Рішення № 141345906, 04.11.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. м. Рівне Справа № 918/655/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І. Шилан, розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флюгскай" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОЛ ГРУП" про стягнення 388 152,94 грн

за участю представників сторін:

від відповідача: Гарбар Олексій Миколайович (в залі суду)

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Флюгскай" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОЛ ГРУП" про стягнення 388 152,94 грн за договором №26/02/2025-1 від 26.02.2025 року про надання маркетингових послуг.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 лютого 2025 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено Договір № 26/02/2025-1 про надання маркетингових послуг (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується на умовах цього Договору надати Замовнику послуги з просування та оптимізації продажу Товарів Замовника (надалі послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю вартість наданих послуг.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу маркетингові послуги та направив для підписання акти приймання-передачі наданих послуг, а саме:

Акт №32061 від 31.07.2025 - 8 735,08 грн, звітний період: 02.07.2025 31.07.2025, маркетингові послуги (промо-активності); Акт №37992 від 28.08.2025 - 5 536,87 грн, звітний період: 08.2025, послуги з просування товару; Акт №35742 від 31.08.2025 - 61 500,00 грн, звітний період: 08.2025, послуги з просування товару; Акт №39793 від 30.09.2025 - 231 462,01 грн, звітний період: 08.2025, маркетингові послуги (промо-активності).

Вказані акти з боку відповідача залишились не підписані.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача за непідписаними та неоплаченими актами наданих послуг становить 307 233,96 грн в т.ч. ПДВ.

16 січня 2026 року Позивач направив Вимогу за вих. № 16/01-1 від 16.01.2026 в порядку ч.2 ст.530 ЦК України (досудове врегулювання спору). Відповідач підписати акти відмовився, що у свою чергу слугувало поданню даного позову.

Відповідач у своєму відзиві заперечив щодо позовних зокрема зазначивши, що позивачем не погоджено надання таких послуг у відповідності до умов Договору № 26/02/2025-1 про надання маркетингових послуг від 26.02.2025 та не обгрунтовано ціноутворення надання таких послуг. Просив в задоволенні позову відмовити.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/655/26. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.06. 2026 року.

25 травня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.

27 травня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення банківських реквізитів.

02 червня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому заявлено клопотання в порядку ст.74 ГПК України, а саме зобов`язати позивача надати належні та допустимі докази фактичного надання маркетингових послуг.

В судовому засіданні 03 червня 2026 року оголошено перерву до 24 червня 2026 року.

10 червня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

22 червня 2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

24 червня 2026 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Н. Церковної у відпустці. Ухвалою суду від 06 липня 2026 року розгляд справи призначено на 22 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з ініціативи суду до 19.08.2026, та відкладено розгляд справи на 20.08. 2026.

Ухвалою суду від 20.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 08.09.2026 розгляд справи було відкладено до 07.10.2026 року.

Ухвалою суду від 07.10.2026 розгляд справи відкладено на 13.10.2026 року.

12 жовтня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення.

13 жовтня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення.

13 жовтня 2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги та ворожими обстрілами цивільних об`єктів міста Рівного.

Ухвалою суду від 13.10.2026 призначено розгляд справи на 20.10.2026 року.

20 жовтня 2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги. Ухвалою суду від 20.10.2026 призначено розгляд справи на 04.11.2026 року.

04 листопада 2026 року від представників позивача адвоката Доробаха А.Е. та адвоката Мартинюк Ю.В. вкотре надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які зокрема обгрунтовані неможливістю виходу на відеозв`язок у зв`язку із перебоями електропостачання. Представник відповідача щодо відкладення розгляду справи заперечив.

Розглянувши вказані клопотання про відкладення розгляду справи та заслухавши представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Водночас, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Окрім того, коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво фізичних осіб забезпечується згідно із ГПК України - через самопредставництво або через представника (ч.1 ст.58 ГПК України). Неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Суд нагадує, що ст.6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Суд вважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Згідно приписів ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Окрім того, суд зазначає, що завдання передбачені ст.182 ГПК України, судом виконано. При цьому, явка сторін судом обов`язковою не визнавалась.

Водночас, позивачів, попереджено про ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, що передбачено приписами ст. 197 ГПК України, згідно якої переривання зв`язку, тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Зважаючи на викладене, клопотання представників позивача від 04.11.2026 року про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Окрім того, 04.11.2026 року до початку розгляду справи по суті судом розглянуто клопотання відповідача від 12.10.2026 року у якому останній заперечує про долучення до справи додаткових письмових пояснень представника позивача від 09.10.2026 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, судом залучено додаткові письмові пояснення представника позивача до матеріалів справи, оскільки останні не висвітлюють нових питань по суті спору, а новий представник позивача у справі використав право подачі такої заяви що передбачене ст.161 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

26 лютого 2025 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено Договір № 26/02/2025-1 про надання маркетингових послуг (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується на умовах цього Договору надати Замовнику послуги з просування та оптимізації продажу Товарів Замовника (надалі послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю вартість наданих послуг. Сторонами Договору виступили: з боку Замовника ТОВ «ПЕРСОЛ ГРУП» в особі Лисенко Вікторії Леонідівни, що діє на підставі Довіреності № 8 від 31.12.2024 а з боку Виконавця ТОВ «ФЛЮГСКАЙ» в особі директора Чеботарь Лариси Михайлівни, що діє на підставі Статуту. Договір підписано та скріплено печатками Сторін, що є беззаперечним підтвердженням їх волевиявлення на виникнення відповідних зобов`язань.

Відповідно до п. 1.3. Договору Виконавець може надавати, зокрема, такі послуги: ефективне просування та стимулювання збуту товарів Замовника; розміщення інформації про товари Замовника в інформаційних листівках Виконавця або інших рекламних місцях; проведення на території Виконавця маркетингових заходів з інформування споживачів; організацію та проведення промо-активностей; послуги мерчандайзингу тощо.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору: «Замовник зобов`язаний приймати та оплачувати Виконавцю надані ним послуги в розмірі та порядку, визначеному Договором». Відповідно до п. 2.3.3. Договору: «при відсутності письмових мотивованих заперечень протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання від Виконавця акту приймання-передачі наданих послуг підписати такий акт і передати один екземпляр Виконавцю». Відповідно до пунктів 3.2., 3.4. Договору оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту погодження та підписання Замовником наданого Виконавцем Акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку на оплату.

Відповідно до п. 2.4.3. Договору Замовник має право відмовитися від прийняття наданих послуг, якщо вони не відповідають умовам Договору, шляхом надання письмових мотивованих заперечень у строк 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Таким чином, право на пеню прямо передбачено Договором. На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу маркетингові послуги та направив для підписання акти приймання-передачі наданих послуг (далі Акти).

Факт надання послуг підтверджується такими непідписаними Відповідачем Актами :

Акт № 32061 від 31.07.2025 8735,08 грн, звітний період: 02.07. 31.07.2025, маркетингові послуги (промо-активності);

Акт № 37992 від 28.08.2025 5536,87 грн, звітний період: 08.2025, послуги з просування товару;

Акт № 35742 від 31.08.2025 61500,00 грн, звітний період: 08.2025, послуги з просування товару;

Акт № 39793 від 30.09.2025 231462,01 грн, звітний період: 08.2025, маркетингові послуги (промо-активності).

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача за непідписаними та неоплаченими актами наданих послуг становить 307233,96 грн з ПДВ.

При цьому, Позивач зазначає, що 27 жовтня 2025 року направив акти на підписання Відповідачу листом за вих.№ 37/01-25. 05 листопада 2025 року Відповідач направив відповідь (вих. № 05/11/2025), в якій вказав виключно на формальні недоліки оформлення деяких актів зокрема, невідповідність дати акту фактичному звітному періоду, відсутність конкретизації змісту послуг тощо. Відповідач не заявляв про відсутність замовлення чи ненадання послуг по суті.

19 грудня 2025 року Позивач направив лист за вих. № 19/12-25, у якому усунув усі формальні зауваження Відповідача: виправив оформлення актів, додав звіти до кожного акту та повторно направив їх для підписання. Таким чином, всі формальні підстави для відмови були усунені. 26 грудня 2025 року Відповідач направив нові листи (вих. № 26/12/2025 та № 26/12/2025-1), в яких вперше кардинально змінив позицію: замість посилань на формальні недоліки заявив, що послуги, зазначені в актах, нібито «не замовлялись» і «не погоджувались» Сторонами.

16 січня 2026 року Позивач направив Вимогу за вих. № 16/01-1 від 16.01.2026 в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (досудове врегулювання спору), а також детальну відповідь (вих. № 14/01-26), в якій спростував доводи Відповідача. Відповідач проігнорував ці аргументи та підписати акти відмовився.

16 лютого 2026 року Відповідач у черговий раз підтвердив свою відмову (вих. № 16/02/2026-1), наполягаючи на тому, що послуги не були ані замовлені, ані погоджені.

Позивачем здійснювались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Відповідачу Вимоги за вих. № 16/01-1 від 16.01.2026 в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, які залишені Відповідачем без уваги.

За таких обставин, позивач вважає позовні вимоги обгрунтованими та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання ТОВ "ПЕРСОЛ ГРУП" маркетингових послуг на суму 307 233,96 грн, не доведено обсяг та вартість таких послуг, не доведено виникнення у Відповідача грошового зобов`язання щодо їх оплати, не доведено протиправної поведінки Відповідача у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема зазначив, що згідно з п. 2.3.2. та 2.3.3. Договору, Замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги в розмірі та порядку визначеному цим Договором, на підставі належно оформлених актів приймання-передачі, за умови відсутності письмових мотивованих заперечень протягом 10 календарних днів з моменту їх отримання.

Крім того, згідно з п. 3.2. та п. 3.4. Договору, обов`язок Замовника щодо оплати виникає після погодження та підписання обома Сторонами належним чином оформленого Акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку на оплату. Замовник має право відмовитися від прийняття наданих послуг, якщо вони не відповідають умовам Договору шляхом надання письмових мотивованих заперечень в строк 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання Акту прийому-передачі наданих послуг. (п. 2.4.3 Договору).

Так, згідно п. 3.2. Договору, Замовник сплачує Виконавцю вартість наданих послуг по закінченню звітного періоду на підставі погодженого та підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку на оплату. Оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту погодження та підписання Замовником наданого Виконавцем Акту приймання передачі наданих послуг. (п.3.4. Договору).

При цьому Договір взагалі не містить механізму визначення вартості визначення тих чи інших маркетингових послуг в межах переліку визначеного п.1.3. Договору. Умовами Договору не визначено: вартість окремих видів маркетингових послуг; порядок формування ціни послуг; тарифів на проведення промо-активностей; вартості розміщення продукції; вартості мерчандайзингу; порядку розрахунку винагороди Виконавця залежно від обсягу поставок чи товарообігу.

Таким чином із самого тексту Договору неможливо встановити, яким чином Позивач визначив вартість спірних послуг у сумі 307 233,96 грн.

Будь-яких додатків, специфікацій, замовлень, технічних завдань або інших документів, які б підтверджували погодження сторонами конкретного виду послуг, їх обсягу, вартості чи строків надання щодо спірних актів, Позивачем в порушення ч. 2 ст. 80 ГПК України суду не надано. При цьому, саме на Позивача покладається обов`язок доведення факту погодження відповідних послуг сторонами, оскільки саме на цю обставину він посилається як на підставу своїх позовних вимог .

Після усунення Позивачем частини формальних недоліків документи, що надійшли листом вих. № 19/12-25 від 19.12.2025 були передані відповідальним працівникам ТОВ «ПЕРСОЛ ГРУП» для перевірки фактичного змісту господарських операцій, зазначених у спірних актах.

Саме за результатами такого аналізу було встановлено, що маркетингові послуги, зазначені у Актах №32061 від 31.07.2025 , №37992 від 28.08.2025 , №35742 від 31.08.2025 та №39793 від 31.08.2025 не були погоджені сторонами у порядку, передбаченому пунктом 2.1.1 Договору, а також відсутні належні докази їх фактичного надання у заявленому періоді, обсязі та на заявлену суму.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення грошових коштів, за надані послуги згідно Договору № 26/02/2025-1 про надання маркетингових послуг. На виконання наданих послуг Позивачем надано Акти :

Акт № 32061 від 31.07.2025 8735,08 грн; Акт № 37992 від 28.08.2025 5536,87 грн. ; Акт № 35742 від 31.08.2025 61500,00 грн. ; Акт № 39793 від 30.09.2025 231462,01 грн.

Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Також статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору визначено, що виконавиць зобов`язується якісно у повному обсязі та у строк надавати Замовнику послуги, які попередньо схвалені та погоджені Сторонами, у межах переліку послуг, зазначених у цьому Договорі, Додатках та Додаткових угодах до нього.

Як встановлено судом і це вбачається із матеріалів справи, Позивачем не надано суду доказів погодження надання послуг згідно актів: Акт № 32061 від 31.07.2025 8735,08 грн; Акт № 37992 від 28.08.2025 5536,87 грн. ; Акт № 35742 від 31.08.2025 61500,00 грн. ; Акт № 39793 від 30.09.2025 231462,01 грн.

Більше того, Позивачем не надано суду жодного належного доказу того, які саме маркетингові заходи були проведені, коли вони проводилися, у яких торгових точках вони проводилися, який обсяг робіт був фактично виконаний та яким чином сформована заявлена до оплати вартість послуг.

Фактично єдиними доказами Позивача є складені ним в односторонньому порядку акти та окремі фотоматеріали, які не дозволяють встановити ані час, ані місце, ані зміст та обсяг виконання, ані Виконавця відповідних маркетингових заходів.

Крім того, Позивач, у своїй відповіді на відзив фактично визнає факт відсутності погодження надання послуг у відповідності до п.2.1.1 Договору. При цьому, зазначає наступне.

Положення пункту 2.1.1 Договору дійсно містить умову про попереднє погодження послуг, однак Договір не встановлює жодної конкретної форми такого погодження, не визначає способу його оформлення та не передбачає обов`язковості складання окремих заявок, технічних завдань, додаткових угод чи інших письмових документів.

З вказаним суд не погоджується, оскільки приписами вищевказаного пункту договору чітко передбачено, що виконавець зобов`язується якісно у повному обсязі та у строк надавати Замовнику послуги, які попередньо схвалені та погоджені Сторонами, у межах переліку послуг, зазначених у цьому Договорі, Додатках та Додаткових угодах до нього.

По при це, доказів такого погодження з боку Відповідача суду не надано.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 2.1.1 Договору сторони прямо погодили, що Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, які попередньо схвалені та погоджені Сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно достатті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, саме факт попереднього погодження є обов`язковою передумовою надання відповідних послуг. При цьому, Позивач не надав суду жодного доказу того, коли саме, ким саме та в який спосіб були погоджені послуги, зазначені у спірних Актах № 32061 від 31.07.2025 , № 37992 від 28.08.2025 , № 35742 від 31.08.2025 та № 39793 від 31.08.2025 , а також не надав доказів того, що особи, які нібито здійснювали відповідне погодження, були уповноважені приймати від імені сторін рішення щодо замовлення та погодження маркетингових послуг на заявлені до стягнення суми.

Саме лише посилання на існування укладеного між сторонами Договору не підтверджує погодження кожної окремої послуги, її обсягу, вартості та строків надання.

Щодо непідписаних актів наданих послуг.

Верховний Суд у своїй численній практиці виходить з того, що предметом доказування у спорах про оплату послуг є насамперед факт реального надання таких послуг та їх господарський результат для замовника .

Верховний Суд у своїй постанові від 25 березня 2021 року у справі № 813/2781/17 вказує наступне «Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996 ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною другою статті 9 Закону №996-ХІV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо. Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.

В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

З урахуванням приписів пункту 2 частини 9 Закону №996-ХІV акт приймання передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. В актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат .

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація, зокрема, про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Вказана позиція суду свідчить про те, що самі Акти наданих послуг та формально складені Звіти тільки з загальною назвою послуги без наявності доказів реальності фактичного надання послуг вказаних в актах наданих послуг в конкретному періоді, конкретного обсягу, змісту та вартості не можуть підтверджувати факт надання послуг, як на те вказує Позивач.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини справи, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем не доведено у встановлений законом спосіб обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Судовий збір

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, оскільки у позові суд відмовив повністю.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2026 року.

Суддя Н.Церковна