Рішення № 141344634, 02.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/84/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Справа № 908/1557/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115)

до відповідача: Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп (пров. Тихий, буд. 8, с. Павлівське, Запорізький район, Запорізька область, 70005, ідентифікаційний код юридичної особи 32355564)

про стягнення 1 070 763 грн 85 коп.

за участю представників

від позивача: Скворцова О.О., довіреність № 03 від 25.12.2025

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Облводоканал Запорізької обласної ради звернулося до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд з позовною заявою до Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп про стягнення заборгованість за послуги з водопостачання в розмірі 1 009 058 грн 27 коп., 3% річних в розмірі 8 385 грн 28 коп., інфляційні втрати в розмірі 43 118 грн 15 коп., пеню в розмірі 10 202 грн 15 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 25.06.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1557/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1557/26, присвоєно справі номер провадження 27/84/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 29.07.2026.

21.07.2026 Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради за допомогою підсистеми Електронний суд подана до суду заява про збільшення позовних вимог ( у порядку ст. 46 ГПК України).

29.07.2026 судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає позовні вимоги Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради про стягнення з Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп заборгованості за послуги з водопостачання в розмірі 1 237 391,14грн., 3% річних в розмірі 10 527,24грн., інфляційні втрати в розмірі 43 118,15грн. та пеню в розмірі 12 068,24 грн., всього 1 303 104,77грн.

Ухвалою суду від 29.07.2026 відкладено розгляд справи, засідання суду призначено на 31.08.2026.

28.08.2026 Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради за допомогою підсистеми Електронний суд подана до суду заява про зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з водопостачання в розмірі 676 007 грн 97 коп., 3% річних в розмірі 10 527 грн 24 коп., пені в розмірі 12 068 грн 24 коп., інфляційних втрат в розмірі 43 118 грн 15 коп.

31.08.2026 Комунальним підприємством Павлівський сількомунгосп за допомогою підсистеми Електронний суд подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 31.08.2026 на підставі ст. 250 ГПК України суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загально позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.09.2026.

Також, 31.08.2026 прийнята в порядку статті 46 ГПК України заява позивача про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим суд розглядає позовні вимоги Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради про стягнення з Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп заборгованості за послуги з водопостачання в розмірі 676 007 грн 97 коп., 3% річних в розмірі 10 527 грн 24 коп., пені в розмірі 12 068 грн 24 коп., інфляційних втрат в розмірі 43 118 грн 15 коп.

18.09.2026 Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради за допомогою підсистеми Електронний суд подана до суду заява, у якій останній повідомляє про додаткову сплату відповідачем заборгованості 7 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 264 від 28.08.2026, у зв`язку з чим позивач просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за послуги з водопостачання в розмірі 669 007 грн 97 коп., 3% річних в розмірі 10 527 грн 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 43 118 грн 15 коп., пеню в розмірі 12 068 грн 24 коп., із зазначенням в рішенні: органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 669 007,97грн. (шістсот шістдесят дев`ять тисяч сім гривень 97 копійок) органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту остаточного виконання рішення суду згідно частини 10 статті 238 ГПК України, починаючи з 22.09.2026 та до моменту погашення боргу відповідачем за наступними формулами: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100.

18.09.2026 Комунальним підприємством Павлівський сількомунгосп за допомогою підсистеми Електронний суд подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 21.09.2026 судом прийняті в порядку статті 46 ГПК України, зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим суд розглядає позовні вимоги Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради про:

- стягнення з Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп на користь Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради заборгованість за послуги з водопостачання в розмірі 669 007,97 грн., 3% річних в розмірі 10 527,24грн., інфляційні втрати в розмірі 43 118,15грн. та пеню в розмірі 12 068,24 грн., всього 734 721,60 грн;

- органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 669 007,97грн. (шістсот шістдесят дев`ять тисяч сім гривень 97 копійок) органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту остаточного виконання рішення суду згідно частини 10 статті 238 ГПК України, починаючи з 22.09.2026року та до моменту погашення боргу відповідачем за наступними формулами: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100.

Ухвалою суду від 21.09.2026 підготовче провадження у справі № 908/1557/26 закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 29.09.2026.

Ухвалою суду від 29.09.2026 відкладено розгляд справи по суту, засідання суду призначено на 02.11.2026.

Судове засідання 02.11.2026 проводилось за допомогою підсистеми Електронний суд та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, поданої до суду 30.10.2026 через підсистему «Електронний суд». У зв`язку із сплатою відповідачем 37 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 289 від 18.09.2026, № 292 від 22.09.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Таким чином, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення основного боргу та формування нової ціни позову.

За вказаних обставин, заяву позивача прийнято в порядку статті 46 ГПК України, суд розглядає позовні вимоги Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради про стягнення з Комунального підприємства «Павлівський сількомунгосп» на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради заборгованість за послуги з водопостачання в розмірі 632 007 грн 97 коп., 3% річних в розмірі 10 527 грн 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 43 118 грн 15 коп., пеню в розмірі 12 068 грн 24 коп.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні суду: органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 632 007 грн 97 коп. (шістсот тридцять дві тисячі сім гривень 97 копійок) органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту остаточного виконання рішення суду згідно частини 10 статті 238 ГПК України, починаючи з 22.09.2026року та до моменту погашення боргу відповідачем за наступними формулами: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100.

