Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 173/2883/25
Номер провадження2/205/2501/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Айрапетяна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
17.10.2025 року через систему «Електронний суд» до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9628803 від 15.02.2024 року в розмірі 43414,50 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 15.02.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9628803, на суму 5500 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 5500 грн. 15.02.2024р. на платіжну карту № НОМЕР_1 зазначену відповідачем в кредитному договорі.
17.12.2024р. між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №00-9628803 від 15.02.2024 року на загальну суму 43414,50 грн.
02.06.2025р. між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 02/06/25-Е, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним №00-9628803 від 15.02.2024 року на загальну суму 43 414,50 грн., яка складається з: 5500 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37914,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №00-9628803 від 15.02.2024 року у розмірі 43 414,50 грн., яка складається з: 5500 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37914,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також судові витрати.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2025р. позовну заяву передано за підсудністю до Новокодацького районного суду міста Дніпра.
До канцелярії суду справа надійшла 18.12.2025р., в порядку автоматизованого розподілу розподілена та передана на розгляд судді Остапенко Н.Г.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23.12.2025р. позовну заяву залишено без руху, із наданням строку для усунення вказаних недоліків, які позивачем усунуто 10.02.2026р.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13.02.2026р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Також, Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13.02.2026р. частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ «УніверсалБанк», які надійшли до суду 16.03.2026р.
У судове засідання представник позивача не з`явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В змісті позовних вимог просить розгляд позовної заяви проводити без участі представника. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
У судове засідання відповідач не з`явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позов суду, письмових заяв чи клопотань не надавав.
Тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.02.2024р. між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9628803 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.п.1.1. кредитного договору).
Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 5000 грн. Тип кредиту кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі цілі (п.п.1.2. кредитного договору)
Так, згідно з умовами п. 1.3. кредитного договору, кредит надається строком на 360 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) 09.02.2025р.
Згідно п.1.4. кредитного договору , тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка становить 2,35 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 10% від суми кредиту , що складає 500 грн.
Згідно п. 2.8. кредитного договору, кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 15.02.2024р. сума кредиту нараховується кредитодавцем в сумі 5000 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Орієнтована загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 49960,00 грн.
Договір підписано підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «49688».
Вказані умови прописані, також, у паспорті споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника.
Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 23.12.2024р., через платіжний сервіс «Platon» на картковий рахунок № НОМЕР_1 було успішно проведено транзакцію в сумі 5000 грн.
Крім того, факт перерахування грошових коштів в сумі 5000 грн., на платіжну картку № НОМЕР_1 (№4441-1144-0424-7379) видану на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується Випискою наданою АТ «Універсал банк» за період з 15.02.2024р. по 20.02.2024р. , на виконання вимог ухвали судді про витребування доказів.
17.12.2024р. між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №00-9628803 від 15.02.2024 року на загальну суму 43414,50 грн.
02.06.2025р. між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 02/06/25-Е, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9628803 від 15.02.2024 року на загальну суму 43 414,50 грн., яка складається з: 5500 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37914, 50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-9628803 від 15.02.2024р., та Виписки з особового рахунку за вказаним кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 по вказаному договору за період з 15.02.2024р. по 17.12.2024р., складає 43 414,50 грн., яка складається з простроченого тіла кредиту - 5500 грн. та прострочених відсотків 37 914,50 грн..
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, грошові кошти не повернув. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Ейс», ні на рахунки попереднього кредитора.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за Допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020р. у справі №732/670/19, від 23.03.2020р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020р. №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Таким чином, укладений між сторонами договір про надання кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 Закону та умов кредитного договору.
На підтвердження факту укладення даного договору відповідачкою свідчить зазначення в договорах її особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 Закону є оригіналом такого договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання:, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом,
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору «49688».
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між фінансовою компанією та відповідачем не був би укладений.
Отже, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також, ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Виходячи з наданих позивачем доказів, фінансова установа виконала свій обов`язок своєчасно та у повному обсязі, а відповідач порушив умови договору та зобов`язання по погашенню кредиту.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Після відступлення права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення наявного в боргу за вищевказаним договором, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач не надав.
Підсумовуючи викладене, суд встановив, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000 грн., у зв`язку з чим, суд вважає, задовольнити позовні вимоги в цій частині, зважаючи на суму перерахованих коштів згідно Виписки по картці № НОМЕР_2 наданої АТ «Універсал банк» та погодженої суми кредиту в кредитному договорі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.5. договору). Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 01.03.2024р. та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування) (п. 1.3.1. договору).
Відповідно до п.п. 1.8.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 498708%.
Станом на день відступлення права вимоги відповідач мав заборгованість за процентами 37914,50 грн.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Нараховані та пред`явлені до стягнення проценти з користування кредитом в розмірі 37 914,50 грн., в декілька разів перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту) 5000 грн.
Суд вважає, що умова договору щодо нарахування процентів в такому розмірі є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020р., 910/719/19 від 19.05.2020р. та №363/1834/17 від 13.07.2022р. та №910/12876/19 від 01.06.2021р.
Таким чином, з огляду на вище викладене, оскільки відповідачем не заперечується факт підписання договору та отримання кредитних коштів, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення з відповідача процентів у відповідності до умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 5000 грн., тобто сума яких дорівнює вартості кредиту (тілу кредиту), що буде справедливим та розумним.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідної до частин третьої-п`ятої, дев`ятої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак слід зробити висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.
Такий висновок був зроблений Верховним судом у постанові від 28.06.2023р. (справа 369/576/22).
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025р., надані такі послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9628803 від 15.02.2024р. тривалістю 2 год.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9628803 від 15.02.2024р. тривалістю 2 год..; підготовка адвокатського запиту тривалістю 1 год.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів тривалістю 1год., що в загальному витрачений час становить 6 год., загальна вартість яких оцінена в сумі 7000 грн.
Враховуючи, що справа є незначної складності, ціну позову, сталу судову практику, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, тому такий розмір не є розумним.
Відтак, встановивши, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 3 000грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної суми позов в розмірі 557,97 грн. (2422,40 х 10 000/43414,50) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України,- суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_4 в АТ «Універсалбанк» МФО322001, ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором № 00-9628803 від 15.02.2024р в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійки), з якої: 5000 грн. - тіло кредиту, 5000 грн. - проценти за користування кредитними коштами.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_4 в АТ «Універсалбанк» МФО322001, ЄДРПОУ 21133352) судові витрати по справі в сумі 3557,97 грн. (три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім гривень 97 копійок), які складаються із: судового збору в розмірі 557,97 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Г. Остапенко
Судове рішення № 141393460, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 11.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 173/2883/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: