Рішення № 141354982, 30.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа № 160/4237/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Волосюку І.С.

за участю:

представника позивача - Недвиги К.О.

представника відповідача - Делятинської К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати складені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення, а саме:

1. від 18.11.2025 року № 0627232407 форми "Р" за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11011001) на суму 5 349,41 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 4 981,50 грн та штрафна санкція в сумі 367,91 грн);

2. від 18.11.2025 року № 0627302407 форми "С" про застосування штрафних санкцій у розмірі 72 000 грн (адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів);

3. від 18.11.2025 року № 0627292407 форми "ПН" за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 23 221 грн (відсутність складення/реєстрації податкової накладної);

4. від 18.11.2025 року № 0627282407 форми "Р" за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 186 821,25 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 149 457 грн та штрафна санкція в сумі 37 364,25 грн);

5. від 18.11.2025 року № 0627212407 форми "Р" за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 64 192,87 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 59 777,99 грн та штрафна санкція в сумі 4 414,88 грн);

6. від 18.11.2025 року № 0627202407 форми "ПС" за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму штрафної санкції в сумі 1 020 грн;

7. від 18.11.2025 року № 0627182407 форми "ПС" за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції на суму штрафної санкції в сумі 1 020 грн;

8. вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 року № 0627252407 щодо сплати недоїмки за платежем єдиний внесок в сумі 168 313,14 грн;

9. рішення від 18.11.2025 року № 0627272407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26 530,01 грн, яке було складено на підставі акту від 01.10.2025 року №4189/04-36-24-07/ НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивачем засобами поштового зв`язку 07.10.2025 р. отримано акт від 01.10.2025 року № 4189/04-36-24-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024». Не погодившись з висновками вищезазначеного акту, ФОП ОСОБА_1 направив до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення від 21.10.2025 №21/10-1 (вх. ГУ ДПС від 24.10.2025 №122885/6). Згідно із наданими запереченнями до відповідача ФОП ОСОБА_1 не погодився з встановленими порушеннями в акті перевірки, спростував висновки акта перевірки стосовно нарахування податкових зобов`язань, які, на його думку, є неправомірними та такими, які не відповідають діючому законодавству. До заперечення додатково надав пояснення щодо наявності залишків ТМЦ (зокрема, тютюнових виробів в асортименті) станом на 31.12.2024, які складають 1 347 549,81 грн, в тому числі: за ставкою ПДВ 20% 533 280,59 грн, ПДВ - 106 656,12 грн; за ставкою ПДВ 0% - 814 269,22 грн. Відповіддю на заперечення, яку було отримано платником податків 17.11.2025 року через електронний кабінет платника податків, висновки акту перевірки залишено без змін. 28.11.2025 р. позивачем було отримано вищезазначені податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу, складені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Внаслідок зазначеного, позивач вживав заходи досудового врегулювання спору оскаржував рішення в адміністративному порядку відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України у вигляді направлення скарги до ДПС України від 06.12.2025 №06/12-01 (вх. ДПС № 6674/С/6 від 08.12.2025) щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, прийнятих за результатами акту перевірки від 01.10.2025 року №4189/04-36-24-07/ НОМЕР_1 . Відповідно до рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 2673/6/99-00-06-01-02-06 від 03.02.2026 р., скаргу позивача залишено без задоволення. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 13.03.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з метою пред`явлення направлень від 06.11.2025 №11042, №11043 на проведення позапланової перевірки, вручення копії наказу від 06.11.2025 №6816-п та вручення запиту від 07.11.2025 №1 «Про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, які розміщені у місцях зберігання та місцях продажу», за податковою адресою платника податків: АДРЕСА_1 перевіряючими здійснено вихід. 07.11.2025 о 10 год. 30 хв., за результатами виходу за податковою адресою встановлена відсутність ФОП ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки за телефонним номером НОМЕР_2 , який зазначено в інформаційних базах ДПС платник не відповідав, про що складено акт від 07.11.2025 № 3018/04-36-24-07/ НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю фізичної особи-підприємця за адресою реєстрації», який направлено за податковою адресою, у порядку визначеному ст.42 ПК України. 10.11.2025 о 9 год. 00 хв., за результатами виходу за податковою адресою встановлена відсутність ФОП ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки за телефонним номером НОМЕР_2 , платник не відповідав, про що складено акт від 10.11.2025 №3039/04-36-24-07/ НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю фізичної особи-підприємця за адресою реєстрації», який направлено за податковою адресою, у порядку визначеному ст.42 ПК України. 11.11.2025 о 12 год. 00 хв., за результатами виходу за податковою адресою встановлена відсутність ФОП ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки за телефонним номером НОМЕР_2 , платник не відповідав, про що складено акт від 11.11.2025 №3054/04-36-24-07/ НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю фізичної особи-підприємця за адресою реєстрації», який направлено за податковою адресою, у порядку визначеному ст.42 ПК України. 12.11.2025 о 10 год. 00 хв., за результатами виходу за податковою адресою встановлена відсутність ФОП ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки за телефонним номером НОМЕР_2 , платник не відповідав, про що складено акт від 12.11.2025 №3064/04-36-24-07/ НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю фізичної особи-підприємця за адресою реєстрації», який направлено за податковою адресою, у порядку визначеному ст.42 ПК України. 13.11.2025 о 12 год. 00 хв., за результатами виходу також складено акт від 13.11.2025 №3076/04-36-24-07/ НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю фізичної особи-підприємця за адресою реєстрації», який направлено за податковою адресою, у порядку визначеному ст.42 ПК України.

Зазначені факти унеможливили проведення документальної позапланової виїзної перевірки у визначені терміни, яка призначена наказом ГУ ДПС від 06.11.2025 №6816-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ». Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 18.11.2025 року №0627232407, № 0627302407, № 0627292407, № 0627282407, № 0627212407, №0627202407, № 0627182407, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 року №0627252407 щодо сплати недоїмки за платежем єдиний внесок в сумі 168 313,14 грн, рішення від 18.11.2025 року № 0627272407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26 530,01 грн, які було складені на підставі акту від 01.10.2025 року № 4189/04-36-24-07/ НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024", прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області є цілком законними, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

13.03.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол №167 від 24.11.2025 року, відповідно до якого, фізична-особа підприємець ОСОБА_1 за результатами планової виїзної перевірки (акт перевірки №4189/04-36-24-07/ НОМЕР_1 від 01.10.2025 року), порушив абз."б" п.176 ч.2 ст.176, п.51.1 ст.51, п.49.18.2, п.49.18 ст.49 ПК України у результаті надання з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску (форма №1ДФ, 4ДФ) за періоди: 1 кв. 2019 - 4 кв. 2024. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.163-4 ч.1 КУпАП. Однак, постановою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.12.2025 року, суд провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за протоколом №167 від 24.11.2025 року за ст.163-4 ч.1 КУпАП закрив, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи зазначене, з огляду на надані пояснення з посиланням на фактичні докази, позивач вважає доводи відзиву такими, що не спростовують обставин, викладених у позовній заяві. Відповідно до правової позиції, сформованої у практиці Верховного Суду, при вирішенні податкових спорів підлягає застосуванню принцип презумпції правомірності рішень платника податків, обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення покладається саме на контролюючий орган, а, всі неусунуті сумніви щодо тлумачення норм законодавства та встановлення фактичних обставин справи тлумачяться на користь платника. Посилання відповідача на те, що позивач нібито не спростував висновки акту перевірки, є безпідставними.

Ухвалою від 18.03.2026 року задоволено клопотання відповідача про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження. Подальший розгляд цієї справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.03.2026 року об 11:30 год.

В підготовче засідання, призначене на 08.04.2026 року, з`явилися представники сторін. Протокольною ухвалою суду від 08.04.2026 року було проведено та закрито підготовче засідання і призначено розгляд справи по суті на 29.04.2026 року об 10-00 год.

У судовому засіданні 30.06.2026 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2026 року заперечувала проти задоволення позову, просила суд у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у виконавчому комітеті Криворізької міської ради Дніпропетровської області 06.05.1999 отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер державної реєстрації 22270170000013234, основний вид економічної діяльності 47.29 - Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

На підставі пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82, пп.69.351, п.69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями), ст.13, ст.25, п.925 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровської області від 22.08.2025 №5267-п, у зв`язку з включенням до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024.

Перевірка проводилась з 04.09.2025 по 17.09.2025.

Термін проведення перевірки подовжений згідно із наказом від 17.09.2025 № 5762-п з 18.09.2025 на п`ять робочих днів.

Копію наказу від 17.09.2025 № 5762-п отримано ФОП ОСОБА_1 17.09.2025.

За результатами планової перевірки складено акт №4189/04-36-24-07/ НОМЕР_1 , який надіслано позивачу на податкову адресу та отримано ним особисто 07.10.2025.

Документальною плановою виїзною перевіркою господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, встановлені порушення:

1. п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 ПК України в результаті чого ненадання первинних документів, а саме: книги обліку доходів та витрат за 2019 рік, відомостей нарахування та виплати заробітної плати за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, банківських виписок по розрахунковим рахункам за 2019 рік, також встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, заниження загального отриманого доходу відображеного у додатках Ф2 декларацій про доходи та майно за 2019 - 2024 роки, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності;

2. абз.«б» п.176.2 ст.176, п.51.1 ст.51, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України у результаті надання з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма №№ 4-ДФ) за І кв. 2019 -ІV кв. 2024;

3. п.177.1, 177.2, 177.10 ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 59 777,99 грн, у т.ч. за 2019 - 2 977,79 грн, за 2020 - 3 152,56 грн, за 2021 - 3 8965,91 грн, за 2022 - 4 176,40 грн, за 2023 - 5 151,72 грн та за 2024 - 5 353,61 грн;

4. пп.1.2 п.16 підр.10 р. ХХ, ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з військового збору на загальну суму 4 981,50 грн, в т.ч.: за 2019 - 248,15 грн, за 2020 - 262,71 грн, за 2021 - 3 247,16 грн, за 2022 - 348,03 грн, за 2023 - 429,31 грн та за 2024 - 446,13 грн;

5. абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 168 313,13 грн, а саме: 2019 - 3 639,49 грн, 2020 - 2 889,85 грн, 2021 - 47 624,94 грн, 2022 - 9 2264,13 грн, 2023 - 20 258,89 грн, 2024 - 1635,84 грн;

6. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 ПК України, підп.1 п.5 розділу V, п.2, 3, 4 розділу VI Порядку 21, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 149457 грн, в т.ч. по періодам: січень 2021 року 2 685 грн, лютий 2021 року 2 771 грн, березень 2021 року 3 107 грн, квітень 2021 року 3 187 грн, травень 2021 року 3 714 грн, червень 2021 року 3 571 грн, липень 2021 року 3 790 грн, 6 128 грн, жовтень 2021 року 2712 грн, листопад, серпень 2021 року - 649 грн, вересень 2021 року - 3 721 грн, грудень 2021 року - 3 457 грн, лютий 2022 року - 3 309 грн, грудень 2024 року - 106 656 грн;

7. п.201.1 ст.201, п.201.2, п.201.10 ПК України з урахуванням п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199 ПК України не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну по обсягам постачання в частині не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на тютюнові вироби, придбані з ПДВ за ставкою 20% протягом 2019 - 2022 років, відсутні в залишках ТМЦ станом на 31.12.2024 р. та не реалізовані протягом 2019 - 2024 року за грудень 2024 на загальну суму 533 280,59 грн (ПДВ 106 656 грн); на момент проведення перевірки, зведені податкові накладні з податкових зобов`язань по ПДВ, які не зареєстровані за результатами перевірки на загальну суму ПДВ 39 492 грн, в т.ч.: за січень 2021 на 2 685 грн, лютий 2021 - 2771 грн, березень 2021 - 3 107 грн, квітень 2021 - 3 187 грн, травень 2021 - 3 714 грн, червень 2021 - 3571 грн, липень 2021 - 3 790 грн, серпень 2021 - 649 грн, вересень 2021 - 6 128 грн, жовтень 2021 - 2 712 грн, листопад 2021 - 3 721 грн, грудень 2021 - 3 457 грн до перевірки не надані та в ЄРПН не зареєстровані та в частині здійснення операцій без реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме реєстрація податкових накладних ЄРПН була зупинена і платником податку протягом 365 календарних днів не вживалися заходи по її розблокуванню або їх реєстрації отримане рішення про відмову в їх реєстрації не оскаржено в адміністративному/судовому порядку, обсяг постачання яких склав 750 грн, на суму ПДВ 150 грн;

8. п.7 ст.16, п.1 ст.23 Закону № 3817 в результаті чого встановлено, що за адресами:

1. м.Кривий Ріг, Інгулецький р-н, зупинка "Піонертабір" за період з 07.12.2024 по 19.12.2024 здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на загальну суму 303,50 грн;

2. м.Кривий Ріг, Інгулецький р-н, вул.Каткова, ТЗК КІОСК за період з 03.06.2024 по 04.06.2024 здійснювалася реалізація алкогольних напоїв на загальну суму 1 598 грн;

3. м.Кривий Ріг, Інгулецький р-н, зупинка "Піонертабір" за період з 01.07.2024 по 21.07.2024 здійснювалася реалізація тютюнових виробів на загальну суму 1 204 грн.

Не погодившись із вказаним актом, позивачем надіслано заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту планової перевірки залишено без змін.

Так, за результатами заперечень на акт планової перевірки позивачу надано дві відповіді:

1. Про прийняття рішення щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, за результатами якої буде прийняте остаточне рішення щодо підтвердження чи спростування порушень викладених в акті планової перевірки. Відповідно до інформації, яка зазначена у лівому нижньому куті аркушу, відповідь зареєстрована в системі СЕД ДПС за вихідним номером 91707/6/04-36-24-07 від 11.11.2025. Відповідно до пункту 42.4 статті 42 глави 1 розділу ІІ ПК України відповідь доставлена 11.11.2025 в Електронний кабінет платника. Квитанція про доставку документів в Електронний кабінет додається.

2. Щодо суті самих заперечень. Відповідно до інформації, яка зазначена у лівому нижньому куті аркушу, відповідь зареєстрована в системі СЕД ДПС за вихідним номером 92881/6/04-36-24-07-08 від 17.11.2025. Відповідно до пункту 42.4 статті 42 глави 1 розділу ІІ ПК України відповідь доставлена 17.11.2025 в Електронний кабінет платника. Квитанція про доставку документів в Електронний кабінет додається.

За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 18.11.2025 року, а саме:

1. № 0627232407 форми "Р" за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11011001) на суму 5 349,41 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 4 981,50 грн та штрафна санкція в сумі 367,91 грн);

2. № 0627302407 форми "С" про застосування штрафних санкцій у розмірі 72 000 грн (адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів);

3. № 0627292407 форми "ПН" за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 23 221 грн (відсутність складення/реєстрації податкової накладної);

4. № 0627282407 форми "Р" за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 186 821,25 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 149457 грн та штрафна санкція в сумі 37 364,25 грн);

5. № 0627212407 форми "Р" за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 64 192,87 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 59777,99 грн та штрафна санкція в сумі 4 414,88 грн);

6. № 0627202407 форми "ПС" за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму штрафної санкції в сумі 1 020 грн;

7. № 0627182407 форми "ПС" за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції на суму штрафної санкції в сумі 1 020 грн;

8. вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 року № 0627252407 щодо сплати недоїмки за платежем єдиний внесок в сумі 168 313,14 грн;

9. рішення від 18.11.2025 року № 0627272407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26 530,01 грн, яке було складено на підставі акту від 01.10.2025 року №4189/04-36-24-07/2625207777 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024".

З метою проведення документальної перевірки, на підставі пп.78.1.5, п.78.1 ст.78 ПК України, направлено запит щодо встановлення місцезнаходження позивача до Криворізького РУП ГУ НП України в Дніпропетровській області.

У подальшому Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області отримано заперечення позивача від 20.11.2025 №20/11-1 (вх. ГУ ДПС від 24.11.2025 №131968/6) до акта «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у зв`язку з відсутністю фізичної особи - підприємця за адресою реєстрації» від 07.11.2025 №3018/04-36-24-07/ НОМЕР_1 .

Листом №95411/6/04-36-24-08-06 від 27.11.2025 ФОП ОСОБА_1 був повідомлений про дату та час розгляду заперечень. Відповідно до пункту 42.4 статті 42 глави 1 розділу ІІ ПК України відповідь доставлена 27.11.2025 в Електронний кабінет платника.

У відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на вказані заперечення зазначено про те, що ФОП ОСОБА_1 до розгляду вказаних заперечень у форматі відео конференції на платформі ZOOM не приєднався, заперечення залишені без розгляду по суті у зв`язку з тим, що надані платником пояснення не належать до предмету розгляду в межах даної процедури. Відповідно до інформації, яка зазначена у лівому нижньому куті аркуша, відповідь зареєстрована в системі СЕД ДПС за вихідним номером 97204/6/04-36-24-07-06 від 04.12.2025.

Також ФОП ОСОБА_1 було подано скаргу № 06/12-01 від 06.12.2025 до ДПС України на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 року № 0627252407 щодо сплати недоїмки за платежем єдиний внесок в сумі 168 313,14 грн та рішення від 18.11.2025 року № 0627272407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26 530,01 грн.

За результатами розгляду якої прийнято рішення №2637/6/99-00-06-02-01-06 від 03.02.2026, яким скаргу позивача залишено без задоволення. Також за результатами розгляду скарги на спірні податкові повідомлення-рішення прийнято рішення №2673/6/99-00-06-02-01-06 від 03.02.2026, яким скаргу залишено без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

За п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Положеннями п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкову накладною.

За п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих норм вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно із п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням у ст.1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

За змістом вищенаведених норм, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та продавця.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 74.1 статті 74 ПК України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із пунктом 77.4 статті 77 ПК України право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 7 пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

В позовній заяві позивач стверджує, що жодного повідомлення, наказу чи направлення на перевірку він не отримував ні особисто, ні поштою, ні в електронній формі. Таким чином, контролюючий орган не виконав обов`язок належного інформування, що є істотним порушенням процедури. Посилання в акті на «відсутність за податковою адресою» не може бути належним доказом неможливості проведення перевірки. Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України, податковою адресою фізичної особи-підприємця є місце її проживання, зазначене при державній реєстрації. ФОП ОСОБА_1 за цією адресою зареєстрований і не змінював місце проживання, що підтверджується даними ЄДР.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627202407 форми «ПС» за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму штрафної санкції в сумі 1 020 грн, суд зазначає наступне.

На підставі стор.26 - 27 акту перевірки відповідачем зроблено наступний висновок:

«Перевіркою дотримання порядку заповнення податкових розрахунків, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що в порушення абз.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015 р. за № 111/26556 податкові розрахунки ФОП ОСОБА_1 надано з недостовірними відомостями за рахунок не відображення нарахування та виплати доходів на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », як наприклад, не відображені розрахунки з наступними фізичними особами-підприємцями:

- ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ): І кв. 2019 - 128493,54 грн., ІІ кв. 2019 -194760,60 грн., ІІІ кв. 2019 - 264507,54 грн., IV кв. 2019 - 215845,98 грн., І кв.2020 - 207704,04 грн., ІІ кв.2020 - 339001,26 грн., ІІІ кв. 2020 - 369599,40 грн., ІV кв. 2020 -208666,14 грн., І кв. 2021 - 205644,81 грн., ІІ кв. 2021 - 350291,64 грн, ІІ кв. 2021 - 419116,56 грн, ІV кв. 2021 - 265677,78 грн.; І кв. 2022 - 129 369,84 грн., ІІ кв. 2022 - 1041,84 грн, ІІІ кв. 2022 - 227 246,1 грн, IV кв. 2022 - 217 948,30 грн.,

- ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_5 ): І кв.2020 - 31870 грн.;

- ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_6 ): І кв.2020 - 88624,97 грн, ІІІ кв. 2020 -192711,73 грн., IV кв. 2020 - 54849,75 грн., І кв. 2021 - 72501,91 грн., ІІІ кв. 2021 - 709,99 грн.;

- ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_7 ): І кв. 2021 - 1110 грн., ІІ кв.2021 - 1110 грн, ІІІ кв. 2021 - 1110 грн., ІV кв. 2021 - 1110 грн.; І кв. 2022 - 1110 грн., І кв. 2022 - 1110 грн, ІІІ кв. 2022 - 1110 грн, ІV кв. 2022 - 3000 грн., І кв. 2023 - 3000 грн., І кв. 2023 - 1110 грн, І кв.2023 - 1590 грн, IV кв. 2023 - 1560 грн., І кв. 2024 - 1560 грн., І кв. 2024 - 1560 грн, ІІІ кв. 2024 - 1560 грн, IV кв. 2024 - 1560 грн.;

- ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_8 ): ІІ кв. 2024 - 1500 грн.;

- ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_9 ): ІІІ кв. 2024 - 2450 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено абз.«б» п.176.2 ст.176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015 за № 111/26556 в частині подання відомостей з недостовірними даними за періоди І кв. 2019 - IV кв. НОМЕР_10 .

З метою всебічного та об`єктивного висновку в ході перевірки перевіряючими управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.85.2 ст.85 ПК України надано запити ФОП ОСОБА_1 .

Запит №5 від 24.09.2025 щодо відображення з недостовірними відомостями в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками. Відповідь на запит платником не надано».

Так, даний запит №5 від 24.09.2025 року фіскальним органом було направлено ФОП ОСОБА_1 фактично 24.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням тобто в день закінчення перевірки, враховуючи її продовження до 24.09.2025 року (включно).

Зазначений запит було отримано платником податків лише 02.10.2025 року, тобто вже після складення акта перевірки, за поштовим трек кодом 5321000091366, що підтверджується поштовим конвертом та витягом з офіційного сайту «УкрПошта».

По суті, зазначений висновок здійснено на підставі наданих до податкового органу звіту форми 4-ДФ, в яких при їх складанні була допущена технічна помилка, а саме невірно відображено нарахування та виплата доходів на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою «157».

Посилання ж податкового органу лише на технічну помилку у формі 4-ДФ не може бути підставою для невизнання господарських операцій. Це суперечить принципу переваги суті над формою, встановленому п.4 НП(С)БО 1, згідно із яким операції слід обліковувати за їх економічною суттю, а не формальними ознаками.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. А саме по собі: лише незначні помилки в оформленні первинних документів/звітів не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Як слід, застосування штрафної санкції лише на підставі технічної помилки у формі 4-ДФ, яка не призвела до втрат бюджету, яка по своїй суті не впливає на загальний обсяг господарських операцій, не призвела до заниження податкових зобов`язань фізичною особою-підприємцем, неврахування податковим органом усіх первинних документів у сукупності, не може означати відсутність певної дії або події та застосування штрафної санкції.

Пункт 176.2 ПК України не містить положень, які дозволяють податковому органу кваліфікувати технічну помилку як підставу для встановлення порушення, що тягне фінансову відповідальність, якщо така помилка не призвела до заниження податку або до приховування доходу.

З огляду на зазначене, технічність помилки та відсутність втрат бюджету, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627202407.

Щодо висновків акта перевірки № 1, 3, 4, 5 на підставі яких, складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (відповідно до пунктів порушення акта перевірки):

- від 18.11.2025 року № 0627182407 форми «ПС» за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції на суму штрафної санкції в сумі 1 020 грн. (ненадання документів);

- від 18.11.2025 року № 0627212407 форми «Р» за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 64 192,87 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 59 777,99 грн. та штрафна санкція в сумі 4 414,88 грн.);

- від 18.11.2025 року № 0627232407 форми «Р» за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11011001) на суму 5349,41 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 4 981,50 грн. та штрафна санкція в сумі 367,91 грн.).

Так, при перевірці сум одержаного доходу відповідно до податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 ФОП ОСОБА_1 у порівнянні з результатами перевірки встановлено розбіжності, а саме: безпідставно занижено суму загального одержаного доходу за перевіряємий період на загальну суму 332099,95 грн.

Перевіркою правильності визначення доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2019 - 2024 роки, з даними про суми доходу, встановленими в ході перевірки, встановлено наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 для здійснення фінансово-господарської діяльності орендував приміщення, зокрема, згідно із безоплатними договорами оренди у гр. ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_11 ) загальною площею 102,1 кв.м за адресами:

- АДРЕСА_2 . Відповідно до п.3 Договору оренди від 30.12.2018 року згадане приміщення здається строком на два роки одинадцять місяців тобто з 01.01.2019 по 30.11.2021 без орендної плати;

- АДРЕСА_3 . Відповідно до п.3 Договору оренди від 30.12.2018 року згадане приміщення також здається строком на два роки одинадцять місяців тобто з 01.01.2019 по 30.11.2021 без орендної плати.

За аналогічними умовами між зазначеними Орендарем та Орендодавцем за адресою: АДРЕСА_3 укладено договори від 30.11.2021 б/н (термін дії з 30.11.2021 по 31.10.2024), від 30.11.2024 б/н (термін дії з 01.11.2024 по 30.09.2027).

Щодо мінімальної вартості оренди об`єктів нерухомості, а саме (стор.18 акта перевірки).

Податкове повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627212407 форми «Р» за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 64192,87 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 59 777,99 грн. та штрафна санкція в сумі 4 414,88 грн.);

«Отже, ФОП ОСОБА_1 не включено до складу загального оподатковуваного доходу суми мінімальної вартості місячної оренди на загальну суму 134 643,92 грн., в тому числі за: 2019 - 16543,26 грн., 2020 - 17514,23 грн., 2021 - 19021,23 грн., 2022 - 23202,23 грн., 2023 - 28620,67 грн., 2024 - 29742,30 грн.».

З приводу оренди приміщення у ОСОБА_8 (код НОМЕР_11 ) зазначені угоди оренди укладено на безоплатній основі. При цьому, в договорах оренди зазначено, що оренда є безоплатною. Зазначене не порушує законодавство щодо здійснення підприємницької діяльності та належного використання майна.

Так, ФОП ОСОБА_1 не здійснював суборенду приміщення, а ПДВ не нараховував через безоплатну оренду.

Зазначені угоди оренди було надано до перевірки.

Відповідно до ст.ст.164, 165 ПК України, доходом фізичної особи є фактичне отримання грошових коштів або іншої майнової вигоди. Безоплатне користування майном не є доходом, якщо платник не отримує економічної вигоди (ст.ст.14, 164 ПК України).

Безоплатна передача майна не є об`єктом оподаткування ПДВ для фізичної особи-підприємця, оскільки п.187.1 ст.186 ПК України визначає об`єктом оподаткування передачу майна/послуг за плату.

Безоплатне користування майном від фізичної особи не порушує вимог ст.55 ГК України (майнова самостійність ФОП), ст.169 ЦК України (оренда), та не суперечить законодавству щодо ведення підприємницької діяльності.

Так, інформація про безоплатну оренду була надана до перевірки та задокументована в договорах.

Безоплатне користування майном не створює умов для формування «мінімальної вартості оренди» як доходу, оскільки закон не передбачає автоматичного оподаткування умовного доходу для фізичних осіб-підприємців від безкоштовної оренди майна, що не використовується для отримання фактичного прибутку.

Аналогічна позиція міститься в листах ДПС України щодо безоплатної оренди: безоплатна передача майна фізичній особі-підприємцю не оподаткування ПДФО та ПДВ, якщо не отримується економічної вигоди (лист від 22.03.2021 № 3017/7/99-00-07-03-02/ІПК).

Щодо донарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 168 313,13 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 року № 0627252407 щодо сплати недоїмки за платежем єдиний внесок в сумі 168 313,14 грн.

Рішення від 18.11.2025 року № 0627272407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26 530,01 грн.

