Ухвала суду № 141345318, 30.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"30" жовтня 2026 р. Справа № 911/2269/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю секретаря судового засідання Сеніної В.О.

розглянувши у закритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Володимира Ковальського, будинок 61/1; код ЄДРПОУ 0290999624) в інтересах держави в особі

Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 33; код ЄДРПОУ 04358477)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ (04050, місто Київ, вулиця Глибочинська, будинок 13, секція 1, офіс 1; код ЄДРПОУ 41078199)

про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 1128586,48 гривень,

за участю представників сторін:

прокурор: Смертенюк Д.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» про стягнення 1 128 586,48 гривень, з яких: 1 025 042,33 грн - безпідставно збережені кошти внаслідок невиконання зобов`язання зі сплати пайової участі для створення і розвитку інфраструктури с. Білогородка, 77173,88грн - інфляційні втрати та 26 370,27 грн - 3% річних за користування коштами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оскільки ТОВ«ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ», як замовник будівництва багатоквартирного житлового будинку в селі Білогородка (розпочатого у жовтні 2020 року та введеного в експлуатацію у липні 2025 року), не виконав покладений законом обов`язок щодо звернення до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі та не сплатив її до прийняття об`єкта в експлуатацію, відповідні кошти залишилися у розпорядженні відповідача без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2026 було відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строки на вчинення процесуальних дій.

Через систему «Електронний суд» 04.08.2026 від ТОВ «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження разом з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання з повідомленням учасників справи.

04.08.2026 від заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області через систему «Електронний суд» аналогічне клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2026 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначино підготовче засідання на 28.08.2026 о 11:20 год.

11.08.2026 від представника ТОВ «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

14.08.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без руху.

До суду від заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду від 14.08.2026, а також відповідь на відзив від 18.08.2026.

27.08.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ Богуш Марини Костянтинівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2026 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ про участь у судовому засіданні, призначеному на 28.08.2026, та в подальших судових засіданнях у справі, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2026 було відкладено підготовче засідання у зв`язку з повітряною тривогою на 28.09.2020 о 11:20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2026 відкладено підготовче засідання на 12.10.2026 о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2026 було продовжено строк підготовчого провадження по справі №911/2269/26 на тридцять днів до 04.11.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2026 було відкладено підготовче засідання на 30.10.2026 о 11:00 год.

16.10.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку з неможливістю участі представника відповідача Богуш Марини Костянтинівни у судовому засіданні, призначеному на 30.10.2026 об 11:00 год., з огляду на перебування останньої у щорічній відпустці в період з 19.10.2026 по 02.11.2026 включно.

У підготовчому засіданні 30.10.2026 прокурор не заперечував проти закриття підготовчого провадження.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки визнані судом поважними.

Водночас відповідно до частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання його представника без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, процесуальним законом передбачено можливість відкладення підготовчого засідання у разі неявки представника учасника справи за умови визнання судом повідомлених причин такої неявки поважними.

Суд зазначає, що наведена відповідачем обставина перебування його представника у щорічній відпустці сама по собі не свідчить про неможливість забезпечення участі іншого представника товариства у судовому засіданні та не є безумовною підставою для відкладення підготовчого засідання.

При цьому у поданому клопотанні відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про неможливість забезпечення представництва інтересів товариства іншим представником, а також не обґрунтовано, яким чином відсутність саме Богуш Марини Костянтинівни перешкоджає проведенню підготовчого засідання та виконанню завдань підготовчого провадження.

У цьому питанні суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19 про те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не сама по собі відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення відповідних процесуальних питань у такому судовому засіданні. При цьому сторона не позбавлена можливості брати участь у судовому процесі особисто або забезпечити участь іншого представника, оскільки кількість представників учасника справи законом не обмежена. Суд також враховує, що відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України участь у судових засіданнях є правом учасника справи, а не його обов`язком, у зв`язку з чим учасник справи самостійно визначає спосіб реалізації наданих йому процесуальних прав, у тому числі шляхом забезпечення участі уповноваженого представника.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи для виконання завдань підготовчого провадження.

