Ухвала суду № 141368588, 10.11.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/9103/24

провадження № 2/361/5150/24

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Чуняк В.О.,

представника позивача Цурки Н.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» - Головченко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛКФІН» про заміну позивача правонаступником та передачу справи за підсудністю,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до АТ «РВС БАНК», треті особи: ТОВ «ФК «ПАРІС», ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», про визнання відсутнім права іпотекодержателя та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

18 вересня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, посилаючись на відчуження майнових прав на користь ТОВ «ТОЛКФІН» та зміну обставин, які, на його думку, впливають на подальший розгляд справи.

28 жовтня 2026 року до суду надійшла заява ТОВ «ТОЛКФІН», у якій товариство просить замінити первісного позивача ОСОБА_2 його правонаступником - ТОВ «ТОЛКФІН», а також передати справу до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/11294/23 про банкрутство ТОВ «Фінансова компанія «Толкфін».

На обґрунтування заяви зазначено, що 17 вересня 2026 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ТОЛКФІН» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого до товариства перейшли майнові права, що виникли або можуть виникнути в майбутньому щодо спірних земельних ділянок, зокрема права вимагати визнання та відновлення права власності, витребування відповідних земельних ділянок, а також пов`язані з ними права та вимоги.

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила про відкликання раніше поданого клопотання про закриття провадження у справі, просила його не розглядати, водночас підтримала заяву ТОВ «ТОЛКФІН» щодо заміни позивача його правонаступником та передачі справи до господарського суду. Додатково зазначила, що положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають розгляд відповідного майнового спору господарським судом у межах справи про банкрутство.

Представник АТ «РВС БАНК» - Гутника А.Ж. будучи присутнім в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення заяви про процесуальне правонаступництво та передачу справи заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, які він направив до суду. Зазначив, що спірні земельні ділянки зареєстровані на праві власності за АТ «РВС БАНК», а тому ОСОБА_2 не мав права розпоряджатися ними шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав. На думку представника відповідача, оскільки право власності на земельні ділянки за позивачем не зареєстровано, відповідні майнові права у нього не виникли, а відтак відсутні підстави для заміни позивача його правонаступником. Також представник відповідача заперечував проти передачі справи до господарського суду, посилаючись на положення ЦПК України щодо збереження підсудності справи судом, який відкрив провадження, та на те, що ТОВ «ТОЛКФІН» вже звернулося до господарського суду з тотожним позовом. Щодо клопотання про закриття провадження по справі підтримав та просив задовольнити.

Представник третьої особи ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» вирішення заяв та клопотань залишив на розсуд суду.

Представник третьої особи ТОВ «ФК «ПАРІС» в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши подані документи та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що у судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 повідомила про відкликання поданої ним заяви про закриття провадження у справі та просила її залишити без розгляду, суд враховує, що клопотання про закриття провадження є процесуальною заявою учасника справи, а тому особа яка його подала, вправі змінити свою процесуальну позицію.

З огляду на волевиявлення заявника, викладене його представником у судовому засіданні, суд приймає відкликання відповідного клопотання та не вирішує його по суті.

Щодо заяви про процесуальне правонаступництво

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та передбачає перехід до іншої особи матеріальних прав та обов`язків у спірних правовідносинах. Отже, для вирішення питання про заміну сторони суд має встановити не лише факт укладення відповідного договору, а й те, чи передбачає він перехід до заявника саме тих матеріальних прав, з приводу яких виник спір.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 квітня 2021 року у справі №910/11702/18, відповідно до якого процесуальне правонаступництво безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між особами, а для його встановлення необхідно дослідити первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід відповідних прав до правонаступника.

Водночас відповідно до частин другої та третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права, а предметом такого договору може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається зі змісту договору купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2026 року, його предметом визначено не лише абстрактне право на ведення судового процесу, а майнові права, пов`язані з конкретними земельними ділянками, які є предметом спору у цій справі, зокрема права вимагати визнання та відновлення права власності на них, а також їх витребування.

