Рішення № 141344624, 06.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/72/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 Справа № 908/1167/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (вул. Жилянська, буд. 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лебедєва Микити Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 763 932 грн 98 коп.

без виклику сторін

Суть спору

14.05.2026 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" до відповідача - Фізичної особи-підприємця Лебедєва Микити Євгеновича про стягнення заборгованості за Кредитним договором № К-12939/19052025/0036 від 19.05.2025 у розмірі 763 932 грн 98 коп., з якої: залишок простроченого кредиту - 708 333 грн 31 коп., залишок прострочених відсотків - 55 599 грн 67 коп.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1167/26 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 суддею Ярешко О.В. прийнято за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду позовну заяву Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" до Фізичної особи-підприємця Лебедєва Микити Євгеновича.

Відповідно до наказу Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 № 19к про відрахування судді ЯРЕШКО Оксани Володимирівни зі штату Господарського суду Запорізької області 14 серпня 2026 року в порядку переведення, у зв`язку з призначенням на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, здійснено перерозподіл справи № 908/1167/26 для подальшого її розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026, справу № 908/1167/26 передано для розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду Господарського суду Запорізької області від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1167/26, присвоєно справі номер провадження 22/72/26-27/112/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 07.09.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 02.10.2026.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно відповідей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Єдиного демографічного державного реєстру, наданих на запит суду, місцезнаходженням (місцем проживання) відповідача є: вул. Ситова, буд. 9-Б, кв. 71, м. Запоріжжя, 69104.

Як слідує з відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, наданої на запит суду, у відповідача довідки ВПО відсутні.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 07.09.2026 у справі направлялася судом на адресу відповідача: вул. Ситова, буд. 9-Б, кв. 71, м. Запоріжжя, 69104, проте, конверт повернувся з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, ухвала була надіслана відповідачу на повідомлену позивачем електронну адресу та доставлена до електронної скриньки, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Телефонограма щодо судового розгляду справи передана відповідачу не була, оскільки телефон № НОМЕР_2 , який зазначений позивачем в якості засобу зв`язку з відповідачем, не є контактним номером телефону відповідача (за повідомленням абонента, що відповів на телефонний дзвінок працівника суду). Інший актуальний номер телефону відповідача у матеріалах справи відсутній та судом встановлений не був.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.11.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2025 між Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (далі - Банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Лебедєвим Микитою Євгеновичем (далі - Позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № К-12939/19052025/0036.

Договір укладено в електронній формі за допомогою кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до п. 11.6 Кредитного договору, цей Договір та будь-які додаткові угоди до нього укладаються в електронній формі, і в такому випадку відповідний документ повинен бути підписаний стороною/уповноваженим(-ими) представником(-ами) сторони за допомогою кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису з кваліфікованим сертифікатом (якщо це дозволено законодавством України), який відповідає вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі - КЕП). Для обміну такими електронними документами сторони можуть використовувати Систему "Клієнт-банк" (за наявності технічної можливості) або направляти їх на адреси електронної пошти, зазначені в реквізитах сторін у цьому Договорі (або на інші адреси електронної пошти, про які одна сторона письмово повідомила іншій стороні належним способом). Сторони дійшли згоди, що КЕП не підлягає обов`язковому засвідченню електронною печаткою сторони, а електронні документи є дійсними за умови їх скріплення КЕП уповноважених осіб сторін, при цьому накладення будь-якою стороною електронної печатки на електронний документ при підписанні його КЕП не призводить до недійсності такого електронного документу.

Відповідно п. 1.1 Кредитного договору, на умовах, викладених у Договорі, Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) в національній валюті України (UAH) в загальній сумі кредиту 1000000,00 грн., а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати, повернути Банку кредит в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної Договором, відповідно до визначеного Графіку погашення) та сплатити плату (проценти та комісії за Договором) за кредит у порядку та на умовах цього Договору.

Умовами Кредитного договору встановлено:

Пункт 2.2: Кредит надається шляхом перерахування Банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий/який буде відкритий у Банку, для подальшого використання Позичальником за цільовим призначенням.

Пункт 2.4: Позичальник зобов`язаний повернути кредит наступним чином:

погашення заборгованості за кредитом повинно здійснюватися Позичальником щомісячно в терміни та в сумах, що встановлені Графіком погашення (Додаток 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору), при цьому кінцевою датою погашення є 18 травня 2027 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений відповідно до умов цього Договору.

Підпункт 2.4.3 пункту 2.4: Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена Позичальником у визначений цим Договором термін, з наступного робочого дня вважається простроченою.