Завданнями підготовчого провадження, згідно з частиною першою статті 177 Господарського процесуального кодексу України, є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог і складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та збирання відповідних доказів, вирішення відводів, визначення порядку розгляду справи, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, відкладення підготовчого засідання пов`язується насамперед із необхідністю вчинення процесуальних дій, без яких неможливо виконати завдання підготовчого провадження, а не виключно з відсутністю представника одного з учасників справи.

Суд бере до уваги, що відповідачем у клопотанні не зазначено про необхідність подання додаткових доказів, заяв чи клопотань, які потребують розгляду саме в підготовчому засіданні та не можуть бути розглянуті без участі його представника, а також не наведено інших обставин, які б свідчили про неможливість завершення підготовчого провадження за відсутності представника відповідача.

Водночас суд враховує необхідність забезпечення учасникам справи рівних процесуальних можливостей та права на подання своїх доводів і заперечень. З цією метою суд вважає за необхідне надати відповідачу можливість до початку розгляду справи по суті подати заперечення на відповідь на відзив, а також додаткові письмові пояснення щодо обставин справи, у разі наявності такої необхідності.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені відповідачем причини неявки його представника не є достатніми для відкладення підготовчого засідання, а проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача не перешкоджає виконанню завдань підготовчого провадження.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» про відкладення підготовчого засідання.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

14.08.2026 від представника відповідача адвоката Богуш Марини Костянтинівни надійшло клопотання про залишення позовної заяви заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області, поданої в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» про стягнення грошових коштів, без руху.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам пункту 2 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурором не зазначено адресу місцезнаходження та поштовий індекс Бучанської окружної прокуратури Київської області, а також відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у позивача та відповідача.

З огляду на наведене відповідач просить залишити позовну заяву без руху на підставі частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження, поштовий індекс, відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з частиною першою статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Водночас частиною одинадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням відповідних підстав та наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Отже, процесуальним законом передбачено можливість залишення позовної заяви без руху як на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, так і після відкриття провадження, однак у такому випадку застосуванню підлягає спеціальне правило частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд звертає увагу, що залишення позовної заяви без руху є процесуальною дією, яка здійснюється судом за результатами перевірки відповідності позовної заяви вимогам процесуального закону. Подання учасником справи клопотання про залишення позову без руху саме по собі не зумовлює обов`язку суду застосувати такий процесуальний захід, оскільки вирішення відповідного питання належить до процесуальних повноважень суду та здійснюється ним самостійно з урахуванням установлених законом підстав.

Таким чином, доводи учасника справи щодо можливого недотримання позивачем вимог до форми та змісту позовної заяви підлягають перевірці судом, однак не мають наперед визначального характеру та не звільняють суд від обов`язку самостійно встановити наявність або відсутність передбачених законом підстав для застосування відповідного процесуального механізму.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2024 у справі №904/5797/23 зазначив, що передбачена частиною одинадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України можливість залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі застосовується лише у тому разі, коли про обставини, що стали підставою для залишення позову без руху, стало відомо після відкриття провадження у справі. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.05.2021 у справі №910/5506/20 та від 20.09.2022 у справі №904/7769/21.

Отже, сам факт відкриття провадження у справі не виключає можливості застосування судом частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України, однак таке застосування пов`язане з установленням передбачених цією нормою обставин, зокрема з`ясуванням того, чи стали відповідні недоліки позовної заяви відомі суду після відкриття провадження у справі.

У цьому контексті суд враховує, що доводи відповідача стосуються незазначення у позовній заяві окремих відомостей щодо місцезнаходження прокуратури та наявності електронних кабінетів учасників справи. Однак такі обставини за своїм характером стосуються реквізитів позовної заяви, які можуть бути перевірені судом під час її первинного опрацювання, а не обставин, що виникли або об`єктивно стали відомі лише після відкриття провадження у справі.

Крім того, суд бере до уваги, що інформація про місцезнаходження Бучанської окружної прокуратури Київської області, зокрема її адреса та поштовий індекс, є загальнодоступною інформацією, яка міститься в офіційних інформаційних ресурсах органів прокуратури. Більше того, відповідні відомості наведені самим відповідачем у поданому клопотанні, що свідчить про його обізнаність щодо місцезнаходження зазначеного органу та відсутність будь-якої невизначеності щодо його ідентифікації чи адреси для листування.

