Рішення № 141350562, 10.11.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2604/26

Провадження №2/726/1006/26

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Садгірського районного суду м. Чернівці, через систему «Електронний суд», надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», від імені та в інтересах якого діє представника Пархомчук С.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 129956 від 03.02.2025 в розмірі 9869,60 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5200,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3369,60 грн; послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору в розмірі 1300,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 та відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025, позивач отримав від ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Також вказує про те, що 03.02.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 129956 (в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору) згідно з умовами якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Сума виданого кредиту: 5200,00 грн, дата надання кредиту: 03.02.2025, строк кредиту: 90 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Надає докази на підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів, а оскільки відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання їй була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором. Вказує, що станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена без виконання, а тому просить стягнути заборгованість у судовому порядку. Наводить її розрахунок.

Також просить стягнути із відповідачки судовий збір та витрати на понесену правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

27.09.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву у якому просила суд відмовити у задоволенні позову, а якщо за результатами дослідження доказів суд дійде іншого висновку щодо наявності невиконаного грошового зобов`язання, при визначенні розміру стягнення врахувати лише ті складові вимоги, підстави та розмір яких належно доведені позивачем. Вирішити питання судових витрат у справі.

Заперечення стосуються належності та достатності доказів фактичного виконання первісним кредитором зобов`язання з надання кредиту, доведеності конкретної редакції електронного договору та Додатка №1, правомірності включення до заборгованості 1 300,00 грн плати за послуги, повноти розрахунку заборгованості, а також належності та достатності доказів переходу права вимоги за договором №129956 саме до ТОВ «ФК «Венера Фінанс», її складу та обсягу на момент переходу.

Щодо 1 300,00 грн плати за «послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту» - перевірити правову природу, склад, момент виникнення і фактичне надання відповідних послуг; не стягувати плату за інформацію чи послуги, які відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» мають надаватися безоплатно, а у разі недоведеності законного складу та фактичного надання послуг - відмовити у стягненні відповідної суми.

Також просила розглянути та вирішити подані окремими процесуальними документами клопотання про витребування доказів та врахувати її клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

30.09.2026 надійшла відповідь на відзив від представника позивача у якій ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», детально ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Додатково наводить доводи щодо підтвердження укладення кредитного договору в електронній (письмовій) формі та перерахування кредитних коштів, які відповідно до умов кредитного договору надавалися позичальниці в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальницею під час укладання кредитного договору. В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ «ПРОФІТГІД» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів.

Також у відповіді на відзив позивач додатково вказує на правомірність включення до заборгованості нарахованих відсотків та комісії за кредитним договором та здійснення розрахунку первісним кредитором. Наводить доводи на підтвердження отримання права вимоги до відповідачки та належного її повідомлення про це.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором сформований у системі «Електронний суд» 15.07.2026 та поданий до Садгірського районного суду м. Чернівці.

Згідно із відомостями протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа 15.07.2026 передана на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 20.07.2026, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки у справі, прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, судове засідання призначено на 04.08.2026.

30.07.2026 на адресу суду надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи від представника позивача.

04.08.2026 суд ухвалив заочне рішення у справі яким задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 129956 від 03.02.2025 в розмірі 9 869 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 60 копійок, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5200,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3369,60 грн; послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору в розмірі 1300,00 грн.

Також вирішив питання судових витрат у справі.

03.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява про перегляд заочного рішення суду від відповідачки ОСОБА_1 , яка ухвалою суду від 16.09.2026 задоволена та заочне рішення у справі скасоване.

Суддя призначив розгляд цивільної справи № 726/2604/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін об 11:00 06 жовтня 2026 року.

27.09.2026, через систему «Електронний суд», відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів у справі та клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу.

30.09.2026, через систему «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив від представника позивача.

Ухвалою від 06.10.2026 суд задовольнив клопотання відповідачки та з метою повного та всебічного розгляду справи витребував низку доказів у справі від ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп», ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» та ТОВ «ПрофітГід».

У зв`язку із задоволенням клопотання про витребування доказів у справі, судове засідання відкладене на 20 жовтня 2026 року.

13.10.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» подало заяву та документи на виконання ухвали про витребування доказів у справі.

