Рішення № 141375869, 05.11.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/878/26

Провадження № 2/535/586/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/878/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» Ольга Сахарова подала до Котелевського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» позовну заяву ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №664753550 від 30.01.2020 в розмірі 28106,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованості за відсотками 18106,00 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 21.08.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі №535/878/26 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 98-99).

21.09.2026 представник відповідача адвокат Сідько Світлана Іванівна, яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1427704 від 10.09.2026, через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що заявлена сума позивачем до стягнення відсотків за користування кредитними коштами без надання належних та допустимих доказів щодо пролонгації даного договору, є неправомірною, а тому не підлягає задоволенню. Вважає нарахування відсотків за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» безпідставним, оскільки від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги щодо погашення заборгованості, тобто зобов`язання перед Клієнтом, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»», а не Фактор ТОВ «Таліон Плюс». Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить відмовити (а.с. 123-134).

Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарова О.І. через систему «Електронний суд» 22.09.2026 подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу (а.с. 135-146).

Представник відповідача адвокат Сідько С.І. через систему «Електронний суд» 24.09.2026 подала до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с. 147-152).

25.09.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення (а.с. 153-160).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 164-165).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с.85-86), про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Представник відповідача адвокат Сідько С.І. у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 166). 04.11.2026 подала через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника (а.с. 169).

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 30.01.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі позичальник) уклали кредитний договір №664753550 в електронному вигляді з використанням електронного підпису (далі кредитний договір) (а.с. 10-11), відповідно до якого п. 1.1 Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору; п. 1.2. кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. Позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору. Розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору) (п. 1.6., п. 1.7. договору).

Строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору та інших нарахувань передбачених договором.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (пп. 4.2., 4.3. кредитного договору).

Згідно з довідкою №664753550 від 26.05.2026, 30.01.2020 ТОВ «Манівео» перерахувало грошові кошти в сумі 10000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 №5168-74XX-XXXX-8538 (а.с. 13).

На виконання ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 21.08.2026 про витребування доказів, від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надійшла відповідь з якої вбачається, що дійсно на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 30.01.2020 було зараховано кошти у розмірі 10000,00 грн, що також підтверджує факт користування відповідачем коштами отриманими від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 114-116).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі№ 234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 4.7. кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, складеного ТОВ «Манівео» розрахунку, заборгованість станом на 11.06.2020 становить 27086,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 10000,00 грн; заборгованості по процентах 17086,00 грн. Відповідач здійснив погашення заборгованості 28.02.2020 на суму 29,00 грн, 02.04.2020 на суму 300,00 грн, 09.04.2020 на суму 15,00 грн та 24.04.2020 на суму 110,00 грн (а.с. 17-18).

Позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги до боржників щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, надано договір факторингу №28/1118-01 укладеного 28.11.2018 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс», за умовами якого ТОВ «Манівео» відступає ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 20-26).

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео» 31.12.2020 уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, п. 4.1. наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує; п. 8.2. строк дії договору закінчується 31.12.2021 (а.с. 29-33).

Додатковими угодами №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, та №32 від 31.12.2023 продовжено строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 34, 35).

На підтвердження переходу права грошової вимоги позивач надав Реєстр прав вимоги №82 від 11.06.2020, в якому під номером 2099 зазначений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №664753550 від 30.01.2020 на загальну суму 27086,00 грн. У пунктах 2, 3 цього реєстру, сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог складає 7407170,79 грн, яка підлягає сплаті у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця. Кожний платіж повинен бути не менше 25% від суми фінансування (а.с. 27-28).

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, складеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість станом на 28.10.2021 становить 28106,00 грн, яка нараховувалася ТОВ «Таліон плюс» до 17.06.2020 та складається з: заборгованості за кредитом 10000,00 грн; заборгованості по несплаченим відсоткам 18106,00 грн (а.с. 19).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 (а.с. 45-49).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №7 від 28.10.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28106,00 грн. У пунктах 2, 3 цього реєстру, сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог складає 5320276,67 грн, яка підлягає сплаті фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами цього реєстру прав вимог (а.с. 50-51).

