Рішення № 141393099, 09.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5862/26

Провадження № 2/202/6677/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року представник ТОВ «Деал Фінанс Груп» - адвокат Ткаченко Ю.О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 77914547 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 26.11.2021 року в розмірі 25 096,81 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.11.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 77914547 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого останній отримав грошові кошти в сумі 10150,00 гривень строком на 12 днів, та взяв на себе зобов`язання повернути дані кошти й сплатити відсотки за користування ними в розмірі 1,99% в день. Разом з тим, взяті на себе зобов`язання за даним договором ОСОБА_1 не виконував, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 25096,81 гривень.

04.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року, згідно з яким ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 77914547 від 26.11.2021 року

05.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, згідно з яким ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 77914547 від 26.11.2021 року в розмірі 25 096,81 гривень, з яких: 10 150,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 946,81 грн. сума заборгованості за відсотками. Після отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування відповідачу жодних штрафних санкцій, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач, за захистом своїх прав та інтересів, вимушений звернутись до суду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 18 червня 2026 року справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 31 липня 2026 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, задоволено позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп», стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року, в розмірі 25 096,81 гривень, з яких: 10 150,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 946,81 гривень сума заборгованості за процентами за користування позикою, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 гривень.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2026 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 , скасовано рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 31 липня 2026 року, ухвалене в порядку заочного розгляду цивільної справи № 202/5862/26 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач ОСОБА_1 не скористався. Свою позицію та заперечення проти позову ОСОБА_1 виклав у заяві про скасування заочного рішення суду від 19.08.2026 року. Так, ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Деал Фінанс Груп» та зазначив, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Окрім того, в період з вересня 2022 року по липень 2024 року відповідач проходив службу у лавах Збройних Сил України, у тому числі виконував бойові завдання у Донецькій області та у період з 15.11.2022 до 31.12.2022 року перебував у полоні. Отже, до нього застосовуються пільги передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» - адвокат Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з`явилась, натомість за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала заяву в якій просила розглянути справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції відповідача, викладеної у заяві від 19.08.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року (далі Договір позики), у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника, згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Умовами Договору позики також визначено, що сума позики - 10150,00 гривень (п. 2.1. Договору позики); строк договору - 12 днів (п. 2.2. Договору позики); процентна ставка (базова)/день 1,99% (фіксована) (п. 2.3. Договору позики); дата надання позики 26.11.2021 року; дата повернення позики 08.12.2021 року; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% за день; пеня 2,7%/день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 67319,64%.

26.11.2021 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором CnpixM8gym, підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до Договору позики, яка містить погоджену сторонами інформацію щодо орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення платежів, а також іншу додаткову інформацію й обставини, які повідомляються позичальнику.

Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 95, 100 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) й інших.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на веб-сайті https://mycredit.ua, через особистий кабінет надав всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору та шляхом використання одноразового ідентифікатора CnpixM8gym, який через телекомунікаційну систему направлений на електронну пошту відповідача, підписав електронний Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Ідентифікація позичальника ОСОБА_1 позикодавцем здійснена шляхом отримання інформації про Позичальника з офіційного та/або надійного джерела, а саме наступним способом: Спосіб ідентифікації Система BankID НБУ; Дата проходження 12.10.2021 11:24:48; назва банку - Приватбанк.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. № КД- 000134163/ТНПП від 13.03.2026 року, між ТОВ «ФК «Фінекспрес», ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року. Відповідно до умов даного Договору, було завершено здійснення платіжної операції: Номер платежу b34f0de9-bf7f-4d7d-95c5-7dde6125f6ff, дата 26.11.2021 року, сума 10150,00 гривень, отримувач Топтун Євгеній - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Листом Вих. 05/12/25-47334 від 05.12.2025 року, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує видачу на банківські карти клієнтів онлайн-позик, зокрема, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за Договором позики № 77914547, № платежу b34f0de9-bf7f-4d7d-95c5-7dde6125f6ff.

Згідно з копією платіжної інструкції/операції b34f0de9-bf7f-4d7d-95c5-7dde6125f6ff, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», на платіжну картку отримувача НОМЕР_1 , 26.11.2021 року здійснило перерахування грошових коштів в сумі 10150,00 гривень.

В ході розгляду справи відповідач не оспорював факти укладення Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року та отримання ним на підставі даного договору грошових коштів в сумі 10150,00 гривень.

Таким чином, незважаючи на те, що надані позивачем докази надання позики не є первинною бухгалтерською документацією, у розумінні чинного законодавства, однак у сукупності з позицією відповідача та іншими наявними у справі доказами, зокрема, самим Договором позики № 77914547 від 26.11.2021 року, який є дійсним, в силу статті 204 ЦК України, підтверджують факт надання відповідачу коштів у позику.

Отже, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором позики виконало та надало ОСОБА_1 позику в сумі 10150,00 гривень, шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , яку останнім зазначено при укладенні Договору позики.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Договору позики, шляхом прийняття виконання зобов`язання позикодавця, а саме отримавши грошові кошти у позику та здійснюючи часткові погашення заборгованості за позикою.

Разом з тим, всупереч умов Договору позики, відповідач не виконував своїх зобов`язань, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість, розмір якої згідно зі складеним ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунком станом на 11.06.2022 року складає 25096,81 гривень, з яких: 10150,00 гривень тіло позики; 14946,81 гривень відсотки за користування позикою.

Щодо наявності у ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги до відповідача за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року, суд зазначає наступне.

04 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року, відповідно до умов якого, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає зазначені права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 10/06/22 від 10.06.2022 року до Договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики 77914547 від 26.11.2021 року в розмірі 25096,81 гривень, з яких: 10150,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 14946,81 гривень сума заборгованості по процентам за користування (п. 19794).

05 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, відповідно до умов якого, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» приймає зазначені права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року до Договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики 77914547 від 26.11.2021 року в розмірі 25096,81 гривень, з яких: 10150,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 14946,81 гривень сума заборгованості по процентам за користування (п. 9339).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «Деал Фінанс Груп», відповідно до укладених Договорів факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року, № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року.

Після отримання права вимоги, ТОВ «Деал Фінанс Груп» не здійснювало нарахування відповідачу жодних штрафних санкцій, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконав, заборгованість не погашав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

В ході судового розгляду справи, відповідач не оспорював факт укладення договору позики, отримання грошових коштів у позику в сумі 10150,00 гривень та невиконання ним зобов`язання за даним договором. Також ОСОБА_1 не наводив заперечень щодо факту переходу права вимоги за договором позики до ТОВ «Деал Фінанс Груп» та належності позивачу права грошової вимоги за вказаним договором.

Судом враховується, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, та відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 складає 25096,81 гривень, з яких: 10150,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 14946,81 гривень сума заборгованості за процентами.

Щодо вимоги стягнення відсотків за договором позики, суд зазначає наступне.

У заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначає, що він є військовослужбовцем, а тому нарахування йому відсотків за договором позики, суперечить ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за договором позики № 77914547 від 26.11.2021 року, відсотки за коштами нараховані відповідачу за період з 26.11.2021 року по 24.02.2022 року в розмірі 14 946,81 гривень.

Згідно з наданою суду Довідкою від 06.09.2024 року № 9096, виданою командиром ВЧ НОМЕР_3 , колишній військовослужбовець ВЧ НОМЕР_3 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дійсно в період з 08.11.2022 року по 14.11.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Бахмут Донецької області.

В ході збройної агресії Російської Федерації проти України солдат ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у полоні та був звільнений 31.12.2022 року, що підтверджується листом директора ДП «Український національний центр розбудови миру» вих. № 223-23 від 04.01.2023 року.

13 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_4 .

Разом з тим, відповідачем не надано жодного документа, з яких можливо було б встановити, що в період нарахування відсотків за договором позики (26.11.2021 року по 24.02.2022 рр.) останній перебував на військовій службі та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції / у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів / у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Надані суду документи підтверджують участь ОСОБА_1 у вищезазначених заходах лише починаючи з 08.11.2022 року.

