Рішення № 141345695, 06.11.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/661/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання А.І. Драгановій

за участю представників:

від позивача - Бєрікул Ю.В.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 22286,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 22286,70 грн, у т.ч. основного боргу за договором у розмірі 11884,08 грн, штрафу у сумі 1188,40 грн, пені у розмірі 2142,39 грн, суми інфляційних втрат у сумі 6012,03 грн та 3% річних у розмірі 1059,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 15 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" (почтачальник) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-265, відповідно до п. 4.1 якого постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем. Ціна газу на момент укладання договору становить:

- при умові 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки 28333,33 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5666,67 грн, всього з ПДВ - 34000,00 грн;

- при умові 100% оплати договірного обсягу постачання газу до 25 числа місяця поставки 28583,33 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5716,67 грн, всього з ПДВ - 34300,00 грн;

- при умові 100% оплати фактичного обсягу споживання газу до 18 числа місяця, наступного за місяцем поставки 29250,00 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5850,00 грн, всього з ПДВ - 35100,00 грн.

При цьому позивач додає, що подальшому ціна на газ визначається на офіційному вебсайті постачальника. У разі зміни постачальником така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Так, посилаючись на умови укладеного договору, позивач вказує, що останнім самостійно було отримано відповідні дані від Оператора ГТС, складено акт прийому передачі, відповідний рахунок та за допомогою програми Business automation software for integrated enterprise management були направлені на ел. адресу відповідача, зазначену в п. 2.1.1 додатку № 1 до договору та призначену для оперативного обміну інформацією, пов`язаною з виконанням договору (скріншот з відповідної програми додається).

За ствердженнями позивача, на виконання умов договору ним було здійснено постачання природного газу відповідачу у лютому 2022 року в обсязі 0,304 тис.куб.м на загальну суму 11884,08 грн, що підтверджується листом АТ "Херсонгаз" вих. № 260223/1058/314 від 23.02.2026, та карткою рахунка контрагента за зазначений період.

Також позивач додає, що відповідно до п. 4.4 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Проте, як наголошує позивач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором і положень ст.ст. 526, 612 ЦК України відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати вартості природного газу за договором та станом на 26.11.2024 розмір заборгованості відповідача за договором становить 11884,08 грн, при цьому з огляду на несвоєчасну сплату заборгованості за поставлений газ позивачем нараховану відповідачу пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати, які заявлено до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2026 р. (суддя Цісельський ОВ.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/661/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України без виклику сторін.

10.03.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8565/26), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на наступне. За ствердженнями відповідача, 15.12.2021 між нею та ТОВ "Ердгаз" було укладено договір постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-265. Разом з тим у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, проведенням бойових дій та тимчасовою окупацією м. Херсон відповідач була вимушена залишити місце свого проживання та виїхати до Республіки Молдова, де отримала статус особи, яка потребує тимчасового захисту. Як вказує відповідач, зазначені обставини унеможливили отримання нею поштової кореспонденції, рахунків на оплату природного газу та інших повідомлень позивача, а також своєчасне реагування на можливі вимоги щодо погашення заборгованості. При цьому відповідач зазначає, що про наявність судового провадження дізналася лише 09.03.2026 через застосунок "Дія".

Посилаючись на положення ст. 617 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що обставини воєнного стану, тимчасової окупації м. Херсон та вимушеного виїзду за межі України є обставинами непереборної сили, які підлягають врахуванню судом під час вирішення спору.

Крім того, відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить належного обґрунтування та документального підтвердження, зокрема, щодо фактичних обсягів поставленого природного газу, періодів нарахування заборгованості та виставлення відповідних рахунків. Також відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до ст.ст. 256- 267 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення заборгованості за періоди, стосовно яких сплив трирічний строк позовної давності.

18.03.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 9621/26), згідно з якою позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності заборгованості за договором постачання природного газу № 15/12/21/-ЕГ-265 від 15.12.2021.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на неможливість отримання документів у зв`язку з виїздом за межі України внаслідок повномасштабного військового вторгнення є безпідставними, оскільки, як вбачається з долучених до відзиву документів, відповідач перетнула державний кордон лише 26.11.2022.