05.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали договір факторингу №05/06/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №05/06/25-Е від 05.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28106,00 грн (а.с. 36-44).

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов`язанні кредитний договір не містить.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Також суд вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором №664753550 від 30.01.2020 відбулося за договорами факторингу, які є чинними, ніким не оскаржені, визнані недійсними не були, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору, відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 15.06.2026 становить на загальну суму 28106,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками 18106,00 грн (а.с. 16).

Щодо нарахування відсотків за користування позикою, суд зазначає, що відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Згідно з п. 1.3. на період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмір 0.01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.4. договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов?язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Згідно з п. 1.5. базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, строк дії договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору та інших нарахувань передбачених Договором.

З розрахунків заборгованості, наданого ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що відсотки у розмірі 17086,00 грн були розраховані за період з 30 січня 2020 року по 11 червня 2020 року (а.с. 17-18), також додані відсотки за період з 12 червня 2020 року по 17 червня 2020 року у розмірі 1020,00 грн (а.с. 19).

При цьому пролонгація строку кредитування не здійснювалась, додаткової угоди щодо продовження строку кредитування до матеріалів справи не надано.

Таким чином, строк виконання зобов`язання по кредитному договору у повному обсязі настав 29.02.2020.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.10.2018, справа № 202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 справа №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, умовами кредитного договору чітко розмежовано проценти за користування кредитом протягом строку кредитування та проценти, що нараховуються після його закінчення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином заявлені позивачем вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитом за період після закінчення встановленого договором строку кредитування суперечать умовам п. 4.3. кредитного договору, та не відповідають погодженому сторонами порядку нарахування процентів.

Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 01.03.2020 по 17.06.2020 року) необхідно відмовити.

Враховуючи вище викладене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 9 576,00 грн, що складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10000,00 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 30,00 грн, за вирахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі 454,00 грн (10000,00 грн +30,00 грн 454,00 грн = 9576,00 грн).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження виконання у повному обсязі взятих на себе за кредитним договором зобов`язань відповідач не надав.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково у розмірі 9576,00 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З приводу вирішення питання про стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача додав договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 з Додатком №1, де п. 3.6. договору передбачено, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта (а.с. 71-72); додаткову угоду №25771131346 від 19.06.2026 (а.с. 73); акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026, згідно з яким вартість послуг становить 7000,00 грн, а саме: складання позовної заяви становить 5000,00 грн, кількість годин 2; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 1000,00 грн, кількість годин - 2; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника становить 500,00 грн, кількість годин 1; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника становить 500,00 грн, кількість годин 1 (а.с. 74).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №922/445/19).

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу або є суттєво зменшити її розмір витрат, в якому зазначено, що розмір 7000,00 грн на правову допомогу не відповідає критеріям розумності та часу витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, з огляду на те що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно- правових актів, позов не потребує великих зусиль для його зібрання (а.с. 126).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого адвокатом часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності, справедливості, реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, не є необхідними і виправданими витратами позивача та не є справедливим по відношенню до іншої сторони.

Враховуючи характер виконаної адвокатським бюро «Тимошенко і партнери» роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським об`єднанням роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 були задоволені судом частково на 34,07% з розрахунку: 9576,00 грн (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 28106,00 грн (сума заявлених позовних вимог) = 34,07% (відсоток задоволених позовних вимог), суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 022,10 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн (а.с. 7), а тому сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 907,08 грн з розрахунку: 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору) х 34,07% (відсоток задоволених позовних вимог) та витрати на правову допомогу у розмірі 1 022,10 грн, а всього 1 929,18 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 264, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором №664753550 від 30.01.2020 на загальну суму 9576,00 грн (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість грн 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 1 929,18 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять грн 18 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, 02094, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 09.11.2026.

Суддя А.В. Шолудько