Рішення № 141354986, 09.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа № 160/33136/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Малюк І.В. від 20.08.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП № 81782113;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.08.2026 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 81782113;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.08.2026 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 81782113;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.08.2026 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у межах 37 869 грн., винесену у виконавчому провадженні ВП № 81782113;

- зобов`язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі повернути виконавчий документ - постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1810/2 від 28.03.2026 - стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та відкрив виконавче провадження за виконавчими документами, строк пред`явлення до виконання яких закінчився. Таким чином, відповідач відкрив виконавче провадження за виконавчим документом, який вже не міг бути пред`явлений до виконання. Доказів продовження чи поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання матеріали виконавчого провадження не містять. Відкриття виконавчого провадження та винесення похідних постанов про стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат і арешт коштів є протиправними. Наведені підстави, на думку позивача, є підставою для скасування спірних постанов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2026 відкрито провадження в адміністративний справі №160/33136/26 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (у письмовому провадженні) з 05.11.2026 року, відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою витребувано у Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 81782113, а також відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву.

Відповідач станом на 09.11.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято постанову № 1810/2 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17000, 00 грн.

У резолютивній частині постанови зазначено, що вона може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 КУпАП у вищому органі або до відповідного суду протягом 10 днів з дня її винесення та відповідно до ст. 291 КУпАП набирає законної сили після закінчення цього строку 07.04.2026; постанова може бути пред`явлена до примусового виконання відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред`явлення до виконання 07.07.2026. Штраф повинен бути внесений за вказаними реквізитами у 15-денний строк з дня вручення даної постанови, документ, що підтверджує його сплату або його копія не пізніше 3-х робочих днів після закінчення 15-денного строку, надсилається правопорушником до органу, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, штраф визначений постановою про накладення адміністративного стягнення буде стягнуто у подвійному розмірі 34000,00 грн.

Постанова начальником Амур-Нижньодніпровського районного у м. ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2026 № 1810/2 не оскаржена ОСОБА_1 і набрала чинності.

Доказів добровільної сплати суми штрафу позивачем не надано.

Листом від 12.08.2026 № 7849 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про прийняття до примусового виконання у порядку статті 308 КУпАП постанову начальника начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1810/2 від 29.03.2026 про стягнення штрафу з громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

20.08.2026 старшим державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Малюк І.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 81782113 з примусового виконання постанови № 1810/2, виданої 28.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 про стягнення штрафу у розмірі 34000,00 грн з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Також 20.08.2026 старшим державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Малюк І.В. прийнято постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі у ВП № 81782113, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 81782113, про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37869,00 грн.

07.09.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу.

Листом Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.09.2026 № 141346 у задоволенні заяви відмовлено з посиланням на п. 10-2 розділу XIII Закону України Про виконавче провадження.

Позивач вважає спірні постанови відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404 VIII "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Постанова від 28.03.2026 № 1810/2 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, не оскаржена ОСОБА_1 у 10-денний строк відповідно до статей 287-289 КУпАП і набрала законної сили 09.04.2026 у відповідності до вимог статті 291 КУпАП.

Дійсно, у цій постанові зазначено, що вона може бути пред`явлена до примусового виконання відповідно до статті 12 Закону України Про виконавче провадження до 07.07.2026.

Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який на підставі наступних указів Президента України продовжувався та триває досі.

Відповідно до абзацу 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII, доповненого Законом України від 15.03.2022 № 2129-ІХ Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у статті 303 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Водночас та сама норма прямо допускає встановлення іншими законами більш тривалих строків для окремих категорій справ, а частина перша статті 300 цього Кодексу у питаннях порядку виконання постанов відсилає до інших законів України.

Таким спеціальним законом є Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

Як зазначено вище, частина перша статті 12 цього Закону також передбачає тримісячний строк, у межах якого постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до примусового виконання.

Таким чином, норми як КУпАП, так і Закону № 1404-VIII встановлюють однаковий строк.

Однак у період дії воєнного стану було встановлено особливості примусового виконання рішень.

Пунктом 10-2 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки КУпАП у питаннях строків виконання відсилає до положень зазначеного Закону, норма пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII є пріоритетною, а тому підлягає застосуванню і до строків виконання постанов про адміністративні стягнення.

Відповідно, перебіг тримісячного строку, у межах якого постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до примусового виконання, у спірний період був перерваний.

Таким чином, доводи позивача, що виконавче провадження відкрито поза межами строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, є помилковим, оскільки зроблений без урахування спеціального правила пункту 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Малюк І.В. від 20.08.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП № 81782113 задоволенню не підлягають.

Зазначені висновки в повній мірі узгоджуються з правовими позиціями, сформованими Верховним Судом у постанові від 09.06.2026 у справі №496/2814/25, на яку посилається третя особа, а також у постановах від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22, від 07.04.2023 у справі № 910/5925/15-г, від 03.04.2025 № 712/8159/15-ц, від 05.02.2025 у справі № 1616/803/2012.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанов від 20 серпня 2026 року про стягнення виконавчого збору, про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, винесених у виконавчому провадженні ВП № 81782113, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до приписів частин першої, другої та четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно із ч. 1 ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача;3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1404-VIII Арешт накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів/електронних грошей) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно (кошти/електронні гроші) боржника або окремі речі.

Таким чином, постанови від 20 серпня 2026 року про стягнення виконавчого збору, про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, винесених у виконавчому провадженні ВП № 81782113, державним виконавцем прийнято одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог статтей 27, 42, 56 Закону № 1404-VIII.

З огляду на наведене, судом не встановлено протиправних дій державного виконавця при прийнятті оскаржуваних постанов від 20.08.2026, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням наведеного, судом не було встановлено протиправність прийняття спірних постанов від 20.08.2026 року у ВП № 81782113, а отже відсутні підстави для їх скасування.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача щодо протиправності спірної постанови, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі на користь позивача стягненню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49051, м.Дніпро, пр-т Слобожанський, буд. 42, код ЄДРПОУ 34984493) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя Н.Є. Сліпець