При визначенні різниці між сумою чистого доходу згідно із декларацією про майновий стан та сумою чистого доходу на який нараховано ЄСВ за даними ФОП за 2022 - 2023 роки в сумі 459 645,33 грн., суд звертає увагу на наступне.

Податковим органом донараховано ЄСВ на суму 168 313,13 грн., базуючись лише на співставленні даних декларації про майновий стан з сумою чистого доходу, на який нараховано ЄСВ. Такий підхід є неправомірним, оскільки не враховує пільгові умови, встановлені законодавством.

Пункт 9-19 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами) передбачає, що Дію пункту 9-19 розділу VIII зупинено на 2026 рік згідно із Законом № 4695-IX від 03.12.2025 Дію пункту 9-19 розділу VIII зупинено на 2025 рік згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024 Тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується. При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.

Лист ДПС України від 12.04.2022 №1112/7/99-00-07-01-07/ІПК підтверджує, що податковий орган не має права примусово нараховувати ЄСВ за пільговий період, якщо платник скористався пільгою.

Донарахування ЄСВ на підставі співставлення декларацій немає законних підстав, оскільки законодавство встановлює звільнення від обов`язку сплати та нарахування ЄСВ у визначений період.

Факт добровільної сплати ЄСВ ФОП за себе не може автоматично створювати податкове зобов`язання, якщо сплата не відбувалася.

Щодо ненадання первинних документів, які б підтверджували у повному обсязі витрати платника податків, на думку перевіряючих.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627212407 форми «Р», суд зазначає наступне.

При перевірці сум одержаного доходу відповідно до податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 ФОП ОСОБА_1 у порівнянні з результатами перевірки встановлено розбіжності, а саме: безпідставно занижено суму загального одержаного доходу за перевіряємий період на загальну суму 332099,95 грн.

Відповідно до первинних документів, наявної податкової інформації, даних РРО, виписок банку про рух грошових коштів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримував дохід в безготівковій та готівковій формах за видами діяльності: - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, покупці - кінцевий споживач; - дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., покупці: ПІІ "Імперіал Тобако Юкрейн" (20044494), ТОВ "ПАРАДІГМ ГРУПА" (38292678).

На сторінках 21 - 22 акта перевірки зазначається про наступне:

«Документально підтверджені витрати пов`язані з отриманням доходу ФОП ОСОБА_1 визначено на підставі первинних документів, а саме: рахунків, накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок по розрахунковим рахункам, відомостей нарахування та виплати заробітної плати у розмірі фактично понесених та в межах задекларованих витрат в Додатку Ф2 до декларацій про майновий стан і доходи за 2019 - 2024. Враховуючи вищенаведене, документально підтверджені витрати за результатами перевірки:

За 2019 рік документально підтверджені витрати 3 762 096 грн., в т.ч. вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції складають 2 988 105 грн.; витрати на заробітну плату та пов`язані з нею нарахування 773 991 грн.

За 2020 рік документально підтверджені витрати 5 428 485 грн., в т.ч вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції складають 4 264 860 грн.; витрати на заробітну плату та пов`язані з нею нарахування 1 163 625 грн.

За 2021 рік документально підтверджені витрати 6 72 0809 грн., в т.ч: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції складають 5 231 085 грн.; витрати на заробітну плату та пов`язані з нею нарахування 1 489 724 грн.

За 2022 рік документально підтверджені витрати 6 377 400,33 грн., в т.ч. вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції складають 5 492 838,58 грн.; витрати на заробітну плату та пов`язані з нею нарахування 884 561,75 грн.

За 2023 рік документально підтверджені витрати 4 404 103,94 грн., в т.ч: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції складають 3 582 355 грн.; витрати на заробітну плату та пов`язані з нею нарахування 695 247,38 грн.; інші витрати 126 501,56 грн., в т.ч.: комісія банку, обслуговування р/р 183 55,51 грн., послуги охорони - 12 300 грн., комунальні послуги 95846,05 грн.).

За 2024 рік документально підтверджені витрати - 3 239 762,21 грн., в т.ч: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції складають 247 8734,17 грн.; витрати на заробітну плату та пов`язані з нею нарахування 472 057,55 грн.; інші витрати 288 970,49 грн., в т.ч.: комісія банку, обслуговування р/р 16 796 грн., послуги охорони 12 050 грн., комунальні послуги 212744,15 грн., ЄСВ з ФОП - 9 827,01 грн., сплата за ліцензії на роздрібну торгівлю підакцизними товарами 35 500 грн., орендна плата 2 053,33 грн.)».

Далі по тексту встановлюється розбіжність, яка визначається самостійно перевіряючими арифметичною дією шляхом віднімання задекларованих показників фізичною особою-підприємцем та невідомими показниками, які ні чим не підтверджені окрім простого зазначення в акті перевірки, та здійснюється висновок щодо заниження суми чистого оподатковуваного доходу внаслідок не підтвердження витрат, а саме:

«2.3.3. Результати перевірки визначення суми чистого оподатковуваного доходу:

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено його заниження на загальну суму 332 099,95 грн., в тому числі: за 2019 - 16 543,26 грн., за 2020 - 17 514,23 грн., за 2021 - 216 477,26 грн., за 2022 - 23 202,23 грн., за 2023 - 28 620,67 грн., за 2024 - 29742,3 грн.».

Проте, зазначені документи, які підтверджують у повному обсязі витрати надавались до перевірки, що підтверджується описами на запити в ході перевірки, а саме:

Поясненням на запит №1 від 04.09.2025 «Про надання пояснень та документів» (отримано 04.09.2025 р.), відповіддю від 05.09.2025 року було зазначено про наступне:

«ФОП ОСОБА_1 надає у повному обсязі оригінали документів для проведення перевірки, які підтверджують господарську діяльність за 2019 - 2024 роки згідно пунктів 1-34, зазначених на сторінках 1-2 запиту.

Опис наданих документів за перевіряємий період: банківські документи; право власності на МАФ; угоди оренди; договори з постачальниками; акти виконаних робіт; книги обліку доходів та витрат; облік товарних запасів; відомості по заробітній платі; довідка про схеми діяльності; розмір націнки на товари.

Відповідь з документами згідно із описом була отримана перевіряючими.

Описи про отримання зазначених документів для перевірки підтверджується саме й актом перевірки на сторінці 6 - 7.

При цьому, вичерпний перелік документів, які б підтверджували витрати на думку перевіряючих і не були б надані платником податків, в акті перевірки відсутній.

Усі наявні первинні документи складені відповідно до норм чинного законодавства та фіксують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами і свідчать про те, що такі угоди укладалися для реального настання правових наслідків.

Крім того, у розумінні норм ПК України виручкою від реалізації продукції або товарів (надання робіт, послуг) вважається сума, що фактично отримана фізичною особою підприємцем на розрахунковий рахунок та/або до каси від здійснення операцій з продажу продукції або товарів.

Тобто застосовується касовий метод обчислення доходу, при якому враховуються всі до каси надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та/або фізичної особи-підприємця, а також виручка, що надійшла у негрошовій формі.

Отже, сам податковий орган з початку зазначає про відсутність первинних документів, які підтверджують витрати, а потім на стор.20 акта встановлює відсутність порушень правильності визначення витрат безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, а саме: «Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року - 31.12.2024 року пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатках Ф2 до податкових декларацій та витратами визначеними за результатами перевірки порушень не встановлено».

Відсутність підстав для висновку щодо не підтвердження витрат/ненадання документів до перевірки, доказового обґрунтування та саме протиріччя між висновками доводить про відсутність зазначеного порушення.

Крім того, на сторінці 7 акта перевірки посадовими особами підтверджено про наступне:

«1.16. Інформація про зустрічні звірки (перевірки) з питань взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з іншими суб`єктами контрагентами, проведені за період, що перевірявся, та їх результати.

У ході документальної перевірки не надсилалися запити до інших ДПІ щодо проведення зустрічних звірок суб`єктів господарської діяльності про підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Також, в акті перевірки на стор.7 було зазначено про наступне:

1.17. Перевіркою щодо наявності фактів здійснення фізичною особою-підприємцем податкового, цивільного, господарського кодексів: операцій з суб`єктами, які мають ознаки "фіктивності", припинили діяльність на підставі рішення суду або щодо яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, договори, первинні чи інші документи визнано судом недійсними тощо, не встановлено».

Також, в акті перевірки зазначається про відсутність документів (ненадання їх до перевірки), та при цьому, позивач наголошує, що зазначені документи, а саме: книга обліку за 2019 рік; банківські виписки за 2019 - 2023 роки; звіти з фіскальної пам`яті РРО - 2021 рік; розшифровка витрат за їх статтями за 2019 - 2023 роки, надавались до перевірки.

Аналіз змісту акту перевірки, зокрема сто.20-22, свідчить про наявність прямих внутрішніх суперечностей, які унеможливлюють формування будь-якого висновку про заниження чистого оподатковуваного доходу або неподання/неналежність первинних документів.

Отже, узагальнюючи викладене, податковим органом не доведено жодного факту, який би свідчив про не підтвердження витрат або ненадання первинних документів до перевірки.

Документи були надані в повному обсязі, що підтверджено: описами до відповідей на запити під час перевірки; відмітками про отримання документів, зафіксованими у самому акті перевірки (стор.6-7).

Акт перевірки містить прямі твердження про відсутність порушень щодо визначення витрат, пов`язаних з отриманням доходу (стор.20), що повністю суперечить подальшим висновкам про «заниження» чистого оподатковуваного доходу.

Виявлені внутрішні суперечності акта, відсутність доказової бази та не доведення контролюючим органом обставин, покладених в основу висновків, прямо вказують на необґрунтованість та протиправність висновків перевірки.

Щодо висновків акту перевірки № 6, 7 (в частині) на підставі чого, були складені податкові повідомлення-рішення:

- від 18.11.2025 року № 0627282407 форми «Р» за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 186 821,25 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 149 457 грн. та штрафна санкція в сумі 37 364,25 грн.);

- від 18.11.2025 року № 0627292407 форми «ПН» за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 23 221 грн. (Відсутність складення/реєстрації податкової накладної) в частині застосування штрафної санкції 3 400 грн. за відсутність реєстрації податкової накладної на суму ПДВ в розмірі 106 656,12 грн., яку було складено самостійно податковим органом в ході перевірки внаслідок донарахування ПДВ.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627282407, суд зазначає наступне.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено заниження податку на додану вартість: показник рядку 18 Декларації з ПДВ на загальну суму 149 457 грн.

ФОП ОСОБА_1 надано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2022 від 16.03.2022 № 9042539880, відповідно якої визначено суму податкових зобов`язань (рядок 9) 32 027 грн., суму податкового кредиту (рядок 17) 29617 грн., позитивне значення (рядок 18) 2 410 грн. наведено в таблиці 42 акту перевірки.

ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2022 надано уточнюючу декларацію від 08.11.2022 № 9233676433 за лютий 2022.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу V Порядку 21, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 ПК України.

Отже, рядок 18 декларації з ПДВ - позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету.

Виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації затверджено Порядком №21.

Пунктом 2 розділу VI Порядку № 21 передбачено, що у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

Відповідно до п.3 розділу VI Порядку № 21 у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. Згідно із п.4 розділу VI Порядку 21 у графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення). В порушення Порядку 21 ФОП ОСОБА_1 подано уточнюючий розрахунок від 08.11.2022 №9233676433, в якому не вірно відображено показники декларації звітного періоду, що виправляються (ряд.18), в декларації з ПДВ за лютий 2022 року від 16.03.2022 №9042539880.

Згідно із наданим уточнюючим розрахунком ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань (рядок 9) 32027 грн., позитивне значення (рядок 18) 6128 грн. та різницю позитивного значення у розмірі ПДВ 409 грн. Відповідно до звітної декларації за лютий 2022 року позитивне значення (ряд.18) складає 2410 грн. Отже, ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2022 на загальну суму 3 309 грн. (6 128 грн. - 2 410 грн. - 409 грн.), чим порушено п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, підп.1 п.5 розділу V, п.2,3,4 розділу VI Порядку 21.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 було вручено запити №2 від 11.09.2025, №3 від 17.09.2025 на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України про надання пояснення стосовно питань, які виникли у ході проведення перевірки. Також ФОП ОСОБА_1 22.09.2025 надіслано запит №4 від 19.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (попередньо 19.09.2025 платнику зазначений запит надіслано в електронному вигляді). Пояснення щодо спростування встановлених порушень у ході проведення перевірки платник податків не надав.

Підставою для донарахувань податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2024 року та як слід з цього порушення «відсутність» реєстрації податкової накладної на зазначену суму ПДВ для податкового органу стало (зазначено на стор. 51 акта перевірки):

«В ході проведення перевірки на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.85.2 ст.85 ПК України платнику надано запит № 2 від 11.09.2025 з необхідністю надати пояснення щодо не включення до податкових зобов`язань з податку на додану вартість на тютюнові вироби, придбані з ПДВ протягом 2019 - 2024 років в сумі 106 656,12 грн., та не реалізовані з ПДВ протягом 2019 - 2024 років, на який ФОП ОСОБА_1 надано відповідь від 15.09.2025 б/н, що «тютюнові вироби придбані за ставкою ПДВ 20% не віднесено до складу податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки зазначені тютюнові вироби не були реалізовані та рахуються на залишках станом на 31.12.2024 в сумі 533 280,59 грн., ПДВ 106 656,12 грн.

Так, період придбання тютюнових виробів з ПДВ зі ставкою 20% з січня 2019 р. по квітень 2022 р., реалізація зі ставкою 20% відбувалася в періоді з січня 2019 р. по січень 2022 р. Отже, вже станом на 30.04.2022 залишки по товарним позиціям тютюнові вироби (придбані з ПДВ зі ставкою 20%) за результатами встановленими при проведенні перевірки становили 533 280,59 грн. ПДВ 106 656,12 грн.

Далі, в періоді з січня 2022 р. по грудень 2024 р. ФОП ОСОБА_1 придбавалися тютюнові вироби за ставкою ПДВ 0%, за аналогічною ставкою 0% даний вид ТМЦ реалізовувався.

Станом на 31.12.2024 в ході проведення перевірки встановлено наявність залишків тютюнових виробів (придбаних з ПДВ зі ставкою 0%) в сумі 814 269,22 грн. (розрахунки по залишкам ТМЦ наведено в таблиці 12 цього акта).

Таким чином, станом на 31.12.2024 залишки ТМЦ по тютюновим виробам (за кодами УКТЗД 2402100000, 2402100090, 2402209010, 2402209020, 2403999000, 2403999010, 2404110010) складають всього 1 347 549,81 грн., в тому числі: за ставкою ПДВ 20% - 533 280,59 грн., ПДВ 106 656,12 грн.; за ставкою ПДВ 0% - 814 269,22 грн.

Для підтвердження фактичної кількості залишків ТМЦ (тютюнові вироби в асортименті) в місцях продажу, в особливості, придбаних за ставкою ПДВ 20% в сумі 533280,59 грн., ПДВ 106656,12 грн. з датою виробництва зазначених ТМЦ не пізніше квітня 2022 року та обґрунтованості не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 106656,12 грн.

ФОП ОСОБА_1 22.09.2025 надіслано запит №4 від 19.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (попередньо 19.09.2025 платнику зазначений запит надіслано в електронному вигляді) щодо забезпечення проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, які розміщені у виробничих приміщеннях, місцях зберігання та місцях продажу станом на час проведення планової документальної виїзної перевірки із залученням (присутністю) перевіряючих в періоді з 22.09.2025 по 24.09.2025 на підставі п.п.20.1.9, п.п.20.1.13 п.20.1 ст.20 ПК України у зручний для платника час з обов`язковим попередженням про місце і час інвентаризації за 1 робочий день.

Зазначене твердження є безпідставним, та не відповідає Порядку проведення документальних перевірок.

По перше, сам податковий орган спочатку зазначає про наявність залишків та підтверджує їх:

«Станом на 31.12.2024 в ході проведення перевірки встановлено наявність залишків тютюнових виробів (придбаних з ПДВ зі ставкою 0%) в сумі 814 269,22 грн. (розрахунки по залишкам ТМЦ наведено в таблиці 12 цього акта).

Таким чином, станом на 31.12.2024 залишки ТМЦ по тютюновим виробам (за кодами УКТЗД 2402100000, 2402100090, 2402209010, 2402209020, 2403999000,2403999010, 2404110010) складають всього 1 3475 49,81 грн., в тому числі: за ставкою ПДВ 20% - 533 280,59 грн., ПДВ 106 656,12 грн.; за ставкою ПДВ 0% - 814 269,22 грн.»), а потім встановлює факт їх відсутності:

«Таким чином, в порушення п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199 ПК України ФОП ОСОБА_1 неправомірно занижено задекларовані показники у рядку 4.1 Декларації за грудень 2024 сумі 106 656,12 грн. в частині не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на тютюнові вироби, придбані з ПДВ за ставкою 20% протягом 2019 - 2022 років, та не реалізовані зі ставкою ПДВ протягом 2019 - 2024 років, відсутні в залишках ТМЦ станом на 31.12.2024».

Відсутність підстав для такого висновку, доказового обґрунтування та саме протиріччя між висновками податкового органу доводить про відсутність зазначеного порушення.

Так, поясненням від 22.09.2025 року на запит №3 від 17.09.2025 р. позивачем було зазначено про наступне: «На Ваш запит № 3 від 17.09.2025 р. «Про надання пояснень та документів» повідомляє, також, з приводу питань, які виникають в ході проведення перевірки, просить врахувати наступне:

З приводу наявних залишків ТМЦ, ФОП ОСОБА_1 надавались регістри обліку товарних запасів разом з відповіддю від 05.09.2025 року на запит №1 від 04.09.2025 р. «Про надання пояснень та документів». Згідно опису до відповіді під п.№ 7 - «Облік товарних запасів». Облікові регістри містять інформацію з розмежуванням на основі найменування ТМЦ з фактичними залишками на кінець перевіряємого періоду.

Крім того, зазначає що станом на 31.12.2024 залишки ТМЦ по тютюновим виробам (за кодами УКТЭД 2402100000, 2402100090, 2402209010, 2402209020, 2403999000, 2403999010, 2404110010) складають всього 1 3475 49,81 грн., в тому числі: за ставкою ПДВ 20% - 533 280,59 грн., ПДВ 106 656,12 грн.; за ставкою ПДВ 0% - 814 269,22 грн.».

Тобто, платником податків наявність залишків підтверджено як документально так і в поясненні із зазначенням сум та позицій. При цьому, податковим органом, яким отримано відповідь в ході проведення перевірки, зазначене безпідставно не враховано, натомість навпаки, - здійснено висновок про відсутність цих залишків.

Крім того, у даній відповіді позивач наполягав на проведенні інвентаризації з залученням працівників податкового органу. При цьому, податковим органом, яким отримано відповідь в ході проведення перевірки, фактично відмовлено в проведенні інвентаризації щодо залишків.

Поясненням на запит №1 від 04.09.2025 «Про надання пояснень та документів» (отримано 04.09.2025 р.), відповіддю від 05.09.2025 року було зазначено про наступне: «ФОП ОСОБА_1 надає у повному обсязі оригінали документів для проведення перевірки, які підтверджують господарську діяльність за 2019 - 2024 роки згідно пунктів 1-34, зазначених на сторінках 1-2 запиту».

Опис наданих документів за перевіряємий період: банківські документи; право власності на МАФ; угоди оренди; договори з постачальниками; акти виконаних робіт; книги обліку доходів та витрат; облік товарних запасів; відомості по заробітній платі; довідка про схеми діяльності; розмір націнки на товари.

Відповідь з документами згідно із описом була отримана перевіряючими.

Так, облік товарних запасів містить інформацію щодо наявних залишків станом на 31.12.2024 року, а саме: тютюнові вироби 1347 549,81 грн., у т.ч. за ставкою ПДВ 20% -533280,59 грн., ПДВ - 106 656,12 грн.; за ставкою ПДВ 0% - 814 269,22 грн., а також по іншим позиціям таким як пиво, б/а напої, внески, тощо.

До перевірки, заперечення й до скарги надавалась оборотно-сальдова відомість, а саме залишки по тютюновим виробам.

Зведена оборотно-сальдова відомість щодо залишків ТМЦ (тютюнових виробів) станом на 31.12.2024 р. Найменування (без ПДВ) на 31.12.2024. Тютюнові вироби (за кодами УКТЗД 2402100000, 2402100090, 2402209010, 2402209020, 2403999000, 2403999010, 2404110010) складають всього 1347 549,81 грн., в тому числі: за ставкою ПДВ 20% - 533 280,59 грн., за ставкою ПДВ - 0% - 814269,22 грн.