Вказує, що спірний кредитний договір укладений в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідачки. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачкою під час укладення договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Просить врахувати, що обставини укладення спірного договору відповідач не спростувала.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором представником позивача до позовної заяви, долучений належним чином засвідчений Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу, який оформлений відповідно до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України та підпункту 12 пункту 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року за №1000/5. Отже, позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги, також надає Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 19122025/2 від 19 грудня 2025 року та розширений витяг Реєстру боржників до Договору № 19122025/2 від 19 грудня 2025 року.

Щодо повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором звертає увагу на те, що до позовної заяви було долучено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором разом із доказами її направлення на адресу відповідача, яка містила відомості про відступлення права вимоги.

Окрім цього, згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

У зв`язку із відсутністю даних про отримання та повне виконання ухвали суду про витребування доказів у справі судове засідання у справі відкладене на 10.11.2026.

ТОВ «ПрофітГід» 26.10.2026 на виконання ухвали подало відповідь у якій вказує про те, що 15.01.2019 року Установа отримала від Національного банку України ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків за №68, а в результаті авторизації діяльності надавачів платіжних послуг отримала оновлену ліцензію на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №21/991- рк від 29.05.2023 року та була включена до Реєстру платіжної інфраструктури. Перевірити достовірність вказаної інформації можна на офіційному ресурсі Комплексної інформаційної системи Національного банку України за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/. Відповідно, Установа є небанківським надавачем платіжних послуг, відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».

Безпосереднє перерахування коштів на поточний рахунок отримувача (як торговця (юридичної особи) так і позичальника (фізичної особи)) здійснюється за допомогою банків-еквайрів в межах та відповідно до правил міжнародних платіжних систем «VISA» та «Master Card».

Установа не відкриває користувачам (платникам/отримувачам) рахунків, не здійснює їх обслуговування, та відповідно не має жодного доступу до таких рахунків, оскільки не є банком, які мають право відкривати рахунки та здійснювати платежі з рахунків/зарахування коштів на рахунок користувачів.

Надання послуг з переказу коштів здійснюється Установою на підставі Договору про надання послуг № ПГ-153 від 20.05.2021 року (надалі - Договір), що був укладений між Установою та платником - ТОВ ФК АВІРА ГРУП, код ЄДРПОУ 43174156, відповідно до якого здійснювався переказ коштів типу Account2Card (A2C) відповідно до платіжної інструкції, наданої ТОВ ФК АВІРА ГРУП, код ЄДРПОУ 43174156, для ініціювання зазначеного переказу на електронний платіжний засіб (далі - ЕПЗ) за № 516874XXXXXX5611, а саме: платіжна операція за № 43856-68487-95653. Платіжна інструкція по переказу коштів, з усіма наявними даними в Установі, подана у Додатку №1.

ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» не скерувало документів на виконання ухвали.

Представник позивача у відповіді на відзив вказав про розгляд справи за їх відсутності, просив позовні вимоги задовольнити з підстав наведених у позові та відповіді на відзив.

Відповідачка ОСОБА_1 також скерувала 27.09.2026 заяву у якій не визнала позовні вимоги, під час вирішення справи просила врахувати поданий відзив, викладені в ньому заперечення та прохальну частину. Розглядати цивільну справу за її відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, надавши їм відповідну оцінку, суд доходить таких висновків.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд встановив, що 03 лютого 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання фінансового кредиту № 129956 (далі - Договорі, Кредитний договір) згідно з умовами якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5200 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 1.2 Договору Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 03.05.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Згідно з п. 1.3 Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

У п. 1.4 Договору сторони передбачили, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Відповідно до п. 1.5 Договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Датою надання кредиту є (03.02.2025). Датою повернення кредиту є (03.05.2025).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього Договору, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором (п. 3.1 та п.3.2 Договору).

Графік розрахунків розміщувався в електронному вигляді в Особистому Кабінеті Клієнта, зареєстрованому на веб-сторінці Товариства - https://www.aviracredit.com.ua/ (п. 8.4.1 Договору).

Також він передбачений у Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 129956.

До загальної вартості кредиту у розмірі 9 869,60 грн включені: сума кредиту 5200,00 грн; проценти за користування кредитом 3369,60 грн; послуг за обслуговування кредитної заборгованості 1300,00 грн.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

У Договорі передбачено, що інформаційно-телекомунікаційна система Товариства (ITC Товариства) - програмний комплекс, що включає вебсайт, облікову та реєструючу систему Товариства, що використовується Товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення Кредитних договорів з Клієнтами, доступ до якої забезпечується через веб-сайт.