Отже, матеріали справи не містять відповідних доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування позикою за договором позики, в розумінні частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вирішуючи питання щодо суми відсотків, яка підлягає сплаті відповідачем за користування позикою, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При визначенні розміру процентів що підлягають стягненню на користь позивача, судом враховується, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, може здійснюватися виключно в межах строку кредитування, що узгоджується з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Умовами Договору позики передбачено, що сума позики 10150,00 гривень, строк позики (строк Договору) складає 12 днів, дата надання позики 26.11.2021 року, дата повернення позики (останній день) 08.12.2021 року.

Сторонами Договору позики також узгоджено сплату процентів від суми позики в наступному розмірі: а) 1,99% в день процентна ставка (базова); б) 2,7 % в день - Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною).

В Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Додаток № 1 до Договору позики № 77914547), сторонами узгоджено: дати, суми та види платежів та їх складові, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту. Узгоджено, загальну вартість позики 12573,82 гривень, з яких витрати позичальника по процентам 2423,82 гривень.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд враховує, що станом на 26.11.2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування позикою та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування позикою, в тому числі на умовах фінансового кредиту, який укладено 26.11.2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору позики; зміну договору позики; тлумачення умов договору позики.

Суд, без позовної вимоги споживача, може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування позикою, в тому числі на умовах фінансового кредиту, як тлумачення умов договору, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору, суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Натомість, оспорюваність умови чи договору позики в цілому, суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто, у разі якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору позики або зміну такого договору, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування позикою.

Наведене, відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23,провадження № 61-4595сво25.

Аналіз наведених умов Договору позики № 77914547 від 26.11.2021 року, з урахуванням викладених правових норм, дозволяє зробити висновок про те, що умови договору є чіткими й не мають двозначних варіантів тлумачення щодо розміру відсотків за користування позикою, а тому відсутні підстави для застосування правила частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Водночас, споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умов чи договору позики в цілому, зміну договору позики, а тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Зі складеного кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що пред`явлені до стягнення відсотки, нараховані як проценти за користування позикою в період з 27.11.2021 року до 24.02.2022 року).

Водночас, сторонами договору позики узгоджено строк позики 12 днів (з 27.11.2021 року по 08.12.2021 року), в межах якого можливо нарахування відсотків за користування позикою.

За узгодженими умовами, нараховані проценти за користування позикою в межах строку дії Договору з 27.11.2021 року по 08.12.2021 року складають 2423,82 гривень (10150,00 гривень (сума позики) * 1,99 % (базова процентна ставка) *12 (строк позики/строк договору).

В період строку кредитування та після його закінчення, ОСОБА_1 здійснені оплати на погашення заборгованості за договором позики в сумі 3231,84 гривень, з яких: 2423,82 гривень мають бути зараховані в рахунок оплати відсотків за користування позикою; 808,02 гривень в рахунок оплати суми отриманої позики.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та здійснивши власну калькуляцію заборгованості, суд доходить висновку, що загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 77914547 від 26.11.2021 року, що залишається несплаченою, складає 9341,98 гривень (сума позики)

Нараховані після спливу строку позики (строку Договору) з 09.12.2021 року до 24.02.2022 року, проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17)

Водночас, звертаючись до суду з даним позовом вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем не заявлено.

За таких обставин, враховуючи, що в установлені договором строки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником позикодавця, заборгованості за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року, в розмірі 9341,98 гривень (залишок неповернутої суми позики).

Згідно з вимогами пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не впливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

22 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною укладено Договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року.

Обсяг виконаних робіт визначений у Витягу з Акту № 8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, згідно з яким, позивачу надано правову допомогу на суму 4500,00 гривень. Дану винагороду було сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579942739.1 від 05.03.2026 року.

Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу № 579947293.1 від 12.06.2026 року.

Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 991,05 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1675,07 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77914547 від 26.11.2021 року в розмірі 9341,98 гривень (залишок неповернутої суми позики).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 991,05 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1675,07 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський