Рішення № 141393555, 20.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
20.07.2026
Номер справи
199/12600/25
Номер документу
141393555
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Єдиний унікальний номер 199/12600/25

Єдиний унікальний номер 199/12600/25

Провадження № 2/205/2434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2025 року з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра до Новокодацького районного суду міста Дніпра за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви ТОВ «Споживчий Центр» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 грудня 2025 року позовну заяву було прийнято до провадження суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20 березня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.

Позивач у своєму позові та додаткових поясненнях посилався на те, що 15 грудня 2024 року між позивачем і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.12.2024-100002181, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та на умовах визначених укладеним договором, строком на 147 календарних днів, з кінцевим терміном повернення до 10 травня 2025 року, та зобов`язався своєчасно і в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування від суми кредиту. Однак, ОСОБА_1 своїх обов`язків по своєчасному погашенню кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконує, в результаті чого станом на 13 вересня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 26 450 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 10 500 грн., додаткової комісії у розмірі 1 400 грн. та неустойки у розмірі 4 550 грн. Заперечуючи отримання коштів, відповідач не надав доказів своїм запереченням, зокрема, виписки по рахункам або клопотання про витребування доказів. Договір було укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису позичальником, він є чинним. Підписуючи оферту, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору, погодився з умовами кредитування, в судовому порядку його умови не оскаржував, тобто, було досягнуто згоду щодо істотних умов. Грошові кошти були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 за допомогою інтернет-еквайрингу. Повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку або інші документи, що підтверджують рух коштів на картковому рахунку відповідача в банківській установі, відсутні у позивача та не можуть бути ним отримані, оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не здійснює відкриття чи обслуговування банківських рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів. Ключовий доказ надання кредитних коштів не може бути визнаний неналежним доказом виключно з підстав відсутності у нього повного номеру платіжної карти та персональних даних власника рахунку, оскільки відсутність зазначеної інформації є прямим наслідком законодавчих регуляторних обмежень щодо обігу платіжних даних. Визнання такого доказу неналежним та недопустимим призводить до правого абсурду, за якого будь-який платіжний документ, сформований відповідно до вимог законодавства про платіжні послуги та нормативних актів НБУ, може бути визнаним як неналежний доказ у цивільному процесі. Як звернув увагу Верховний суд, факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема кредитним договором, виписками про рух коштів по рахунку, заявам на переказ готівки, тощо. Відповідач, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. При укладенні кредитного договору відповідача було ідентифіковано через систему банкінгу, вставлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом банкінгу НБУ. Також ОСОБА_1 у даній справі має ознаки суперечливої поведінки, заперечуючи факт укладення кредитного договору та факт надання кредитних коштів, водночас, заперечуючи щодо розміру процентної ставки за цим договором, а також правомірності нарахування комісії та неустойки. Заперечення умов договору стосовно процентів та інших платежів можливо виключно в межах визнання існування самого договору та факту отримання кредитних коштів. Фактично, сторона відповідача формує свою процесуальну позицію, виходячи з презумпції укладеного кредитного договору та надання коштів, але намагається уникнути негативних для себе наслідків, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань, шляхом одночасного заперечення самого факту виникнення таких зобов`язань. одночасне заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісій та неустойки з іншого, свідчить про наявність суперечливої процесуальної поведінки. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальникові безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. На підставі змін, за договорами укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 450 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. У своїй заяві до суду представник позивача просив справу розглядати за його відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що надана позивачем довідка-розрахунок не є достатнім доказом розміру боргу, оскільки вона не містить детального покрокового розрахунку, не містить щоденного нарахування процентів, не зазначає базу нарахування, не розкриває періоди прострочення, не містить формули нарахування неустойки та не показує порядок зарахування здійснених відповідачем платежів. Кредит був наданий на строк 147 днів, дата повернення кредиту