Таким чином, за змістом зазначеного правочину сторони визначили предметом передачі майнові права, безпосередньо пов`язані зі спірними матеріальними правовідносинами, з яких виникли позовні вимоги ОСОБА_2 у цій справі.

Суд враховує, що предметом розгляду цієї справи є, зокрема, вимоги про визнання відсутнім права іпотекодержателя та витребування земельних ділянок, які, за твердженням позивача, були набуті ним на підставі відповідних правовстановлюючих документів, однак надалі зареєстровані за АТ «РВС БАНК».

Заперечення представника відповідача щодо відсутності у ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки, з огляду на державну реєстрацію такого права за АТ «РВС БАНК», стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог та правомірності набуття відповідачем права на спірне майно.

Вирішення цих питань потребує дослідження підстав набуття прав на земельні ділянки, правової природи укладених правочинів, обсягу прав, які виникли у сторін, та оцінки відповідних доказів у межах розгляду спору по суті.

На цій стадії суд не вирішує питання про належність права власності на спірні земельні ділянки, не надає остаточної оцінки законності державної реєстрації права власності за АТ «РВС БАНК» та не встановлює обґрунтованості позовних вимог. Такі питання становлять предмет судового розгляду по суті.

Сам по собі факт державної реєстрації права власності за відповідачем не може бути використаний на цій стадії як достатня підстава для вирішення спору про належність спірного матеріального права та відмови у процесуальному правонаступництві без оцінки змісту договору, яким заявник обґрунтовує перехід відповідних майнових прав.

При цьому суд бере до уваги, що правонаступник не може набути більше прав, ніж мав його попередник, а тому заміна позивача не означає визнання за ТОВ «ТОЛКФІН» права власності на спірні земельні ділянки чи підтвердження обґрунтованості позову. Правонаступник вступає у процес у тому матеріально-правовому становищі, яке мав його попередник, із збереженням усіх заперечень відповідача щодо суті спору.

Отже, досліджений судом договір від 17 вересня 2026 року у взаємозв`язку з предметом заявлених позовних вимог підтверджує перехід до ТОВ «ТОЛКФІН» матеріальних майнових прав, щодо яких виник спір, що є підставою для процесуального правонаступництва відповідно до статті 55 ЦПК України.

Зміст частини першої статті 55 ЦПК України передбачає залучення правонаступника сторони у разі встановлення переходу до нього відповідних матеріальних прав. Тому особа, яка обґрунтовує своє звернення набуттям таких прав, вправі ініціювати перед судом вирішення питання про процесуальне правонаступництво.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни позивача ОСОБА_2 його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛКФІН».

Щодо передачі справи до Господарського суду міста Києва

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно п.8 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати.

Як убачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року у справі №910/11294/23, судом відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толкфін» (код ЄДРПОУ 41806789), визнано грошові вимоги кредитора та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на час розгляду заяви провадження у справі №910/11294/23 продовжує перебувати у провадженні Господарського суду міста Києва, а справа розглядається на стадії процедури розпорядження майном.

Суд також враховує, що найменування боржника у справі про банкрутство ТОВ «Фінансова компанія «Толкфін» та найменування заявника ТОВ «Толкфін» стосуються однієї юридичної особи, що підтверджується тотожністю коду ЄДРПОУ 41806789.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Зміст наведених положень свідчить, що законодавець установив спеціальний порядок розгляду майнових спорів за участю боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зосередивши їх розгляд у господарському суді, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому закон не обмежує застосування такого порядку лише випадками, коли боржник виступає відповідачем у майновому спорі. Визначальним є те, що боржник є стороною відповідного спору.

У цій справі після встановлення процесуального правонаступництва позивачем є ТОВ «ТОЛКФІН», яке є боржником у справі №910/11294/23 про банкрутство.