Відповідно до п. 8.1. Договору, цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Цей Договір підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «KL1144», про що вказано у п. 9 Договору «Реквізити та підписи Сторін».

Позивач надає Довідку про ідентифікацію відповідно до якої підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 була ідентифікована Товариством та акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.aviracredit.com.ua. Одноразовий ідентифікатор «KL1144» відправлений позичальнику 03.02.2025 на номер телефону НОМЕР_1 .

У реквізитах сторін Договору (п. 9 Договору) вказаний номер телефону відповідачки + НОМЕР_1 та номер її рахунку - НОМЕР_2 .

На підтвердження видачі кредитних коштів позивач надає Інформаційну довідку ТОВ «ПрофітГід», яка містить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів. У ньому вказано, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:

Номер платіжної інструкції: A777030B285623CLY129956T1462195

Надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023

Платник: ТОВ ФК АВІРА ГРУП, код ЄДРПОУ 43174156

Номер транзакції:43856-68487-95653

Дата / час здійснення переказу 03.02.2025 09:14

Сума переказу, грн 5200.00

Номер платіжної картки отримувача

НОМЕР_3 платіжної картки отримувача PRIVAT BANK

Код авторизації 090040

RRN 503409430385

Призначення переказу Выдача кредита #129956.

Також на виконання ухвали суду ТОВ «ПрофітГід» надав лист на підтвердження порядку здійсненої операції та додав платіжну інструкцію на виконання переказу коштів типу Account2Card (A2C) по платіжній операції за Order ID 43856-68487-95653.

Позивач надає виписку з особового рахунку за кредитним договором № 129956, станом на 20.02.2026, відповідно до даних якої загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 9869,60 грн, яка складається з:

простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5200,00 грн;

простроченої заборгованості за процентами в розмірі 3369,60 грн.

простроченої заборгованості за комісією в розмірі 1300,00 грн.

Станом на дату 20.02.2026 позивач повідомляє, що заборгованість за кредитним Договором № 129956 від 03.02.2025 не погашена. Нарахування відсотків, пені, штрафів позивач не здійснював. Тобто усі суми визначені первісним кредитором.

Суд враховує і те, що відповідно до умов кредитного договору (п. 4.1.4) Товариство має право без згоди Клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони - Кредитодавця за цим Договором.

Також суд встановив і те, що 19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та Позивачем укладений Договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого позивач вказує, що отримав право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором.

Згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору факторингу).

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення Прав Вимоги за цим Договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній (п. 2.2 Договору факторингу).

У п. 3 Договору факторингу передбачені фінансування та порядок розрахунків.

Відповідно до п.4.1 Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.

Позивач надає із позовом Витяг із Реєстру Боржників №Б/Н від 19.12.2025 до Договору Факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 та копії платіжних інструкцій № 235 від 18.02.2026, № 182 від 19.12.2025 та № 211 від 22.01.2026 на підтвердження оплати послуг згідно договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025.

Також разом із заявою на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі позивач надає Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 та Реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору.

Відповідно до вказаних документів від ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 129956 на загальну суму 20 269,60 грн (тіло -5 200 грн, проценти 3 369,60 грн, комісія 1300 грн, пеня 10 400 грн).

20.03.2026 позивач направляв відповідачці Вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором у якій повідомив про отримання права вимоги за кредитним договором, вказував розмір заборгованості та необхідність її погашення на відповідні реквізити рахунку.

Доказів добровільної оплати заборгованості суду не надано.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд враховує те, що згідно із положеннями ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач вказує про те, що отримав право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 129956 від 03.02.2025 від первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» на підставі Договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Наявність у позивача кредитного договору, з урахуванням наданого договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 та реєстру прав вимог до нього, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачкою доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним кредитним договором.

Суду надані відповідні документи на підтвердження переходу права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 129956 від 03.02.2025 від первісного кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» до позивача у справі, на підставі Договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025.

Зокрема позивач долучив Договір факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 та Реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору у яких вказані дані про відповідачку, укладений нею договір та заявлені до стягнення платежі, не погашені нею первісному кредитору.

Окрім цього, разом з позовною заявою було долучено платіжні інструкції № 235 від 18.02.2026 р., № 182 від 19.12.2025 р. та № 211 від 22.01.2026 р. як підтвердження сплати до умов договору факторингу.

З наданих документів встановлений перехід права вимоги за договором №129956, а також склад та обсяг на момент переходу заборгованості відповідачки та відповідно права вимоги.