При цьому позивач посилається на положення пунктів 3.8, 3.9 договору, якими визначено порядок оформлення актів приймання-передачі природного газу, та зазначає, що відповідачем не було надано відповідних документів щодо фактичного обсягу спожитого природного газу. У зв`язку з цим позивачем самостійно отримано відомості від оператора газотранспортної системи, на підставі яких складено акти приймання-передачі та відповідні рахунки, які направлено на електронну адресу відповідача, зазначену в додатку № 1 до договору, за допомогою відповідного програмного забезпечення.

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до умов договору у разі неповернення споживачем підписаного акта приймання-передачі природного газу або ненадання мотивованої відмови від його підписання у встановлений строк природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин позивач зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану не свідчить про неможливість виконання конкретного договірного зобов`язання. На думку позивача, відповідачем не доведено наявності обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань за договором, та не надано належних і допустимих доказів на їх підтвердження.

Також позивач звертає увагу, що пунктом 8.3 договору передбачено обов`язок сторін негайно повідомляти про виникнення форс-мажорних обставин та протягом чотирнадцяти днів надавати відповідні підтверджуючі документи. Водночас відповідачем не було повідомлено позивача про настання таких обставин у визначений договором строк та не надано документального підтвердження їх існування.

Стосовно заявленого відповідачем пропуску строку позовної давності позивач зазначає, що Законом України від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" було передбачено продовження відповідних строків на період дії воєнного стану. При цьому Закон України від 14.05.2025 № 4434-IX, яким поновлено перебіг позовної давності, набрав чинності лише 04.09.2025, у зв`язку з чим позивач вважає доводи відповідача про сплив позовної давності необґрунтованими.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області № 480 від 03.09.2026 р. у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду № 16-к від 02.09.2026 судді Цісельського О.В. зі штату суду відповідно до Указу Президента України № 848/2026 від 01.09.2026 "Про призначення судді", статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України та на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 916-1/2025 (зі змінами від 06.07.2026 № 916-3/2026), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/661/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 року справу № 916/661/26 передано на розгляд судді Петрову В.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2026 р. суддею Петровим В.С. прийнято справу № 916/661/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 22286,70 грн. до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснити спочатку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30 вересня 2026 р. об 11:30 год.

16.09.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи (вх. № 31588/26), відповідно до якого відповідач просить суд розгляд справи, призначений на 30 вересня 2026 р. об 11:30 год., проводити без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

16.09.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності (вх. № 31590/26), відповідно до якої відповідач просить суд застосувати наслідків спливу позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" до ОСОБА_1 у справі № 916/661/26. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за спожитий природний газ у лютому 2022 року, тоді як позивач звернувся до суду лише на початку 2026 року, тобто після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності, який, на думку відповідача, закінчився у березні 2025 року. При цьому відповідач вказує на відсутність поважних причин пропуску позивачем зазначеного строку та просить застосувати наслідки його спливу відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України.

22.09.2026 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 32314/26), відповідно до якої позивач просить суд забезпечити участь його представника - Бєрікула Юрія Васильовича у судовому засіданні у справі № 916/661/26, що призначене на 30 вересня 2026 р. об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2026 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" про участь у судовому засіданні по справі № 916/661/26, яке призначене на 30 вересня 2026 р. об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

24.09.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи (вх. № 32726/26), відповідно до якого відповідач просить суд розгляд справи, призначений на 30 вересня 2026 р. об 11:30 год., проводити без участі відповідача за наявними у справі матеріалами та позовні вимоги ТОВ "Ердгаз" відхилити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та заяві про позовну давність.

24.09.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності (вх. № 32727/26), відповідно до якої відповідач просить суд застосувати наслідків спливу позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" до ОСОБА_1 у справі № 916/661/26 та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2026 р. відкладено розгляд справи на 29 жовтня 2026 р. о 12:00 год.

14.10.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 35225/26), відповідно до якої позивач просить суд забезпечити участь представника - Бєрікула Юрія Васильовича у судовому засіданні у справі № 916/661/26, що призначене на 29 жовтня 2026 р. о 12:00 год, та у всіх наступних засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2026 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" про участь у судовому засіданні по справі № 916/661/26, яке призначене на 29 жовтня 2026 р. о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

20.10.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи (вх. № 36108/26), відповідно до якого відповідач просить суд розгляд справи, призначений на 29 жовтня 2026 р. о 12:00 год., проводити без участі відповідача за наявними у справі матеріалами та позовні вимоги ТОВ "Ердгаз" відхилити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та заяві про позовну давність.

20.10.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшли письмові пояснення (вх. № 36109/26), відповідно до яких відповідач повідомляє, що приміщення, за місцезнаходженням якого здійснювалася поставка газу, зачинене з 24.02.2022 р., доступ у вказане приміщення відсутній, при цьому вказане приміщення неодноразово було пошкоджене обстрілами. Наразі відповідач проживає у Республіці Молдова.

Крім того, 20.10.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності (вх. № 36112/26).

Також 20.10.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду повторно надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 36114/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2026 р. відкласти розгляд справи на 06 листопада 2026 р. о 10:30 год.

30.10.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 37579/26).

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2408576 від 03.03.2026, що наявний у матеріалах справи, державним реєстратором 05.02.2025 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (номер запису: 2004990060002061060).

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.

В силу ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні за змістом висновки щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі N 905/2260/17, від 21.08.2019 у справі N 922/4239/16, від 25.02.2020 у справі N 916/385/19, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20.

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі N 646/6644/17 (провадження N 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 214/4137/17).

При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/5179/20).

Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тому підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2437/17, від 03.02.2021 у справі № 902/655/19, від 01.06.2021 у справі № 910/15940/20, від 07.09.2021 у справі № 918/139/21).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.

Таким чином, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.

Як зазначено судом вище, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2408748 від 03.03.2026) 05.02.2025 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення ФОП за рішенням ОСОБА_1

Так, у даній справі господарським судом встановлено, що на момент укладення відповідачем спірного договору останній згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, незважаючи на припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" (постачальник) та ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір № 15/12/21-ЕГ-265 постачання природного газу, відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних (п. 1.3. додатку № 1) для споживача підтверджених об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача, зокрема, укладеного з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого споживач набуває право санкціоновано відбирати газ із газорозподільної системи та Оператором ГТС договору на транспортування природного газу (п. 2.2 договору від 15.12.2021).

Згідно з п. 3.1 договору від 15.12.2021 постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного в додатку № 1 до договору періоду постачання.

Пунктом 3.2 договору від 15.12.2021 передбачено, що споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, але не пізніше 17 год. 00 хв., надає постачальнику на електронну адресу належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Дані заявки є невід`ємною частиною договору. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у п. 1.3 додатку № 1 до договору.

За умовами п. 3.3 договору від 15.12.2021 сторони мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

Положеннями п. 3.7 договору від 15.12.2021 визначено, що споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми, якщо інший режим споживання не передбачено у цьому договорі. Споживач самостійно контролює власне газопостачання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газопостачання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені розділом ІІ та розділом VІІ Правил постачання, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допустиме відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду, при дотриманні якого постачальник не вимагає відшкодування збитків відповідно до п. 6.4 цього договору, становить 5% від підтвердженого обсягу природного газу. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Відповідно до п.п. 3.8, 3.9 договору від 15.12.2021 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ/ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення примірника акта у вказаний строк природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю. У разі відмови від підписання акта розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

Відповідно до п. 3.11 договору від 15.12.2021 кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу відповідно до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем та Кодексом газотранспортної системи.

Згідно з п. 4.1 договору від 15.12.2021 постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем.

Ціна газу на момент укладання договору становить:

- При умові 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки 28 333,33 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5666,67 грн, всього з ПДВ - 34000,00 грн.

- При умові 100% оплати договірного обсягу постачання газу до 25 числа місяця поставки 28583,33 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5 716,67 грн, всього з ПДВ - 34300,00 грн.

- При умові 100% оплати фактичного обсягу споживання газу до 18 числа місяця наступного за місяцем поставки 29250,00 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5850,00 грн, всього з ПДВ - 35100,00 грн.

У подальшому ціна на газ визначається на офіційному вебсайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником така ціна є обов`язковою для сторін договору.

Вартість фактично поставленого споживачу обсягу газу протягом відповідного місяця визначається як добуток ціни газу та обсягу фактично поставленого природного газу згідно з актами приймання-передачі.

Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених сторонами протягом строку дії договору.

Пунктом 4.4 договору від 15.12.2021 передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, та планового обсягу природного газу. У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу та/або акта звіряння, та/або рахунку-акта.

Відповідно до п. 4.5 договору від 15.12.2021 сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена споживачем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості споживача перед постачальником за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості сума, яка була сплачена споживачем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується постачальником як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Згідно з п. 4.6 договору від 15.12.2021 звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дня внесення вимоги однією зі сторін.

Відповідно до пп. 5.2.6, 5.2.8 договору від 15.12.2021 споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, передбачених договором, а також відшкодовувати витрати на припинення та відновлення газопостачання, понесені постачальником та/або оператором газорозподільних мереж у визначених договором випадках.

Пунктом 6.1 договору від 15.12.2021 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

За умовами п. 6.2 договору від 15.12.2021 у разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 7.1 договору від 15.12.2021 спірні питання між споживачем і постачальником щодо постачання природного газу, оплати послуг постачальника, відшкодування збитків тощо мають вирішуватися шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

За умовами п. 8.1 договору від 15.12.2021 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з п. 9.9 договору від 15.12.2021 останній набирає чинності з дати його підписання та діє в частині постачання газу до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 9.10 договору від 15.12.2021 передбачено, що договір вважається пролонгованим (продовжує свою дію) на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання цього договору не пізніше ніж за 14 календарних днів до кінця терміну його дії.

У додатку № 1 до договору постачання природного газу від 15.12.2021 сторони узгодили умови постачання, зокрема, період постачання - з січня по грудень 2022 року, а також планові місячні обсяги постачання природного газу з розподілом за місяцями, а саме: січень - 0,3 тис.куб.м; лютий - 0,3 тис.куб.м; березень - 0,25 тис.куб.м; квітень - 0,2 тис.куб.м; травень - 0,1 тис.куб.м; червень - 0,05 тис.куб.м; липень - 0,05 тис.куб.м; серпень - 0,05 тис.куб.м; вересень - 0,01 тис.куб.м; жовтень - 0,2 тис.куб.м; листопад - 0,3 тис.куб.м; грудень - 0,35 тис.куб.м. Також у додатку визначено ЕІС-код споживача: 56Х000066102C003 та електронна пошта споживача для оперативного обміну інформацією: akucerenko475@gmail.com.

Вказаний договір з додатком підписаний сторонами та скріплений печатками обох суб`єктів господарювання.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, на виконання умов договору постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-265 від 15.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" у лютому 2022 року було поставлено, а ФОП ОСОБА_1 спожито природний газ в обсязі 0,30472 тис.куб.м, вартість якого, за розрахунком позивача, становить 11884,08 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов п. 4.4 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 4.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу та/або акта звіряння, та/або рахунку-акта.

На підтвердження постачання відповідачу природного газу у лютому 2022 року в обсязі 0,30472 тис.куб.м на загальну суму 11884,08 грн. позивачем надано до матеріалів позову акт приймання-передачі № 880 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на загальну суму 11884,08 грн., у т.ч. ПДВ 1980,68 грн.

Вказаний акт приймання-передачі природного газу № 880 від 28.02.2022 підписаний лише зі сторони постачальника.

Наразі господарський суд зауважує, що АТ "Херсонгаз" у листі за вих. № 260223/1058/314 від 23.02.2026 зазначено, що обсяги споживання ФОП ОСОБА_1 за укладеним з ТОВ "Ердгаз" договором № ЕГ-1902/04-26/КВ у лютому 2022 становлять 304,72 куб.м, ЕІС-код споживача: 56Х000066102С003; ЕІС код точки обліку: 56ZP35T661О02C01N.

Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи картки рахунка контрагента за відповідний період, надану позивачем на підтвердження відображення операцій з постачання природного газу та обліку заборгованості за договором № 15/12/21-ЕГ-265 від 15.12.2021 р. вбачається, що за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 11884,08 грн.

При цьому позивачем на підтвердження направлення відповідачу акта приймання-передачі природного газу та відповідного рахунку надано скріншот із програмного забезпечення Business Automation Software for Integrated Enterprise Management, в якому відображено відповідні документи, дату 15.03.2022 та електронну адресу споживача, визначену сторонами у п. 2.1.1 додатка № 1 до договору постачання природного газу.

Таким чином, на підтвердження обставин постачання природного газу за спірний період позивачем надано як складені ним документи, так і відомості оператора газорозподільної системи, які підлягають оцінці судом у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Наразі суд зазначає, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, затверджено Правила постачання природного газу.