визначена як 10 травня 2025 року. Позивач зобов`язаний довести, за який саме період нараховані проценти, на яку базу вони нараховувалися, чи не здійснювалося нарахування процентів після закінчення погодженого строку кредитування та чи не приховується таке нарахування формулюванням про сплату процентів до фактичного повернення кредиту. У справах щодо споживчих кредитів саме кредитодавець повинен довести не лише факт існування договору, а й правомірність кожного елемента заявленої заборгованості: тіла кредиту, процентів, комісій, неустойки та інших платежів. Позивач не надав такого розрахунку, який дозволяв би суду та відповідачу перевірити правильність заявленої суми процентів у розмірі 10 500 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості повинна бути перевірена судом на предмет відповідності ЗУ «Про споживче кредитування», добросовісності, прозорості та недопущення подвійної плати за користування кредитом. Позивач повинен довести, які саме реальні послуги були надані відповідачу за цю комісію, чому ці послуги не є звичайними діями кредитодавця в межах виконання кредитного договору, чи були вони фактично надані, чи були необхідними для відповідача та чи не покладає така комісія на споживача оплату дій, які кредитодавець зобов`язаний виконувати в силу закону або договору. Саме формальне зазначення комісії у договорі не є автоматичною підставою для її стягнення. У договорі зазначена денна процентна ставка 1%. Водночас суд повинен перевірити не лише формальне зазначення ставки, а й фактичний розмір загальних витрат за споживчим кредитом, включаючи проценти, комісії, неустойку та інші платежі. Позивач повинен довести, що розмір заявлених вимог не порушує законодавчі обмеження щодо споживчого кредитування та не призводить до фактичного стягнення зі споживача платежів, які перевищують допустимий законом розмір або є неспівмірними з наслідками порушення. Надана позивачем довідка-розрахунок не дає можливості перевірити ці обставини. Відповідач заперечує проти стягнення неустойки у повному обсязі, оскільки позивач не довів підстави, період, формулу та правомірність її нарахування. Позивач не зазначив, за які саме дні нарахована неустойка, за які саме окремі зобов`язання вона нарахована, коли виникло прострочення за кожним платежем, чи було належне повідомлення відповідача про прострочення, а також чи дотримано обмеження відповідальності споживача за договором про споживчий кредит. відповідачем було здійснено часткову оплату у розмірі 3 250 грн. від 07 січня 2025 року. Позивач не надав суду зрозумілого та підтвердженого доказами розрахунку, як саме ця сума була зарахована: на тіло кредиту, проценти, комісію, неустойку чи інші платежі. Відсутність прозорого порядку зарахування часткової оплати є істотним недоліком доказової бази позивача, оскільки без цього неможливо встановити фактичний розмір заборгованості. Відповідач не погоджується з тим, що сама по собі часткова оплата автоматично підтверджує визнання усієї заявленої позивачем суми боргу, включаючи проценти, комісію та неустойку. Часткова оплата може свідчити лише про здійснення платежу, але не про згоду відповідача з розрахунком позивача у розмірі 26 450 грн. У матеріалах справи зазначено реквізити електронного платіжного засобу у вигляді маски картки 5457-08XX-XXXX-1559. Окремий лист i-Pay містить інші, більш деталізовані відомості щодо картки та транзакції. Відповідач вважає, що суд повинен перевірити належність платіжного засобу саме відповідачу, відповідність маски картки даним платіжної операції, а також наявність первинних банківських документів, які підтверджують фактичне зарахування коштів саме на рахунок або картку відповідача. Лист третьої особи, довідка або внутрішній документ позивача самі по собі не замінюють первинні банківські документи та повний рух коштів, для підтвердження факту належного укладення електронного договору позивач повинен надати не лише текст договору, а й технічні дані підписання: журнал дій користувача, дату і час входу в особистий кабінет, IP-адресу, спосіб ідентифікації, підтвердження направлення одноразового ідентифікатора, підтвердження його введення, технічні лог-файли та інші дані, які дають змогу перевірити, що саме відповідач вчинив відповідні дії. У справі судом вже було постановлено ухвалу про витребування від ТОВ «Споживчий центр» доказів, необхідних для правильного вирішення спору, а саме: детального покрокового розрахунку заборгованості, повного руху коштів за кредитним договором, первинних бухгалтерських документів, оригіналу або належним чином засвідченої копії кредитного договору з усіма додатками, документів щодо погодження умов договору, паспорта споживчого кредиту, доказів повідомлення відповідача та технічних даних підписання. Представник позивача просила суд справу розглядати за її відсутності та відсутності відповідача, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 грудня 2024 року між позивачем і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.12.2024-100002181, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та на умовах визначених укладеним договором, строком на 147 календарних днів, з кінцевим терміном повернення до 22 січня 2026 року, та зобов`язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування від суми кредиту (а.с. 27-30).

15 грудня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано 10 000 грн. (а.с. 25).

Відповідачем порушуються взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 13 вересня 2025 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 26 450 грн. (а.с. 26).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України.

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор) Е919 (а.с. 30), який відправлений на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації на сайті кредитодавця.

Також стороною позивача було надано візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції (лог-файл), з якої вбачається вчинення ОСОБА_1 дій, що свідчать про укладення кредитного договору (а.с. 83).

Таким чином, між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 15.12.2024-100002181 від 15 грудня 2024 року у розмірі 10 500 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних в цій частині.

Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Споживчий Центр», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом із 10 500 грн. до розміру тіла кредиту 10 000 грн.

Суд враховує, що відповідачем було сплачено 3 250 грн., про що зазначено позивачем у поясненнях позовної заяви та відповідачем у додаткових письмових поясненнях.

При цьому, суд критично ставиться до заперечень, викладених відповідачем у письмових поясненнях стосовно неотримання кредитних коштів, оскільки ним фактично підтверджено отримання кредитних коштів та вчинено дії з часткового виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 3 250 грн.

Заперечення відповідача проти позовних вимог в іншій частині суд не бере до уваги, оскільки вони незмістовні.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені за порушення зобов`язань з виконання умов кредитного договору у розмірі 4 550 грн., суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

При цьому, п. 17 кредитного договору № 15.12.2024-100002181 від 15 грудня 2024 року передбачено сплату позичальником неустойки за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів у розмірі 150 грн. за кожен день невиконання зобов`язань незалежно від суми невиконаного зобов`язання.

Сума простроченого платежу за кредитним договором № 15.12.2024-100002181 від 15 грудня 2024 року становить 18 150 грн., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 6 750 грн. та комісії у розмірі 1 400 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за невиконання умов кредитного договору № 15.12.2024-100002181 від 15 грудня 2024 року становить 2 722 грн. 50 коп. (18 150 грн. *15 % = 2 722 грн. 50 коп.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, то позов ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Таким чином, судом установлено неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору, що передбачає стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 15.12.2024-100002181 від 15 грудня 2024 року у розмірі 20 872 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 750 грн. (10 000 грн. 3 250 грн.), комісії у розмірі 1 400 грн. та пені у розмірі 2 722 грн. 50 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Згідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с. 17).

З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 911 грн. 59 коп. (20 872 грн. 50 коп. х 2 422 грн. 40 коп./ 26 450 грн. = 1 911 грн. 59 коп.)

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр», становить 22 784 грн. 09 коп. (20 872 грн. 50 коп. + 1 911 грн. 59 коп. = 22 784 грн. 09 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 15.12.2024-100002181 від 15 грудня 2024 року у розмірі 20 872 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) гривень 50 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) гривень, комісії у розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень та пені у розмірі 2 722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) гривень 50 коп., а також судовий збір у розмірі 1 911 (одна тисяча дев`ятсот одинадцять) гривень 59 коп., а всього 22 784 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 09 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 141393555 ?

Документ № 141393555 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141393555 ?

Дата ухвалення - 20.07.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141393555 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141393555 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141393555, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 141393555, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 20.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141393555 відноситься до справи № 199/12600/25

Це рішення відноситься до справи № 199/12600/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141393553
Наступний документ : 141393556