Предметом спору є вимоги про визнання відсутнім права іпотекодержателя та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Такі вимоги мають майновий характер та безпосередньо стосуються прав на нерухоме майно, а отже належать до майнових спорів у розумінні статті 7 КУзПБ.

Частиною третьою статті 7 КУзПБ передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство, за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, наведена норма прямо передбачає можливість та необхідність передачі матеріалів справи незалежно від того, чи було відкрито провадження у позовній справі до або після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Загальні правила цивільного процесуального законодавства щодо передачі справи не можуть тлумачитися як такі, що усувають дію спеціального припису частини третьої статті 7 КУзПБ. Зазначена норма прямо врегульовує питання передачі матеріалів справи до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та охоплює також провадження, відкриті до порушення справи про банкрутство.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №905/1818/19, відповідно до якого розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, має відбуватися саме господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

У постанові від 23 вересня 2021 року у справі №904/4455/19 Верховний Суд також наголосив на імперативному характері частини третьої статті 7 КУзПБ та необхідності реалізації передбаченого нею обов`язку щодо передачі матеріалів справи до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Суд бере до уваги й пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, відповідно до якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється за його положеннями незалежно від дати відкриття провадження, за винятком справ, які на день введення Кодексу в дію перебували на стадії санації. Оскільки провадження у справі №910/11294/23 відкрито 18 жовтня 2023 року, тобто після введення КУзПБ у дію, зазначений виняток до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідні висновки щодо дії пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16 та від 30 листопада 2021 року у справі №910/21182/15 (910/16832/19).

Щодо посилань відповідача на те, що ТОВ «ТОЛКФІН» звернувся до господарського суду з тотожним позовом, суд зазначає таке.

Залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України можливе за умови встановлення факту наявності в провадженні цього чи іншого суду справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Водночас представником відповідача не надано суду копії відповідної позовної заяви, ухвали про відкриття провадження або інших документів, які б дозволяли встановити факт відкриття іншого провадження та перевірити тотожність спорів за всіма трьома критеріями.

Тому саме по собі посилання відповідача на існування іншої справи не є достатньою підставою для висновку про наявність передбачених пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України умов.

Крім того, питання про можливу тотожність іншого позову не усуває встановленого частиною третьою статті 7 КУзПБ обов`язку передати матеріали цієї справи до господарського суду, якщо встановлено, що стороною майнового спору є боржник у справі про банкрутство.

Суд також враховує, що передача справи до належного суду, а не закриття провадження з подальшим зверненням особи до іншого суду, відповідає завданню цивільного судочинства щодо забезпечення ефективного судового захисту та доступу до правосуддя.

Закриття провадження у справі без передбачених законом підстав створило б для заявника необхідність повторного звернення до суду, повторного вирішення питання про прийняття позову та могло б спричинити невиправдані процесуальні перешкоди для розгляду спору. Натомість законодавець у частині третій статті 7 КУзПБ прямо передбачив механізм передачі матеріалів справи до господарського суду, що забезпечує продовження судового розгляду з дотриманням спеціальних правил юрисдикції.

Висновки суду щодо застосування норм процесуального права узгоджуються з вимогами частини четвертої статті 263 ЦПК України, відповідно до якої при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд виходить із того, що передача матеріалів справи до господарського суду не є вирішенням спору по суті.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява ТОВ «ТОЛКФІН» про заміну позивача його правонаступником та передачу справи до Господарського суду міста Києва підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 55, 182, 183, 258-261, 263, 353 ЦПК України, статтею 7 та пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛКФІН» про процесуальне правонаступництво та передачу справи задовольнити.

Замінити позивача ОСОБА_2 його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛКФІН» (код ЄДРПОУ 41806789).

Цивільну справу №361/9103/24 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «РВС БАНК», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про визнання відсутнім права іпотекодержателя та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння передати до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/11294/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толкфін».

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.11.2026 року.

Суддя Н.В. Ведмідь