Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 205/4858/26
Номер провадження2/205/3911/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» в системі «Електронний суд» через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 10.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 525533-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.
Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, порушив умови договору, в результаті чого станом на 07.01.2026 року має заборгованість у загальному розмірі 19 110 грн. 00 коп., що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн. 00 коп., суми прострочених платежів за процентами у розмірі 9 240 грн. 00 коп., суми прострочених платежів за комісією у розмірі 870 грн. 00 коп. та суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦПК України у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
У зв`язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 525533-КС-001 про надання кредиту від 10.02.2025 року станом на 07.01.2026 року у загальному розмірі 19 110 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за її відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17.04.2026 року вирішено витребувати у АТ «Райффайзен Банк» (місце реєстрації: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.4А, код ЄДРПОУ 14305909) наступні письмові докази: 1) письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; 2) письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 10.02.2025 року (дата видачі кредиту) по 28.07.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).
На виконання вказаної ухвали суду АТ «Райффайзен Банк» надано відповідь від 04.05.2026 року № 81-15-9/7578-БТ із доданою випискою по рахунку ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за період з 10.02.2025 року по 27.07.2025 року.
Інші процесуальні дії у справі, зокрема забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на таке.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 10.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 525533-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000 грн. 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86 процента за кожен день користування кредитом.
Згідно з пунктами 2.3, 2.7 вказаного Договору сторони узгодили строк дії кредитного договору, строк, на який надано кредит, 24 тижні, тобто до 28.07.2025 року.
Оглядом паспорта споживчого кредиту, який визначає умови кредитування, розмір процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, встановлено, що він підписаний відповідачем та уповноваженим представником фінансової установи за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
Також згідно з листом АТ «Райффайзен Банк» від 04.05.2026 року № 81-15-9/7578-БТ, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у банку емітовано картку № НОМЕР_1 та відкрито рахунок IBAN НОМЕР_3 .
До вказаного листа банком додано виписку по рахунку за період з 10.02.2025 року по 27.07.2025 року, яка підтверджує рух коштів по рахунку відповідача у період дії кредитного договору.
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним, ОСОБА_2 , станом на 07.01.2026 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 19 110 грн. 00 коп., що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн. 00 коп., суми прострочених платежів за процентами у розмірі 9 240 грн. 00 коп., суми прострочених платежів за комісією у розмірі 870 грн. 00 коп. та суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦПК України у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Оскільки відповідач у добровільному порядку вказану заборгованість не сплачує, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк, термін, його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, термін.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір, оферта, має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти, оферти, однією стороною та її прийняття, акцепту, другою стороною. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір, оферта, може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції, оферти, у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Судом встановлено, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису, факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису, за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену сторонами грошову суму.
За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, з розстроченням, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У даному випадку судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором, надав кредитні кошти у встановленому розмірі шляхом їх перерахування на банківський, картковий, рахунок позичальника, що підтверджується матеріалами справи, зокрема листом АТ «Райффайзен Банк» від 04.05.2026 року № 81-15-9/7578-БТ, та випискою по рахунку IBAN НОМЕР_3 за період з 10.02.2025 року по 27.07.2025 року.
Вказана банківська виписка є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує рух коштів по рахунку відповідача у період дії кредитного договору та свідчить про належність відповідного рахунку і платіжної картки ОСОБА_2 .
При цьому доказів сплати відповідачем позики у строк та в порядку, що встановлені вказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.
Тобто у даному випадку позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладенням кредитного договору та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.
У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, позов у цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн. 00 коп.
Також частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд вважає, що шляхом підписання вказаного кредитного договору та паспорта споживчого кредиту відповідач, як споживач, був проінформований про реальну процентну ставку, загальні витрати за кредитом та інші важливі правові аспекти його надання, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому суд враховує, що заявлені до стягнення проценти нараховані позивачем відповідно до умов кредитного договору, погоджених сторонами, а розмір таких процентів підтверджується розрахунком заборгованості. Матеріали справи не містять доказів того, що проценти були нараховані у розмірі, який не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Відповідач розрахунок процентів не спростував, власного контррозрахунку суду не надав.
Беручи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами. Вказана заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростованим відповідачем.
Стосовно вимоги про стягнення комісії суд зазначає таке.
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
У даному випадку витрати щодо комісії передбачені кредитним договором та чітко визначені у графіку щомісячних платежів, які були підписані відповідачем. Вказані витрати врегульовані положеннями статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» як такі, що входять до загальних витрат за споживчим кредитом, які сплачуються споживачем.
Відтак суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача комісії у розмірі 870 грн. 00 коп.
Разом із тим позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, просить стягнути заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позику, банком або іншим кредитодавцем, позикодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця, позикодавця, неустойки, штрафу, пені, за таке прострочення. Установлено, що неустойка, штраф, пеня, та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання, часткове виконання, за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем, позикодавцем.
Оскільки спірний кредитний договір укладено 10.02.2025 року, тобто у період дії воєнного стану, а заявлена до стягнення заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України нарахована у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, така вимога задоволенню не підлягає.
Отже, вимога позивача в частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 3 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.
Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 525533-КС-001 про надання кредиту від 10.02.2025 року, станом на 07.01.2026 року, у загальному розмірі 16 110 грн. 00 коп., що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн. 00 коп., суми прострочених платежів за процентами у розмірі 9 240 грн. 00 коп. та суми прострочених платежів за комісією у розмірі 870 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 3 000 грн. 00 коп. необхідно відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.
Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судового збору суд зазначає таке.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 16 110 грн. 00 коп. із заявлених 19 110 грн. 00 коп., судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 237 грн. 49 коп. з розрахунку: 2 244 грн. 44 коп. х 2 662 грн. 40 коп. : 19 110 грн. 00 коп. = 2 244 грн. 44 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 526, 527, 530, 1046, 1048, 1049, 1050,
1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» Бондарчука Димитрія Володимировича про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором № 525533-КС-001 про надання кредиту від 10.02.2025 року, станом на 07.01.2026 року, у загальному розмірі 16 110 грн. 00 коп., що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн. 00 коп., суми прострочених платежів за процентами у розмірі 9 240 грн. 00 коп. та суми прострочених платежів за комісією у розмірі 870 грн. 00 коп.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 3 000 грн. 00 коп., відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у розмірі 2 244 грн. 44 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.
Судове рішення № 141393518, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 17.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 205/4858/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: