Ухвала суду № 141380725, 10.11.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/339/25

№1-кп/337/91/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.209, ч.5 ст. 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

В межах цього кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, який останнього разу було продовжено до 14.11.2026 включно.

Згідно з ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні 10.11.2026 прокурор Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що в межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких та особо тяжкого злочину, ризики, які були підставою для застосування до нього такого запобіжного заходу, не змінились та не відпали. Так, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання, а також те, що ОСОБА_5 раніше був судимий, не працевлаштований, не одружений, утриманців та будь-яких стійких соціальних зав`язків не має, в м.Запоріжжі не зареєстрований і мешкав тимчасово, існує ризик переховування його від суду. Крім того, свідками у цьому кримінальному провадженні є знайомі обвинуваченому особи, він обізнаний про їх місце проживання, роботи, контактні номер телефонів, тому існує ризик впливу на свідків з метою зміни показань на його користь. Вказані ризики є достатньо високими. Інші, більш м`які запобіжні заходи, запобіжні заходи не зможуть в достатній мірі запобігти вказаним ризикам. Просить клопотання задовольнити.

Представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримав повністю.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечили, обвинувачений зазначив, що зазначені прокурором ризики належним чином не підтверджені, жодних доказів суду не надано. Прокурор вже тривалий час не може забезпечити явку свідків до суду, хоча заявляє про ризик впливу на свідків. Те, що він не зареєстрований в м.Запоріжжі, не є свідченням його можливого переховування. Просив відмовити в продовженні строку тримання під вартою або зменшити розмір застави до мінімального.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до такого.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до ст.176,177,183,ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Як вже зазначалось, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.209 КК України, які є тяжкими злочинами, та ч.5 ст.361 КК України, яке є особливо тяжким злочином, і за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі.

Виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Крім того, стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, тому на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

В даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинуваченого ОСОБА_5 до інкримінованих йому злочинів.

Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Суд вважає, що наведені прокурором ризики на цей час не змінились, не відпали та продовжують існувати.

Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимості не зняті та не погашені, відбував покарання реально, на цей момент обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів в умовах воєнного стану, постійного місця мешкання та усталених соціальних зв`язків в м.Запоріжжі не має, не одружений, утриманців та будь-яких джерел доходу не має.

Вказані обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватись від суду.

Крім того, частина свідків сторони обвинувачення, які наразі ще не допитувались судом, є знайомими обвинуваченого ОСОБА_5 , останній обізнаний про їх місце проживання та роботи, що свідчить про можливість обвинуваченого впливати на свідків з метою зміни їх показань на його користь як ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також відповідно до ст.178 КПК України суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, дані про його особу - вік, відсутність постійного місця проживання, відсутність відомостей про міцність його соціальних зв`язків, майновий стан та стан здоров`я, а також те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності та з урахуванням характеру його протиправної поведінки існує ризик її продовження.

Суд вважає, що за вищевказаних обставин більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання наявним ризикам.

При цьому, суд враховує, що при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою суду було визначено альтернативний запобіжний захід заставу, яку він чи будь-які інші особи мають право внести на депозитний рахунок суду в будь-який момент дії ухвали.

Суд вважає, що в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі судом не встановлено.

Таким чином, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити до 2-х місяців.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру застави, суд виходить з того, що за усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема, у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», «Корбан проти України», наголошується на тому, що застава має гарантувати явку особи, а не бути завуальованим способом залишення її під вартою через бідність. Сума застави повинна оцінюватися передусім з огляду на саму особу та її активи, а не лише, виходячи з тяжкості злочину чи розміру ймовірної шкоди. Встановлення суми, яку особа об`єктивно не здатна сплатити, фактично позбавляє її права на звільнення під заставу.

З плином часу та перебігом розгляду справи ризики, що є підставою для застосування запобіжного заходу, хоча і продовжують існувати, але їх актуальність знижується. При цьому, сприйняття застави як гарантії відшкодування спричинених злочином збитків не відповідає її правовій природу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених обов`язків та не може бути завідомо непомірним для особи.

Враховуючи тривалість судового провадження та перебування обвинуваченого під вартою майже два роки, стадію судового розгляду допит свідків сторони обвинувачення, неможливість сторони обвинувачення протягом тривалого часу забезпечити явку свідків в судове засідання, а також тривалість невнесення застави у розмірі 110 прожиткових мінімумів, що об`єктивно свідчить про відсутність у обвинуваченого фінансової можливості акумулювати таку суму і відповідно її непомірність, суд вважає можливим зменшити цей розмір до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 266240,00грн., що відповідає мінімальному порогу, встановленому законодавцем для особливо тяжкого злочину.

Крім того, на переконання суду, зменшення застави до 80 прожиткових мінімумів не призведене до нівелювання наявних ризиків, перешкоджання яким в разі внесення застави буде забезпечено покладанням на обвинуваченого додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі вищевикладеного, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити повністю, зменшивши розмір застави як альтернативного запобіжного заходу та поклавши на обвинуваченого у разі внесення застави процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.2,176-178,182,183,194,199,331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 2-х місяців, тобто до 09.01.2027 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу застави, зменшивши її розмір до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 266240,00грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок), яка може бути внесена обвинуваченим чи іншою фізичною/юридичною особою на депозитний рахунок суду (рахунок UA928201720355289002015001205 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700).

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати до суду за першим викликом до суду; 2) не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватись від спілкування з потерпілим і свідками у цій справі поза межами судових засідань; 5) носити електронний засіб контролю, строком на два місяці з момент звільнення з-під варти.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 11.11.2026 о 08.30год.

Суддя ОСОБА_1

10.11.2026