Рішення № 141389688, 11.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2026Справа № 910/10267/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРОПОСТАЧ"

про стягнення 271 006,03 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ю.В. Завадська

Представники: без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРОПОСТАЧ" та знаходяться на всіх його рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах України, в межах загальної суми 334 258,10 грн. В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовлено.

27.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРОПОСТАЧ" про стягнення 271 006,03 грн, з яких: сума попередньої оплати за непоставлений товар 270 000,00 грн, пеня 917,26 грн, 3% річних 88,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/10267/26, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 у справі № 910/10267/26 в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРОПОСТАЧ" та знаходяться на всіх його рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах України, в межах суми 63 252,07 грн.

30.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 281 913,29 грн, з яких: сума попередньої оплати за непоставлений товар 270 000,00 грн, пеня 11 554,52 грн, 3% річних 88,77 грн, інфляційні втрати 270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" про збільшення позовних вимог в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 11 554,52 грн та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 270,00 грн.

Суд розглядає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 270 000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 11 554,52 грн пені, 88,77 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані заяви по суті справи та з процесуальних питань і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

29.07.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРОПОСТАЧ" (далі - постачальник) укладено Договір № 12728/07.2026 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця Товар, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар та здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Сторони у п. 1.1 Договору погодили, що відповідач зобов`язався поставити позивачу Причеп тракторний 3ПТС-12, з тентом, загальною вартістю 540 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 693 ЦК України передбачає можливість встановити у договорі обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Згідно п. 3.1 Договору, загальна вартість Товару становить 540 000,00 грн (п`ятсот сорок тисяч гривень 00 копійок з ПДВ).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що попередня оплата Товару здійснюється покупцем у сумі - 270 000,00 грн (двісті сімдесят тисяч гривень 00 копійок з ПДВ) протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання рахунку постачальника.

Відповідно до п. 3.4 Договору, остаточна оплата проводиться покупцем в день приймання-передачі Товару, після підписання сторонами даного Договору. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.5 Договору, поставка Товару здійснюється протягом 7-ми робочих днів, після оплати Товару покупцем.

Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу Рахунок на оплату № 000728 від 29.07.2026 на суму 540 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивач здійснив на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 270 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10 від 30.07.2026, призначення платежу: оплата за Причеп тракторний 3ПТС-12, з тентом згідно рахунку № 000728 від 29.07.2026, договір № 12728/07.2026 від 29.07.2026.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач здійснював попередню оплату за товар відповідно до умов Договору, однак у встановлений Договором строк, до 10.08.2026, відповідач Товар позивачу не поставив.

18.08.2026 позивач надіслав електронною поштою відповідачу вимогу № 6 про повернення коштів за Договором № 12728/07.2026 від 29.07.2026, в якій вимагав, протягом одного робочого дня з моменту отримання вимоги, здійснити повернення коштів у сумі 270 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вимогу №6 18.08.2026, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти, що не спростовано відповідачем. Таким чином, 20.08.2026 у відповідача виник обов`язок з повернення коштів попередньої оплати позивачу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Частинами 1, 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання постачальником свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/8972/17.

Визначене нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Вказану правову позицію викладено у постанові від 13.09.2018 Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.2018 Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРОПОСТАЧ" попередньої оплати у розмірі 270 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 554,52 грн пені, 88,77 грн 3% річних.

Відповідно до п. 6.1 Договору, у випадку порушення умов даного Договору сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та відповідним чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, за прострочення передачі Товару згідно пункту 4.1 цього Договору, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості Товару, за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування пені на суму попередньої оплати у розмірі 270 000,00 грн за період з 11.08.2026 по 29.09.2026.

Визначене нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Отже, шляхом направлення вимоги №6 від 18.08.2026, позивач відмовився від поставки Товару та вимагав повернення суми попередньої оплати. Отже з 20.08.2026 припинилось зобов`язання відповідача перед позивачем по поставці Товару, водночас у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем щодо повернення сплачених позивачем коштів, тобто грошове зобов`язання.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що прострочення поставки Товару у відповідача виникло з 11.08.2026. 18.08.2026 позивач направив вимогу на повернення попередньої оплати, і відповідно, у відповідача припинився обов`язок з повернення Товару, а виник обов`язок з повернення попередньої оплати.

Враховуючи п. 6.4 Договору, суд дійшов висновку, що правильним буде нарахування пені за прострочення передачі товару за період з 11.08.2026 по 18.08.2026.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок пені, врахувавши вірно визначений період прострочення, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 11 554,52 грн, в той час як правильною є сума 1 834,52 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування 3% річних у строк з 11.08.2026 по 29.09.2026 на загальну суму заборгованості у розмірі 270 000,00 грн.

У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що правильним буде нарахування 3% річних за період з 20.08.2026 по 29.09.2026 на суму попередньої оплати у розмірі 270 000,00 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок 3% річних, врахувавши вірно визначений період прострочення, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 88,77 грн, в той час як правильною є сума 909,86 грн.

Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 ГПК України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 88,77 грн підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРОПОСТАЧ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" підлягають стягненню 270 000,00 грн заборгованості, 1 834,52 грн пені та 88,77 грн 3% річних. В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 9 720,00 грн суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, складає суму судового збору та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 252,07 грн (платіжна інструкція № 31 від 20.08.2026).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено частково.

За подання заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн (платіжна інструкція № 24 від 14.08.2026).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" про збільшення позовних вимог в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення пені, а в частині стягнення інфляційних втрат - відмовлено.

За подання заяви про збільшенням розміру позовних вимог, позивач здійснив доплату судового збору у сумі 130,89 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 3 263,08 грн покладається на відповідача, а у сумі 119,88 грн на позивача. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 331,20 грн покладаються на відповідача.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складають 60 000,00 грн. Також позивачем зазначено, що розрахунок судових витрат на правничу допомогу буде подано відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України.

Стосовно заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Частиною 7 статті 145 ГПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно з частиною 8 цієї статті, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРОПОСТАЧ" (Україна, 03066, місто Київ, вул.Практична, будинок 2; ідентифікаційний код: 46035500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВІС ГРУП" (Україна, 40000, Сумська обл., місто Суми, вул.Петропавлівська, будинок 52; ідентифікаційний код: 46329932) 270 000,00 грн (двісті сімдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 1 834,52 грн (одну тисячу вісімсот тридцять чотири тисячі 52 коп.) пені, 88,77 грн (вісімдесят вісім гривень 77 коп.) 3% річних, 3 263,08 грн (три тисячі двісті шістдесят три гривні 08 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.11.2026.

Суддя Оксана ГУМЕГА