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи інформаційна платформа Оператора ГТС містить інформацію про суб`єктів ринку природного газу, зокрема споживачів, яким присвоєні ЕІС-коди, відомості про закріплених за споживачами діючих постачальників та визначені ними періоди постачання, а також інформацію про фактичне добове та місячне споживання природного газу.

Згідно з пунктом 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово.

Таким чином, інформація щодо фактичних обсягів споживання природного газу формується на підставі даних комерційного обліку та передається оператором газорозподільної системи оператору газотранспортної системи для використання відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.

При цьому, як вже зазначалося вище, у додатку № 1 до договору постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-265 від 15.12.2021 сторонами визначено ЕІС-код споживача 56Х000066102C003, який використовується для ідентифікації відповідного споживача на ринку природного газу.

Отже, відомості щодо фактичного споживання природного газу, отримані від оператора газорозподільної системи та співвіднесені з відповідним ЕІС-кодом споживача, мають значення для встановлення обсягів спожитого природного газу за відповідний розрахунковий період.

При цьому господарський суд зауважує, що постачання природного газу здійснюється на підставі укладеного між сторонами договору та відповідно до вимог спеціального законодавства, тоді як акт приймання-передачі природного газу є документом, яким оформлюється відповідна господарська операція.

Водночас відповідно до п.п. 3.8, 3.9 договору від 15.12.2021 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ/ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення примірника акта у вказаний строк природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю. У разі відмови від підписання акта розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

Таким чином, з огляду на відсутність мотивованої відмови від писання акту, а також його неповернення природний газ спожитий у лютому 2022 року вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю, зазначеними в акті приймання-передачі природного газу. При цьому суд зауважує, що відсутність підпису відповідача на акті приймання-передачі природного газу не свідчить про відсутність факту його споживання та не звільняє споживача від обов`язку оплати фактично отриманого природного газу, якщо відповідні обставини підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Відтак, судом встановлено, що позивачем було виконано зобов`язання за договором постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-265 від 15.12.2021 та поставлено у лютому 2022 року природний газ на суму 11884,08 грн., тоді як відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, при цьому вказані відомості щодо фактичного обсягу споживання природного газу відповідачем належними доказами не спростовано, доказів сплати відповідної заборгованості матеріали справи не містять.

Наразі суд зазначає, що прийняття відповідачем фактично поставленого природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов`язання здійснити оплату за фактично поставлений природний газ відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, наслідком яких стала неможливість отримання своєчасно інформації стосовно фактичних обсягів споживання природного газу, як на підставу унеможливлення виконання зобов`язань за договором, господарський суд зазначає наступне.

Наразі господарський суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

При цьому господарський суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Між тим судом враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Частиною першою статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, у разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Так, за умовами п. 8.1 договору від 15.12.2021 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). А пунктом 8.3 договору унормовано, що сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

При цьому господарський суд зазначає, що відповідачем також не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про обставин непереборної сили, а саме про обставини, на які відповідач посилається як форс-мажорні, саме відразу після їх виникнення.

Крім того, як встановлено судом, відповідач не звертався до позивача із заявою про припинення спірного договору з підстав неможливості його виконання, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Наразі господарський суд наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/528/19).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором внаслідок існування обставин непереборної сили.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 1188,40 грн, пені у розмірі 2142,39 грн, інфляційних втрат у сумі 6012,03 грн та 3% річних у розмірі 1059,80 грн господарський суд зазначає наступне.

За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1 договору постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-265 від 15.12.2021 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену умовами договору та чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.2 договору № 15/12/21-ЕГ-265 від 15.12.2021 у разі неповних або несвоєчасних розрахунків за поставлений природний газ споживач зобов`язаний сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у лютому 2022, розрахунок якої додано до позову.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

При цьому, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно з положеннями ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору передбачено також розмір річних - 3%, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Наразі господарським судом враховується, що строк оплати за зобов`язаннями лютого місяця 2022 року настав для відповідача вже після тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади, на території якої розташована точка обліку споживача. З огляду на викладене, строк виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого у лютому місяці 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання ФОП ОСОБА_1 вказаного грошового зобов`язання.

Суд виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.

Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.

Суд враховує, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін.

Фактична сплата основного боргу після відновлення можливості здійснення платежів свідчить про визнання зобов`язання та добросовісність поведінки боржника. Отже, відсутні підстави для застосування до нього додаткових фінансових санкцій за період, коли виконання зобов`язання було об`єктивно унеможливлене.

Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.

Господарський суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило б завданню господарського судочинства - справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об`єктивний контекст його виконання.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" відповідачу за зобов`язаннями лютого 2022 року, а саме: інфляційних втрат з 06.04.2022 по 11.11.2022 та пені з 06.03.2022 по 06.09.2022.

При цьому, приймаючи до уваги викладене вище, а також порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних за зобов`язаннями лютого 2022 року за період з 06.03.2023 по 23.02.2026. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за зобов`язаннями лютого 2022 року у розмірі 1059,80 грн, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 1059,80 грн.

Разом з тим за умовами п. 6.2 договору у разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу.

Відтак, позивачем нараховано ОСОБА_1 за прострочення сплати заборгованості за зобов`язаннями лютого 2022 року понад 30 днів штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості, що складає 1188,40 грн. Наразі господарський суд враховує, що кінцевою датою окупації Херсонської міської територіальної громади є 11.11.2022 року, натомість відповідач не здійснила оплати вартості поставленого у лютому 2022 року природного газу і після деокупації міста до теперішнього часу, з огляду на що позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф відповідно до п. 6.2 спірного договору. Враховуючи викладене, а також дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 1188,40 грн, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача.

Наразі суд вважає помилковим розрахунок пені за зобов`язаннями лютого 2022 року, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану у період окупації.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його частково помилковим (з підстав їх нарахування за період окупації), з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого сума інфляційних втрат за період з 12.11.2022 по 23.02.2026 на суму боргу 11884,08 грн становить 3686,81 грн (11884,08 x 1.31023129 - 11884.08)

Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за зобов`язаннями лютого 2022 у загальному розмірі 3686,81 грн.

Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності та застосування наслідків такого спливу, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.ч. 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Так, предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення заборгованості за поставлений у лютому 2022 року природний газ, а також нараховані за прострочення виконання зобов`язання 3% річних, інфляційні втрати, пеня та штраф у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-265 від 15.12.2021.

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення основного боргу, інфляційних втрат і трьох процентів річних мало би обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Натомість відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність тривалістю у один рік.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення пені та штрафу мало би обмежуватися останнім роком, який передував поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Разом з тим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

До зазначеного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 вносилися зміни Указами Президента України, якими з урахуванням затвердженого Законом України від № 4928-IX від 14.07.2026 Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

При цьому суд додає, що 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Вказаний Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Таким чином, перебіг строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відновлено.

Водночас господарський суд зауважує, що Закон України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення", яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, набрав чинності 04 вересня 2025 року, натомість позивач звернувся до господарського суду із позовом по даній справі 24.02.2026 року, тобто лише через пів року після відновлення перебігу строку позовної давності.

Підсумовуючи наведені вище положення, господарський суд зазначає, що оскільки під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року, а в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився та лише з 04.09.2025 року відновлено, позовна давність щодо визнаних судом обґрунтованими позовних вимог про стягнення штрафу станом на звернення позивачем до суду не сплила, оскільки перебіг цього строку розпочався лише з 05.09.2025 року та відповідно не сплив до 24.02.2026.

Враховуючи викладене вище, господарським судом встановлено, що позивачем не пропущено однорічний строк позовної давності щодо стягнення штрафу та трирічний строк позовної давності стосовно основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на що відсутні підстави для застосування наслідків у зв`язку з його пропуском.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2128,70 грн. (17819,09 грн. х 2662,40 грн. / 22286,70 грн.).

Керуючись ст.ст. 74, 79, 86, 129, 232, 236- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 22286,70 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29; код ЄДРПОУ 38404559; рахунок № НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) суму основного боргу за договором на постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-265 від 15.12.2021 року у розмірі 11884/одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири/грн 08 коп., штраф у сумі 1188/одна тисяча сто вісімдесят вісім/грн 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 3686/три тисячі шістсот вісімдесят шість/грн 81 коп., 3% річних у сумі 1059/одну тисячу п`ятдесят дев`ять/грн 80 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2128/дві тисячі сто двадцять вісім/грн 70коп.

3. У задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 10 листопада 2026 р.

Суддя В.С. Петров