Рішення № 141345907, 10.11.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1151/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Пацьоли Наталії Вікторівни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство"

про стягнення боргу 121 987,66 грн

Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з`явились

Суть спору.

18.09.2026 Фізична особа-підприємець Пацьола Наталія Вікторівна звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" про стягнення 144 987,66 грн, з яких 133 600,00 грн - основний борг за Договором поставки №7 від 01.01.2026, 2 899,69 грн - 3% річних, 8 487,97 грн - інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір поставки №7 від 01.01.2026, за умовами якого ФОП Пацьолою Н.В., як постачальником, було передано ТОВ "Любомирське вапняно-силікатне підприємство", як покупцю, товару на 183 600,00 грн. В свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на 50 000,00 грн, допустивши прострочення заборгованості у розмірі 133 600,00 грн.

Позивач, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару, відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 8 487,97 грн інфляційних втрат, а також 2 899,69 грн 3% річних.

У відзиві відповідач підтверджує, що платіжною інструкцією від 08.04.2026 року відповідачем було сплачено 50 000 грн. на рахунок позивача. Також платіжною інструкцією від 02.10.2026 року відповідачем було сплачено 23 000 грн. на рахунок позивача. Проте відповідач не погоджується з сумою нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Просить суд відмовити позивачеві в стягненні 3% річних та інфляційних втрат в зв`язку невідповідністю розрахунку вимогам чинного законодавства.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21.09.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 21.10.2026.

02.10.2026 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності повноважного представника. Позов підтримано у повному обсязі.

20.10.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому ТОВ "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" зазначає про незгоду з розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Так, товариство вказує на те, що крім сплати 50 000,00 грн, ним було перераховано ФОП Пацьолі Н.В. 23 000,00 грн (платіжна інструкція від 02.10.2026). Крім того, вважає, що в розрахунку інфляційних втрат присутні методологічні помилки (не враховано місяці, де спостерігалася дефляція).

У відзиві відповідач просить суд:

- зобов`язати позивача провести звірку заборгованості основного боргу, для чого направити Акт звірки відповідачу;

- відмовити в стягненні 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з невідповідністю розрахунку вимогам чинного законодавства.

20.10.2026 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням основного богу на суму 23 000,00 грн.

У заяві ФОП Пацьола Н.В. зазначає, що після звернення до суду відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 23 000,00 грн (платіжна інструкція №5416 від 02.10.2026 із призначенням платежу: "оплата за тріску згідно рах. №1 від 01.01.2026 без ПДВ").

Ухвалою від 21.10.2026 розгляд справи відкладено на 10 листопада 2026 р. на 10:15 год. Зобов`язано сторін провести звірку взаємних розрахунків та у строк до 09 листопада 2026 року подати суду акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноважними представниками обох сторін.

02.11.2026 від позивача надійшла заява про долучення до справи акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами.

09.11.2026 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням основного богу на суму 10 000,00 грн., оскільки відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 10 000,00 грн (платіжна інструкція №5649 від 04.11.2026 із призначенням платежу: "оплата за тріску згідно рах. №1 від 01.01.2026 без ПДВ").

Таким чином, позивач просить продовжити розгляд справи з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог: щодо стягнення 100 600,00 грн - основного боргу, 2 899,69 грн - 3% річних, 8 487,97 грн. - інфляційних втрат.

Щодо заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (абзац 1 частини 3 статті 252 ГПК України).

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (частина 5 статті 46 ГПК України).

Враховуючи те, що заява ФОП Пацьоли Н.В. про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам статті 46 ГПК України та подана у передбачений процесуальним законом строк, тому суд вирішив прийняти до розгляду вищезазначену заяву позивача та здійснювати розгляд справи у межах позовних вимог про стягнення 100 600,00 грн - основного боргу, 2 899,69 грн - 3% річних, 8 487,97 грн. - інфляційних втрат.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 10.11.2026 не з`явилися.

Суд враховує клопотання позивача про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином в електронний кабінет, що підтверджується довідкою Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документи в електронному вигляді (ухвала суду від 21.09.2026) надіслано ТОВ "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" до електронного кабінету, документи доставлено 21.09.2026.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зібраних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті без участі представників сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

01.01.2026 між Фізичною особою-підприємцем Пацьолою Наталією Вікторівною (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" (Покупець) було укладено Договір поставки №7, згідно умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Тріску (Товар) згідно з даним договором та відповідно до замовлення Покупця, у кількості та за ціною, вказаною у накладних, які підтверджують прийом-передачу Товару від Постачальника до Покупця, та є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей Товар на умовах, визначених цим Договором. (арк.с. 10-12).

Відповідно до п.2.1. Договору, найменування, кількість Товару вказані у накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.3.3. Договору, підтвердженням передачі Товару є підписання представниками Сторін видаткової накладної.

Пунктом 4.1. Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за цінами вказаними у рахунку.

За п.5.1. Договору Сторони договору погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюється у безготівковій формі протягом 15 робочих днів з дати поставки.

Згідно п.3.3. Договору, підтвердженням передачі Товару є підписання представниками Сторін видаткової накладної.

Відповідно до п.11.1. Договору, договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31 грудня 2026 року.