Підпункт 2.5.1 пункту 2.5: За користування кредитом у межах строку кредитування встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 25,00 процентів річних.

Підпункт 2.5.2 пункту 2.5: Проценти за користування кредитом, наданим за цим Договором, нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, у кожну Дату сплати щомісячного платежу за Договором та у день повного погашення заборгованості за кредитом (достроково або при настанні строку погашення) за методом факт/факт відповідно до вимог законодавства України на строкову суму заборгованості за кредитом, тобто строки погашення якої не порушено. При розрахунку процентів враховується перший день користування кредитом та не враховується останній день користування кредитом (день погашення заборгованості).

Підпункт 2.5.5 пункту 2.5: Сума заборгованості за процентами, що не сплачена Позичальником у визначений цим Договором термін, з наступного робочого дня вважається простроченою.

Пункт 2.8: Банк має право визнати дату погашення кредиту (кінцеву дату погашення) або дату погашення частини кредиту такою, що настала, направивши Позичальнику відповідну письмову вимогу про дострокове погашення кредиту у порядку, встановленому Договором, у разі настання будь-якої з наступних умов/обставин, які на думку Банку можуть призвести до непогашення Кредиту: - порушення Позичальником будь-якого зобов`язання за Договором; - настання будь-яких інших обставин, що явно свідчать про те, що Позичальник не виконає свої грошові зобов`язання за Договором, та/або які створюють загрозу невиконання таких зобов`язань перед Банком. При направленні Банком такої вимоги про дострокове погашення кредиту всі зобов`язання за Договором (якщо у вимозі не вказана конкретна частина зобов`язань, що підлягає погашенню), терміни виконання за якими ще не настали, вважаються такими, що настали в зазначену у вимозі дату. Не пізніше такої вказаної у вимозі дати Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі (або в розмірі, вказаному у вимозі), сплатити проценти за фактичний строк користування кредитними коштами, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором, в тому числі сплатити пеню, проценти за порушення грошового зобов`язання, якщо такі були нараховані згідно з Договором. Сума заборгованості за кредитом, нарахованими процентами за фактичний строк користування кредитними коштами, іншими платежами за цим Договором, що не сплачені Позичальником у визначений у вимозі Банку термін, вважається простроченою з наступного робочого дня.

Пункт 5.1: Позичальник зобов`язався використовувати кредитні кошти за цільовим призначенням і повернути отриманий кредит та сплатити нараховані проценти, комісії та інші платежі у терміни (строки) та в порядку, які встановлені цим Договором.

До Договору сторонами у електронній формі підписано Додаток № 1 - Графік погашення кредиту згідно Договору, згідно якого позичальник зобов`язаний сплачувати кредит до 19 числа кожного місяця рівними частинами по 41666,67 грн., починаючи з 19.05.2025.

Відповідач звернувся до позивача з заявами від 20.05.2025 про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_3 та на отримання доступу(ів)/внесення змін щодо доступу(ів) до системи дистанційного обслуговування «Free2b» № 3340811170/20052025.

Згідно довідки Банку, Лебедєву М.Є. 20.05.2025 було відкрито у Відділенні «Личаківське» АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» в м. Львів поточний рахунок № НОМЕР_4 (UAH).

Позивачем на підставі Кредитного договору були надані ФОП Лебедєву М.Є. кредитні кошти у сумі 1000000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 11790 від 20.05.2025 та випискою Банку по особовому рахунку відповідача за період із 19.05.2025 по 05.05.2026.

З виписки по рахунку та меморіальних ордерів вбачається, що ФОП Лебедєвим М.Є. було здійснено погашення основного боргу (повернення кредитних коштів) у загальному розмірі 291 666 грн 69 коп., саме: 19.06.2025, 21.07.2025, 19.08.2025, 19.09.2025, 20.10.2025, 19.11.2026 та 19.12.2025 було сплачено по 41 666 грн 67 коп., що відповідає підписаному сторонами Графіку погашення кредиту за Договором.

Таким чином, сума основної заборгованості (за тілом кредиту) становить 708 333 грн 31 коп. (1000000,00 грн. (видана сума кредиту) - 291666,69 грн. (повернення кредитних коштів) = 708333,31 грн.).

Сума 708 333 грн 31 коп. була віднесена Банком до простроченого кредиту.

Також відповідачем була здійснена сплата процентів за користування кредитними коштами у загальному розмірі 136 152 грн 30 коп.

Останній платіж у розмірі 2 441 грн 44 коп. у рахунок виконання зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати процентів було здійснено 30.01.2026.

З метою врегулювання спору, на адресу відповідача позивачем було направлено 07.04.2026 письмову вимогу від 06.04.2026 за вих. № 17-7361 про погашення простроченої заборгованості та 22.04.2026 направлено письмову вимогу від 22.04.2026 за вих. № 17-8881 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором.

У вимозі від 22.04.2026 за вих. № 17-8881, скориставшись пунктом 2.8 Кредитного договору, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» повідомило Позичальнику про визнання дати погашення кредиту такою, що настала 29.04.2026 та вимагало у строк до 29.04.2026 (включно) повернути кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання за Кредитним договором. У вимозі вказано, що відповідно до умов Кредитного договору у разі не сплати простроченого боргу вся сума заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, іншими зобов`язаннями з 30.04.2026 буде вважатися простроченою. Також Банк зазначив, що у разі невиконання Позичальником законних вимог Банку у зазначених розмірах і у встановлений строк, Банк буде вимушений вжити відповідні заходи щодо примусового стягнення усієї суми боргу з Позичальника.

Надіслання вимоги на адресу місцезнаходження відповідача підтверджується поштовою накладною від 22.04.2026, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 05.05.2026, Банком проценти нараховано по 29.04.2026 (включно), що відповідає умовам Кредитного договору з урахуванням визначеної дати для погашення достроково заборгованості - 29.04.2026.

Як зазначено у письмовому поясненні позивача, що надійшло до суду 22.05.2026, дата «30.04.2026» у розрахунку заборгованості станом на 05.05.2026 є датою вчиненої дії з нарахування процентів та винесення у повному обсязі на прострочену заборгованість. Такі дії вчинено згідно умов Кредитного договору № К-12939/19052025/0036 від 19.05.2025 та вимоги про дострокове погашення заборгованості № 17-8881 від 22.04.2026. Інформація щодо винесення простроченої заборгованості по процентам підтверджується також даними виписки по особовому рахунку № НОМЕР_5 за період із 19.05.2025 по 05.05.2026.

Так, згідно наданого розрахунку заборгованості, детального розрахунку нарахованих процентів до розрахунку боргу, виписок по особовим рахункам, меморіальних ордерів: 191 752 грн 30 коп. - сума нарахованих процентів (за весь період); 136 152 грн 63 коп. - сума погашення Позичальником процентів (за весь період); 55 599 грн 67 коп. - залишок заборгованості за процентами, який заявлено до стягнення (191 752 грн 30 коп. - 136 152 грн 63 коп. = 55 599 грн 67 коп.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором № К-12939/19052025/0036 від 19.05.2025 у розмірі 763 932 грн 98 коп., з якої: залишок простроченого кредиту - 708 333 грн 31 коп., залишок прострочених відсотків - 55 599 грн 67 коп.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Кредитним договором № К-12939/19052025/0036 від 19.05.2025.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК).

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК).

Як слідує з матеріалів справи, відповідач не здійснив повністю повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування кредитом.

Як встановлено судом, позивач видав відповідачу кредитні кошти у загальній сумі 1 000 000 грн 00 коп., відповідач повернув кошти у загальній сумі 291 666 грн 69 коп.

Отже, заборгованість за тілом кредиту становить 708 333 грн 31 коп.

Банком проценти нараховано по 29.04.2026 (включно), що відповідає умовам Кредитного договору з урахуванням визначеної позивачем дати для погашення достроково заборгованості - 29.04.2026.

Заборгованість за процентами становить 55 599 грн 67 коп.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем кредитних коштів у розмірі 708 333 грн 31 коп. (тіло кредиту) та 55 599 грн 67 коп. заборгованості за процентами.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позовних вимог не заперечив, контррозрахунку заборгованості не надав.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідач у справі самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивачем не застосовано до відповідача відповідальності за порушення умов Кредитного договору, а саме не стягується будь-яких штрафних санкцій.

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за кредитним договором.

За встановлених судом обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 708 333 грн 31 коп. залишку простроченого кредиту та суми 55 599 грн 67 коп. залишку прострочених процентів є законними та обґрунтованими.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 9 167 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241, 242, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" до Фізичної особи-підприємця Лебедєва Микити Євгеновича задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лебедєва Микити Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (вул. Жилянська, буд. 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406) заборгованість за Кредитним договором № К-12939/19052025/0036 від 19.05.2025 у розмірі 763 932 (сімсот шістдесят три тисячі дев`ятсот тридцять дві) грн 98 коп., з якої: залишок простроченого кредиту - 708 333 (сімсот вісім тисяч триста тридцять три) грн 31 коп., залишок прострочених відсотків - 55 599 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 67 коп., 9 167 (дев`ять тисяч сто шістдесят сім) грн 20 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено і підписано 10.11.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.