Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________
УХВАЛА
"02" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1893/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши заяву приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича від 15.10.2026р. за вх. №2-1985/26 про заміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №916/1893/24
За позовом: Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406)
До відповідача: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )
За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фермерського господарства ДЕМЕТРА (57437, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Новофедорівка, вул. Приморська, буд. 49Б., код ЄДРПОУ 36742996)
про звернення стягнення на предмет застави
Представники:
від заявника: Зауліна О.Г. довіреність;
від позивача: Іващенко І.О. довіреність;
від відповідача: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився;
Акціонерне товариство БАНК КРЕДИТ ДНІПРО звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просило суд в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства (ФГ) ДЕМЕТРА за Кредитними договорами №310821/КЛН/1 від 31.08.2021 та №200123-КЛН від 20.01.2023 в загальній сумі 10 714 210,73 грн., звернути стягнення на предмети застави за Договорами застави рухомого майна №310821-ЗАВ/6 від 31.08.2021 та №200123-ЗАВ/6 від 20.01.2023, а саме: автомобіль VOLVO V40СС, 2016 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль TOYOTA HI ACE, 2008 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.08.2024 у справі №916/1893/24 позовну заяву задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства ДЕМЕТРА за Кредитними договорами №310821-КЛН/1 від 31.08.2021; №200123-КЛН від 20.01.2023 перед Акціонерним товариством БАНК КРЕДИТ ДНІПРО в розмірі 10 714 210,73 грн. звернуто стягнення на предмет застави, що належить ОСОБА_1 , а саме: автомобіль VOLVO V40CC, рік випуску 2016, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , реєстраційний номер - НОМЕР_3 ; автомобіль TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 . Встановлено спосіб реалізації майна, на яке звернуто стягнення, шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 761,54 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024р. рішення Господарського суду Одеської області від 13.08.2024р. у справі № 916/1893/24 залишено без змін.
Судом 26.12.2024р. на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.08.2024р. у справі № 916/1893/24 було видано відповідні накази.
15.10.2026р. за вх. №2-1985/26 до суду від приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича надійшла заява про заміну способу та порядку виконання рішення суду, зі звернення стягнення на предмет застави, автомобіль TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, який зареєстрований за ОСОБА_1 , на стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО 286 233,00 грн.
В обґрунтування поданої заяви, заявник вказує, що 26.12.2024р. Господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання рішення суду у справі №916/1893/24 про звернення стягнення на транспортні засоби та про стягнення судового збору. 27.01.2025р. за заявою АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» накази перебували на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Баталіна Сергія Сергійовича (інформація щодо виконавчих проваджень ВП № 76983408, ВП № 76983092 додається). Транспортні засоби розшукати не вдалося і за заявою стягувача йому було повернуто наказ про звернення стягнення на автомобілі, а в подальшому пред`явлено мені на виконання.
В подальшому, як зазначає заявник, 02.10.2025 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М., на підставі заяви АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79248257 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області про звернення стягнення на предмет застави рухоме майно (два транспортні засоби), що належить ОСОБА_1 .
За посланнями заявника, рішення суду в частині стягнення судових витрат з боржника виконано (суму стягнуто у примусовому порядку за рахунок виявлених грошових коштів у боржниці). Автомобіль VOLVO V40CC, 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , реєстраційний номер - НОМЕР_3 , 30.12.2025 р. було реалізовано на електронних торгах за ціною продажу 646 199,00 грн (18 784,85 грн - становить сума сплаченого гарантійного внеску/13 525,10 грн додаткова винагорода за організацію аукціону/ 613 889,05 грн сума, яка перерахована приватному виконавцю у межах виконавчого провадження №79248257). 02.01.2026р. від реалізації заставного майна (автомобіль марки VOLVO, модель V40CC 2016 р.в.) приватним виконавцем на рахунок АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» було перераховано кошти в сумі 559 352,91 грн (із урахуванням, що стягнута винагорода приватного виконавця становила 53 935,29 грн та витрати виконавчого провадження 600,00 грн). Стягувачем з отриманої від виконавця суми: 20 000,00 грн зараховано в повернення витрат на авансовий внесок банку на проведення оцінки щодо майна у ВП №79248257; 269 676,45 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за простроченим кредитом (тіло кредиту) за Кредитним договором №200123-КЛН від 20.01.2023р.; 269 676,46 грн перераховано в погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, що виникла в результаті отримання від Гаранта (Мінфін) суми сплати за гарантією за Кредитним договором №200123-КЛН від 20.01.2023р.