Що ж до самої окремої декларації з ПДВ за грудень 2024 року, по якій відбулось донарахування то на суму податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2024 року були виписані у встановленому порядку документи відповідно до чинного законодавства. Зазначений факт не спростовується податковим органом, при цьому в супереч цьому - встановлюється заниження зазначеного показника.

Проте, позивачем надавались в ході проведення перевірки документи у т.ч. за грудень 2024 року які підтверджують податкові зобов`язання з ПДВ, що є вичерпним та невілює його збільшення податковим органом, а також відповідає задекларованому показнику в податковій декларації з ПДВ за грудень 2024 року.

Отже, позивач не мав підстав й права виписувати податкову накладну на суму ПДВ в розмірі 106 656,12 грн., що спростовує пункт 7 порушення акта перевірки в цій частині та податкового повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627292407.

При цьому, позивач здійснював ведення обліку товарних запасів, який надавав до перевірки, до заперечення й до скарги.

Крім того, на останнє число календарного року, позивач зазначає, що разом з працівниками обов`язково проводить інвентаризацію залишків щороку. Ним до позовної заяви наданий інвентаризаційний опис № 1 від 31.12.2024 року згідно із наказом №1 від 30.12.2024 року про проведення інвентаризації залишків ТМЦ. Також, надані трудові договори на працівників, які входили в склад комісії проведення інвентаризації.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627292407 форми «ПН» за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 23 221 грн., а саме відсутність складення/реєстрації податкової накладної в частині застосування штрафної санкції - 19 821 грн.

Так, в акті перевірки зазначено про наступне: «Оскільки платник податків мав можливість дотримуватися правил та норм Податкового кодексу України, за порушення яких передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, що призвело до податкового правопорушення, таке порушення вважається умисним».

З даного приводу, суд зазначає на таке.

Порушення граничних строків реєстрації податкових накладних не залежало від ФОП ОСОБА_1 , а застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних, передбачених ПК України можливе лише за наявності безпосередньої вини платника, а відтак суд вважає неправомірним висновок в даній частині обумовленим наданим актом перевірки. В акті перевірки такі підстави відсутні.

Отже, контролюючий орган не довів, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання (що не доведено актом перевірки від 27.06.2025 року № 2866/04-36-24-07/ НОМЕР_12 ), то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення відповідно до п.112.7 ст.112 ПК України. Так, умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків,

Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність зазначеного висновку.

Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 року №2260-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесено зміни до пп.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно абз.17 п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції, чинній на момент складення спірного акта перевірки, у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених пп.112.8.9 п.112.8 ст.112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

В той же час, відповідно до абзаців 1, 3 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п.46.2 ст.46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Згідно із абзацами 1-4 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції дійсній на час настання термінів сплати податкового зобовязання, застосування відповідальності та строків виконання податкових зобов`язань ставиться у залежність від можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок.

Так, абз.8 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що чинним законодавством, станом на час термінів сплати податкових зобов`язань/реєстрації податкових накладних, які є предметом перевірки, не було врегульовано питання щодо можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та переліків документів на підтвердження, затверджений наказом Міністерства фінансів від 29 липня 2022 року №225, набрав чинності лише - 06 вересня 2022 року.

Отже, вищевказане правове регулювання позбавило ФОП ОСОБА_1 права, у разі необхідності, довести неможливість виконання платником податків обов`язків, визначених у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, станом на дату прострочених термінів сплати податкового зобов`язання та термінів реєстрації податкових накладних.

З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_1 наголошує, що в умовах дії введення воєнного стану, з огляду на діюче станом на час граничних термінів сплати податкового зобов`язання, платник податків опинився в ситуації правової невизначеності.

Презумпцію правомірності рішень платника податку а саме, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України).

Відповідно п.56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Юридична конструкція норми п.56.21 ст.56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Щодо висновку акта перевірки про порушення п.7 ст.16, п.1 ст.23 Закону № 3817 в результаті чого встановлено, що за адресами:

1. м.Кривий Ріг, Інгулецький р-н, зупинка "Піонертабір" за період з 07.12.2024 по 19.12.2024 здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на загальну суму 303,50 грн;

2. м.Кривий Ріг, Інгулецький р-н, вул.Каткова, ТЗК КІОСК за період з 03.06.2024 по 04.06.2024 здійснювалася реалізація алкогольних напоїв на загальну суму 1 598 грн;

3. м.Кривий Ріг, Інгулецький р-н, зупинка "Піонертабір" за період з 01.07.2024 по 21.07.2024 здійснювалася реалізація тютюнових виробів на загальну суму 1 204 грн.

На підставі зазначеного, складено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627302407 форми «С» про застосування штрафних санкцій у розмірі 72 000 грн.

Так, в зазначені акті періоди, позивач здійснював господарську діяльність на підставі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Ліцензії містяться в електронних базах податкового органу.

Зазначаючи про порушення, податковим органом не наведено вичерпний перелік реалізованої продукції з зазначенням дати, назви, кількості, фіскальних номерів платіжних документів, вартості та сум в гривнях стосовно кожної операції.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання (що не доведено актом перевірки), то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення відповідно до п.112.7 ст.112 Кодексу.

Так, умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Суд враховує й той факт, що до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол №167 від 24.11.2025 року, відповідно до якого, фізична-особа підприємець ОСОБА_1 згідно з результатами планової виїзної перевірки (акт перевірки №4189/04-36-24-07/ НОМЕР_1 від 01 жовтня 2025 року), порушив абз."б" п.176 ч.2 ст.176, п.51.1 ст.51, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України у результаті надання з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску (форма №1ДФ, 4ДФ) за періоди: І кв. 2019 - ІV кв. 2024. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.163-4 ч.1 КУпАП. Так, постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.12.2025 року, суд постановив провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за протоколом №167 від 24.11.2025 року за ст.163-4 ч.1 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, позивачем були надані документи (первинну бухгалтерську документацію), що дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій, існування зв`язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем товарів (послуг).

Норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Відповідачем не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Частиною 2 статті 61 Конституції України закріплено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17.11.2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 16.10.2018 у справі №808/1593/17, в постанові від 15.01.2019 року у справі № 809/2918/13-а порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що матеріалами справи доведено реальність господарських операцій позивача з контрагентами, прослідковується мета замовлення та отримання товарів.

За приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, довести правомірність свого рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Суд зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотриманням закону документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, слід визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627232407, № 0627302407, № 0627292407, № 0627282407, № 0627212407, № 0627202407, № 0627182407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 року № 0627252407 та рішення від 18.11.2025 року №0627272407, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява є такою, що підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5 484,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2025 року № 0627232407, № 0627302407, № 0627292407, № 0627282407, №0627212407, № 0627202407, № 0627182407, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 року № 0627252407 щодо сплати недоїмки за платежем єдиний внесок в сумі 168 313,14 грн, прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 18.11.2025 року № 0627272407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26 530,01 грн, яке було складено на підставі акту від 01.10.2025 року № 4189/04-36-24-07/2625207777 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024", прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 5484,68 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Повний текст складений 10.07.2026 року.

Суддя К.С. Кучма