На виконання умов Договору, ФОП Пацьола Н.В. поставила, а ТОВ "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" прийняло Товару на суму 183 600,00 грн без ПДВ, що підтверджується:

- товарно-транспортними накладними №1 від 01.01.2026 (найменування вантажу - тріска, кількістю 38,20 м3), №2 від 01.01.2026 (найменування вантажу - тріска, кількістю 38,30 м3);

- підписані Сторонами видаткові накладні №1 від 01.01.2026 (товар - тріска, у кількості 38,20 м3 на загальну суму 91 680,00 грн), №2 від 01.01.2026 (товар - тріска, у кількості 38,30 м3 на загальну суму 91 920,00 грн). (арк.с. 13-16).

ТОВ "ЛВСП" було виставлено рахунки на оплату №01 від 01.01.2026 та №02 від 01.01.2026. (арк.с. 17-18).

ТОВ "ЛВСП" розрахувався за поставлений Товар частково - на суму 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4240 від 08.04.2026 та реєстром банківських документів ФОП Пацьоли Н.В. за період з 01.01.2026 по 11.09.2026. (арк.с. 19-20).

З метою досудового врегулювання спору, ФОП Пацьолою Н.В. на адресу ТОВ "ЛВСП" було надіслано претензію №2 від 10.04.2026 щодо сплати заборгованості за Договором, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 133 600,00 грн без ПДВ, що підтверджується фіскальним чеком від 10.04.2026, накладною №3450200159132, описом вкладення у лист та роздруківки з сайту ПАТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення №3450200159132 (вручений 17.04.2026). (арк.с. 21-26).

ТОВ "ЛВСП" відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив, що й стало підставою для звернення ФОП Пацьоли Н.В. до суду із даним позовом.

Крім основного боргу у розмірі 133 600,00 грн ФОП Пацьола Н.В., за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару, відповідно до ст. 625 ЦК України нарахувала ТОВ "ЛВСП" 8 487,97 грн інфляційних втрат та 2 899,69 грн 3% річних.

Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 23 000,00 грн згідно платіжної інструкції №5416 від 02.10.2026 із призначенням платежу: оплата за тріску згідно рах. №1 від 01.01.2026 без ПДВ. (арк.с. 49). Також сплачено 10 000,00 грн, платіжна інструкція №5649 від 04.11.2026 із призначенням платежу: "оплата за тріску згідно рах. №1 від 01.01.2026 без ПДВ".

Тому розгляд справи здійснюється у межах позовних вимог про стягнення 100 600,00 грн - основного боргу, 2 899,69 грн - 3% річних, 8 487,97 грн. інфляційних втрат (враховано заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує зі способами захисту, визначеними у ст.16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 1 та ч.3 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору поставки №7 від 01.01.2026.

Судом встановлено, що укладений Позивачем та Відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено з матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами ґрунтуються на умовах Договору поставки №7 від 01.01.2026, на підставі якого ФОП Пацьола Н.В., як постачальник, у січні 2026 року поставила на користь ТОВ "ЛВСП", як покупця, товару на 183 600,00 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

У свою чергу поставлений товар ТОВ "ЛВСП" оплатило частково, перерахувавши на користь відповідача 83 000,00 грн.

Виходячи із п.5.1. Договору, згідно якого сторони договору погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюється у безготівковій формі протягом 15 робочих днів з дати поставки, обов`язок оплати Товару вважається таким, що станом на день розгляду справи настав (22.01.2026 включно).

Таким чином, ТОВ "ЛВСП" допустило заборгованість у розмірі 100 600,00 грн, яка підлягає до стягнення з відповідача, а позов в цій частині задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивачем заявлено до стягнення 8 487,97 грн інфляційні втрати, 2 899,69 грн 3% річних за період з 23.01.2026 по 15.09.2026.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE. Останні є арифметично вірними в заявлений позивачем період (з 23.01.2026 по 08.04.2026 на борг у розмірі 183 600,00 грн; з 09.04.2026 по 15.09.2026 на борг у розмірі 133 600,00 грн), тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову - стягнення з ТОВ "ЛВСП" на користь ФОП Пацьоли Н.В. заборгованість за Договором поставки №7 від 01.01.2026 у розмірі 111 987,66 грн, з яких 100 600,00 грн основна заборгованість; 8 487,97 грн інфляційні втрати; 2 899,69 грн 3% річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовною заявою, позивачем сплачено 3 328,00 грн судового збору, що підтверджується квитанцією №189 від 17.09.2026.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, враховуючи заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог на 33 000,00 грн, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору у сумі 2 570,55 грн.

Щодо решти сплачено судового збору в розмірі 757,45 грн, то позивач має право на повернення з бюджету, після подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" (вул. Промислова, 1, с. Нова Любомирка, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35321, код ЄДРПОУ 38302696) на користь Фізичної особи-підприємця Пацьоли Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 100 600 (сто тисяч шістсот) грн 00 коп. - основного боргу;

- 8 487 (вісім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 97 коп. - інфляційних втрат;

- 2 899 (дві тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 69 коп. - 3% річних;

- 2 570 (дві тисячі п`ятсот сімдесят) грн 55 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2026 року.

Суддя Бережнюк В.В.