В частині стягнення 37 000 грн 00 коп. основного боргу, позивач просив суд закрити провадження у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Заява позивача прийнята судом в порядку статті 207 ГПК України.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, письмового відзиву не надано.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

02.05.2019 між Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької обласної ради (далі - Облводоканал) та Комунальним підприємством Павлівський сількомунгосп (далі-Споживач) укладено договір про надання послуг з водопостачання № 61В/8 (далі-Договір).

Зміни до договору внесені додатковими угодами № 1 від 29.04.2021, № 2 від 02.09.2021, № 3 від 04.01.2022, № 4 від 20.10.2023, № 5 від 16.05.2023, №№ 6-13.

Додатковою угодою № 1 від 29.04.2021 в преамбулі договору назва відповідача викладена як Комунальне підприємство «Павлівський сількомунгосп» у зв`язку із зміною найменування.

Відповідно до п. 1.1 Договору "Облводоканал" забезпечує водопостачання через мережі централізованого водопостачання по магістральному водоводу Запоріжжя-Вільнянськ-Новомиколаївка "Споживачу" на господарсько-питні, побутові та технічні потреби для потреб "Споживача" та споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі) с. Павлівське (вул. Залізнична, вул. Степова), с. Нововасилівка, с. Задорожнє (с. Поди), с. Значкове (с. Рєзедівка), с. Семененкове (с. Любомирівка), с. Зелене (с. Біляївка, с. Роздолля), с. Новоселівка, с. Спасівка (вул. Донецька,13, 52), с. Вишневе Павлівської сільскої ради Вільнянського району Запорізької області.

Згідно пункту 2.1 Договору договір діє з 01 травня 2019 року по 31.12.2019 року.

Відповідно до п. 2.4 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією з сторін.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено обов`язок Споживача своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання.

Згідно пункту 6.2 Договору у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані послуги Споживач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати відповідно до Закон України Про житлово-комунальні послуги.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав послуги з водопостачання в повному обсязі за період: з 01.01.2026 по 30.06.2026 включно на суму 3 473 158 грн 23 коп.

Відповідач лише частково здійснив оплату за надані позивачем послуги з водопостачання.

Заборгованість за договором № 61В/8 в розмірі 632 007 грн 97 коп. відповідачем не сплачена.

Крім того, позивачем за невиконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано 10 527 грн 24 коп. 3 % річних, 43 118 грн 15 коп. інфляційних втрат, 12 068 грн 24 коп. пені.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору та на підставі показів за надані послуги з централізованого водопостачання, Споживачу було виписано акти рахунки, які були отримані Споживачем, про що свідчить підпис представника Споживача в Актах-рахунках.

Підписання відповідачем Актів-рахунків, які у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинним документом та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману послугу.

За приписами пункту 5.3 Договору основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканал суму вказану в Акті-рахунку до 12-го числа наступного за звітним місяця.

Відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати за надані послуги з водопостачання не виконав, борг сплачений частково на суму 2 797 150 грн 26 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 69 від 03.03.2026, № 81 від 19.03.2026, № 20/03/26 від 20.03.2026, № 86 від 31.03.2026, № 107 від 21.04.2026, № 2244 від 22.04.2026, № 115 від 22.04.2026, № 23/04/26 від 24.04.2026, № 127 від 29.04.2026, № 11/05/26 від 12.05.2026, № 161 від 29.05.2026, № 162 від 31.05.2026, № 15/06/26 від 16.06.2026, № 2258 від 19.06.2026, № 2263 від 25.06.2026, № 13/07/2026 від 14.07.2026; додатково в липні - серпні 2026р. відповідачем сплачено 561 383 грн 17 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 235 від 03.08.2026, № 245 від 12.08.2026, № 255 від 21.08.2026, № 2279 від 25.08.2026, довідкою про рознесення платежів, № 24/08/2026 від 25.08.2026, № 257 від 27.08.2026, № 258 від 27.08.2026; також відповідачем сплачено 7 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 264 від 28.08.2026; 37 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 289 від 18.09.2026, № 292 від 22.09.2026.