Таким чином позивач, як новий кредитор отримав право вимоги до боржниці ОСОБА_1 , а доказів визнання недійсним вказаного вище Договору факторингу суду не надано. Також у судовому провадженні не заперечено факту правомірності його укладення.

Отже, позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження відповідачки про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Згідно із Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, самі по собі доводи відповідачки про відсутність доказів її повідомлення про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів із дня укладення Договору факторингу від 19.12.2025 не спростовують факту переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача та не є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за Кредитним договором № 129956 від 03.02.2025 право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачкою умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, суд не встановив.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді та виконання його умов кредитором.

Як встановив суд 03.02.2025 між ТОВ «Фінасова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладений Договір № 129956 про надання фінансового кредиту в електронній формі, шляхом підписання такого договору відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL1144».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У цій справі суд встановив, що вказаний кредитний договір укладений в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 7.2 та п. 7.3 Кредитного договору, для отримання позики, Позичальник реєструється в ІТС Товариства, для чого він повинен пройти процедуру реєстрації на вебсаи?ті Товариства. Клієнт зобов`язаний пройти процедуру ідентифікації та верифікації з використанням функціоналу Вебсайту та/або за допомогою Системи BankID НБУ (при наявності на вебсайті Товариства такої можливості).

Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Відповідно до п. 7.10 та п. 7.11 Кредитного договору, у разі згоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підтверджує свою згоду після чого підписує Договір за допомогою отриманого Одноразового ідентифікатора. Договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний Клієнтом одноразовим ідентифікатором, а Товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, вважається таким, що укладений в письмовій формі.

Згідно з п. 7.12 Кредитного договору узгодженим Сторонами способом надсилання (повторного надсилання) підписаного договору Клієнту є розміщення в Особистому Кабінеті Клієнта на сайті Товариства посилання на електронний ресурс, де розміщено примірник укладеного Договору, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Тобто, для укладання кредитного договору, відповідачкою вчинені дії без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 свідомо самостійно звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними та прийняла на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на номер мобільного телефону, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету та пароля особистого кабінету, кредитний договір не був би укладений.

Аналіз наявних у матеріалах справи доказів свідчить про те, що Кредитний договір укладений в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, а тому він є укладеним у письмовій формі та породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Відповідачка вказаний договір не оспорювала, недійсним у встановленому законом порядку його не визнано, а отже, відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Під час укладення кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов та визначили: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Відповідачкою не надано належних і допустимих доказів на спростування обставин укладення кредитного договору в електронній формі або підтвердження того, що договір не був укладений нею на зазначених у ньому умовах. Так само матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що долучений до позовної заяви примірник кредитного договору відрізняється за змістом від договору, наданого первісним кредитором.

У справах про стягнення кредитної заборгованості позивач (кредитор) згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, у постановах КЦС ВС) повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (доказом на підтвердження виконання умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів може бути, зокрема, заява на видачу готівки у розмірі, передбаченому відповідним кредитним договором).

Також, суд вважає, що позивач підтвердив факт перерахунку коштів від ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 .

На виконання пункту 1.5. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, а саме 03.02.2025 о 09:14 було проведено транзакцію на суму 5 200,00 грн, маска картки - НОМЕР_2 .

Тобто первісний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «ПРОФІТГІД».

З вказаного документу можливо встановити особу платника та ініціатора переказу, реквізити платіжної інструкції, а також на підставі якого саме доручення та від імені якої особи ТОВ «ПрофітГід» здійснило відповідну операцію, час її вчинення, суму перерахованих кредитних коштів, дату їх зарахування, а також реквізити карткового рахунку.

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити.

Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідачки, оскільки ця інформація є банківською таємницею.

ОСОБА_1 , як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, могла самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак остання не надала суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок їй не належить.

Заперечуючи проти щодо доказів перерахування кредитних коштів відповідачка не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких.

Тобто відповідачка не заперечила належності їй карткового рахунку та отримання кредитних коштів.

Доказів оплати заборгованості та повернення отриманих у кредит коштів у повному обсязі первісному кредитору чи позивачу відповідачка не надала.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.

Строк повернення кредиту та сплати процентів за Кредитним договором сплив 03.05.2025, однак відповідачка свої зобов`язання в повному обсязі не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5200 грн та за процентами в розмірі 3369,60 грн.

Доказів повернення фактично отриманих коштів у розмірі 5200 грн первісному кредитору чи позивачу у справі відповідачка не надала.

Перевіряючи правомірність нарахування процентів, суд враховує таке.

У пунктах 1.2 та 1.3 Кредитного договору сторони передбачили надання кредиту на строк 90 днів, тобто до 03.05.2025 під 0,72 % на добу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток.

Отже погоджена сторонами відсоткова ставка не суперечить нормам законодавства.

Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 5 200,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 5 200,00 грн х 0,72 % = 37,44 грн на день.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 90 календарних днів.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить: 37,44 грн х 90 днів = 3 369,60 грн.

Визначені проценти не перевищують максимальної суми, вказаної у графіку розрахунків.

Крім того, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Заявлена до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 3 369,60 грн не перевищує суми процентів, погоджених сторонами в графіку розрахунків за період користування кредитом, заявлена у межах строку кредитування, а з виписки з особового рахунка вбачається, що після відступлення права вимоги будь-яких нарахувань новий кредитор не здійснював.

Заборгованість за пенею, штрафи, а також інфляційні втрати та три проценти річних позивач до стягнення не заявляє.

Щодо заявлених до стягнення 1 300,00 грн, як послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору, суд враховує таке.

Сторони Договору передбачили що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (пункт 1.4. договору).

Відповідач цю умову не оспорювала.

Така комісія була передбачена єдиним платежем у графіку заборгованості та про її розмір і необхідність сплати достеменно було відомо відповідачці.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Закон України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, вказаний Закон передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

За таких обставин, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії у розмірі 1300 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідачки, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Наведена у відзиві на позов відповідачкою постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) стосувалася щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка фактично охоплювала безоплатні за законом інформаційні послуги, і такі умови договору визнано нікчемними.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України.

Висновки суду.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до задоволення, а з відповідачки на користь позивача потрібно стягнути заборгованість за Договором № 129956 від 03.02.2025 в розмірі 9 869,60 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5200,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3369,60 грн; послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору в розмірі 1300,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв`язку із подачею позову в електронному вигляді (платіжна інструкція № 2519 від 17.06.2026).

Оскільки суд задовольнив позов у повному обсязі, тому із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню повна сума сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Підстав для стягнення із позивача понесених відповідачкою витрат на оплату судового збору за подачу заяви про скасування заочного рішення немає.

Також у позові та окремо скерованій заяві позивач вказує про понесені ним витрати на правничу допомогу, наводить їх розрахунок на суму 15 500 грн, які просить стягнути із відповідачки.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучає: Договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026, укладений між Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс»; Акт про отримання правової допомоги від 27.07.2026, рахунок на суму 15 500 грн та платіжну інструкцію від 07.07.2026 про оплату за правничу допомогу згідно рахунку 07.07.2026-40 від 27.07.2026 згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026.

Відповідно до даних Акту про отримання правової допомоги були надані послуги:

-зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості 0,5 год - 1500,00 грн (вартість однієї години 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026);

-складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики 3 год - 9000,00 грн (вартість однієї години 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026);

-інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи 1,5 год - 4 500,00 грн (вартість однієї години 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026);

-канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт наявності витрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа «East/West Alliance Limite» проти України») від 23 січня 2014 року).

Відповідачка подала клопотання про зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Під час визначення суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності).

Оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а процесуальні документи, у тому числі позовну заяву, подавав через підсистему «Електронний суд», що не потребувало значного обсягу часу. Крім того, зазначені позивачем послуги з усного консультування клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції фактично охоплюються послугою зі складення позовної заяви та є складовою підготовки позовних матеріалів.

Враховуючи конкретні обставини справи, зокрема ціну позову, категорію та складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, незначних витрат процесуального часу, розгляд справи у порядку спрощеного судового провадження, відсутність участі у судових засіданнях, доводів відповідачки, а також того, що позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610 - 612, 625, 633-634, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703, поточний рахунок № НОМЕР_5 у валюті Гривня в АТ «КОМІНБАНК», код ЄДРПОУ 21580639, код банку 322540, заборгованість за Кредитним договором № 129956 від 03.02.2025 в розмірі 9 869 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 60 копійок, яка складається з:

-простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5200,00 грн;

-простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3369,60 грн;

-послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору в розмірі 1300,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ: 43561872, понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі двісті шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяС. А. Асташев