Щодо доводів відповідача про незазначення у позовній заяві відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів у позивача та відповідача суд зазначає, що відповідна інформація може бути перевірена судом безпосередньо засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та її підсистеми «Електронний суд».

Так, відповідно до інформації, наявної в матеріалах справи та відомостей автоматизованої системи документообігу суду, учасники справи мають зареєстровані електронні кабінети у відповідній підсистемі. Отже, суд має можливість ідентифікувати учасників справи та забезпечити направлення їм процесуальних документів у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 звернула увагу на особливості реалізації процесуальних прав учасників справи через підсистему «Електронний суд» та зазначила, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються такому учаснику в паперовій формі. Таким чином, сам по собі стан реєстрації електронного кабінету не створює безумовної перешкоди для здійснення судового провадження, оскільки процесуальним законом передбачено механізм забезпечення інформування учасників справи і за відсутності такого кабінету.

Суд також враховує, що відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

У постанові від 10.12.2024 у справі №922/1428/16 Верховний Суд наголосив на необхідності дотримання балансу між належним застосуванням процесуальних норм та забезпеченням права особи на доступ до правосуддя, зазначивши, що суворе трактування процесуального законодавства (надмірний формалізм) може позбавити заявника права на справедливий суд. При цьому під час застосування процесуальних норм судам належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, яка нівелює встановлені законом процесуальні вимоги.

З огляду на наведене суд вважає, що застосування процесуального механізму залишення позовної заяви без руху має бути зумовлене необхідністю усунення таких недоліків, які мають істотне значення для належного здійснення судового провадження та не можуть бути усунуті шляхом перевірки відповідних відомостей судом або використання передбачених законом засобів процесуальної комунікації.

У даному випадку відповідач не навів обставин, які б свідчили про неможливість ідентифікації учасників справи, їх належного повідомлення про розгляд справи чи реалізації ними процесуальних прав у зв`язку з незазначенням відповідних відомостей у позовній заяві. Натомість наведені відповідачем відомості є доступними для перевірки судом, а наявність зареєстрованих електронних кабінетів учасників справи підтверджується даними судової інформаційної системи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для застосування до позовної заяви механізму, визначеного частиною одинадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України, а задоволення поданого клопотання за наведених обставин призвело б до невиправданого надмірного формалізму та створення перешкод для подальшого розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, зокрема, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист таких інтересів.

При цьому представництво прокурором інтересів держави в суді має субсидіарний характер, оскільки насамперед захищати інтереси держави повинні відповідні компетентні органи, а не прокурор, який не може підміняти собою орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого бездіяльність компетентного органу означає, що такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, однак усупереч таким інтересам не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вжиття заходів для усунення порушень, подання відповідного позову або надання аргументованого повідомлення про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу.

При цьому розумність строку визначається судом з урахуванням сукупності обставин, зокрема, значимості порушення інтересів держави, необхідності їх невідкладного захисту, можливості настання негативних наслідків унаслідок бездіяльності компетентного органу, а також наявності об`єктивних причин, які перешкоджали такому органу самостійно звернутися до суду.

Наведений правовий висновок також послідовно застосовано Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Як встановлено судом, Бучанською окружною прокуратурою Київської області 20.04.2026 на адресу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області направлено запит №53-73-4341вих-26 щодо надання інформації про сплату пайової участі під час забудови об`єкта за адресою: вул. Михайла Величка, 34, с. Білогородка Бучанського району Київської області, а також щодо вжитих і запланованих заходів стосовно стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі, у тому числі в судовому порядку.

У відповідь на вказаний запит заступником сільського голови Білогородської сільської ради надано лист від 27.04.2026 № 1651/02-26, у якому повідомлено, що з листопада 2020 року рішення про безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади майна від замовника будівництва ТОВ «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту не приймалися.

Також у зазначеному листі сільська рада послалася на скасування пайової участі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019 та відсутність договірних відносин із ТОВ «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ», у зв`язку з чим заходи реагування, у тому числі шляхом звернення до суду, органом місцевого самоврядування не вживалися.

Надалі, листом від 16.06.2026 №53-73-6898ВИХ-26 Бучанська окружна прокуратура Київської області повідомила Білогородську сільську раду про прийняте рішення щодо звернення до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі зазначеної ради до ТОВ «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» про стягнення коштів пайової участі.

