Рішення № 141344947, 10.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026Справа № 910/2207/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоекспедиція»

до акціонерного товариства «Укрнафта»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус»

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтоекспедиція» з позовом до акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання банківської гарантії № 48157 від 05.06.2025, виданої акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» такою, що не підлягає виконанню.

За твердженням позивача, він поставив відповідачу товар за договором про закупівлю товару від 11.06.2025, а відповідач необґрунтовано відмовився його приймати.

Суд своєю ухвалою від 05.03.2026 відкрив провадження у справі № 910/2207/26, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус».

Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що зобов`язання (поставка 12 одиниць спайдерів пневматичних), виконання якого було забезпечено банківською гарантією, порушено позивачем.

Так, 19.09.2025 позивач здійснив доставку на адресу відповідача трьох одиниць товару. Цей товар був повернутий позивачеві, оскільки він не надав разом із товаром технічну документацію (документ на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки). Інші 9 одиниць товару позивач взагалі не поставив.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11 червня 2025 року акціонерне товариство «Укрнафта» та товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтоекспедиція» уклали договір про закупівлю товару № 13/2966-МТР/25 (далі - Договір), предметом якого є спайдери пневматичні (далі - товар).

Номенклатура, кількість, ціна товару визначені у специфікації до договору, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація) (п. 2.1. Договору).

Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики, умови гарантії товару, перелік супровідних документів, що надаються під час поставки товару, визначені у технічній специфікації, інформації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, що є додатком №2 до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 2.2 Договору).

Відповідно до специфікації (додаток №1 до Договору) сторони погодили до поставки «Пневматичний спайдер типу С», виробництва «Jiangsu Rutong Petro-Machinery Co., Ltd.», Китай, у кількості 12 штук загальною вартістю 2879879,90 грн.

У пункті 2 технічної специфікації (додаток №2 до Договору) сторони погодили, що строк поставки товару складає 180 календарних днів з дати укладення договору.

У п. 7 технічної специфікації (додаток №2 до Договору) передбачено, що перелік супровідних документів, які постачальник надає разом з товаром, а саме:

- паспорт виробу на кожен комплект товару (предмету закупівлі).

- документ на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року №77, згідно з постановою КМУ №1107 від 26 жовтня 2011 року. Документ повинен бути діючим на поточний рік.

- акти про проведення заводських випробувань не менше ніж 1,5 кратним навантаженням із обов`язковим зазначенням дати, інтервалу часу та навантаження під час випробування на кожен комплект товару (предмету закупівлі). - Сертифікат відповідності вимогам API Spec 7K або API Spec Q1 від фактичного заводу виробника на кожен комплект товару (предмету закупівлі).

- в разі закупівлі товару іноземного виробництва постачальник, виробник повинен надати дозвіл на застосування машин, механізмів підвищеної небезпеки на території України.

Пунктом п. 5.5 Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо постачальник є резидентом України) або акту приймання-передачі товару (у випадку, якщо постачальником товару є нерезидент України). Підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі здійснюється покупцем після приймання за кількістю та якістю (у тому числі після зняття усіх зауважень) та здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачено умовами технічної специфікації).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо постачальником товару є резидент України) або акту приймання-передачі товару (у випадку, якщо постачальником товару є нерезидент України) згідно з умовами даного договору (п. 5.6 Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору постачальник зобов`язаний щоразу не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару), письмово сповістити покупця про дату надходження товару вартажотримувачу ПАТ «Укрнафта» та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що поставка товару здійснюється після отримання листа-дозволу покупця на поставку товару, оформленого в довільній формі, яким покупець підтверджує готовність до приймання товару. Такий дозвіл направляється постачальнику у порядку, визначеному пунктом 17.10 цього Договору.

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) надало акціонерному товариству «Укрнафта» (бенефіціару) банківську гарантію № 48157 від 05.06.2025 (далі - Гарантія), згідно з умовами якої банк-гарант прийняв на себе безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 143994,00 грн (далі - сума гарантії) протягом п`яти робочих днів з дати одержання першої письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією (далі - вимога), без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Банківська гарантії видана гарантом як забезпечення виконання принципалом зобов`язань за Договором. Строк дії гарантії до 31.03.2026.

Згідно з умовами Договору позивач повинен був поставити товар до 08.12.2025.

Позивач не надав доказів виконання належним чином умов Договору.

На вимогу бенефіціара від 12.03.2026 банк-гарант 20.03.2026 сплатив бенефіціару 143994,00 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовий інститут забезпечення виконання зобов`язання врегульований главою 49 Цивільного кодексу України, яка передбачає спеціальні міри, що стимулюють боржника до належного виконання зобов`язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником. За загальним правилом підставою для встановлення та застосування певного виду забезпечення виконання зобов`язання є домовленість сторін (правочин). Закон встановлює обов`язкову письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання (ст. 547 ЦК України).

Оскільки заходи забезпечення виконання зобов`язання забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником, умовою їх застосування є невиконання або неналежне виконання останнім тих зобов`язань, для забезпечення яких встановлені такі заходи.

В основу виконання будь-яких зобов`язань законодавець покладає принцип належності (ст. 526 ЦК України). Саме цей принцип, тобто належність виконання переможцем закупівлі своїх обов`язків за договором, зумовлює настання обов`язку у замовника повернути забезпечення виконання договору (ст. 27 Закону). Навпаки, такий обов`язок не настає, якщо має місце порушення цього принципу. У цьому випадку настають наслідки забезпечення, що захищають майнові інтереси кредитора.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар (кредитор за основним зобов`язанням) та принципал (боржник за основним зобов`язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб беніфеціар як кредитор за основним зобов`язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов`язання. У зв`язку з цим у ст. 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов`язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Оскільки змістом гарантії є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов`язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов`язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника, а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов`язання.

Грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та беніфеціаром, а не між беніфеціаром і принципалом. Такий обов`язок, про що судом зазначено вище, настає у випадку порушення боржником принципу належності виконання договору, і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (беніфеціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц , від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 ГПК України, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Як зазначено судом вище, банк-гарант 20.03.2026 сплатив бенефіціару 143994,00 грн. Отже, сплата коштів за Гарантією свідчить про її виконання, а тому вимога про визнання її такою, що не підлягає виконанню, не є ефективним способом захисту прав позивача.

З огляду на це позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтоекспедиція» у позові до акціонерного товариства «Укрнафта».

Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтоекспедиція».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун