлене виключно незалежними від позивача обставинами.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною. Постановою Верховного Суду від 10.09.2026 зазначені судові рішення залишено без змін.

Отже, постанова № 821 не може бути правовою підставою для застосування спеціального порядку часткової виплати нарахованих на виконання судових рішень сум. Відтак посилання позивача на здійснення виплат пропорційно до бюджетних асигнувань відповідно до цього Порядку не спростовує висновку державного виконавця про невиконання судового рішення.

Відповідач у відзиві також обґрунтовано звернув увагу, що позивач не надав державному виконавцю належних доказів фактичної виплати ОСОБА_1 пенсії у визначеному судом розмірі, а також документів, які б підтверджували об`єктивну неможливість такої виплати. Сам факт звернення до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів не підтверджує виконання судового рішення та не спростовує встановленого державним виконавцем факту продовження виплати в меншому розмірі.

При цьому суд бере до уваги, що накладення штрафу відповідно до статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» можливе за умови невиконання рішення без поважних причин. У цій справі державний виконавець установив факт невиконання судового рішення, зазначив обставини, на яких ґрунтується його висновок, та застосував передбачений законом захід відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів протиправності постанови старшого державного виконавця від 23.03.2026 у виконавчому провадженні № ВП № 80151702 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн. Доводи позову та надані документи не спростовують установленого державним виконавцем факту невиконання судового рішення без доведених поважних причин.

Отже, підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 10.11.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 24.09.2026 року по 19.10.2026 року, а також на лікарняному з 20.10.2026 по 02.11.2026 включно.

Суддя Ю.В. Харченко

.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141399822 ?

Документ № 141399822 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141399822 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141399822 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141399822 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141399822, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141399822, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141399822 відноситься до справи № 420/9480/26

Це рішення відноситься до справи № 420/9480/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141399818
Наступний документ : 141399825