Заперечуючи проти наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, відповідач зазначає, що відповідь Білогородської сільської ради від 27.04.2026 №1651/02-26 свідчить не про бездіяльність органу місцевого самоврядування, а про реалізацію ним власних повноважень шляхом формування та повідомлення правової позиції щодо відсутності підстав для звернення до суду.

Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Сам по собі факт надання компетентним органом відповіді на запит прокурора не свідчить про здійснення таким органом належного захисту інтересів держави, так само як і викладення у відповідному листі правової позиції щодо відсутності підстав для звернення до суду не є безумовним підтвердженням того, що орган належним чином виконує покладені на нього повноваження.

Визначальним у цьому випадку є не факт листування між прокуратурою та органом місцевого самоврядування, а встановлення того, чи вжив компетентний орган після отримання інформації про можливе порушення інтересів держави реальних заходів, спрямованих на їх захист, та чи звернувся самостійно до суду у розумний строк за наявності для цього відповідних підстав.

Як убачається зі змісту листа Білогородської сільської ради від 27.04.2026 № 1651/02-26, орган місцевого самоврядування фактично підтвердив, що заходи щодо стягнення коштів пайової участі з ТОВ «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ», у тому числі шляхом звернення до суду, ним не вживалися.

При цьому наведені радою мотиви такого незвернення зводяться до її правової оцінки законодавства щодо скасування пайової участі та відсутності договірних відносин із відповідачем.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що після отримання звернення прокуратури Білогородською сільською радою було вжито будь-яких самостійних заходів, спрямованих на перевірку обставин можливого порушення інтересів територіальної громади, з`ясування наявності правових підстав для стягнення коштів пайової участі, підготовки відповідних матеріалів або звернення до суду з метою захисту таких інтересів.

Саме лише формування органом місцевого самоврядування правової позиції щодо відсутності підстав для стягнення коштів, яка фактично супроводжується невжиттям будь-яких заходів судового захисту, не може автоматично свідчити про належне здійснення ним повноважень щодо захисту інтересів держави.

При цьому суд враховує, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду, не зобов`язаний доводити бездіяльність компетентного органу виключно шляхом підтвердження повної відсутності листування або будь-якої комунікації з таким органом. Наявність чи відсутність бездіяльності має оцінюватися судом з урахуванням усієї сукупності обставин конкретної справи, зокрема змісту відповідей компетентного органу та фактичних дій, вчинених ним для захисту відповідних інтересів.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 23.05.2024 у справі №475/649/22.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, незважаючи на те, що останній у відповідях на запити прокуратури повідомляв про невжиття заходів щодо стягнення шкоди та наводив власні пояснення причин незвернення до суду. Суд виходив із того, що орган місцевого самоврядування, будучи обізнаним про можливе порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження, не вживав заходів для їх захисту.

Отже, наведена правова позиція спростовує доводи відповідача про те, що саме по собі надання Білогородською сільською радою мотивованої відповіді на запит прокуратури виключає можливість кваліфікації її поведінки як нездійснення захисту інтересів держави.

Водночас суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 914/3137/24, відповідно до якого метою повідомлення прокурором компетентного органу є надання саме цьому органу можливості самостійно захистити інтереси держави.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки компетентний орган після отримання повідомлення прокурора повідомив про вжиття заходів для самостійного поновлення порушених прав, заявив про намір звернутися до суду та фактично подав самостійний позов з аналогічних підстав.

Натомість у справі, що розглядається, Білогородська сільська рада не повідомляла прокурора про намір самостійно звернутися до суду, не зазначала про вжиття заходів для стягнення коштів пайової участі та не підтвердила здійснення будь-яких інших дій, спрямованих на захист інтересів територіальної громади.

Таким чином, фактичні обставини справи №914/3137/24 відрізняються від обставин цієї справи, оскільки у даному випадку компетентний орган не продемонстрував наміру самостійно здійснювати судовий захист відповідних інтересів.

Посилання відповідача на те, що Білогородська сільська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, діяльність якого здійснюється у сесійній формі, також не спростовує наведених висновків суду.

Так, відповідно до статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська рада проводить свою діяльність у сесійній формі. Однак сам по собі такий порядок організації діяльності ради не свідчить про неможливість або об`єктивну перешкоду для здійснення нею повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади.

Відповідачем не надано доказів того, що Білогородська сільська рада вживала організаційних заходів для розгляду порушеного прокуратурою питання на пленарному засіданні, ініціювала підготовку відповідних матеріалів, доручала уповноваженим структурним підрозділам перевірити обставини можливого порушення або вчиняла інші дії, спрямовані на вирішення питання щодо судового захисту інтересів територіальної громади.

Отже, наведені відповідачем положення законодавства про порядок організації роботи ради не підтверджують наявності об`єктивних причин, які перешкоджали органу місцевого самоврядування здійснити відповідний захист.

Крім того, суд враховує, що Білогородська сільська рада була обізнана про обставини, які стали підставою для звернення прокурора до суду, щонайменше з моменту отримання запиту від 20.04.2026, а після надання відповіді 27.04.2026 мала можливість додатково оцінити наведені прокурором обставини та вирішити питання щодо вжиття заходів судового захисту.

Надалі, 16.06.2026, прокурор додатково повідомив раду про прийняте рішення щодо звернення до суду. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що після отримання зазначеного повідомлення орган місцевого самоврядування вжив заходів для самостійного захисту інтересів територіальної громади.

При цьому суд зазначає, що розумність строку для реагування компетентного органу не може визначатися виключно формальним проміжком часу між отриманням повідомлення прокурора та зверненням останнього до суду. Такий строк має оцінюватися з урахуванням усіх обставин справи, зокрема попередньої обізнаності органу про можливе порушення інтересів держави, змісту отриманих ним звернень, характеру необхідних для реагування дій та фактичної поведінки органу після отримання повідомлення про намір прокурора звернутися до суду.

Відповідний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

За таких обставин суд доходить висновку, що Білогородська сільська рада, будучи обізнаною про обставини, які, на думку прокурора, свідчать про порушення інтересів територіальної громади, та маючи повноваження щодо їх захисту, самостійно не вжила заходів судового захисту, а надані нею пояснення щодо причин незвернення до суду не підтверджують фактичного здійснення такого захисту.

При цьому суд зауважує, що незгода органу місцевого самоврядування з правовою оцінкою прокурора щодо наявності підстав для стягнення коштів пайової участі сама по собі не виключає можливості представництва прокурором інтересів держави. Визначальним є встановлення факту нездійснення компетентним органом належного захисту відповідних інтересів, що у даному випадку підтверджується матеріалами справи.

Суд також зазначає, що наведені висновки стосуються виключно наявності процесуальних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та не є оцінкою обґрунтованості позовних вимог щодо наявності у ТОВ «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» обов`язку зі сплати коштів пайової участі, правомірності їх нарахування або наявності підстав для стягнення заявленої суми.

Отже, доводи відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Білогородської сільської ради не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у разі встановлення після відкриття провадження у справі відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, належить залишити без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки за результатами розгляду заяви судом не встановлено відсутності передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, правові підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР`ЄР КОМПЛЕКТ» про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ураховуючи, що судом у підготовчому засіданні з`ясовано обставини, визначені статтею 182 Господарського процесуального кодексу України, вирішено процесуальні питання, необхідні для забезпечення належного розгляду справи, учасникам справи надано можливість реалізувати свої процесуальні права, а також беручи до уваги відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, суд дійшов висновку, що завдання підготовчого провадження виконані, а справа підготовлена до розгляду по суті.

За таких обставин суд вважає за необхідне закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Керуючись статтями 53, 162, 174, 176, 177, 182-183, 185, 202, 226, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В

Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.11.2026 о 12:30 год., зал судового засідання №2.

Продовжити відповідачу до початку розгляду справи по суті строк на подання заперечень на відповідь на відзив, а також додаткових письмових пояснень щодо обставин справи, у разі наявності такої необхідності.

Присутність учасників справи у судовому засіданні є не обов`язковою (ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

Повідомити учасників справи про можливість подання заяви про проведення судового засідання без участі представників учасників справи.

Звернути увагу учасників справи на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua.

Ухвала набрала чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Фурсова