Рішення № 141357302, 03.11.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 207/257/26

провадження № 2/208/3712/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянуши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 207/257/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Південного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості..

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 20.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2805168.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника.

Згідно умов кредитного договору, сума кредиту 15000 грн, строк кредиту 360 днів.

26.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26032021.

23.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитними коштами згідно розрахунку заборгованості складає 48900 грн, з яких: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 33900 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2805168 від 20.08.2020 року у розмірі 48900 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн.

Ухвалою судді Південного районного суду міста Кам`янського від 02.02.2026 року, цивільну справу № 207/257/26 передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Кам`янського.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із відповіддю № 2463820 від 16.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.03.2026 року відкрито провадження у справі № 207/257/26 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

22.04.2026 року від відповідача надійшло клопотання про надання копії позовної заяви, також відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів укладення кредитного договору, пропущено строк позовної давності та позивачем не доведено правомірність переходу права вимоги.

29.04.2026 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у ТОВ «ФК «ЄАЗПБ».

29.04.2026 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк».

04.05.2026 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення у яких просить у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності відмовити. Позов задовольнити повністю. Посилається на те, що договір укладено в електронному вигляді за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора. Кредитний договір містись анкетні дані відповідача, зокрема серію та номер паспорта. На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем надано довідку ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ». Щодо заяви про застосування строку позовної давності зазначив, що на момент початку перебігу строку позовної давності у цій справі вже були чинними норми які зупиняли перебіг строку на час карантину та у зв`язку з воєнним станом.

05.05.2026 року від відповідача систему "Електронний суд" надійшли заперечення на пояснення позивача щодо застосування строку позовної давності у яких останній зазначив, що строк позовної давності почався 19.09.2020 року, однак позивачем не надано доказів яким чином карантин та воєнний стан перешкоджав йому звернутись до суду. Враховуючи викладене просив суд відмовити у позові та застосувати строк позовної давності.

11.05.2026 року від відповідача надійшли заперечення в яких відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів переходу права вимоги, не надано також доказів видачі кредитних коштів, також вважає недоведеним укладення договору, оскільки не надано технічних доказів отримання коштів, підтвердження належної ідентифікації, та що саме відповідач здійснював дії щодо укладення договору.

11.05.2026 року відповідачем надано заперечення на клопотання про витребування доказів.

13.05.2026 року позивачем надано письмові пояснення в якій просить відмовити у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

14.05.2026 року позивачем надано письмові заперечення на заперечення відповідача щодо клопотання про витребування доказів.

18.05.2026 року позивачем надано письмові пояснення.

10.06.2026 року ухвалою клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" повний договір факторингу з додатками, у тому числі докази оплати за договором №26032021 укладеного 26.03.2021 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорамидо позичальників, в тому числі за договором №2805168.

10.06.2026 року ухвалою клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" докази.

29.06.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів на виконання ухвали надано докази.

24.07.2026 року від АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали надано докази.

06.10.2026 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляд справи повідомлені належним чином.

03.11.2026 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

03.10.2026 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 20.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2805168, відповідно до якого узгоджено наступні умови: сума кредиту 15000 грн, строк кредиту 30 дні, стандартна процентна ставка 1,9 % в день, знижена процентна ставка 1,62% в день.

Договір підписано електронним підписом М467293.

Також 20.08.2024 року відповідачем підписано графік платежів, та паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені ті ж самі істотні умови договору.

Відповідно до довідки ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» встановлено, що успішно перераховано 20.08.2020 року грошові кошти у розмірі 15000 грн. на картку НОМЕР_1 . Перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «Авентус Україна» від 11.11.2025 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» загальна заборгованість за договором становить 48900 грн, з яких 15000 грн тіло кредиту, 34200 грн відсотки. ТОВ «Факторинг Партнерс» нарахування заборгованості за спірним договором не здійснювало.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

До правовідносин, що склались між сторонами суд застосовує наступні норми права.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресові на пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Щодо заперечень відповідача про недоведеність укладення кредитного договору суд зазначає, що спірний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Вказаних доказів відповідачем не спростовано.

Заперечуючи обставини підписання саме відповідачем кредитного договору представником відповідача в порушення вимог ст. 81 ЦПК України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, не надано суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. В цій частині суд зауважує, що відповідачем не надано доказів звернення до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним або неукладеним, доказів звернення до правоохоронних органів із відповідними заявами на підтвердження обставин заволодіння телефоном відповідача, втрати фінансового номера телефону тощо. Також не заявлено клопотань про витребування оригіналів електронних доказів за наявності сумнівів щодо підписання договору електронним цифровим підписом.

Суд зауважує, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (Постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази також відсутність доказів на спростування вказаних обставин, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору від в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

За таких обставин суд вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, при цьому вказаний договір недійсним або неукладеним не визнавався.

Щодо набуття позивачем права вимоги за вказаними кредитними договорами суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідачем факт переходу права вимоги за кредитним договором ставиться під сумнів, тому суд вважає за необхідне зазначити таке.

26.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26032021.

Відповідно до п. 2.1 договору перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами акта приймання передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

На виконання вимог ухвали про витребування доказів Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» надано повний текст договору факторингу.

26.03.2021 року між сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 26032021.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору факторингу №26032021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за спірним кредитним договором, загальна заборгованість складає 48900 грн

На підтвердження оплати за договором на виконання ухвали про витребування доказів надано платіжне доручення № 16990.

23.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24

Пунктом 5.2 перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги за Портфелем Заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (3 одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги. Підписані Сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього Договору.20.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду до договору факторингу № 23/05/24.

23.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» підписано акт приймання-передачі реєстру заборгованості в електронному вигляді за Договором факторингу № 23/05/24.

23.05.2024 згідно реєстру заборгованості № 1 до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, загальний розмір заборгованості 48900 грн.

На підтвердження оплати надано платіжну інструкцію № 422780413

Враховуючи надані позивачем докази, суд вважає що позивачем доведено право набуття права вимоги за договором № 2805168.

Слід також наголосити, що укладені договір, договір факторингу в судовому порядку недійсними не визнані, а в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Щодо доводів про не доведення факту отримання відповідачем кредитних коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей, наданих АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_2 , по вказаному рахунку було зарахування на суму 15000 грн 20.08.2020 року.

На підтвердження чого надано виписку по рахунку якою підтверджується факт зарахування на картку відповідача, на яку також міститься посилання і в спірному кредитному договорі зараховано 20.08.2020 року 15000 грн.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до положень нормативно-правових актів Національного банку України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на усталену судову практику Верховного Суду (зокрема, постанови від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц), виписки за картковими рахунками є належними первинними доказами, що підтверджують рух коштів та наявність заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15000 грн. Оскільки вказані обставини відповідачем не спростовані, а доказів добровільного погашення заборгованості суду не надано, позовні вимоги про стягнення основної суми боргу у розмірі 15000 грн підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків.

Суд зауважує, що згідно з розрахунком заборгованості відповідачу за користування кредитом щоденно нараховувались відсотки за користування кредитом у розмірі 285 грн за період з 20.08.2020 року по 18.12..2020 року.

Відповідачем погоджено розмір відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитом та строк кредитування, який згідно з п. 1.4 договору становить 30 днів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

В п. 1.4 Договору зазначено, що строк кредиту 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

У пункті 4.5 договору зазначено, що у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Отже, за умовами Договору сторони погодили, що споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн, може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3 Договору.

Також з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач станом на час закінчення погодженого строку кредитування не здійснював платежів на погашення заборгованості.

Оскільки позивачем не надано доказів пролонгації кредитного договору відповідно до погоджених між сторонами умов договору, суд вважає, що нарахування відсотків здійснених поза межами строку кредитування визначеного п. 1.4. договору є необґрунтованим.

Враховуючи викладене не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках нарахованих за період після 18.09.2020 року.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 23550 грн: яка складається з заборгованості за тілом кредита 15000 грн; та заборгованості за відсотками у розмірі 8550 грн за період з 20.08.2020 року по 18.08.2020 року включно тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування..

Щодо заяви про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тобто, обмежується загальною позовною давністю тривалістю три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 (провадження №61-6640 св 21).

За таких обставин, суд зазначає, що перебіг строку позовної давності у рамках даної справи щодо стягнення, не закінчився оскільки Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, востаннє дію карантину через COVID-19 було продовжено до 30 червня 2023 року постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383. Тобто, з 1 липня 2023 року дію карантину через COVID-19 зупинено.

Проте, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України з 24 лютого по теперішній час.

Відповідачем доказів сплати заборгованості та переривання строку позовної давності не надано.

Враховуючи продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в 3 три роки продовжено.

Щодо доводів відповідача про ненадання доказів неможливості звернутися до суду в період дії карантину та воєнного стану, суд зазначає таке.

Позовна дальність - це строк, у межах якого особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Протягом усього часу перебігу строку позовної давності позивач не зобов`язаний доводити поважність причин невикористання свого права на позов і не повинен надавати докази неможливості звернення до суду. Оскільки позов заявлено в межах встановленого законом строку позовної давності, позивач реалізував своє право на звернення до суду правомірно, що виключає необхідність з`ясування поважності причин пропуску такого строку чи надання доказів обґрунтування несвоєчасного звернення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного висновку.

До матеріалів справи позивачем долучено копію договору про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року №02-07/2024, укладеного між ТОВ «Сучасний факторинг» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс».

Відповідно до заявки про надання юридичної допомоги №1364 від 01.12.2025 року надано наступні послуги: -надання усної консультації з вивченням документів 4000 грн., -складання позовної заяви 12000 грн., всього 16000 грн

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, часткове задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (48,16 %), в розмірі 1282,21 грн, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за Кредитним договором № 2805168 від 20.08.2020 року в розмірі 23550 (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) гривні 21 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ42640371.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Гречана