Отже, саме після відкриття провадження у справі, відповідачем було сплачено 605 383 грн 17 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 235 від 03.08.2026, № 245 від 12.08.2026, № 255 від 21.08.2026, № 2279 від 25.08.2026, довідкою про рознесення платежів, № 24/08/2026 від 25.08.2026, № 257 від 27.08.2026, № 258 від 27.08.2026; № 264 від 28.08.2026; № 289 від 18.09.2026, № 292 від 22.09.2026, про що також зазначено у поданих заявах позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ураховуючи наявність доказів сплати відповідачем суми основної заборгованості за послуги з водопостачання в розмірі 605 383 грн 17 коп., стягнення якої є предметом даного позову, суд дійшов висновку, що провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Заборгованість за договором № 61В/8 в розмірі 632 007 грн 97 коп. відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами цієї справи підтверджується порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг з водопостачання від 02.05.2019 № 61В/8, зокрема, щодо сплати 632 007 грн 97 коп. заборгованості за послуги з водопостачання за спірний період, що в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню судом у розмірі 632 007 грн 97 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача, 10 527 грн 24 коп. 3 % річних, 43 118 грн 15 коп. інфляційних втрат, 12 068 грн 24 коп. пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договору сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані послуги споживач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати відповідно до Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 12 068 грн 24 коп. за загальний період з 13.02.2026 по 21.07.2026. Розрахунок пені перевірено судом, є правильним. Стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 12 068 грн 24 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 43 118 грн 15 коп. за період лютий 2026-травень 2026 року включно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» 3% річних, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок за загальний період 13.02.2026 по 21.07.2026 виконано частково неправильно, обґрунтованим розміром є сума 3 % річних в розмірі 10 518 грн 24 коп.

В частині стягнення 9 грн 00 коп. слід відмовити.

Щодо клопотання позивача про нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму основного боргу до моменту остаточного виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Норма, встановлена ч. 10 ст. 238 ГПК України, спрямована убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

У свою чергу, згідно ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 наведені правові висновки щодо застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.

Зокрема, у пунктах 119, 121 вказаної постанови зазначено, що законодавець, формулюючи в абзаці першому частини десятої статті 238 ГПК України (частині десятій статті 265 ЦПК України) правову норму - правило поведінки для суду, використав такий розділовий сполучник, як або, що вживається на означення того, що з ряду перелічуваного можливе тільки одне… Використовуючи сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець у такий спосіб прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.

Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 ГПК України та частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення. Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об`єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду (п.п. 125 - 127 Постанови)… До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість (п. 129 Постанови).

Враховуючи те, що ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачає нарахування або відсотків або пені та враховуючи обмежений строк для нарахування пені, суд задовольняє заяву позивача лише в частині нарахування 3 % річних на суму основного боргу 632 007 грн 97 коп., починаючи з 22.09.2026, до моменту остаточного виконання рішення суду.

В частині вимог позивача щодо зазначення у рішенні про здійснення органом, що буде здійснювати виконання рішення у справі, нарахування пені на суму боргу за кожен день прострочення до моменту виконання рішення, враховуючи імперативні приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (або відсотки, або пеня), судом відмовляється.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо своєчасного виконання зобов`язань зі сплати отриманих послуг з водовідведення додаткових обсягів стічних вод у встановлений договором строк не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач доказів виконання зобов`язань і перерахування позивачу заявлених до стягнення сум в повному обсязі не надав.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

За таких обставин, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Згідно з матеріалами справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15 637 грн 27 коп., за платіжнимиінструкціями № 497 від 25.06.2026 та № 662 від 20.07.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом п..п. 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Позивачем зменшено суму позовних вимог на суму 605 383 грн 17 коп. та вирішено закрити провадження у справі на цю суму.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в розмірі 7 264 грн 60 коп., пропорційно сумі зменшених позовних вимог та вимог по яким провадження у справі підлягає закриттю.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 8 372 грн 55 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі № 908/1557/25 в частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп на користь Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради 605 383 (шістсот п`ять тисяч триста вісімдесят три) грн 17 коп.

Позовні вимоги Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради до Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп (пров. Тихий, буд. 8, с. Павлівське, Запорізький район, Запорізька область, 70005, ідентифікаційний код юридичної особи 32355564) на користь Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) 632 007 (шістсот тридцять дві тисячі сім) грн 97 коп. заборгованості за послуги з водопостачання, 10 518 (десять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 24 коп. 3 % річних, 43 118 (сорок три тисячі сто вісімнадцять) грн 15 коп. інфляційних втрат, 12 068 (дванадцять тисяч шістдесят вісім) грн 24 коп. пені, 8 372 (вісім тисяч триста сімдесят дві) грн 55 коп. судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду від 02.11.2026 у справі № 908/1557/26, в порядку частини 10 статті 238 ГПК України, нараховувати та стягувати з Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп (пров. Тихий, буд. 8, с. Павлівське, Запорізький район, Запорізька область, 70005, ідентифікаційний код юридичної особи 32355564) на користь Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості в розмірі 632 007 (шістсот тридцять дві тисячі сім) грн 97 коп., починаючи з 22.09.2026 та до моменту погашення боргу відповідачем за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних в сумі 9 (дев`ять) грн 00 коп. позову відмовити.

Повернути Комунальному підприємству Облводоканал Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 7 264 (сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн 60 коп., відповідно до платіжної інструкції № 497 від 25.06.2026.

Видати ухвалу.

Рішення підписано судом 10.11.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.