Поряд з цим як вказує заявник, за повідомленням стягувача за Кредитним договором № 310821-КЛН/1 від 31.08.2021р. погашень не відбулося, а за Кредитним договором № 200123-КЛН від 20.01.2023 р. відбулося лише часткове погашення боргу, в т.ч. за рахунок реалізованого у виконавчому провадженні автомобілю та сума заборгованості становить 1 251 774,86 грн (рішення суду у справі №916/1893/24 ухвалено з метою погашення заборгованості за цими кредитними договорами).
Щодо стану виконання рішення суду в частині звернення стягнення на автомобіль TOYOTA HI ACE, заявник вказує, що 02.10.2025р. ним було винесено постанову про арешт майна: автомобіля TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_6 . 03.10.2025р. винесено постанову, якою було оголошено в розшук майно боржника - автомобіль TOYOTA HI ACE, 2008 року випуску. та на дату звернення із заявою про зміну способу виконання рішення суду, вказаний транспортний засіб перебуває у розшуку, не розшукано.
Також заявник зазначає, що окрім оголошення в розшук рухомого майна - автомобілю TOYOTA HI ACE ним було здійснено вихід за адресою проживання боржника ОСОБА_1 : 01.09.2026 р. двері квартири за адресою ніхто не відчинив, в дверях було залишено виклик боржника до приватного виконавця на 09.09.2026 р. на 11:30 год. для надання пояснень щодо місцезнаходження розшукуваного автомобіля. Боржниця у призначену дату, годину не прибула до приватного виконавця, пояснень не надала;16.09.2026р. двері квартири за адресою ніхто не відчинив, в дверях було залишено виклик боржника до приватного виконавця на 25.09.2026 р. на 11:00 год. для надання пояснень щодо місцезнаходження розшукуваного автомобіля. Боржниця у призначену дату, годину не прибула до приватного виконавця, пояснень не надала.
Заявник наголошує, що у зв`язку з відсутністю транспортного засобу для здійснення огляду, опису, провести оцінку, визначити його вартість суб`єктом оціночної діяльності у межах виконавчого провадження не виявляється можливим.
Також, заявник звертає увагу, що стягувач АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» самостійно звертався із запитом від 05.10.2026 р. за вих.№17-23751 до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АВІСТА-А» щодо можливості визначення вартості заставного рухомого майна TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 та листом за вих. № 83/26 від 08.10.2026 ТОВ «АВІСТА-А» стягувачу повідомлено про неможливість підготовки звіту про оцінку вартості транспортного засобу без його фізичного огляду.
За посиланнями заявника, з наданих стягувачем копій Договорів застави №310821-ЗАВ/6 від 31.08.2021р. (зі змінами та доповненнями) та №200123-ЗАВ/6 від 20.01.2023р., враховуючи редакцію 2023р. було встановлено, що за домовленістю сторін (банку та ОСОБА_1 ) оціночна вартість предмета застави: автомобіля загального легкового загального вантажопасажирського -В, модель TOYOTA HI ACE, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , становить 286 233,00 грн.
Отже, на переконання заявника, із врахуванням обставин виконавчого провадження, його тривалості (із урахуванням попередньо вжитих дій щодо розшуку майна іншим виконавцем), залишку заборгованості за рішенням суду по кредитним договорам, факту лише часткового виконання рішення суду, відсутності транспортного засобу та неможливості проведення визначення оцінки вартості для його реалізації, приватний виконавець не має об`єктивної можливості виконати рішення суду в повному обсязі, а саме в частині звернення стягнення на автомобіль TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , без зміни способу виконання рішення на стягнення з боржника суми за вартістю, визначеною стягувачем та боржницею в договорах застави.
Ухвалою суду від 19.10.2026р. заяву приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича від 15.10.2026р. за вх. №2-1985/26 про заміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №916/1893/24 було прийнято та призначено до розгляду в засіданні суду.
21.10.2026р. за вх. №36202/26 до суду Горбунової Л.М надійшли заперечення на заяву приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича, згідно яких відповідач проти задоволення заяви заперечує та просить суд в її задоволенні відмовити.
26.10.2026р. за вх. №36792/26 до суду від Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач просить суд заяву приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича задовольнити.
Розглянувши заяву приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича про зміну способу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст. 3, 8, ч.ч.1,2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
З огляду на викладене, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1, 1-1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За приписами частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 13.08.2024 р. у справі №916/1893/24: 1. Позовну заяву АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ФГ «ДЕМЕТРА» за Кредитними договорами №310821-КЛН/1 від 31.08.2021р.; №200123-КЛН від 20.01.2023р. в розмірі 10 714 210 грн 73 коп задоволено повністю.
2. В рахунок погашення заборгованості ФГ «ДЕМЕТРА» за Кредитними договорами №310821-КЛН/1 від 31.08.2021р.; №200123-КЛН від 20.01.2023р. перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) в розмірі 10 714 210 грн 73 коп., звернуто стягнення напредмет застави, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: - автомобіль VOLVO V40CC, рік випуску 2016р. номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , реєстраційний номер - НОМЕР_3 ; - автомобіль TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 .
3.Встановлено спосіб реалізації майна, на яке звернуто стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.
4.Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 761 грн 54 коп.»
Судом встановлено, що виданий Господарським судом Одеської області наказ на примусове виконання вказаного судового рішення від 26.12.2024 року щодо звернення стягнення на вищевказане майно стягувачем, після його повернення, був пред`явлений до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Притуляку В.М..
02.10.2025 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79248257 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області про звернення стягнення на предмет застави рухоме майно (два транспортні засоби), що належить ОСОБА_1 .
02.10.2025р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М., винесено постанову про арешт майна: автомобіля TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .
03.10.2025р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М., винесено постанову, якою було оголошено в розшук майно боржника - автомобіль TOYOTA HI ACE, 2008 року випуску.
Крім того, як встановлено судом приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М., було здійснено вихід за адресою проживання боржника ОСОБА_1 :
- 01.09.2026 р. двері квартири за адресою ніхто не відчинив, в дверях було залишено виклик боржника до приватного виконавця на 09.09.2026 р. на 11:30 год. для надання пояснень щодо місцезнаходження розшукуваного автомобіля. Боржниця у призначену дату, годину не прибула до приватного виконавця, пояснень не надала;
-16.09.2026р. двері квартири за адресою ніхто не відчинив, в дверях було залишено виклик боржника до приватного виконавця на 25.09.2026 р. на 11:00 год. для надання пояснень щодо місцезнаходження розшукуваного автомобіля. Боржниця у призначену дату, годину не прибула до приватного виконавця, пояснень не надала.
З огляду на вказані обставини, заявник вважає, що існують обставини, які роблять неможливим виконання рішення суду саме шляхом звернення стягнення на комбайна, а тому просить змінити спосіб виконання судового рішення у даній справі зі звернення стягнення на предмет застави на стягнення з ОСОБА_1 вартості зазначеного майна у розмірі 286 233 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про зміну способу та порядку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Наразі слід зазначити, що під способом виконання рішення господарського суду розуміється захід примусового виконання рішення суду, що може бути встановлений і змінений лише судом, виходячи з вимог, заявлених під час судового розгляду, та обставин справи, спрямований на повне та правильне виконання судового рішення для відновлення та захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу стягувача; а під порядком виконання процедуру виконання встановленого судом способу захисту порушеного або оспорюваного права (законного інтересу), що передбачає строки, черговість, місце, послідовність та інші складові дій боржника та/або третіх осіб щодо виконання рішення суду, а також форму закріплення пов`язаних із такою процедурою прав та обов`язків учасників виконавчого провадження і наслідків їх здійснення.
Як роз`яснено в п. 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. та доповн.), під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.
Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов`язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача (п. 7.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було обрано судовий спосіб звернення стягнення на індивідуально визначене майно, зокрема, автомобіль TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 .
При цьому, як з`ясовано судом, позивач виступав заставодержателем щодо вказаного майна, який виступав предметом застави, на який було звернуто стягнення за рішенням суду.
Зі змісту судового рішення вбачається, що на забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором №310821-КЛН/1 від 31.08.2021р. між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Заставодержатель) та ОСОБА_1 (Заставодавець) було укладено Договір застави рухомого майна № 310821-ЗАВ/6, відповідно до п. 1.1.1. якого Заставодавець в забезпечення повного і належного виконання зобов`язань за Кредитним договором №310821-КЛН/1 від 31.08.2021р., а також додатковими угодами до нього, які є або будуть його невід`ємною частиною, який укладено між Заставодержателем як кредитором та ФГ «ДЕМЕТРА» як позичальником, передає Заставодержателю в наступну заставу рухоме майно, зазначене у пункті 2.1. цього Договору, а Заставодержатель приймає його в заставу та набуває право одержати задоволення всіх своїх вимог за рахунок Предмета застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.
Предметом застави відповідно до Договору застави №310821-ЗАВ/6 від 31.08.2021р. (зі змінами та доповненнями) є зокрема, автомобіль загальний легковий загальний вантажопасажирський-В, модель TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , вартість (без ПДВ) - 286 233 грн., фактичне місцезнаходження - АДРЕСА_3 .
Отже, відповідач- ОСОБА_1 , з якої заявник просить стягнути кошти у розмірі заставної вартості автомобіля TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., за наслідками зміни способу виконання рішення, виступає у спірних правовідносинах заставодавцем.
Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За положеннями ч. 1, 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно з абз. 1,2 ст. 11 Закону України «Про заставу» визначено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно з ч. 1, 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії..
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів/електронних грошей з рахунків/електронних гаманців) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця). (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання) (ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Положеннями ст. ст. 179, 184 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Суд зазначає, що стягувач АТ «Банк Кредит Дніпро», який виступав заставодержателем, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів шляхом звернення стягнення на предмет застави, обрав спосіб задоволення своїх вимог, яким є саме звернення стягнення на предмет застави - індивідуально визначене майно, зокрема, автомобіль TOYOTA HI ACE, рік випуску 2008р., номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 ., також визначив спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів, а не стягнення грошових коштів.
В свою чергу зазначене виключає можливість задоволення відповідачем вимог стягувача у інший спосіб, ніж той, що обрано самим стягувачем і встановлений рішенням суду.
Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 не є основним боржником у зобов`язанні з Банком, а є заставодавцем, який є відмінним від основного боржника, тобто майновим поручителем.
Слід зазначити, що майновий поручитель це особа, яка передає в заставу рухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника.
Необхідно врахувати, що згідно зі ст. 546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання застави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц).
В свою чергу з огляду на викладене, ОСОБА_1 як майновий поручитель відповідає перед Банком виключно переданим у заставу майном, що позбавляє Банк як кредитора стягувати кошти з вказаної особи в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Щодо посилань заявника та позивача, на неможливість на протязі тривалого часу встановити місцезнаходження заставного майна суд зазначає наступне.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов`язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.
Також згідно з п. 5.1.8 договору застави від 31.08.2021р., укладеного між сторонами у даній справі, визначено право Банку як заставодержателя вимагати від заставодавця, у випадку виникнення загрози або фактичного пошкодження чи зменшення вартості предмета застави, заміни його заставою такої ж або більшої вартості, або вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором та звернути стягнення на предмет застави. У випадку отримання предмету застави у меншій кількості, порівняно з передбаченим цим договором, вимагати від заставодавця надання нового або додаткового забезпечення, яке задовольняє вимоги заставодержателя щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, або вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором та звернути стягнення на предмет застави.
Отже, з наведеного вбачається, що ані положеннями чинного законодавства, ані умовами договору застави не передбачено право Банку у разі втрати предмета застави стягувати кошти саме з заставодавця, який в свою чергу є відмінним від боржника за основним зобов`язанням, натомість Банк вправі вимагати від заставодавця замінити або відновити заставне майно, надати нове або додаткове забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість вимог приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича про зміну способу виконання рішення господарського суду, оскільки за наведених в заяві обставин зміна способу виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з відповідача не допускається.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, з огляду на вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість вимог заявника, у зв`язку з чим вказана заява приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні заяви приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича від 15.10.2026р. за вх. №2-1985/26 про заміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №916/1893/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 09.11.2026
Суддя К.Ф. Погребна
Судове рішення № 141345735, Господарський суд Одеської області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/1893/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: